Георгій Переможець
Гео́ргій (Ю́рій) Перемо́жець [ грец. Γεώργιος, від грец. γεωργός — землероб, від γῆ (γέα, γαῖα) — земля та ἔργον — праця, справа], Георгій (Юрій) Змієборець, святий Георгій (Юрій) — у християнській агіографії — воїн-мученик, що постраждав за віру в Ісуса Христа, святий; у середньовічному фольклорі — популярний персонаж легенд, лицар, переможець змія (дракона).
Зміст
У християнській агіографії
Згідно з римськими та афонськими мартирологами, працями Андрія Критського, Симеона Метафраста (10 ст.), болландистів був мучеником за віру. За житієм, походив зі знатної грецької сім’ї, з Каппадокії, був вихований у християнській вірі. Після смерті батька родина перебралася у Палестину. Замолоду став воєначальником, трибуном, наближеним до імператора Діоклетіана. У добу гонінь на християн відкрито засудив політику імператора, був страчений за його наказом (смерть найчастіше датують 23.04.303, хоча трапляються різні дати у 3–5 ст.) у м. Лідді (тепер м. Лод, Ізраїль). Перед виконанням вироку зазнав жорстоких тортур, але не зрікся віри.
Культ воїна-мученика Георгія зародився у Сиро-палестинському регіоні, до 5 ст. поширився на все Середземномор’я, набув широкого визнання у Візантійській імперії. 494 був канонізований як святий папою Геласієм І. Святий набув популярності серед різних верств населення: як серед аристократії (мав шляхетне походження), лицарства (мужній і вправний воїн), духовенства (ревний християнин), так і селянства. У Давній Русі вшанування св. Георгія відомо принаймні з кінця 10 ст.
Найвідоміше чудо святого (за переказом, вчинене після смерті) — перемога над лютим змієм (драконом), який тримав містян у страху й вимагав собі на поживу юнака або дівчину. Воїн здолав чудовисько (звідси й епітет «Змієборець») та врятував від смерті підготовлену йому в жертву царську доньку. Легенда містить і сюжет про навернення місцевих мешканців-язичників до християнства. Відтак поборення змія стало алегорією перемоги християнства над язичництвом, дияволом (див. Об. 20:2: «прадавній змій, яким є диявол і сатана»). У духовному вимірі св. Юрія вважають помічником тих, хто обрав шлях подвижництва, самовдосконалення (змій, відповідно, став уособленням усіх злих пристрастей, спокус, гріхів людини).
Найдавнішу відому згадку «чуда Георгія про змія» відносять до 11 ст., у католицькій Європи легенда поширилася в 12 ст. Переказ про святого Георгія і дракона містить збірка «Золота легенда» (13 ст.), середньовічні лицарські романи, фольклор. Епізод перемоги Георгія над змієм став упізнаваним і найпопулярнішим зображенням святого в іконографії та світському живописі, увійшов у геральдику, емблематику.
Пам'ять великомученика Георгія християнські церкви вшановують 23 квітня за григоріанським і новоюліанським календарями, відповідна дата юліанського календаря припадає на 6 травня. У православ’ї віднесене до церковних свят.
У народних віруваннях
Християнізація європейських народів та асиміляція народних вірувань мала наслідком зрощення культу св. Георгія з аграрними культами. Святий став покровителем землеробів і скотарів, сільськогосподарської праці, охоронником худоби, коней, захисником від хижих звірів.
У Давній Русі св. Юрій — один із найбільше вшанованих святих. У народній уяві його наділено рисами богатиря, заступника безневинних і неправдиво постраждалих. Покровитель князів і дружинників, пізніше — козацтва, українського воїнства.
За давніми українськими звичаями у день св. Георгія (народна назва — Юріїв день, Юрій Весняний) селяни вперше виганяли худобу на пасовища. З цього свята починалися роботи в полі. Священники окропляли святою водою поля, молилися за хороший урожай. За народними повір’ями, св. Юрій володіє чарівними ключами, якими «відмикає» весняну землю й випускає росу, від чого бурхливо зростають трави («Юрій землю відмикає»). У цей час прилітають ластівки. Юріїв день багатий на прикмети: «На Юрія мороз, то вродиться овес» та інші.
Іконографія
Найдавніші відомі зображення датують 6 століттям, на давніх фресках, мозаїках постає як мученик, з хрестом в руках.
З 11 ст. переважають сюжети чуда перемоги над змієм. На іконах зазвичай зображений в обладунках, з плащем (одяг покликаний ідентифікувати його як римського воїна), верхи на білому коні, вражає списом змія (дракона). На середньовічних мініатюрах, у світському живописі доби хрестових походів та падіння м. Константинополя зображений як лицар-хрестоносець, нерідко його головна зброя — меч, а не спис. До цього сюжету в європейському живописі зверталися Андреа Мантенья, Рафаель Санті, Вітторе Карпаччо, Пітер Пауль Рубенс, Тінторетто та інші.
