Бордо, порт Місяця
Бордо́, порт Мі́сяця (франц. Bordeaux, Port de la Lune) — історико-архітектурний ансамбль м. Бордо, пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 2007) у регіоні Нова Аквітанія (Франція).
|
Бордо, порт Місяця | |
|---|---|
| Країна | Франція |
| Місце розташування | Бордо |
| Площа | 1 731 га |
| Рік внесення | 2007 |
| Критерії | (ii)(iv) |
Історична довідка
Порт Місяця — назва широкого меандру у формі півмісяця річки Гаронни, на лівому березі якої розміщений історичний центр міста Бордо. У середині 12 ст. півмісяць став елементом герба міста. Однак назва «Порт Місяця» офіційно зафіксована в документах лише на початку 17 ст. Вона пов’язана з появою малого герба міста із зображенням трьох переплетених півмісяців.
Археологічні знахідки свідчать про те, що перші поселення кельтських (див. Кельти) племен бітурігів на берегах Гаронни з’явилися між 7 та 2 тис. до н. е. У 1 ст. до н. е. територію завоювали римляни, до цієї епохи належать перші згадки про місто Бурдігала (лат. Burdigala). У місті були прокладені кардо та декумануси — вулиці, що перетиналися під прямим кутом. Від 12 ст. місто перебувало під владою Англійської корони і було важливим центром торгівлі з Англією, Нідерландами та Іспанією. Місто було розширено, побудовано кілька споруд культових. Існують залишки міських мурів 13–14 ст.
25.11.1615 у кафедральному соборі Святого Андрія відбулося вінчання короля Франції Людовика ХІІІ та інфанти Анни Австрійської.
Місто зберігало свій середньовічний вигляд до початку 18 ст., попри те, що в 17 ст. з’явилося кілька будинків та соборів у бароковому та класичному стилях. Перша містобудівна операція відбулася 1673, коли міський вал було знесено, а на його місці збудовано браму д’Альбре (фр. porte d’Albret) — звичайні ворота, які виконували лише роль митниці та були позбавлені будь-якого військового призначення.
На епоху Просвітництва припав основний урбаністичний розвиток м. Бордо. Це був період, який сформував його архітектурні та містобудівні особливості. У 1715 була створена невелика набережна, планувалося розширити місто. Ключові основи сучасного м. Бордо закладено 1720–1743 за часів інтенданта К. Буше (1673–1752; Франція). Першими класичними спорудами цього періду стали будівлі Королівської площі (тепер Біржева площа; фр. Place de la Bourse).
Основна перебудова міста припала на 1743–1757 — роки діяльності інтенданта Л.-Ю. Обера, маркіза де Турні (1695–1760; Франція). Він здійснив великі урбаністичні зміни, зокрема реконструкції фасадів будинків на набережній Гаронни. Програма Турні передбачала заміну середньовічних порталів на нові — класичної форми, які надавали міському простору сучаснішого вигляду. Перед брамами розбивали площі, замість фортечних мурів створювали двори та набережні. Нові урбаністичні об’єкти з’єднували прямими озелененими алеями, які, продовжуючись, об’єднували місто й передмістя.
Наприкінці 18 ст. м. Бордо набуло своєї класичної архітектурної єдності. Протягом 1790-х (у роки Французької революції 1789–1799) кількома декретами було санкціоновано знесення понад 900 старих будинків, тривало оновлення міста в стилі класицизму. У 19 ст. збудовано низку споруд в неокласичному стилі переважно цивільного призначення.
За законом від 31.12.1913 і Планом охорони та розвитку (1988), переглянутим 1998 і 2002, у м. Бордо діє програма зі збереження об’єктів історико-культурної спадщини. У 2007 порт Місяця став об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як історичне місто, унікальний містобудівний та архітектурний ансамбль епохи Просвітництва.
