Вознесенський монастир у Переяславі
Вознесе́нський монасти́р у Перея́славі — колишній осідок Переяславських архієреїв та православний чоловічий монастир; ансамбль пам’яток архітектури національного значення, Київська область, Україна. Розташований в історичному центрі міста. Собор і дзвіниця є головними містобудівними домінантами м. Переяслава.
Зміст
Історична довідка
Формування ансамблю започатковано 1695, коли коштом гетьмана I. Мазепи розпочато будівництво мурованого Вознесенського собору (освячено 1700). 1698 І. Мазепа звернувся до Петра І із проханням відновити тут стародавню Переяславську кафедру. Через рік після завершення собору на території почав діяти чоловічий монастир, що отримав у дар лісові угіддя, село та перевіз.
1816 монастир перевели до розряду позаштатних, а більшу частину ченців зарахували до Преображенського Саратовського чоловічого монастиря (м. Саратов, тепер РФ). Однак собор залишався кафедральним до 1847 (коли архієрейська кафедра переїхала до м. Полтави), після чого перейшов у безпосереднє підпорядкування єпископа Полтавсько-Переяславської єпархії. Упродовж 18–19 ст. на території монастиря знаходилась резиденція місцевого архієрея.
Вознесенський собор був об’єктом паломництва, зокрема до чудотворної ікони Божої Матері Переяславської, мощів св. Макарія та великомученика Даниїла Мліївського. 1738 тут засновано Переяславський колегіум — заклад середньої освіти, який розмістився в дерев'яному корпусі. 1748 пожежа знищила всі дерев'яні будівлі монастиря, після чого собор відбудовано, його фасади прикрашено ліпленням, а інші споруди зведено мурованими: 1753–1757 — колегіум, 1770–1776 — дзвіницю. 1782 зі сходу до дзвіниці прибудовано Варваринську церкву (знищена 1941–1943).
У соборі були поховані єпископи Никодим Сребницький (1751), Іоанн Козлович (1757), Гервасій Линцевський (1769), Іов Базилевич (1786).
У кін. 18 — на поч. 19 ст. на південь від собору зведено видовжений двоповерховий мурований корпус із колонною галереєю на південному фасаді, на першому поверсі якого були торгові ряди, на другому — бурса для семінаристів. Територія монастиря була оточена муром. 1916 двоповерховий корпус згорів і був розібраний. Будівлі комплексу, які зазнали руйнувань під час Другої світової війни, реставровані 1954–1964. Тепер входять до складу Національного iсторико-етнографічного заповiдника «Переяслав».
Характеристика
Від історичних споруд монастиря збереглися собор, дзвіниця та колегіум, муровані з цегли на вапняному розчині, потиньковані й побілені.
Собор — хрещатий, дев'ятидільний, однобаневий. Усі його частини рівновисокі, підведені під єдиний карниз, частина з них увінчані тридільними фронтонами вишуканих барокових обрисів, частина — наметовими дахами. Над середохрестям підноситься двоярусний бароковий верх на високому восьмигранному підбаннику. Декор фасадів стриманий: застосовано горельефне штукатурне ліплення з переважанням рослинних мотивів. Решта граней декорована нішами і солярними знаками. У соборі з 1975 міститься Музей-діорама «Битва за Дніпро в районі Переяслава восени 1943».
Дзвіниця належить до типу надбрамних і стоїть на південний захід від собору, замикаючи перспективу кількох вулиць. Вона триярусна, увінчана високим двоярусним верхом барокових обрисів на низькому підбаннику. У плані являє собою квадрат із угнутими гранями. 1-й ярус рустований, арка проїзду прикрашена виразним бароковим порталом. Грані 2-го і 3-го ярусів прорізані арковими отворами для дзвонів, фланковані пучками півколон і пілястр тосканського (другий ярус) і композитного (третій ярус) ордерів.
Колегіум збудований коштом переяславського єпископа Iоанна Козловича (1703–1758). Будівля одноповерхова, прямокутна в плані, лінійної однорядної багатокамерної структури. Складається з чотирьох класних кімнат і трьох сіней. Фасадний декор — у стилі бароко: на поздовжньому фасаді, оберненому до собору, влаштовано три особливим чином декоровані портали. Найпростіше вирішено центральний, який вів до молодших класів, і значно багатше — бічні, які вели до старших класів. Над лівим порталом у картуш вкомпоновано малярський твір релігійного змісту, над правим — барельєфне зображення єпископських інсигній з монограмою єпископа І. Козловича. З 1972 тут функціонує Меморіальний музей Г. Сковороди у складі Національного iсторико-етнографічного заповiдника «Переяслав».
Значення
Вознесенський монастир у Переяславі — один із найвизначніших архітектурних ансамблів 18 ст. Вознесенський собор є унікальною за композицією, мистецьки неповторною пам'яткою Мазепиної доби — перехідного етапу від стилістики українського відродження до бароко.
Дзвіниця — характерний зразок висотних споруд епохи пізнього бароко. Колегіум — рідкісний для Лівобережної України збережений зразок навчальної будівлі 18 ст.
Додатково
Донедавна вважали, що 1753 у розміщеному в монастирі Переяславському колегіумі викладав піїтику Г. Сковорода. З огляду на це, в мурованому корпусі колегіуму 1972 влаштовано Меморіальний музей Г. Сковороди, що має понад 6 тис. рукописних книг i стародруків. Тут навіть відтворено «келію Г. Сковороди». Однак на час викладання філософа в колегіумі припадає тільки початок будівництва збереженого дотепер мурованого корпусу. Отже, навчання 1753 відбувалося в якихось інших пристосованих приміщеннях, які не збереглися. Проте близька пов'язаність філософа з Переяславом — факт безсумнівний, яким переяславці дуже пишаються.
Література
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 131-133.
- Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 16–19.
- Вечерський В. В. Українські монастирі. Київ : Наш час, 2008. С. 153–161.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вознесенський монастир у Переяславі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вознесенський монастир у Переяславі (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.01.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
