Відмінності між версіями «Спасо-Преображенський собор в Ізюмі»
| (Не показано 8 проміжних версій цього користувача) | |||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
[[Файл:Спа́со-Преображе́нський собор в Ізюмі2.jpg|міні|праворуч|200пкс|Спасо-Преображенський собор в Ізюмі. Інтер’єр з іконостасом. Фото поч. 20 ст.]] | [[Файл:Спа́со-Преображе́нський собор в Ізюмі2.jpg|міні|праворуч|200пкс|Спасо-Преображенський собор в Ізюмі. Інтер’єр з іконостасом. Фото поч. 20 ст.]] | ||
| − | '''Спа́со-Преображе́нський собо́р в Ізю́мі''' — [[Архітектурна пам'ятка|пам’ятка архітектури]] національного значення, [[Харківська область|Харківська | + | '''Спа́со-Преображе́нський собо́р в Ізю́мі''' — [[Архітектурна пам'ятка|пам’ятка архітектури]] національного значення, [[Харківська область|Харківська область]], Україна. |
| + | |||
| + | Мурований [[собор]] розташований у південній частині [[Історичний центр міста|історичного центру міста]] на пагорбі правобережжя р. [[Сіверський Донець|Сіверського Дінця]] під горою Крем'янець, яка домінує над містом. Пам'ятка є архітектурним акцентом у [[Забудова|забудові]]. | ||
== Історична довідка == | == Історична довідка == | ||
| − | Собор збудований 1684 коштом і заходами першого полковника Ізюмського слобідського козацького полку | + | Собор збудований 1684 коштом і заходами першого полковника Ізюмського слобідського козацького полку Г. Є .Донця-Захаржевського (?–1691). Автора не встановлено, проте дослідники (Є. К. Редін, 1863–1908; [[Таранушенко, Стефан Андрійович|С. Таранушенко]], [[Логвин, Григорій Никонович|Г. Логвин]]) вважають, що саме майстер ізюмського собору через 5 років звів [[Покровський собор у Харкові]]. |
Спасо-Преображенський собор став однією з перших [[Споруда|споруд]] Ізюмської фортеці, спорудженої 1681. | Спасо-Преображенський собор став однією з перших [[Споруда|споруд]] Ізюмської фортеці, спорудженої 1681. | ||
| − | Зазнав капітального ремонту 1751, після чого 1765 тут було установлено новий різьблений позолочений [[Іконостас|іконостас]], вирішений у стилі [[Бароко ( | + | Зазнав капітального ремонту 1751, після чого 1765 тут було установлено новий різьблений позолочений [[Іконостас|іконостас]], вирішений у стилі [[Бароко (архітектура)|бароко]] з пишним різьбленим [[Декор|декором]]. |
1886 з західного боку до собору добудовано мурований двосвітний [[Притвор|притвор]] і триярусну [[Дзвіниця|дзвіницю]]. | 1886 з західного боку до собору добудовано мурований двосвітний [[Притвор|притвор]] і триярусну [[Дзвіниця|дзвіницю]]. | ||
| − | 1902–1903 храм радикально перебудовано під керівництвом цивільного інженера | + | 1902–1903 храм радикально перебудовано під керівництвом цивільного інженера М. І. Ловцова (1850–1907): розібрано бічні [[Верх|верхи]] й натомість надбудовано декоративні [[Баня|бані]] цибулястої форми, змінено форму центрального верху, надбудовано [[Кокошник|кокошники]]. Споруда набула не властивих їй рис [[Неоросійський стиль|неоросійського стилю]]. |
| − | 1929 собор відібрали у релігійної громади й передали під міську бібліотеку, після чого знищили іконостас. | + | 1929 собор відібрали у релігійної громади й передали під міську [[Бібліотека (соціальні комунікації)|бібліотеку]], після чого знищили іконостас. |
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] собор зазнав значних руйнувань: знищено східний і західний верхи та західний притвор із дзвіницею. | Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] собор зазнав значних руйнувань: знищено східний і західний верхи та західний притвор із дзвіницею. | ||
