Богословська освіта
Богосло́вська осві́та, теологічна освіта — набуті богословські знання і компетенції, а також вид педагогічної діяльності з підготовки духовенства, фахівців-теологів для різних сфер суспільного життя (релігійної, громадської, культурної, інформаційної тощо), викладачів богослов'я для духовних і світських закладів освіти.
Історична довідка
У європейській культурі виникнення богослов’я, а відтак і богословської освіти, пов’язують із впливом філософсько-спекулятивної традиції античної філософії. Розвиток богословської освіти відбувався в межах філософсько-богословських шкіл (наприклад, християнської — в Александрійській, Антіохійській та ін. школах), катехитичної, патристичної, рабиністичної традицій, мазгабів тощо. Центрами богословської освіти ставали великі бібліотеки, монастирі, школи при церквах, братствах, синагогах, мечетях, духовні навчальні заклади, університети.
Термін «богословська (теологічна) освіта» у розумінні близькому до сучасного утвердився в Європі в добу середньовіччя, разом із фундацією теологічних факультетів університетів (13 ст.). В умовах релігійної монополії на освіту остання мала переважно богословський характер, богослов’я (теологія) посідало чільне місце в духовній і світській вищій школі. Від епохи Реформації богословську освіту поступово витіснено зі світської системи освіти в нішу духовних навчальних закладів, підготовки професійних служителів церкви. З утвердженням у західних країнах демократичних принципів свободи релігії, совісті, віросповідання, розвитком освітньої мережі (приватних шкіл різного рівня; конфесійно орієнтованих, міжконфесійних, екуменічних закладів; різноманітних освітніх програм для післядипломного, позадипломного, ініціативного навчання тощо) богословська освіта знову стала складником світської сфери освітніх послуг.
Характеристика
Розмежування понять «релігійна освіта», «богословська освіта», «духовна освіта» є предметом дискусій у педагогічних і релігієзнавчих колах. В українській літературі до запровадження богослов’я як окремої спеціальності в системі світської освіти терміни «богословська освіта» і «духовна освіта» зазвичай ототожнювали.
Натепер під богословською освітою найчастіше розуміють таку, що надає систематизованих знань у галузі історії релігії, релігієзнавства, ідейних, догматичних, канонічних засад певного віровчення (або різних богословських систем), екзегетики й герменевтики священних текстів, міжконфесійних відносин тощо, та яку здобувають на рівнях середньої, професійно орієнтованої та вищої освіти. Розрізняють конфесійно спрямовану, позаконфесійну, світську богословську освіту.
У широкому розумінні богослов’я та богословська освіта можливі в усіх теїстичних релігіях, але здебільшого традиції богословування співвідносять саме з авраамічними релігіями, які розробляють вчення про об'явлення єдиного Бога, можливість його пізнання та інтерпретації раціональними засобами.
В Україні
У другій половині 16 ст. — на початку 18 ст. церковно-богословська освіта на теренах України перебувала в авангарді християнського Сходу (школи, академії — Острозька, Києво-Могилянська, біблійні та літургійні видання, богословські підручники, полемічна література тощо), презентувала унікальний досвід зустрічі католицизму і православ'я, західної та східної богословських традицій. У 19 ст. відома богословська школа сформувалася в Київській духовній академії. Проте російське православ’я придушувало будь-які прояви антидогматизму, вільнодумства, національної самобутності, що було особливо відчутним у духовній освіті, діяльності системи навчальних закладів.
У Західній Україні богословська освіта розвивалася під впливом ліберальної австрійської державної політики. У міжвоєнний період 20 ст. знаним осередком богословської освіти стала Греко-католицька богословська академія у Львові.
За радянської влади вивчення релігії та богослов’я в усіх державних навчальних закладах заборонили. Релігійну (зокрема, й фахову богословську) освіту здобували в лічених духовних навчальних закладах, які діяли під наглядом, приватно або підпільно (наприклад, для вірян Української греко-католицької церкви). Політика примусового скорочення релігійної мережі, ліквідації духовних шкіл (в Україні діяв лише один офіційний православний заклад освіти — духовна семінарія в м. Одесі) мала наслідком фактичне щезання духовенства як соціальної верстви. Вивчення релігії заборонили й у державних школах інших соціалістичних країн (Болгарії, Югославії тощо).
