Бенедикт XIV
Бенеди́кт ХІV [Венедикт ХІV; лат. Benedictus ХІV; світське ім’я — Просперо Лоренцо Ламбертіні (італ. Prospero Lorenzo Lambertini); 31.03.1675, м. Болонья, тепер регіон Емілія-Романья, Італія — 03.05.1758, м. Рим, Італія] — церковний і політичний діяч, Папа Римський у 21.08.1740 — 03.05.1758.
|
Бенедикт XIV (Benedictus ХІV) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Просперо Лоренцо |
| Справжнє прізвище | Ламбертіні |
| Народження | 31.03.1740 |
| Місце народження | Болонья |
| Смерть | 03.05.1758 |
| Місце смерті | Рим |
| Місце поховання | Собор Святого Петра в Римі |
| Напрями діяльності | політика, дипломатія, церковне управління |
| Традиція/школа | католицизм |
Життєпис
Походив зі знатної, але збіднілої родини.
Вивчав теологію, канонічне та цивільне право у Колегії св. Климента в Римі.
Від 1701 — адвокат консисторії, з 1708 — керівник відділу віровчення Конгрегації обрядів, з 1712 — канонік Собору Святого Петра в Римі, з 1718 — секретар Конгрегації соборів. Від 1722 — ректор університету Ла Сап’єнца в Римі (тепер Universita degli studi di Roma La Sapienza).
1727 призначений архієпископом Анкони. 1728 папа Бенедикт XIII підніс Ламбертіні у сан кардинала. З 1731 — архієпископ Болоньї. Обраний конклавом після тривалих (6-місячних) засідань 17.08.1740, інтронізований 21.08.1740.
Понтифікат
Заслугою понтифікату вважають визнання папою ситуації розділення церкви унаслідок Реформації, терпимість щодо новочасних політичних (формування національних держав) і світоглядних процесів, підтримку розвитку науки й мистецтва, гнучку політику компромісів та діалогу.
Відмовився від низки традиційних політичних і фінансових прерогатив Ватикану (зокрема визнав примат королівської влади над бенефіціями церковними), завдяки чому врегулював спірні питання церковної юрисдикції з Неаполітанським і Сардинським королівствами (1741), Іспанією (1753), уклав вигідні для Папської держави конкордати (з Сардинією, Іспанією, Португалією та ін.). Визнав пруським королем Фрідріха ІІ Великого.
Перешкоджав практиці непотизму. Опікувався церковною дисципліною, зобов’язав єпископів постійно мешкати в своїх єпархіях, регулярно відвідувати парафії, сприяти навчанню священиків. Вів ощадливу фінансову політику: знизив витрати на утримання папського почту, скоротив військовий бюджет, провів низку економічних реформ у Папській державі.
Засуджував діяльність єзуїтів, передусім їхні масштабні торговельні операції. Був рішучим противником таємних товариств, найперше масонів: 1751 офіційно засудив масонство та заборонив католикам вступати до його лав під загрозою відлучення від церкви.
Особливу увагу приділяв місіонерській роботі. Булла 1741 «Immensa Pastorum Principis» була спрямована проти упослідження корінних народів (зокрема Америки). Виказав терпиме ставлення до різних східних католицьких обрядів — грецького, вірменського, сирійського, коптського (енцикліка «Allatae sunt», 1755), завдяки чому йому вдалося нормалізувати внутрішні відносини в багатьох уніатських церквах.
1746 буллою «Matrimonia, que» визнав законними змішані шлюби католиків і протестантів, укладені без врахування тридентської формули на територіях діаспори.
Підтримував розвиток науки й мистецтва, виключив з Індексу заборонених книг праці М. Коперника і Г. Галілея. Створив асоціацію вчених з римської археології (що заклала підвалини майбутньої Папської Римської археологічної академії), відкрив у Римському університеті факультети хімії, фізики й математики, в Болонському університеті — кафедру хірургії, анатомічний музей тощо. Був фундатором різних культурних товариств, зібрав багату колекцію ікон, створив музей християнського античного мистецтва у Ватиканському палаці. Листувався з відомими діячами Просвітництва.
Автор низки богословських праць, фундаментальної книги з агіографії «Про беатифікацію слуг Божих і канонізацію блаженних» («De servorum Dei beatificatione et beatorum canonizatione»т. 1 – 4, 1734 – 1738), 15 енциклік, 4 булл.
Визнання
Віднесений церковними істориками до когорти видатних пап-гуманістів. За м’який характер, скромність, відбудову римських пам’яток користувався любов’ю і повагою серед римлян.
Ш. Монтеск’є назвав Бенедикта ХІV «папою вчених». Вольтер присвятив йому свою трагедію «Магомет» з шанобливим надписом на титульному аркуші.
Додатково
Енцикліка Бенедикта ХІV «Allatae sunt» у кількох пунктах згадує про Замойський синод 1720, що заборонив греко-католикам, які мешкали в Речі Посполитій дотримуватися деяких східних обрядів. Енцикліка суворо заборонила перехід з латинського обряду в будь-який зі східних й регламентувала умови переходу вірян зі східного в латинський обряд. Разом з тим засуджено практику утисків католиків східного обряду з боку латинського духовенства і світської влади. Були визнані законними й древніми відмітні риси грецького обряду, як-от: здійснення Божественної літургії на квасному хлібі, жонате духовенство, причастя хлібом і вином тощо. Заключні слова енцикліки стверджували, що «найбільше бажання» Церкви — не ліквідування, а «збереження різних народів, які практикують східні обряди», «щоб усі…були католиками, а не щоб усі були латинянами».
Література
- Montanari F. Il cardinale Lambertini (Benedetto XIV) fra la leggenda e la storia. Torino : Fratelli Bocca, 1943. 152 p.
- Haynes R. Philosopher King: The Humanist Pope Benedict XIV. London : Weidenfeld & Nicolson, 1970. 246 p.
- Enciclopedia dei Papi : in 3 vol. Roma : Istituto dell'Enciclopedia Italiana, 2000.
- Messbarger R., Johns Chr., Gavitt Ph. Benedict XIV and the Enlightenment: Art, Science, and Spirituality. Toronto : University of Toronto Press, 2016. 505 p.
- Отрош М. І. Церковно-політична історія римських пап : у 3 т. Одеса : Фенікс, 2020. Т. 3: Римські папи від Вестфальського миру 1648 року і до наших днів. С. 40–47.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Бенедикт XIV // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Бенедикт XIV (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.10.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