| − | 1953–1955 пам'ятку реставровано за | + | 1953–1955 пам'ятку реставровано за проєктом архітектора [[Говденко, Маріоніла Мойсеївна|М. Говденко]]: відтворено зруйновані західне рамено, верхи, первісні архітектурні форми й [[Деталь архітектурна|деталі]], декор, розібрано всі пізніші прибудови. Для [[Реставрація (архітектура)|реставрації]] виготовили спеціальну цеглу за зразками первісної. |
1983 зміцнено конструкції [[Арка|арок]] та змінено покриття [[Дах|дахів]] і бань. | 1983 зміцнено конструкції [[Арка|арок]] та змінено покриття [[Дах|дахів]] і бань. | ||
| Рядок 28: | Рядок 30: | ||
==Характеристика== | ==Характеристика== | ||
| − | Собор хрещатий, п'ятидільний, з гранчастими раменами, п'ятиверхий. Усі верхи — двозаломні (див. [[Залом в архітектурі|Залом]]). Своєю композицією він відтворює характерний для України 17 ст. тип хрещатої п'ятидільної дерев'яної церкви. В [[Інтер'єр|інтер'єрі]] перехід до верхніх [[Восьмерик|восьмериків]] здійснено за допомогою плоских трикутних [[Пандатив|пандативів]]. Простір інтер'єру — єдиний завдяки широким підпружним [[Арка|аркам]], стягнутим парними залізними затяжками. Центральний верх (25 м від підлоги до склепіння) вищий від бічних. Споруда цегляна з широким використанням в оздобленні спеціально виготовленої фігурної цегли та місцевого вапняку. В інтер'єрі стіни потиньковані й побілені. Олійні розписи збереглися тільки в склепінні центрального верху. Зовні собор побілений по тонкому шару тиньку. Фасадний декор витримано в стилістиці української архітектури перехідного етапу від [[Ренесанс (архітектура)|ренесансу]] до бароко | + | Собор хрещатий, п'ятидільний, з гранчастими раменами, п'ятиверхий. Усі верхи — двозаломні (див. [[Залом в архітектурі|Залом]]). Своєю композицією він відтворює характерний для України 17 ст. тип хрещатої п'ятидільної дерев'яної церкви. В [[Інтер'єр|інтер'єрі]] перехід до верхніх [[Восьмерик|восьмериків]] здійснено за допомогою плоских трикутних [[Пандатив|пандативів]]. Простір інтер'єру — єдиний завдяки широким підпружним [[Арка|аркам]], стягнутим парними залізними затяжками. Центральний верх (25 м від підлоги до склепіння) вищий від бічних. Споруда цегляна з широким використанням в оздобленні спеціально виготовленої фігурної цегли та місцевого вапняку. В інтер'єрі стіни потиньковані й побілені. Олійні розписи збереглися тільки в склепінні центрального верху. Зовні собор побілений по тонкому шару тиньку. Фасадний декор витримано в стилістиці української архітектури перехідного етапу від [[Ренесанс (архітектура)|ренесансу]] до бароко із застосуванням окремих деталей з московської архітектури 2-ї половини 17 ст. |
==Значення== | ==Значення== | ||
| Рядок 34: | Рядок 36: | ||
== Додатково == | == Додатково == | ||
| − | З перетворенням 1929 собору на міську бібліотеку, влада не дозволила залишити тут іконостас. Однак з ініціативи директора Ізюмського краєзнавчого музею | + | З перетворенням 1929 собору на міську бібліотеку, влада не дозволила залишити тут іконостас. Однак з ініціативи директора Ізюмського краєзнавчого музею М. В. Сібільова (1873–1943; тепер Україна) міська рада спершу ухвалила зберегти іконостас, перемістивши його до іншого приміщення. Оскільки музей таких приміщень не мав, демонтовані фрагменти іконостасу склали у двох крамницях на ринку. У грудні 1930 фрагменти іконостасу скинули просто неба на господарському дворі міськради. Тоді М. Сібільов звернувся з цього питання до вищих органів влади у м. Харків. На початку 1931 Народний комісаріат освіти УСРР написав у цій справі до Ізюмської міськради, яка відповіла, що вважає іконостас річчю, яка ніякої користі в соціалістичному будівництві не приносить. Так був утрачений один з найкращих барокових іконостасів Слобідської України. |
