Камерон, Чарльз

Ка́мерон, Чарльз (англ. Cameron, Charles; 01.06.1745, м. Лондон, Велика Британія — 19.03.1812, м. Санкт-Петербург, тепер РФ) — архітектор, представник класицизму, автор палацу Кирила Розумовського в Батурині.

Життєпис

Походив із сім’ї майстра-теслі: батько — Волтер Камерон, ймовірно, належав до відомого шотландського родинного клану Камеронів. Спершу навчався у батька, згодом — у архітектора, дослідника творчості А. Палладіо і перекладача його творів на англійську мову А. Вера (1704–1766; Велика Британія). Під враженням рисунків, креслеників Палладіо та його дослідження про античні римські терми 1767 поїхав до Італії для виконання самостійних досліджень пам’яток античності. Їх результатом стала книга «Терми римлян», видана англійською і французькою мовами у м. Лондоні 1772, перевидана 1774, 1775. Крім англійської вільно володів французькою, італійською, латинською, грецькою мовами й читав античних класиків в оригіналі. На його професійне становлення як знавця і поціновувача архітектури й мистецтва античності справила вплив дружба в Італії з Ш. Л. Клеріссо і Дж. Б. Піранезі. Камерон зібрав колекцію античних старожитностей та одну з найкращих у Європі приватних бібліотек, присвячену античним мистецтву й архітектурі. Це зумовило формування його авторського стилю, який отримав назву «археологічного класицизму».

Російська імператриця Катерина ІІ, отримавши книгу Камерона, під враженням від неї доручила своїм агентам у Європі розшукати автора й підписати з ним контракт на виконання низки архітектурних робіт в імператорських резиденціях в околицях м. Санкт-Петербурга. 25.10.1779 Камерон поступив на російську службу, після чого прибув морем із м. Лондона до м. Санкт-Петербурга зі своєю бібліотекою на понад 4 000 томів та збіркою творів мистецтва. Його оселили в одному з флігелів імператорського палацу в Царському Селі (тепер місто в Пушкінському районі м. Санкт-Петербурга). За проєктами зодчого збудовано низку визначних творів архітектури у Царському Селі, Павловську (тепер місто в Пушкінському районі м. Санкт-Петербурга), новому містечку Софія поряд із Царським Селом та ін.

Після смерті Катерини ІІ імператор Павло І 31.12.1796 наказав скасувати всі державні замовлення архітектору, забрати від нього 6 учнів і виселити із власного будинку в Царському Селі, який йому подарувала імператриця. Позбавлений засобів до існування, архітектор вимушено продав свою бібліотеку й звернувся до імператора за дозволом на повернення до м. Лондона, проте отримав відмову. Дізнавшись про це, К. Розумовський запросив Камерона до м. Батурина для проєктування і будівництва свого палацу, чим архітектор займався до 1802. За правління наступного імператора Олександра І Камерон повернувся до м. Санкт-Петербурга і 1802–1805 служив першим головним архітектором Адміралтейства.

Творчість

Камерон був прихильником класицизму й архітектурних форм, запроваджених А. Палладіо, представником так званого палладіанства. Категорично не сприймав стиль бароко, вважаючи його зіпсованим і заплутаним. Улюблений майстром архітектурний ордер — аттичний варіант іонічного ордеру, за взірцем Ерехтейона. Ця особливість для істориків архітектури є основою для ідентифікації будівель сумнівного авторства як творів Камерона. Класичним зразком камеронового палладіанства вважають палац Кирила Розумовського в Батурині — один з найкращих творів архітектури класицизму в колишній Російській імперії. Серед творів Камерона:

• генеральний план м. Софії поряд із Царським Селом (1780);
• зразкові проєкти громадських і житлових будинків для забудови м. Софії (1780–1781);
• павільйон «Храм Дружби» у Павловському парку (1780–1782);
• холодні лазні з Агатовими кімнатами у Царському Селі (1780–1794);
• інтер’єри Великого палацу у Царському Селі (1780-ті);
• Софійський Вознесенський собор у м. Софії (1782–1788);
• Камеронова галерея в Царському Селі (1784–1787);
• палацово-парковий ансамбль для спадкоємця Павла Петровича (майбутнього імператора Павла І) у м. Павловську (1782–1786);
• павільйон трьох грацій у м. Павловську (1797–1799);
• палац Кирила Розумовського в Батурині (1799–1803).

==Додатково За свідченнями сучасників, Камерон був інтровертом, серйозним професіоналом, що не піддавався моді й кон’юнктурі, і водночас — «полум’яною головою» (за визначенням Катерини ІІ). Він викликав у імператриці ентузіазм щодо реалізації нових архітектурних проєктів на основі розвитку принципів, закладених в античній архітектурній спадщині. Своєю поведінкою демонстрував «британську цивілізаційну зверхність», чим дратував петербужців.

Праці

1. The Baths of the Romans explained and illustrated: with the restorations of Palladio corrected and improved. Лондон, 1772.

Література

1. Горностаев Ф. Строительство графов Разумовских на Черниговщине // Труды XIV археологического съезда в Чернигове. Москва, 1908. Т. 2. С. 167–195.
2. Лукомский Г. Батуринский дворец, его история, разрушение и реставрация. Санкт-Петербург : Сириус, 1912. 29 с.
3. Горностаев Ф. Дворцы и церква Юга. Москва : Товарищество «Образование», 1914. 85 с.
4. Грабарь И. Э. Чарлс Камерон // История русского искусства. Архитектура : в 6 т. Москва : И. Кнебель, 1914. Т. 3. С. 361–388.
5. Loukomski G. Charles Cameron (1740–1812). An Illustrated Monograph on his Life and Work in Russia, particularly at Tsarskoe Selo and Pavlovsk, in Architecture, Interior Decoration, Furniture Design and Landscape Gardening. London : Published by Nicholson & Watson, 1943. 48 p.
6. Rae I. Charles Cameron. Architect to the Court of Russia. London : Elek Books, 1971. 112 p.
7. Тимофієнко В. Камерон Чарльз // Зодчі України кінця XVIII — початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 173.