Суперпозиції принцип (архітектура)

Суперпози́ції при́нцип — правило побудови багатоярусних ордерних композицій.

Суперпозиції принцип, реалізований на фасаді
палаццо Барберіні у м. Римі
Суперпозиції принцип, реалізований у композиції Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври

Сформувався поступово в архітектурній практиці пізньої античності як правило поєднання різних архітектурних ордерів у одній споруді. Стосується фасадів багатоярусних чи багатоповерхових споруд, на яких поярусно застосовано кілька архітектурних ордерів.

Характеристика

Принцип суперпозиції полягає в тому, що на нижньому ярусі чи поверсі застосовують архітектурний ордер, який візуально сприймається найважчим за своїми пропорціями (доричний або тосканський). Другий поверх вирішується легшим іонічним ордером, третій — ще легшими коринфським чи композитним. У цій послідовності знизу догори міг бути пропущений якийсь ордер (наприклад, іонічний), проте заборонялося змінювати усталене для кожного ордера місце розташування унизу чи угорі. Поярусне застосування колон різних ордерів називають дрібним ордером, на відміну від великого ордера. При цьому основним тримальним елементом ордера (див. Будівельні конструкції) могла бути як колона, так і напівколона, пілястра (Колізей у м. Римі).

Історична довідка

Ордерні композиції з поєднанням доричного та іонічного ордерів, виникли у Греції Давній в епоху еллінізму й були запозичені Римом Стародавнім (театр Марцелла у м. Римі, 1 ст. до н. е.). Принцип суперпозиції стали активно застосовувати в архітектурі доби  Відродження (Палаццо Ручеллаї у Флоренції, палаццо Барберіні у м. Римі). Для надання більшої монументальності репрезентативній споруді архітектор Д. Браманте розвинув цей принцип, уперше зробивши фасад у рівні нижнього поверху рустованим (див. Руст), без ордерних колон чи пілястр, які влаштовано на горішніх поверхах (палаццо Канчеллерія в Римі).

Принципу суперпозиції дотримувалися протягом 15–20 ст. в архітектурі стилів ренесансу, бароко, класицизму, неокласицизму. Спочатку найлегшим вважали коринфський ордер, яким оформлювали найвищий поверх чи ярус. Після публікації 1615 теоретичної праці В. Скамоцці «Ідея універсальної архітектури» (лат. «L'idea dell'architettura universale») горішню позицію віддали композитному ордеру як візуально найлегшому.

В Україні принцип суперпозиції найяскравіше реалізований у композиції Великої дзвіниці Києво-Печерської лаври: нижній ярус рустовано, на другому — римо-доричний ордер, на третьому — іонічний, на четвертому — коринфський.

Література

  1. Михаловский И. Теория классических архитектурных форм. Москва : Архитектура-С, 2006. С. 92–95.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Суперпозиції принцип (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Суперпозиції принцип (архітектура) (дата звернення: 6.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
04.10.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України



Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