Характеристика
Бордо, порт Місяця — найбільший міський комплекс, внесений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Загальна площа пам’ятки — 1 731 га, буферна зона — 11 974 га. Об’єкт займав 40 % площі міста (на 2007).
Пам’ятку формують 347 історичних об’єктів, що охоплюють період від Римської імперії до 20 ст.
Римський період. Єдиним частково збереженим об’єктом, що належить до цього часу, є палац Галлієна (фр. Palais-Gallien) — залишки галло-римського амфітеатру кінця 1 ст. н. е. або 1-ї половини 2 ст. н. е. (за даними розкопок 2010–2012). Амфітеатр, розрахований на 22 тис. глядачів, мав овальну форму. Його довжина була приблизно 132,30 м, ширина — 110 м, висота — 25 м, довжина арени — 70 м, ширина — 47 м.
Середні віки. Цілісних пам’яток 5–13 ст. не залишилося. Вони відомі у вигляді залишків, зокрема змінених або включених до інших архітектурних об’єктів.
До 12–15 ст. належать міські ворота, поіменовані за назвою прилеглої церкви, ворота Святого Елігія (фр. La porte Saint-Éloy), а також ворота Кайо (фр. La porte Cailhau) та 2 вежі форту дю А (фр. Le fort du Hâ).
Ворота Cвятого Елігія у 15 ст. були перебудовані й трансформовані у дзвіницю. Великий дзвін, розташований на воротах з подвійними вежами, призначений для сповіщення про початок збирання винограду, пожежу або важливі події в житті м. Бордо та всієї Франції.
Ворота Кайо (1493–1496) були головним входом до міста за часів, коли тут існував порт. Це будівля з двох веж заввишки 35 м у стилі, перехідному від готики до ренесансу.
Форт дю А зведений 1453 за наказом Карла VІІ Переможця. На його місці тепер суд та Національна школа магістратури. Дві вежі, що залишилися від форту, використовують ці установи.
Зберіглося 11 культових споруд, серед них три (базиліка Святого Серена, собор Святого Андрія та базиліка Святого Михайла) є складниками пам’ятки ЮНЕСКО Шляхи Сантьяго-де-Компостела у Франції.
Період 16–17 ст. Об’єкти 16 ст. не збереглися — були знищені або перебудовані під час урбаністичних програм 18–19 ст. Серед об’єктів 17 ст. — пам’ятки цивільної та культової архітектури стилю бароко. До першої групи належать приватні особняки — 4 будівлі, зокрема особняк Мартена (фр. L’hôtel Martin, 1607–1615; тепер ліцей М. Монтеня), особняк Лобардемона (фр. L’hôtel de Laubardemont, 1608–1612; тепер банківська установа) побудовані архітектором А. Рошем (роки життя невідомі; Франція) для радника парламенту (суду) Р. Мартена та його брата, секретаря короля, М. Мартена, барона Лобардемона.
У 17 ст. церкви залишалися найкращим прикладом архітектурного оздоблення м. Бордо.
Церква Святого Бруно (фр. L’église Saint-Bruno; 1611–1668, архітектори Е. Арно, Ж. Фукрей, Н. Меріссон) у стилі бароко — єдина неушкоджена частина Картезіанського монастиря Нотр-Дам-де-Мізерікорд (Божої матері милосердної; фр. La chartreuse Notre-Dame-de-Miséricorde) і приклад впливу італійського мистецтва на місцеву культуру. У центрі вівтаря міститься картина Ф. де Шампеня «Успіння Богородиці» (1673), поряд із вівтарем — дві скульптури Дж. Л. Берніні.
Церква Святого Павла і Святого Франциска-Ксаверія (фр. L’église Saint-Paul Saint-François-Xavier; 1663–1676, архітектор М. Бізіу) — найбільша церква єзуїтів у Франції. Належить до стилю бароко. Головний вівтар оздоблений 1741–1748 скульпторами Г. Кусту-сином (1716–1777; Франція) та П. Веме (1697–1780; Франція).
