Свамі Вівекананда
Сва́мі Вівекана́нда [ бенг. স্বামী বিবেকানন্দ; справжнє ім’я та прізвище — Нарендранатх Датта (бенг. নরেন্দ্রনাথ দত্ত); 12.01.1863, м. Калькутта, тепер Колката, Індія — 04.07.1902, Белурський монастир поблизу м. Колкати, Індія ] — релігійний філософ, гуманіст, реформатор індуїзму, громадський діяч.
|
Свамі Вівекананда (বিবেকানন্দ) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Нарендранатх |
| Справжнє прізвище | Датта |
| Народження | 12.01.1863 |
| Місце народження | Колката |
| Смерть | 04.07.1902 |
| Місце смерті | Белур |
| Alma mater | Президентський коледж Калькутти |
| Місце діяльності | Індія, США |
| Напрями діяльності | філософія, релігія, подвижництво, соціальна робота |
| Традиція/школа | веданта |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї юриста. Значний вплив на становлення мала релігійність матері; з дитинства знайомився з текстами Рамаяни та Магабгарати.
1879 вступив до Президентського коледжу Калькутти (тепер у складі Університету Колкати), продовжив навчання у Шотландському церковному коледжі. Там зацікавився філософією, вивчав праці Д. Г’юма, Й.-Г. Фіхте, І. Канта, Г. Гегеля, А. Шопенгауера, Г. Спенсера та інших. Зацікавився спортом (гімнастика, боротьба).
Деякий час відвідував зібрання «Брагмо Самадж», проте після розколу організації розчарувався в їх діяльності. Віховою подією в житті діяча стала зустріч 1881 з індійським філософом Рамакришною Парамахамсою (1881). Після смерті гуру (1886) перебрав на себе обов’язки керівника товариства його учнів. Через деякий час товариство розпалося. З 1888 вів спосіб життя мандрівного ченця, пішки подорожував Індією, знайомився з представниками різних релігій і верств.
1893 здійснив поїздку у Сполучені Штати Америки на відкриття Парламенту релігій світу (англ. Parliament of the World’s Religions) у м. Чикаго (саме в цей час обирає ім’я Вівекананда). Після успіху на конгресі подорожував США, виступав з лекціями. 1894 заснував Товариство веданти в м. Нью-Йорку. У зв’язку з погіршенням стану здоров’я завершив лекційні тури. Дорогою в Індію відвідав Європу, зокрема двічі Велику Британію (1895, 1896), Німеччину. 1897 повернувся на Батьківщину як національний герой.
01.05.1897 заснував у м. Калькутті організацію «Місія Рамакришни».
1899 вирушив у другу подорож на Захід. Відвідав Велику Британію та США, де заснував Товариства веданти (зокрема, у м. Сан-Франциско), притулок миру (шанті-ашрам) в Каліфорнії. Відмовився від запропонованих академічних посад у Гарвардському та Колумбійському університетах як несумісних із зобов'язаннями монаха.
1900 взяв участь у Парламенті релігій в м. Парижі. Відвідав Австрію, Туреччину, Грецію, Єгипет тощо. Повернувся в Індію, решту життя провів у Белурській обителі.
Його тіло за традиційним звичаєм було кремовано на березі р. Гангу (напроти місця, де раніше кремували Рамакришну).
Діяльність
Ще у період навчання мав широке коло зацікавлень: від європейського раціоналізму до індійського релігійного містицизму, від упанішад чи Бгаґавадґіти до філософських трактатів європейських просвітників. Інтелектуальні та духовні пошуки призвели до зустрічі з Рамакришною. Гуру справив таке сильне враження на юнака, що пізніше на його честь назвав товариство «Місія Рамакришни». Вівекананда згодом писав, що він прийшов до Рамакришни і полюбив цю людину, але ненавидів його ідеї та протягом шести років вперто з ними боровсь.
Під час тривалої подорожі Індією вів життя аскета й подвижника, дійшов до південного узбережжя Індостану — мису Комори. Осягнув, що індійському народові потрібні не «святі», але активні громадські діячі, наставники. Практичним результатом такого просвітлення стала участь у всесвітньому конгресі — Парламенті релігій світу. На конгресі Вівекананда виголосив промову про Індію та індуїзм, яку розпочав звертанням: «Сестри та брати Америки!», що викликало овації слухачів. Привітав учасників від імені ведичного ордену санньясинів (див. у ст. Ашрам) як представників давньої релігії терпимості та усеприйняття, підкреслив, що шляхи до Бога можуть бути різними, але мають одну мету. Завдяки лаконічній і вдалій промові зажив уваги і популярності, американська преса назвала Вівекананду «найвидатнішою фігурою» на конгресі. Висловлені ним ідеї універсалізму та віротерпимості стали осердям його філософії.
Виступав з лекціями у США, надавав приватні консультації з йоґи та філософії веданти, залишив по собі коло учнів. Заснував Фонд допомоги нужденним Індії. 1896 у Великій Британії познайомився з Максом Мюллером (автор першої біографії Рамакришни на Заході), у Німеччині — з Паулем Дойссеном.
На Батьківщині Вівекананду зустріли як національного героя. Його подорожі країною супроводжував захват місцевого населення (люди часто сідали на рейки, щоби зупинити потяг і послухати лекції гуру). У виступах порушував актуальні соціальні питання про недоліки варнової системи (див. Варна), необхідність розвитку науки й техніки, боротьбу з бідністю, вплив колоніального статусу Індії на її населення, а поряд із тим — про духовну спадщину. Пізніше його промови вийшли в збірці «Лекції від Коломбо до Алмори» (1897).
