Гауді, Антоніо
Гауді́, Анто́ніо [ ісп. Gaudі, Antonio; повне прізвище та ім’я — Гауді-і-Корнет, Антоніо Пласідо Гільєрмо (ісп. Gaudі y Cornet, Antonio Plаcido Guillermo); 25.06.1852, м. Реус, автономна спільнота Каталонія, Іспанія — 10.06.1926, м. Барселона, автономна спільнота Каталонія, Іспанія] — архітектор, представник історизму та модерну, автор низки споруд у м. Барселоні.
|
Гауді, Антоніо (Gaudі, Antonio) | |
|---|---|
| Народження | 25.06.1852 |
| Місце народження | Реус |
| Смерть | 10.06.1926 |
| Місце смерті | Барселона (місто) |
| Місце діяльності | Барселона (місто), Каталонія, Іспанія |
| Напрями діяльності | архітектура |
| Традиція/школа | історизм (архітектура), модерн (архітектура) |
Життєпис
Народився у сім’ї промисловця. 1869 разом з братом переїхав на навчання до м. Барселони. Мандрував Каталонією, вивчаючи її архітектурні пам’ятки. 1873 розпочав навчатися архітектурі у Провінційній архітектурній школі, яку 1875 перетворено на архітектурний факультет Вищої технічної школи архітектури у м. Барселоні. Диплом архітектора отримав 1878, уже маючи досвід практичної роботи креслярем і помічником у місцевих архітекторів. Проєктуючи малі архітектурні форми (вітрини, вуличні ліхтарі тощо), звернув на себе увагу барселонського промисловця графа Е. Гуеля (1846–1918; Іспанія), котрий з 1882 став його головним замовником з необмеженими фінансовими можливостями. 03.11.1883 Гауді призначено головним архітектором будівництва собору Саграда Фамілія у Барселоні. Керував спорудженням храму до смерті (його продовжили інші архітектори на підставі проєкту Гауді). Від 1900 працював над створенням ансамблю парку Гуель у м. Барселоні. 1906 збудував там власний будинок, в якому оселився.
1910 у м. Парижі відбулася виставка робіт А. Гауді. 1911 її експонували у м. Мадриді. Протягом 1910-х померли члени сім’ї Гауді, його духовні й світські покровителі, друзі, співробітники. Це спонукало архітектора від 1915 зосередитися виключно на спорудженні собору Саграда Фамілія.
Творчість
Гауді — провідна постать у сферах архітектури й дизайну не тільки Каталонії, а й Іспанії протягом кінця 19 — першої чверті 20 ст. Він розпочав свою архітектурну творчість у стилістиці каталонської неоготики із застосуванням переосмислених елементів мавританського стилю. На зламі 19–20 ст. сформувалася його власна, оригінальна стилістика, названа каталонським модерном. Для неї характерна ірраціональність пластичних архітектурних форм, поєднана з точним інженерним розрахунком; криволінійні скульптурні форми з відсутністю прямих ліній і кутів, плоских площин, а також активна поліхромія. Твір, у якому найпослідовніше втілено ці принципи — Будинок Міла — мешканці м. Барселони назвали «La Pedrera» — каменоломня. У своїх будинках архітектор проєктував усе — від загальної композиції до найдрібніших архітектурних деталей, зокрема: елементи благоустрою території, фонтани й лави, огорожі, ґрати, ворота, хвіртки, клямки, дверні ручки, ліхтарі, сходи, опорядження туалетів і ванних кімнат тощо. Сьогодні все це сприймається як твори мистецтва. Більшість споруд Гауді розташовані у м. Барселоні, серед них головним витвором усього життя архітектора є собор Саграда Фамілія (Святого Сімейства), розпочатий 1883 і не завершений дотепер. Архітектор передбачав, що спорудження його триватиме 200 років.