Церква Богоматері (фр. L’église Notre-Dame; 1684–1707) архітектора П. Дюплессі-Мішеля (1632–1693; Франція) належить до стилів бароко та рококо, має багатий декор. Ґрати навколо хору всередині церкви виконані з кованого металу місцевим майстром Ж. Моро (1781). Орган церкви (1785, майстер Г. Шмідт), прикрашений скульптурами, класифіковано як історичну пам’ятку (1971).
Епоха Просвітництва. У 18 ст. у м. Бордо розпочалися містобудівні проєкти з розширення й перетворення міста — з’явилися великі урбаністичні простори із зеленими насадженнями. Візитівкою міста цього періоду є Королівська площа (тепер площа Біржи; 1730–1775), створена королівськими архітекторами Ж.-Ж. Габрієлем (1667–1742; Франція) та його сином А.-Ж. Габрієлем. Це перша в історії французького містобудування відкрита площа. На ній були розташовані Будинок королівських відкупників (фр. L’Hôtel des Fermes du Roi; 1735–1738, архітектор Ж.-Ж. Габрієль; тепер Національний митний музей) та Будинок Біржи (фр. L’Hôtel de la Bourse; 1742–1749, архітектори Ж.-Ж. Габрієль і А.-Ж. Габрієль; тепер Торгова та промислова палата Бордо й Жиронди).
До пам’яток 18 ст. належить фонтан Святого Проже (1737), архітектор М. ван дер Воорт (1667–1737; тепер Бельгія).
Упродовж 18 ст. середньовічні ворота замінили на монументальні, переважно у формі арок тріумфальних.
Брама Діжо, або брама Дофіна (фр. La porte Dijeaux; La porte Dauphine; 1748–1753) спроєктована архітектором А. Порт’є (1702–1770; Франція) у стилі класицизму. Поряд із брамою розташована площа Дофіна (тепер площа Гамбетта, 1758–1770).
Бургундська брама (фр. La porte de Bourgogne, 1750–1755) збудована А. Порт’є та Ж.-А. Габрієлем у стилі класицизму. Поряд із нею — площа Бургундії (тепер площа Бір-Хакейма).
Аквітанська брама (фр. La porte d’Aquitaine; 1749–1754; архітектор А. Порт’є) розташована на колишній Аквітанській площі (тепер площа Перемоги).
Брама Монне (фр. La porte de la Monnaie;1758–1759, архітектор А. Порт’є) розміщена на однойменній набережній; назва походить від майстерні з виготовлення монет.
Серед пам’яток архітектури цієї епохи: Великий театр (фр. Grand Théâtre; 1773–1780; тепер Національна опера Бордо), збудований у стилі неокласицизму архітектором В. Луї (1731–1800; Франція) та палац Рогана (фр. Palais Rohan, 1772–1784; тепер міська ратуша), спроєктований архітекторами Ж. Етьєнном (роки життя невідомі) та Р.-Ф. Бонфеном (1730–1814; Франція) — колишня резиденція архієпископа Бордо.
Період 19 ст. Більшість будівель цього періоду створені у неокласичному стилі з мінімалістичним декором. Велика увага приділялася стереотипності та імітації античності. Серед споруд — перший кам’яний міст через Гаронну (1810–1822), зведений інженерами К. Дешамом (1765–1843; Франція) і Ж.-Б. Білладелем (1753–1851; Франція); перший у м. Бордо торгівельний центр — Галерея Борделез (фр. Galeries Bordelaises; 1833–1834), збудована архітектором Г.-Ж. Дюраном (1792–1858; Франція); Палац Тіак (фр. Palais Thiac; 1839–1846; один із двох міських Палаців правосуддя) — остання будівля в неокласичному стилі в м. Бордо, спроектована архітектором Ж.-А. Тіаком (1800–1865; Франція).
