Рококо (архітектура)
Рококо́ (фр. rococo від rocaille — кам’яні уламки) — стильовий напрям в архітектурі і декоративному мистецтві Європи 18 ст. у рамках стилю бароко в його пізній фазі.
Початково, у 18 ст., термін вживали іронічно й він мав негативну конотацію. Стилістика рококо характерна для Франції 1715–1780, звідки вона як мода поширилася у 1730-х на землі Німеччини, Польщу, Чехію і Словаччину, Угорщину, Росію та Україну.
Існують два різні погляди на рококо:
- Г. Вельффліна: рококо — останній етап розвитку стилю бароко, коли провідною рисою стилістики стала декоративність;
- мистецтвознавця Г. Зельдмайра (1896–1984; Австрія): рококо — окремий архітектурний стиль, проміжний між бароко й класицизмом, відмінний від обох.
Стилістику рококо, пов’язану з придворною аристократичною культурою епохи пізнього абсолютизму, втілено переважно в декорі, найбільшою мірою — в інтер’єрах репрезентативних будівель і значно менше — у вирішенні фасадів. Використовували фільончасті пілястри, поділ стінових площин на окремі частини у профільованому облямуванні, капітелі колон ордерів архітектурних (переважно іонічного, коринфського й композитного), доповнені завитками, рослинними елементами й орнаментами, картуші й рокайль. Це створювало враження святкової легкості, невимушеності й протиставлялося сучасниками серйозним формам класичного напряму бароко. При цьому загальна композиція відповідної будівлі чи споруди лишалася суто бароковою.
Найвідомішим архітектурним ансамблем рококо є Площа Станіслава в Нансі (див. Площі Станіслава, Кар’єр і д’Альянс у Нансі). Розрізняють національні варіанти стилістики рококо у Франції, Баварії, Австрії, Чехії, Пруссії, Польщі, Росії тощо. У цій стилістиці працювали архітектори П. Гіжицький, І. Григорович-Барський, Г. В. фон Кнобельсдорф, Б. Меретин, Й. Б. Нойман, Б. Ф. Растреллі тощо.
В Україні декор у стилістиці рококо присутній у низці барокових споруд: Андріївська церква у м. Києві, собор Святого Юра у Львові, собор Різдва Богородиці в Козельці, костел Святого Вінсента Домініканського монастиря у Тернополі тощо.
Галерея
|
Література
- Асеев Ю. Стили в архитектуре Украины. Киев : Будівельник, 1989. 104 с.
- Воробйова Л. Рококо // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 257.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 184–185.
- Вельфлин Г. Ренессанс и барокко. Пер. с нем. Е. Лундберга. Санкт-Петербург : Азбука-классика, 2004. 288 с.
- Вечерський В. Особливості стилю бароко в архітектурі України XVII–XVIII століть // Українське мистецтвознавство: матеріали, дослідження, рецензії: збірник наукових праць. Вип. 9. Київ : Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України, 2009. С. 199–203.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Рококо (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Рококо (архітектура) (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
