Відмінності між версіями «Дубровський, Павло Андрійович»
(Створена сторінка: (1783 - ?), архітектор, представник класицизму, автор низки будівель у Києві, Російська імпе...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | (1783 | + | '''Дубро́вський, Павло́ Андрі́йович''' (1783 м. Москва, тепер РФ — після 1852, м. Тула, тепер РФ) — [[архітектор]], представник [[Класицизм (архітектура)|класицизму]], другий головний архітектор м. [[Київ (місто)|Києва]], автор низки [[Споруда|споруд]] у м. Києві та палацово-паркових [[Ансамбль (архітектура)|ансамблів]] у селах Дігтярі й Сокиринці [[Чернігівська область|Чернігівської області]], Україна. |
| − | {{ | + | |
| − | |Науковий напрям=Архітектура}} | + | ==Життєпис== |
| + | Походив із сім’ї духовного звання. Навчався у Московському виховному будинку, по закінченні якого 17.03.1806 призначений помічником архітектора там само. Працював на [[Будівництво|будівництві]] нових [[Корпус (будівництво)|корпусів]] виховного будинку, Голіцинської і Шереметєвської лікарень та Катерининського інституту (усі у м. [[Москва (місто)|Москві]]). 1808–1817 працював у м. [[Чернігів|Чернігові]] помічником губернського архітектора [[Карташевський, Антон Іванович|А. Карташевського]]. 1817–1822 — помічник архітектора у м. Москві, 1822–1824 — помічник головного архітектора Чорноморського департаменту у м. [[Миколаїв (Миколаївська обл.)|Миколаєві]]; виконував архітектурні роботи у містах Миколаєві, [[Севастополь|Севастополі]], [[Херсон]]і. 1824 на запрошення Павла Григоровича Ґалаґана (1793–1834; тепер Україна) переїздить із родиною у с. Сокиринці (тепер [[Прилуцький район|Прилуцького району]] Чернігівської області, Україна) для спорудження за власними [[Проєкт (архітектура)|проєктами]] двох великих палацово-паркових ансамблів родини Ґалаґанів: у Сокиринцях — Павла Ґалаґана (див. [[Садиба Ґалаґанів у Сокиринцях]]) та розташованому неподалік селі Дігтярях — його брата Петра Григоровича Ґалаґана (1792–1855; тепер Україна). | ||
| + | |||
| + | 1829–1833 — київський міський архітектор. З 27.09.1833 — губернський архітектор у м. Тулі. Відбудовував це місто після двох спустошливих пожеж 1834. Вийшов у відставку 1846 й до 1852 практикував як приватний архітектор. | ||
| + | ==Діяльність== | ||
| + | В архітектурній творчості дотримувався художніх принципів пізнього класицизму. У цій [[Стилістика|стилістиці]] витримано всі його [[Твір архітектури|твори архітектури]], виконані в Україні. Працюючи у м. Києві на посаді міського архітектора одразу після відставки [[Меленський, Андрій Іванович|А. Меленського]], продовжив заплановані ним заходи з упорядкування міста: 1830 виконав фіксаційний план м. Києва, розпланував новий сельбищний (див. [[Сельбище]]) район у долині р. [[Либідь (річка)|Либеді]], куди переселяли мешканців Печерська, чиї домоволодіння зносили для спорудження [[Київська фортеця|Київської фортеці]]. За його проєктами у м. Києві споруджено низку казенних і приватних [[Будинок|будинків]] на Подолі й Печерську, [[Лікарня|лікарню]] на території Кирилівського монастиря, надбудовано [[гостиний двір]] на Контрактовій площі. Найціннішою частиною його творчого спадку є два палацово-паркові ансамблі, створені на [[Лівобережн|Лівобережній Україні]] для родини Ґалаґанів. Тепер вони є хрестоматійними взірцями садибної архітектури стилю класицизму. | ||
| + | ==Архітектурні твори== | ||
| + | Палацово-парковий ансамбль садиби у с. Сокиринцях 1824–1835: | ||
| + | *[[палац]] 1825–1829; | ||
| + | *[[огорожа]] з [[Брама|брамою]] 1825–1831; | ||
| + | *флігелі 1825–1831; | ||
| + | *паркова [[альтанка]] 1829; | ||
| + | *парковий місток 1830-і ; | ||
| + | *[[оранжерея]] 1830-і; | ||
| + | *стайня 1830-і. | ||
| + | Палац садиби у с. Дігтярях 1825–1832. | ||
| + | |||
| + | Будинок К. Доливо-Блотницького у м. Києві (згодом повітове училище) 1832. | ||
| + | ==Визнання== | ||
| + | Орден Святого Станіслава ІІІ ст. і особисте [[дворянство]] ( з 1844), чин титулярного радника (з 1846). | ||
| + | |||
| + | Усі збережені в Україні твори Дубровського тепер є [[Архітектурна пам'ятка|архітектурними пам’ятками]] національного значення. | ||
| + | ==Література== | ||
| + | # Новаковська Н. Архітектор П. А. Дубровський на Україні: Матеріали до вивчення творчості // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. Київ : Держбудвидав УРСР, 1959. С. 231–263. | ||
| + | # Тимофієнко В. Дубровський Павло Андрійович // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 134–135. | ||
| + | # Виноградова М., Кальницький М. та ін. Головні та міські архітектори Києва. 1799–1999 / за ред. проф. М. Дьоміна. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування; Головкиївархітектура, 1999. 36 с. | ||
| + | |||
| + | ==Автор ВУЕ== | ||
| + | [[Автор_ВУЕ::Вечерський В. В.|В. В. Вечерський]] | ||
| + | {{Цитування_автор}} | ||
