Троїцький собор у Новомосковську
Тро́їцький собо́р у Новомоско́вську — пам’ятка архітектури національного значенння, Дніпропетровська область, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Дерев’яний дев’ятиверхий собор стоїть на локальному підвищенні правого берега р. Самари в центрі міста (площа Перемоги, 1) і є його архітектурною домінантою. Міститься посеред трикутного в плані кварталу, північно-західний кут якого є сквером; зі сходу прилягає споруда автостанції Новомосковськ-1, а з півдня — павільйони Центрального ринку. Усі ці будівлі дисгармонують із пам’яткою та заважають вільному її огляду.
Історична довідка
Дерев’яний Троїцький собор збудував майстер із Нової Водолаги (тепер селище Харківської області) Я. Погрібняк (1707 — після 1778; тепер Україна) у козацькому містечку, адміністративному центрі Самарської паланки Самарчику або Новоселиці (з 1794 — м. Новомосковськ) 1775–1778. 1780 завершено іконостас і освячено бічні вівтарі. Це пам’ятний храм на честь Запорозької Січі, знищеної згідно з указом російської імператриці Катерини ІІ 1775. 1830–1831 його ремонтували: з півночі прибудували комору, з півдня — паламарню, під усю споруду підвели цегляний підмурок, дубовий ґонт, що покривав дахи і бані, замінили залізом, хрести на верхах позолотили. Тоді ж поряд із собором із західного боку збудували дерев’яну триярусну дзвіницю. До 1880 собор занепав і виникла необхідність замінити його новим.
Д. Яворницький разом з однодумцями добився офіційного рішення щодо збереження первісних архітектурних форм собору. 1887 споруду повністю розібрав і 1888 склав «за старим зразком» за проектом архітектора Е.-Ю. Харманського (1836–1910; тепер Україна) майстер О. Пахучий (кінець 1850-х — початок 1930-х; тепер Україна). Але собор при цьому зазнав істотних змін. Стара деревина виявилася спорохнявілою, і запланована заміна окремих брусів перетворилася на зведення будівлі наново з нового матеріалу. При цьому не зберегли первісний нахил стін досередини, дещо змінили форми бань і арок-вирізів в інтер'єрі, зовнішню вертикальну шалівку замінили горизонтальною. 1928 будівлю дослідив, обміряв і зафотографував С. Таранушенко, зробивши висновок, що «від старого собору тут мало що лишилося».
Протягом 1930-х — 1970-х радянська влада закрила собор для богослужінь і неодноразово намагалася знищити його. Служба Божа в ньому тривала 1942–1963, потім тут розмістили історико-краєзнавчий музей, згодом — відділ декоративно-прикладного мистецтва Дніпропетровського (тепер Дніпровського) художнього музею. Згідно з постановою Ради Міністрів УРСР від 24.08.1963 № 970 він є пам’яткою архітектури республіканського (тепер національного) значення з охоронним № 151. 1981–1984 виконано реставраційні роботи. 1988 собор повернуто релігійній громаді Української Православної Церкви. Остання реставрація тривала 2012–2015 за проектом київського інституту «УкрНДІпроектреставрація». 15.01.2014 під час реставраційних робіт один із верхів споруди загорівся, однак пожежу швидко загасили.
Характеристика
Собор було зведено з соснового брусу на дубових підвалинах. Тепер він стоїть на цегляному цоколі. Розміри в плані 27 х 27 м, максимальна висота 27–29 м (за обмірами різних авторів). Хрещатий, дев’ятидільний, дев’ятиверхий, з найширшим квадратним у плані центральним зрубом і вужчими гранчастими всіма іншими, що переходять у тризаломні восьмерики верхів. Висота зрубів та верхів, що наростає до центру, ярусна побудова завершених маківками верхів підкреслюють пірамідальну центричність загальної композиції та монументальний характер споруди. Єдності внутрішнього простору досягнуто звдяки об’єднанню бічних зрубів із центральним фігурними арками-вирізами. Собор має три вівтарі: головний в ім’я Пресвятої Трійці; південний — в ім’я апостолів Петра і Павла; північний — в ім’я Трьох Святителів.