У травні 1709 на шляху з Азова в Полтавську ставку в м. Ізюмі зупинявся [[Петро I]]. Вражений архітектурою головного міського собору, він подарував храму напрестольне [[Євангеліє]] в срібній оправі та священицьку ризу золотої парчі. | У травні 1709 на шляху з Азова в Полтавську ставку в м. Ізюмі зупинявся [[Петро I]]. Вражений архітектурою головного міського собору, він подарував храму напрестольне [[Євангеліє]] в срібній оправі та священицьку ризу золотої парчі. | ||
| Рядок 59: | Рядок 61: | ||
{{Цитування_автор}} | {{Цитування_автор}} | ||
[[Категорія:Цивілізація]] | [[Категорія:Цивілізація]] | ||
| − | |||
[[Категорія:е-ВУЕ]] | [[Категорія:е-ВУЕ]] | ||
[[Категорія:Архітектура]] | [[Категорія:Архітектура]] | ||
| − | |||
[[Категорія:Культурологія]] | [[Категорія:Культурологія]] | ||
| − | |||
[[Категорія:Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури]] | [[Категорія:Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури]] | ||
| − | |||
[[Категорія:Історія архітектури]] | [[Категорія:Історія архітектури]] | ||
[[Категорія:Пам'яткознавство]] | [[Категорія:Пам'яткознавство]] | ||
| − | [[Категорія:Пам'ятки архітектури національного значення]] | + | [[Категорія:Пам'ятки архітектури національного значення]][[Категорія:Релігієзнавство]] [[Категорія:Культові споруди]] |
| − | [[Категорія: | ||
[[Категорія:Харківська область]] | [[Категорія:Харківська область]] | ||
[[Категорія:Україна]] | [[Категорія:Україна]] | ||
| Рядок 76: | Рядок 73: | ||
{{Оприлюднено | {{Оприлюднено | ||
|Науковий напрям=Архітектура | |Науковий напрям=Архітектура | ||
| − | |Дефініція=пам’ятка архітектури національного значення, Харківська | + | |Дефініція=пам’ятка архітектури національного значення, Харківська область, Україна. |
|Статус гасла=Оприлюднено | |Статус гасла=Оприлюднено | ||
|Аудіосупровід= | |Аудіосупровід= | ||
Поточна версія на 19:31, 27 серпня 2023
Спа́со-Преображе́нський собо́р в Ізю́мі — пам’ятка архітектури національного значення, Харківська область, Україна.
Мурований собор розташований у південній частині історичного центру міста на пагорбі правобережжя р. Сіверського Дінця під горою Крем'янець, яка домінує над містом. Пам'ятка є архітектурним акцентом у забудові.
Зміст
Історична довідка
Собор збудований 1684 коштом і заходами першого полковника Ізюмського слобідського козацького полку Г. Є .Донця-Захаржевського (?–1691). Автора не встановлено, проте дослідники (Є. К. Редін, 1863–1908; С. Таранушенко, Г. Логвин) вважають, що саме майстер ізюмського собору через 5 років звів Покровський собор у Харкові.
Спасо-Преображенський собор став однією з перших споруд Ізюмської фортеці, спорудженої 1681.
Зазнав капітального ремонту 1751, після чого 1765 тут було установлено новий різьблений позолочений іконостас, вирішений у стилі бароко з пишним різьбленим декором.
1886 з західного боку до собору добудовано мурований двосвітний притвор і триярусну дзвіницю.