| + | [[Категорія:Архітектура]] [[Категорія: Архітектура будівель і споруд]] [[Категорія:Теорія архітектури, реставрація пам’яток архітектури]] [[Категорія:Історія архітектури]] [[Категорія:Архітектори]] [[Категорія:Україна]] [[Категорія:Е-ВУЕ]] | ||
| + | {{Оприлюднено | ||
| + | |Науковий напрям=Архітектура | ||
| + | |Дефініція=(1783—1852), архітектор, представник класицизму, другий головний архітектор м. Києва, автор низки споруд у м. Києві та палацово-паркових ансамблів у селах Дігтярі й Сокиринці Чернігівської області, Україна. | ||
| + | |Статус гасла=Оприлюднено | ||
| + | |Аудіосупровід= | ||
| + | |Відео= | ||
| + | |Аудіо= | ||
| + | |Ілюстрації= | ||
| + | |Обсяг гасла= | ||
| + | |Рік оприлюднення=2024 | ||
| + | |Місяць оприлюднення=04 | ||
| + | |Дата оприлюднення=11 | ||
| + | }} | ||
| + | [[Категорія: Цивілізація]] [[Категорія: Архітектура]] [[Категорія:Архітектура будівель і споруд]] [[Категорія: Архітектори]] [[Категорія: Україна]] [[Категорія: Е-ВУЕ]] | ||
| + | {{#related: Садиба Ґалаґанів у Сокиринцях }} | ||
| + | {{#related: Класицизм }} | ||
Версія за 10:57, 11 квітня 2024
Дубро́вський, Павло́ Андрі́йович (1783 м. Москва, тепер РФ — після 1852, м. Тула, тепер РФ) — архітектор, представник класицизму, другий головний архітектор м. Києва, автор низки споруд у м. Києві та палацово-паркових ансамблів у селах Дігтярі й Сокиринці Чернігівської області, Україна.
Життєпис
Походив із сім’ї духовного звання. Навчався у Московському виховному будинку, по закінченні якого 17.03.1806 призначений помічником архітектора там само. Працював на будівництві нових корпусів виховного будинку, Голіцинської і Шереметєвської лікарень та Катерининського інституту (усі у м. Москві). 1808–1817 працював у м. Чернігові помічником губернського архітектора А. Карташевського. 1817–1822 — помічник архітектора у м. Москві, 1822–1824 — помічник головного архітектора Чорноморського департаменту у м. Миколаєві; виконував архітектурні роботи у містах Миколаєві, Севастополі, Херсоні. 1824 на запрошення Павла Григоровича Ґалаґана (1793–1834; тепер Україна) переїздить із родиною у с. Сокиринці (тепер Прилуцького району Чернігівської області, Україна) для спорудження за власними проєктами двох великих палацово-паркових ансамблів родини Ґалаґанів: у Сокиринцях — Павла Ґалаґана (див. Садиба Ґалаґанів у Сокиринцях) та розташованому неподалік селі Дігтярях — його брата Петра Григоровича Ґалаґана (1792–1855; тепер Україна).
1829–1833 — київський міський архітектор. З 27.09.1833 — губернський архітектор у м. Тулі. Відбудовував це місто після двох спустошливих пожеж 1834. Вийшов у відставку 1846 й до 1852 практикував як приватний архітектор.
Діяльність
В архітектурній творчості дотримувався художніх принципів пізнього класицизму. У цій стилістиці витримано всі його твори архітектури, виконані в Україні. Працюючи у м. Києві на посаді міського архітектора одразу після відставки А. Меленського, продовжив заплановані ним заходи з упорядкування міста: 1830 виконав фіксаційний план м. Києва, розпланував новий сельбищний (див. Сельбище) район у долині р. Либеді, куди переселяли мешканців Печерська, чиї домоволодіння зносили для спорудження Київської фортеці. За його проєктами у м. Києві споруджено низку казенних і приватних будинків на Подолі й Печерську, лікарню на території Кирилівського монастиря, надбудовано гостиний двір на Контрактовій площі. Найціннішою частиною його творчого спадку є два палацово-паркові ансамблі, створені на Лівобережній Україні для родини Ґалаґанів. Тепер вони є хрестоматійними взірцями садибної архітектури стилю класицизму.
Архітектурні твори
Палацово-парковий ансамбль садиби у с. Сокиринцях 1824–1835:
- палац 1825–1829;
- огорожа з брамою 1825–1831;
- флігелі 1825–1831;
- паркова альтанка 1829;
- парковий місток 1830-і ;
- оранжерея 1830-і;
- стайня 1830-і.
Палац садиби у с. Дігтярях 1825–1832.
Будинок К. Доливо-Блотницького у м. Києві (згодом повітове училище) 1832.
Визнання
Орден Святого Станіслава ІІІ ст. і особисте дворянство ( з 1844), чин титулярного радника (з 1846).
Усі збережені в Україні твори Дубровського тепер є архітектурними пам’ятками національного значення.
Література
- Новаковська Н. Архітектор П. А. Дубровський на Україні: Матеріали до вивчення творчості // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. Київ : Держбудвидав УРСР, 1959. С. 231–263.
- Тимофієнко В. Дубровський Павло Андрійович // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 134–135.
- Виноградова М., Кальницький М. та ін. Головні та міські архітектори Києва. 1799–1999 / за ред. проф. М. Дьоміна. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування; Головкиївархітектура, 1999. 36 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Дубровський, Павло Андрійович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дубровський, Павло Андрійович (дата звернення: 28.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