Розвивалася промислова архітектура. До споруд цього періоду належать: Склад Лене, або Склад колоніальних продуктів (фр. L’Entrepôt Lainé; 1822–1824, названий за ім’ям міністра Ж. Л. Ж. Лене; тепер Музей сучасного мистецтва м. Бордо; інженер-архітектор К. Дешам); колишня тютюнова фабрика (фр. La manufacture des tabacs; 1824, тепер будинок для престарілих), побудована архітектором М.-Ж. Бонфеном (1783–1848; Франція). З розвитком залізничного сполучення з’явилися: колишній залізничний (тепер пішохідний) металевий міст — перехід Ейфеля (passerelle Eiffel; 1858–1860, інженер Г. Ейфель); залізничний вокзал Святого Жана (фр. La gare Saint-Jean; 1889–1898), побудований архітектором Д. М. Тудуаром (1852–1922; Франція).
Серед культових споруд з’явилися церква Святого Миколая (фр. L’église Saint-Nicolas; 1820–1823), збудована архітектором П.-А. Пуатевеном (1782–1859), храм Шартронів (франц. temple des Chartrons; 1832–1835) за проєктом архітектора А. Корселля (1765–1843) — один із найкрасивіших неокласичних храмів Франції; Велика синагога (фр. La grande synagogue; 1877–1882), зведена під керівництвом архітектора Ш. Дюрана (1824–1891; Франція).
Історичним пам’ятником, що символізує місто, є монумент жирондистам (франц. Le monument aux Girondins; 1894–1902), зведений на честь депутатів, загиблих під час терору 1794, за проектом архітектора Ж. Гюаде (1834, Франція — 1908, Швейцарія).
Період 20 ст. Пам’ятки архітектури, що входять до списку спадщини ЮНЕСКО, створенні в стилі ар-деко: кантональний будинок Ла-Бастид — мерія міського району Бастид (фр. La maison cantonale de La Bastide; 1924–1926) за проєктом архітектора С. Альфре-Дюпра (1876–1933), Муніципальне управління газу та електроенергії (фр. La Régie municipale du gaz et de l’électricité; 1930–1932), спроєктована архітектором Р. Журдом (1889–1959), Біржа праці (фр. La Bourse du travai; 1935–1938), сконструйована архітектором Ж. д’Веллєм (1883–1970; Франція) та стадіон імені Шабана-Дельмаса, або Парк Лескюр (фр. Le stade Chaban-Delmas, Parc Lescure; 1933–1938; архітектори Р. Журд і Ж. д’Велль).
Значення
Порт Місяця відігравав історичну роль місця обміну культурними цінностями упродовж понад двох століть.
Історичний центр Бордо — винятковий містобудівний та архітектурний ансамбль. Він вирізняється класичною та неокласичною містобудівною та архітектурною єдністю, яка не зазнавала стилістичного розриву протягом тривалого часу.
Джерела
Bordeaux, Porte de la Lune // Convention du patrimoine mondial. URL: https://whc.unesco.org/fr/list/1256
Література
- Higounet Ch. Histoire ancienne du port de Bordeaux // Les Cahiers d'Outre-Mer. 1950. № 11. P. 289–290.
- Le Périgord et Le Bordelais. Paris : Editions Atlas, 2000. 64 p.
- Dupuis G. Bordeaux: histoire d'eau. Naissance et implantation de Bordeaux. Bordeaux : Elytis, 2005. 192 p.
- Prévôt Ph. Bordeaux secret et insolite: la face cachée du Port de la Lune. Paris : Les Beaux-Jours, 2005. 187 p.
- Cocula A.-M. Histoire de Bordeaux. Toulouse : Le Peregrinateur, 2010. 296 p.
- Callais Ch., Jeanmonod Th. Bordeaux: une histoire de l'architecture. La Crèche : La Geste, 2019. 151 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бабкова Н. В. Бордо, порт Місяця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бордо, порт Місяця (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