Заснована діячом організація «Місія Рамакришни» провадила релігійно-просвітницьку та соціальну діяльність, активно сприяла відкриттю навчальних закладів, лікарень, боротьбі з епідеміями чуми і холери, допомагала нужденним. Місія підтримувала мистецтво, науку, критикувала кастові відмінності, закликала народ до об’єднання, громадянської самосвідомості. Ідеали та принципи організації базувалися на карма-йозі. Було відкрито дві штаб-квартири та кілька монастирів. Видавала журнали англійською та бенгальською мовами.
Ідеї та праці
За основу своєї концепції філософ узяв ідеї позаісторичної «універсальної релігії». Мета універсальної релігії — співпраця й об’єднання, це місток між культурами Сходу й Заходу. Міркував про спільну духовну основу всіх релігій, виділяв їх загальні спільні риси і наполягав, що саме вони і є способом комунікації адептів різних вірувань. Базис «універсальної релігії» — моральність, але цю залежність розрізняв у двох планах: «обрядовий бік індуїзму і пов’язана з ним мораль — один план, а моральність, обумовлена внутрішнім боком вчення, тобто власне метафізичними концепціями, — інший». Відтак повчав про внутрішні пошуки духовності, а не буквальне слідування догматам і приписам.
Обґрунтовував свої погляди з позиції адвайти: Атман і Брагман — ідентичні. Кожне людське Я має глибинну потребу в самовдосконаленні себе як особистості. На відміну від свого наставника Рамакришни, який наполягав на особистісному служінню Богові, Вівекананда обрав ідеал служіння людям, вважав таке служіння головним обов’язком свідомої особи (карма-йоґа). Неодноразово наголошував, що людина насамперед має вірити в себе, а потім в Бога (той, хто не вірить в себе, не зможе повірити і в Бога). Був переконаний, що саме веданта є тією універсальною основою, яка максимально дозволяє осягнути роль і місце людини в цьому світі, її призначення та способи служіння іншим.
Класичний ведичний ідеал — мокша — був центральним у філософії Вівекананди. Релігія — спосіб сходження до Бога, свободи. Концепт свободи розумів досить широко (при цьому використовував англійське «freedom» як значніше за «स्वराज, svaradj»). Це — злиття з Богом і відкидання усіх кармічних пут. Щоби досягти такої свободи потрібні гармонійна співпраця тіла й розуму, емоцій і волі, цілеспрямованість та самозаглиблення, а не сліпе виконання релігійних приписів. Повчав, що зречення — перший крок і основа карма-йоґи. У подальшому особистість має поступово вдосконалюватися через практики карма-, джняни-, бгакті- та раджа-йоґи.
У підсумку філософське вчення Вівекананди — концепція, що поєднала традиції ведантизму з модерними ідеями Заходу. Мислитель був реформатором індуїзму у прагненні переспрямувати його на вирішення нагальних соціальних та політичних проблем, доповнював теологічні складові світськими ідеями.
Опублікував праці: «Карма-йога» (1896), «Раджа-йога» (1896), «Сучасна Індія» (1899), «Філософія Веданти: лекції з джняна-йоги» (1902) тощо. Низку праць було видано після смерті діяча. Твори мислителя перекладені багатьма мовами.
Визнання
Погляди мислителя були розвинуті та поширені його учнями. Філософське вчення Вівекананди вплинуло на розвиток індійської думки 20 ст., світогляд і діяльність таких мислителів, громадських і політичних діячів, як-от Л. Б. Г. Тілак (1856–1920), О. Гхош, Р. Тагор, М. К. Ганді, С. Радхакришнан (1888–1975) та ін.
На честь діяча були перейменовані Поліцейська академія Західної Бенгалії, Технічний університет Чхаттісгарху (обидва — 2011), аеропорт у м. Райпурі (2012).
150-ліття від дня народження діяча (2013) широко відзначали в Індії (на офіційному рівні) та за кордоном.
Твори
- The Complete Works of Swami Vivekananda : in 9 vol. Kolkata : Advaita Ashrama, 2016–2018.
Література
- Banhatti G. S. Life and Philosophy of Swami Vivekananda. New Delhi : Atlantic Publishers & Distributors, 1989. 260 p.
- Swami Vivekananda and the Modernisation of Hinduism / Ed. by W. Radice. Delhi : Oxford University Press, 1999. 312 p.
- Arrington R. L., Chakrabarti T. K. Swami Vivekananda // A Companion to the Philosophers. Oxford : Blackwell Publishing, 2001. 696 p.
- Indispensable Vivekananda: An Anthology for our Times / Ed. by A. P. Sen. Delhi : Permanent Black, 2006. 242 p.
- Rolland R. The Life of Vivekananda and the Universal Gospel. Kolkata : Advaita Ashrama, 2010. 336 p.
- Swami Vivekananda: New Perspectives. An Anthology on Swami Vivekananda. Kolkata : Ramakrishna Mission Institute of Culture, 2013. 760 p.
- Петленко І. В. Індійська філософія ХІХ ст.: західний вплив та традиція // Актуальні проблеми філософії та соціології. 2015. Вип. 6. С. 112–115.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Петленко І. В. Свамі Вівекананда // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Свамі Вівекананда (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 21.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