Значення
Троїцький собор у Новомосковську — єдиний в українській архітектурі приклад хрещатого, дев’ятикамерного, дев’ятибанного храму. Це найбільша в Україні дерев’яна церква, найвидатніший витвір Слобожанської школи народної архітектури. У його композиції доведено до найвищої досконалості принципи багатокамерності та висотного розкриття простору кожної дільниці до зеніту верху. Споруда стала прообразом собору з однойменного роману Олеся Гончара (1968), у якому автор виступив проти комуністичного атеїзму та зневажання культурної спадщини, закликав сучасників «берегти собори своїх душ», за що зазнав переслідувань від влади.
Додатково
За переказами, для більшої наочності проектного задуму майстер-будівничий собору представив замовникам — козацькій громаді — сплетену з ситняку (лози) масштабну модель майбутнього храму. Вона зберігалася до 1812, а потім спорохнявіла й розсипалася.
У легендах, пов’язаних із собором, є одна суттєва неточність, що стосується «юного генія» — автора-будівничого собору. Насправді він — реальна історична особа, науці відомі й інші його витвори: за 14 років до будівництва новомосковського собору він спорудив Введенську церкву з дзвіницею в Артемівці. Тож запорозьке товариство низове, вирішивши збудувати небачений доти собор, запросило до справи не підлітка-візіонера, а зрілого майстра, знаного своїми раніше викінченими творами. У літературі часто зазначають, що висота верхів собору 50–60–65 м, однак це не відповідає дійсності.
Цитати
Олесь Гончар:
«Горда поема степового козацького зодчества, вона щоразу хвилює тебе, щось навіває, відлунням далеких пісень входить у твою молодість... Виник, як з легенди. Після зруйнування Січі, в потьомкінські часи, повержені запорожці заснували монастир у цих місцях, у плавнях, що належали раніше одній із окраїнних запорозьких паланок. Отам у плавнях постригались у ченці, брали до рук, замість шабель, книги святого писання. Перевдягалися, як оточенці, в буденну сіру одежу гречкосіїв. Чорною жалобою ряс прикривались буйно-червоні шаровари лицарів Запорожжя. І вирішено було тоді на їхній сумовитій раді: збудуємо собор. Воздвигнемо, щоб піднісся в небо над цими плавнями, що рибою кишать, над степами, де наші коні випасались, і буде незломлений наш дух жити у святій цій споруді, наша воля сяятиме в небі блиском недосяжних бань. Шаблю вибито з рук, але з серця не вибито духу волі й жадання краси! Наша непокора в цім витворі стане серед степів на віки, окрасою Великого Лугу вгору сягне».
«Як можна не відчути, що перед тобою цілком самостійний твір архітектури, досить тільки глянути на оте наростання ярусів, на шатра бань, перехоплених унизу, наче міцно затягнутих козацькими поясами! А сама таємниця розташування бань – всі ж дев’ять маківок виринають перед тобою, рухаються, мов живі, з будь-якої точки! Як це досягнуто? Якщо і є елемент західного бароко, то хіба в отій мальовничості, в пориві у височінь. До того ж відомо, що козацький архітектор особа історично реальна, літописно засвідчена, — козацькому підліткові в плавнях під час сну з’явився образ цього собору! В такий спекотний літній день, багатий міражами, в короткому сновидінні відкрився він юному генієві. Народився в його поетичній уяві одразу, як єдине ціле, довершене».Цит. за: Гончар О. Собор. Київ : Дніпро, 1968. С. 66; 89; 169.
Література
- Вечерський В. Українські дерев’яні храми. Київ : Наш час, 2007. С. 142–145.
- Вечерський В. Українська дерев’яна архітектура. Київ : Балтія-Друк, 2013. С. 114–115.
- Вечерський В. Архітектурні пам’ятки, досліджені Григорієм Павлуцьким: збережені й знищені // Павлуцький Г. Дерев’яні та муровані храми України. Харків : Савчук О. О., 2017. С. 178–179.
- Вечерський В. Збережені дерев’яні церкви Лівобережжя // Таранушенко С. А. Дерев'яна монументальна архітектура Лівобережної України. 2-ге вид. Харків : Савчук О. О., 2017. С. 813–815.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Троїцький собор у Новомосковську // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Троїцький собор у Новомосковську (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.12.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