Зі здобуттям незалежності трансформації царини державно-церковних (ширше — державно-конфесійних) відносин спричинили й зміни в інституціюванні богословської освіти. За даними Державної служби з етнополітики та свободи совісті, в Україні функціонували 70 середніх і 109 закладів вищої освіти різних віросповідних напрямів (01.01.2021, статистика).
Наказом Міністерства освіти і науки України № 1067 (2010) спеціальність «Богослов’я (теологія)» зараховано до переліку спеціальностей, за якими здійснюють підготовку фахівців у закладах вищої освіти за освітньо-кваліфікаційними рівнями спеціаліста і магістра. Закон України «Про вищу освіту» (у редакції 2014) виділив спеціальність «Богослов’я» в окрему галузь знань зі створенням аспірантури і докторантури. Подальшими наказами Міністерства освіти і науки України визначено шифр і назву галузі знань (04 Богослов’я), код спеціальності (041), затверджено відповідні стандарти вищої освіти (для бакалаврів богослов’я — наказ № 1483 від 30.12.2021).
Станом на 2021–2023 богословську освіту (з дипломом державного зразка) здобували в таких закладах: Волинській православній богословській академії (м. Луцьк), Івано-Франківській академії Івана Золотоустого, Університеті Короля Данила (обидва — м. Івано-Франківськ), Дніпровській духовній семінарії (м. Дніпро), Карпатському університеті імені Августина Волошина (м. Ужгород), Київській православній богословській академії, Класичному приватному університеті (м. Запоріжжя), Українському державному університеті імені Михайла Драгоманова, Українському католицькому університеті, Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича тощо. Серед інших закладів богословського спрямування (власні дипломи): Вищий інститут релігійних наук святого Томи Аквінського в місті Києві (філіал Папського університету святого Томи Аквінського), Ужгородська греко-католицька богословська академія імені блаженного Теодора Ромжі, Український ісламський університет тощо. У різних закладах вищої освіти запроваджено спеціальні магістерські програми (наприклад, з юдаїки — у Національному університеті «Києво-Могилянська академія», з богослов’я — на базі Євангельського теологічного університету в м. Києві та ін.).
Програми з богослов’я позиціонують освіту за спеціальністю як таку, що готує моральних лідерів для церков, конфесій, громадянського суспільства; особистостей (священнослужителів або світських фахівців) з активною позицією, спроможних до рефлексій релігійних, культурних, політичних, економічних тощо подій і процесів через оптику віри. Фахівців-теологів готують працювати в релігійних організаціях, державних і громадських установах, дослідницьких, наукових, експертних структурах і центрах, закладах освіти, засобах масової інформації, у сфері міжконфесійних відносин, а також відносин між державою і релігійними організаціями.
Література
- Вища богословська освіта в Україні: дві сторони одного диплому // Релігія в Україні. 2010. URL: https://www.religion.in.ua/7105-vishha-bogoslovska-osvita-v-ukrayini-dvi-storoni-odnogo-diplomu.html
- Денисенко В. Духовна освіта в Україні Х–ХVІІІ ст. Київ : Національний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова, 2011. 518 с.
- Попович В. М. Розвиток системи православної богословської освіти в Україні: ретроспективний аналіз // Грані. Серія: Філософія. 2014. № 5 (109). С. 6–11.
- Пилипів І. Делятинський Р. Становлення богословської освіти Греко-католицької церкви в першій половині ХІХ ст. // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія: Історія. 2016. Вип. 2. Ч. 2. С. 122–126.
- Хромець В. Богословська освіта в Україні: релігійний і світський контекст. Київ : Дух і Літера, 2019. 312 с.
- Харевич І. Розвиток богословської освіти в Українській греко-католицькій церкві наприкінці ХХ ст. // Освіта дорослих: теорія, досвід, перспективи. 2022. Вип. 2 (22). С. 197–208.
- Делятинський Р., Гоголь В. Богословська освіта і наука як засоби формування громадянського суспільства в Україні // Грані. Серія: Філософія. 2023. Т 26. № 3. С. 6–19.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Богословська освіта // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богословська освіта (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