1902–1903 храм радикально перебудовано під керівництвом цивільного інженера М. І. Ловцова (1850–1907): розібрано бічні верхи й натомість надбудовано декоративні бані цибулястої форми, змінено форму центрального верху, надбудовано кокошники. Споруда набула не властивих їй рис неоросійського стилю.
1929 собор відібрали у релігійної громади й передали під міську бібліотеку, після чого знищили іконостас.
Під час Другої світової війни собор зазнав значних руйнувань: знищено східний і західний верхи та західний притвор із дзвіницею.
1953–1955 пам'ятку реставровано за проєктом архітектора М. Говденко: відтворено зруйновані західне рамено, верхи, первісні архітектурні форми й деталі, декор, розібрано всі пізніші прибудови. Для реставрації виготовили спеціальну цеглу за зразками первісної.
1983 зміцнено конструкції арок та змінено покриття дахів і бань.
1991 собор повернуто релігійній громаді.
Характеристика
Собор хрещатий, п'ятидільний, з гранчастими раменами, п'ятиверхий. Усі верхи — двозаломні (див. Залом). Своєю композицією він відтворює характерний для України 17 ст. тип хрещатої п'ятидільної дерев'яної церкви. В інтер'єрі перехід до верхніх восьмериків здійснено за допомогою плоских трикутних пандативів. Простір інтер'єру — єдиний завдяки широким підпружним аркам, стягнутим парними залізними затяжками. Центральний верх (25 м від підлоги до склепіння) вищий від бічних. Споруда цегляна з широким використанням в оздобленні спеціально виготовленої фігурної цегли та місцевого вапняку. В інтер'єрі стіни потиньковані й побілені. Олійні розписи збереглися тільки в склепінні центрального верху. Зовні собор побілений по тонкому шару тиньку. Фасадний декор витримано в стилістиці української архітектури перехідного етапу від ренесансу до бароко із застосуванням окремих деталей з московської архітектури 2-ї половини 17 ст.
Значення
Спасо-Преображенський собор у м. Ізюмі є найстародавнішою та найвизначнішою мурованою пам'яткою етапу формування регіональної архітектурної школи на Слобожанщині.
Додатково
З перетворенням 1929 собору на міську бібліотеку, влада не дозволила залишити тут іконостас. Однак з ініціативи директора Ізюмського краєзнавчого музею М. В. Сібільова (1873–1943; тепер Україна) міська рада спершу ухвалила зберегти іконостас, перемістивши його до іншого приміщення. Оскільки музей таких приміщень не мав, демонтовані фрагменти іконостасу склали у двох крамницях на ринку. У грудні 1930 фрагменти іконостасу скинули просто неба на господарському дворі міськради. Тоді М. Сібільов звернувся з цього питання до вищих органів влади у м. Харків. На початку 1931 Народний комісаріат освіти УСРР написав у цій справі до Ізюмської міськради, яка відповіла, що вважає іконостас річчю, яка ніякої користі в соціалістичному будівництві не приносить. Так був утрачений один з найкращих барокових іконостасів Слобідської України.
У травні 1709 на шляху з Азова в Полтавську ставку в м. Ізюмі зупинявся Петро I. Вражений архітектурою головного міського собору, він подарував храму напрестольне Євангеліє в срібній оправі та священицьку ризу золотої парчі.
|
Література
- Таранушенко С. Пам'ятки архітектури Слобожанщини XVII–XVIIІ віків // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. Київ : Держбудвидав, 1959. С. 44–80.
- Говденко М. Старовинний козацький храм Слобожанщини. Спасо-Преображенський собор в Ізюмі // З історії української реставрації / За ред. В. Тимофієнка; упоряд.: В. Отченашко, А. Антонюк. Київ : Українознавство, 1996. С. 258–263.
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 248–249.
- Вечерський В. В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 243–244.
- Вечерський В. В. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С, 2005. С. 566–568.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Спасо-Преображенський собор в Ізюмі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Спасо-Преображенський собор в Ізюмі (дата звернення: 28.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.04.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