Серед творів Гауді:
- садиба Гуеля (1883–1887);
- будинок Вісенса (1883–1888);
- палац Гуеля (1886–1890; усі — в м. Барселоні);
- єпископський палац у м. Асторга поблизу м. Леона (Іспанія, 1889–1893);
- прибутковий будинок Ботинеса у м. Леоні (1891–1894);
- будинок Кальвета (1898–1900);
- парк Гуель (1900–1914);
- будинок Батло (1904–1906);
- будинок Міла (1906–1910);
- парафіяльна школа собору Саграда Фамілія (1909);
- собор Саграда Фамілія (1883–1926, не завершено; усі — в м. Барселоні).
Визнання
У 1950-х творчість Гауді став пропагувати С. Далі. Великі ретроспективні виставки творів Гауді відбулися 1956 у м. Барселоні та 1957 у м. Нью-Йорку. Особливо значної популярності твори й творчі принципи Гауді набули в Японії.
1952 для збереження творчої спадщини архітектора створено Асоціацію друзів Гауді.
1956 у Політехнічному університеті Каталонії створено Кафедру Гауді.
1969 Міністерство культури Іспанії визнало 17 творів Гауді історико-мистецькими пам’ятками попри те, що (всупереч правилам) не минуло 100 років від часу створення їх.
1976 Міністерство закордонних справ Іспанії організувало виставку творів Гауді, яку експонували в багатьох країнах світу.
1984 Твори Антоніо Гауді (англ. Works of Antoni Gaudí) — архітектурні пам’ятки і комплекси авторства Гауді у м. Барселоні та її околицях — визнано пам'яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, 2005 перелік споруд доповнено.
2002 оголошено Міжнародним роком Гауді (з нагоди його 150-річчя) з проведенням значної кількості заходів у різних країнах світу.
2013 парламент і виконавча рада Каталонії (женералітат) створили Раду з популяризації та поширення творчості Гауді — постійний орган під головуванням міністра культури Каталонії.
З ініціативи архієпископа м. Барселони, публічно проголошеної 1998, Святий престол 2000 розпочав процес беатифікації Гауді. З 2003 його вважають слугою Божим. Беатифікацію передбачено завершити 2026, в сторіччя від часу смерті Гауді, коли заплановано закінчити будівництво собору Саграда Фамілія.
15.04.2024 ЮНЕСКО разом з Міжнародною спілкою архітекторів до 100-ї річниці від смерті Гауді визначили м. Барселону світовою столицею архітектури в 2026, з проведенням там, вдруге в історії (після 1996), Всесвітнього конгресу архітектури.
Галерея
Споруди Гауді у м. Барселоні.
|
Додатково
За переказом, 15.03.1878 керівник архітектурного факультету, вручаючи диплом Гауді, сказав, що не знає, кому дає цей диплом: божевільному чи генію — час покаже.
Замолоду Гауді був антиклерикалом, франтом і гурманом, завсідником опери, театрів і ресторанів. У 40-річному віці став таким ревним католиком і аскетом, що мало не помер 1893 через суворе дотримання посту; незнайомці на вулицях важали його за місцевого жебрака, що і стало опосередкованою причиною смерті Гауді внаслідок невчасної і неякісної медичної допомоги після нещасного випадку (травмування трамваєм).
Гауді був каталонським націоналістом, підкреслено розмовляв тільки каталонською мовою, через що мав конфлікти з поліцією. Якось заарештувавши його, поліціянти поцікавилися: невже він не може розмовляти іспанською мовою? На це архітектор відповів, що може, але не хоче.
1936 під час громадянської війни в Іспанії 1936–1939 майстерню Гауді в соборі Саграда Фамілія розгромили республіканці.
«Собор Саграда Фамілія». Джерело ютуб канал «Офіс Президента України».
Література
- Hensbergen G. Van. Antoni Gaudí. Barcelona : Plaza & Janés, 2002. 347 p.
- Zerbst R. Gaudí, 1852–1926: Antoni Gaudí i Cornet: a Life Devoted to Architecture. Cologne : Taschen, 2002. 240 p.
- Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 200–202.
- Crippa M. A. Antoni Gaudí 1852–1926. Von der Natur zur Baukunst. Köln : Taschen, 2021. 96 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Гауді, Антоніо // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Гауді, Антоніо (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 22.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