Сюжет ґерцю св. Юрія зі змієм зажив найбільшої популярності в українській іконографії святого, особливо у 16–18 ст., що пояснюють тогочасною роллю козацтва, на іконах впізнають риси, характерні для українського побуту й культури.
Символіка. Вшанування
Був святим патроном візантійських імператорів, королів, а з поширенням християнства на Русь — і руських князів. Християнське ім’я Юрій прийняв під час хрещення князь Ярослав I Мудрий; заснував на честь святого місто Юр’їв (тепер не існує), 1037 розпочав будівництво Георгіївського монастиря в Києві (не зберігся, див. Георгіївська церква в Києві). Був покровителем дружинників, воїнства. Храми, присвячені Юрію Змієборцю, споруджували у всіх землях Русі, у 10–13 ст. Георгіївські церкви діяли у Володимирі, Новгороді, Каневі та інших містах.
З 12 ст. символом святого став т. з. хрест святого Георгія (Юрія) — червоний хрест на білому тлі (на той час — улюблений символ лицарів і знаті). Як наслідок, вкорінився у багатьох християнських країнах, від Ефіопії до Англії.
Святого Георгія вважають покровителем Англії (в 13 ст. хрест святого Юрія став прапором Англії), Грузії, Литви, Палестини, Португалії, Ефіопії, Іраку, України, тощо, окремих міст (Лондона, Барселони, Генуї, Фрайбурга та ін.) і регіонів (Арагону, Каталонії, Ольстера, Онтаріо, Альберти, Сицилії тощо).
В Україні Георгія Переможця вшановують також як заступника Київської області (зображений на прапорі та гербі Київщини), Волині, міст Вишневого, Володимира, Львова, Кам’янця-Подільського, Збаража, Любомля, Ніжина, Смотрича тощо.
На честь святого зведені численні храми. Так, Собор Святого Юра у Львові — складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Зведений на Святоюрській горі (відома під такою назвою ще за княжих часів). Скульптурну композицію, що увінчує аттик над головним фасадом і зображує вершника Юрія Змієборця, який вражає дракона, виконав І. Г. Пінзель 1759 (належить до кращих взірців монументальної скульптури доби бароко в Україні).
Святий Георгій надзвичайно вшанований на Близькому Сході серед ліванських, палестинських, сирійських християн, а також друзів, мусульман.
День св. Юрія є офіційним святом у Великій Британії (у період Тюдорів було головним національним святом Англії), Грузії, Болгарії, Сербії, Хорватії.
За віруваннями, мощі святого зберігаються у саркофазі в церкві Св. Георгія в Лоді.
Додатково
- Поштова марка Ватикану, випущена 2003, зображує св. Георгія в обладунках на білому коні, який вбиває дракона.
- Упродовж століть вважали св. Георгія своїм покровителем лицарство і дворяни Арагону. У книзі про пригоди Дон-Кіхота М. де Сервантес згадував про лицарські турніри, що відбувалися на празнику св. Георгія в м. Сарагосі (Іспанія).
- Орден Святого Георгія (повна назва — Імператорський Військовий орден Святого Великомученика й Переможця Георгія) заснований Катериною ІІ в 1769 як вища військова нагорода офіцерів Російської імперії. Пізніше охопив комплекс відзнак офіцерів, нижніх чинів (з 1807) і військових підрозділів. Як додаток до ордена була запроваджена т. з. георгіївська стрічка у помаранчево-чорних кольорах. Від 2005 запроваджена й офіційно тиражована в Росії акція «Георгіївська стрічка» перетворила останню на символ сучасної російської пропаганди та неоімперських амбіцій. У новітній українській історії кольори георгіївської стрічки, особливо від часів Євромайдану й початку російсько-української війни, стали асоціюватися з агресивною, загарбницькою політикою Росії. Закон України «Про внесення зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо заборони виготовлення та пропаганди георгіївської (гвардійської) стрічки» (2017) встановив адміністративну відповідальність за виготовлення, публічне використання та пропаганду георгіївської стрічки.
Література
- Онацький Є. Юрій Святий // Українська мала енциклопедія : у 8 т. Буенос-Айрес : Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині, 1957. Т. 8. Кн. 16. С. С. 2110–2112.
- Good J. The Cult of Saint George in Medieval England. Woodbridge : The Boydell Press, 2009. 198 р.
- Collins M. H. St. George and the Dragons: The Making of English Identity. Stroud : Fonthill, 2018. 288 р.
- Поліщук Н. Українська іконографія святого Юрія Змієборця та Переможця // RISU. Релігійно-інформаційна служба України. 2020. URL: https://risu.ua/ukrajinska-ikonografiya-svyatogo-yuriya-zmiyeborcya-ta-peremozhcya_n104345
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Георгій Переможець // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Георгій Переможець (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
