Спасо-Преображенський собор в Ізюмі
Спа́со-Преображе́нський собо́р в Ізю́мі — пам’ятка архітектури національного значення, Харківська область, Україна.
Мурований собор розташований у південній частині історичного центру міста на пагорбі правобережжя р. Сіверського Дінця під горою Крем'янець, яка домінує над містом. Пам'ятка є архітектурним акцентом у забудові.
Зміст
Історична довідка
Собор збудований 1684 коштом і заходами першого полковника Ізюмського слобідського козацького полку Г. Є .Донця-Захаржевського (?–1691). Автора не встановлено, проте дослідники (Є. К. Редін, 1863–1908; С. Таранушенко, Г. Логвин) вважають, що саме майстер ізюмського собору через 5 років звів Покровський собор у Харкові.
Спасо-Преображенський собор став однією з перших споруд Ізюмської фортеці, спорудженої 1681.
Зазнав капітального ремонту 1751, після чого 1765 тут було установлено новий різьблений позолочений іконостас, вирішений у стилі бароко з пишним різьбленим декором.
1886 з західного боку до собору добудовано мурований двосвітний притвор і триярусну дзвіницю.
1902–1903 храм радикально перебудовано під керівництвом цивільного інженера М. І. Ловцова (1850–1907): розібрано бічні верхи й натомість надбудовано декоративні бані цибулястої форми, змінено форму центрального верху, надбудовано кокошники. Споруда набула не властивих їй рис неоросійського стилю.
1929 собор відібрали у релігійної громади й передали під міську бібліотеку, після чого знищили іконостас.
Під час Другої світової війни собор зазнав значних руйнувань: знищено східний і західний верхи та західний притвор із дзвіницею.
1953–1955 пам'ятку реставровано за проєктом архітектора М. Говденко: відтворено зруйновані західне рамено, верхи, первісні архітектурні форми й деталі, декор, розібрано всі пізніші прибудови. Для реставрації виготовили спеціальну цеглу за зразками первісної.
1983 зміцнено конструкції арок та змінено покриття дахів і бань.
1991 собор повернуто релігійній громаді.
Характеристика
Собор хрещатий, п'ятидільний, з гранчастими раменами, п'ятиверхий. Усі верхи — двозаломні (див. Залом). Своєю композицією він відтворює характерний для України 17 ст. тип хрещатої п'ятидільної дерев'яної церкви. В інтер'єрі перехід до верхніх восьмериків здійснено за допомогою плоских трикутних пандативів. Простір інтер'єру — єдиний завдяки широким підпружним аркам, стягнутим парними залізними затяжками. Центральний верх (25 м від підлоги до склепіння) вищий від бічних. Споруда цегляна з широким використанням в оздобленні спеціально виготовленої фігурної цегли та місцевого вапняку. В інтер'єрі стіни потиньковані й побілені. Олійні розписи збереглися тільки в склепінні центрального верху. Зовні собор побілений по тонкому шару тиньку. Фасадний декор витримано в стилістиці української архітектури перехідного етапу від ренесансу до бароко із застосуванням окремих деталей з московської архітектури 2-ї половини 17 ст.
Значення
Спасо-Преображенський собор у м. Ізюмі є найстародавнішою та найвизначнішою мурованою пам'яткою етапу формування регіональної архітектурної школи на Слобожанщині.
Додатково
З перетворенням 1929 собору на міську бібліотеку, влада не дозволила залишити тут іконостас. Однак з ініціативи директора Ізюмського краєзнавчого музею М. В. Сібільова (1873–1943; тепер Україна) міська рада спершу ухвалила зберегти іконостас, перемістивши його до іншого приміщення. Оскільки музей таких приміщень не мав, демонтовані фрагменти іконостасу склали у двох крамницях на ринку. У грудні 1930 фрагменти іконостасу скинули просто неба на господарському дворі міськради. Тоді М. Сібільов звернувся з цього питання до вищих органів влади у м. Харків. На початку 1931 Народний комісаріат освіти УСРР написав у цій справі до Ізюмської міськради, яка відповіла, що вважає іконостас річчю, яка ніякої користі в соціалістичному будівництві не приносить. Так був утрачений один з найкращих барокових іконостасів Слобідської України.
У травні 1709 на шляху з Азова в Полтавську ставку в м. Ізюмі зупинявся Петро I. Вражений архітектурою головного міського собору, він подарував храму напрестольне Євангеліє в срібній оправі та священицьку ризу золотої парчі.
|
Література
- Таранушенко С. Пам'ятки архітектури Слобожанщини XVII–XVIIІ віків // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. Київ : Держбудвидав, 1959. С. 44–80.
- Говденко М. Старовинний козацький храм Слобожанщини. Спасо-Преображенський собор в Ізюмі // З історії української реставрації / За ред. В. Тимофієнка; упоряд.: В. Отченашко, А. Антонюк. Київ : Українознавство, 1996. С. 258–263.
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 248–249.
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 243–244.
- Вечерський В. В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С, 2005. С. 566–568.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Спасо-Преображенський собор в Ізюмі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Спасо-Преображенський собор в Ізюмі (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
