Синагога Нахмановича (Золота Роза) у Львові

Синагога Нахмановича (Золота Роза) у Львові. Південний і західний фасади за обмірами 1937 р. з Фонду Я. Вітвіцького

План за обмірами Я. Зубрицького

Поперечний переріз за обмірами 1937 р. з Фонду Я. Вітвіцького

Інтер’єр. Фото 1941 р.

Руїни після вибуху. Фото 1942 р.

Синаго́га Нахмано́вича (Золота́ Ро́за) у Льво́ві — втрачений об’єкт архітектурної спадщини, Україна.

Загальні відомості

Споруда стояла в глибині єврейського кварталу в південно-східній частині львівського середмістя (тепер вул. Староєврейська, 37).

Історична довідка

Муровану синагогу спорудили 1582-1596 архітектори П. Щасливий і А. Прихильний. Фундатором був багатий львівський купець, банкір і королівський фінансист І. Нахманович (Іцхак бен Нахман; ?–1595; Україна). Це була друга міська синагога. Народна назва «Золота Роза» пов’язана з місцевою легендою про доньку чи невістку фундатора, котра допомогла єврейській громаді дістати дозвіл на будівництво. 1603 споруда стала великою міською синагогою. 1606 її передали ордену єзуїтів для потреб колегії. Проте 1609 з огляду на те, що споруда стояла на земельній ділянці, яка з 1580 була приватною власністю І. Нахмановича, її повернули родині Нахмановичів і до 1801 вона знову стала головною міською синагогою.

1601 з заходу та півдня зроблено прибудови, пізніше над ними звели галерею для жінок, куди вели сходи на західному фасаді. У 18 ст. втрачено фігурний аттик, який увінчував споруду. У 1914-1921 виконано реставрацію, під час якої втрачено деякі старовинні архітектурні елементи. У 1930-х споруду досліджено, виконано архітектурні обміри та фотофіксацію. 1934 її визнано пам’яткою ренесансної архітектури. Під час німецько-радянської війни 1941–1945 після 14.08.1941 німецькі окупанти спалили синагогу, а влітку 1942 її зруйнували вибухівкою так, що залишилася тільки північна стіна з двома вікнами і слідами прилягання склепінь.

1943 архітектор Я. Вітвіцький (1903–1946; Україна) виконав обмірну фіксацію руїн і опрацював проект відбудови. Залишки синагоги оголошено пам’яткою архітектури місцевого значення з охоронним № 513-Лв.

1988-1989 за проектом інституту Укрзахідпроектреставрація виконано консерваційні роботи. Пам’ятку було включено до затвердженої 1999 Кабінетом Міністрів України Програми відтворення видатних пам’яток історії та культури України. 2007 Ю. В. Лукомський (1961 р. н.; Україна) виконав археологічні дослідження території. 2010–2011 Львівська міська рада разом з громадськими організаціями провела міжнародний конкурс на кращий проект архітектурного вирішення території синагоги Нахмановича та прилеглого простору. Конкурс виграв проект «Простір синагог» архітектора Ф. Решке (Німеччина), реалізований за участю львівських архітекторів О. Г. Бойко (1958 р. н.; Україна) та Ю. М. Столярова (Україна).

Меморіальний комплекс «Простір синагог», відкритий 04.09.2016, включає законсервовані й музеєфіковані залишки синагоги Нахмановича, протрасовані на землі фундаменти знищеної 1941–1942 споруди Бейт Гамідраш (навчального будинку) та меморіальну інсталяцію «Увічнення», що складається з вертикально встановлених чорних кам’яних стел з написами про єврейську громаду Львова, Голокост та єврейсько-українські взаємини. Написи зроблені українською, англійською мовами та івритом (деякі продубльовані російською і польською).

Характеристика

З огляду на архітектурні обмеження синагога, мурована з цегли й каменю, мала габарити в плані 10,9×9,07 м, підлога молитовного залу була заглиблена нижче рівня вулиці, завдяки чому утворився високий репрезентативний зал, перекритий системою ґотичних хрещатих склепінь на нервюрах, які спиралися на ренесансні консолі. Архітектурна стилістика дещо архаїчна, як для кінця 16 ст.: вона перехідна від ґотики до ренесансу. Ґотичні стрілчасті вікна й нервюри органічно поєднувалися з ренесансним аттиком, що мав аркатурно-пілястровий фриз і пластичне завершення з зубцями й волютами. Вони утворювали своєрідну «корону», яка закривала складної форми дах.

Значення

Синагога Нахмановича була центром громадського життя єврейського району міста та однією з найцінніших архітектурних пам’яток Львова. Її втрата збіднила архітектурне середовище історичного центру міста.

Збережена північна стіна зі слідами склепінь
Меморіальний комплекс «Простір синагог»

Цитати

Сергій Кравцов, науковий співробітник Центру єврейського мистецтва Єврейського університету в м. Єрусалимі (Ізраїль):
«Синагога Золота Роза справді є видатною пам’яткою архітектури, їй присвячено чимало досліджень. Її цінність визнавали навіть ті львів’яни, які не надто шанобливо ставилися до євреїв. Наприклад, Францішек Яворський вважав Золоту Розу «цікавою, одною з небагатьох, пам’яткою старого львівського будівництва», яка «мимоволі навіть справляє враження перлини, схованої у … смітнику». Для тих же, хто сьогодні вивчає Золоту Розу не тільки як пам’ятку європейської архітектури, але й «дійову особу» історії єврейської громади та уособлення її колективної пам’яті, вона поєднує усі категорії цінності: архітектурну, історичну і меморіальну. Для мене Золота Роза є чудовим прикладом «місця пам’яті», на рідкість багатим предметом дослідження, який заслуговує на всебічний захист і охорону.»
(Цит. за вид.: Сергій Кравцов: Синагога Золота Роза – міські задвірки чи місце пам’яті? // ВААД: Асоціація єврейських організацій і громад України. https://vaadua.org/news/sergiy-kravcov-sinagoga-zolota-roza-miski-zadvirki-chi-misce-pamyati)

М. Феллер мовознавець, фахівець з юдаїки:
«…в історичному процесі, як у тайзі, є політична поверхня, якою проноситься буревій, а є глибина лісу, яку вона не здатна зачепити… Євреї і українці повсякчас відчувають взаємну симпатію, чітко відзначають переваги культури й побуту сусідів. Саме вони становлять той людський ліс, якого політичні бурі нездатні подолати…»
(Напис на стелі інсталяції «Увічнення», встановленій у «Просторі синагог»)

Література

Геврик Т. Синагоги // Пам’ятки України. 1989. № 3. С. 40-42.
Геврик Т. Муровані синагоги в Україні і дослідження їх // Пам’ятки України: історія та культура. 1996. № 2. С. 32-39.
Слободян В., Бойко О., Лонкевич Д. Синагоги України // Вісник Укрзахідпроектреставрація. № 9. Спеціальний випуск. Львів : «Центр Європи», 1998. 180 с.
Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії і історії архітектури та містобудування, 2002. С. 421-422.
Kravtsov S. Di Gildene Royze: The Turei Zahav Synagogue in L’viv. Petersberg : Michael Imhof Verlag, 2011. 88 p.
International Design Competition for Sities of Jewish History in Lviv/Ukraine. Documentation. Lviv, 2011. 62 p.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Синагога Нахмановича (Золота Роза) у Львові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Синагога Нахмановича (Золота Роза) у Львові (дата звернення: 4.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.12.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Синагога Нахмановича (Золота Роза) у Львові

Зміст

Загальні відомості

Історична довідка

Характеристика

Значення

Цитати

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України