Буймістер, Валерій Григорович
Буймі́стер, Вале́рій Григо́рович (21.05.1948, м. Виборг Ленінградської області, тепер Російська Федерація — 12.11.2021, м. Київ, Україна) — співак (ліричний баритон), педагог, народний артист України (з 1994), лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка (1999).
|
Буймістер, Валерій Григорович | |
|---|---|
| Народження | 21.05.1948 |
| Місце народження | Виборг |
| Смерть | 12.11.2021 |
| Місце смерті | Київ |
| Напрями діяльності | Музичне мистецтво |
Життєпис
Народився у сім’ї військового. Після демобілізації батька (1957) жив у м. Ічні Чернігівської області, закінчив там середню школу (1966). Під час навчання у випускному класі став лауреатом Республіканського конкурсу дитячої самодіяльності. Голова журі М. Паторжинська-Снага (1899–1981; тепер Україна) порекомендувала здобути професійну музичну освіту й обрати професію співака.
1966 здійснив спробу (невдалу) вступити до Київської державної консерваторії (тепер Національна музична академія України імені П. І. Чайковського). 1966–1969 навчався в Київському музичному училищі імені Р. М. Глієра (тепер Київська муніципальна академія музики ім. Р. М. Глієра). Після третього курсу училища 1969 вступив до Київської консерваторії, клас професора Д. Євтушенка (1893–1983; тепер Україна), закінчив навчання 1975.
Був солістом Ансамблю пісні і танцю Київського військового округу (тепер Заслужений академічний Ансамбль пісні і танцю Збройних Сил України; 1969–1971), хору Оперної студії Київської державної консерваторії (1971–1973), Київського камерного хору під керівництвом В. Іконника (тепер Ансамбль класичної музики імені Б. Лятошинського; 1973–1974), хору Держтелерадіо УРСР імені П. Майбороди (1974–1976).
З 1976 — соліст (баритон) Київської філармонії (тепер Національна філармонія України), 1992–1997 — Державного дитячого музичного театру (тепер Київський муніципальний академічний театр опери і балету для дітей та юнацтва).
У 1980-ті виступав в Україні та за кордоном разом із камерним тріо артистів Київської філармонії: А. Мельников (нар. 1946; тепер Україна), скрипка; В. Пономарьов (1950, тепер Україна — 2009, Мексика), віолончель; В. Новіков (1947; тепер Україна), фортепіано.
За радянських часів активно гастролював у містах республік СРСР: Грузії (Тбілісі, Кутаїсі), Вірменії (Єреван), Азербайджану (Баку), Прибалтики (Каунас, Вільнюс, Рига, Таллінн), Російської Федерації (Уренгой, Новосибірськ, Ноябрськ, Хабаровськ, Владивосток) тощо. Виступав на концертних майданчиках США, Мексики, Канади, Німеччини, Австрії, Великої Британії, Бельгії, Франції, Іспанії, Португалії, Данії, Чехії, Польщі, Румунії, Словаччини, Сінгапуру, Австралії, Нової Зеландії.
З 1995 — викладач Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського (на кафедрі сольного співу), від 2013 — професор. Один зі співзасновників Чернігівського земляцтва у м. Києві.
Творчість
Володів красивим і виразним голосом. Співак камерного амплуа, тонкий інтерпретатор вокальної музики камерної. Артисту було притаманне справжнє відчуття не тільки композиторського стилю, а й стилю епохи, до якого належали автори, — чи то імпульсивна емоційність німецьких романтиків, чи строга витонченість стриманого стилю класиків, чи емоційний психологізм українських композиторів сучасної доби. Завдяки вродженій музичній інтуїції відчував усі нюанси як літературного, так і музичного текстів, усі динамічні контури твору. Ознаки виконавської манери й стилю Буймістера: художнє розуміння кожної вокальної композиції, м’який бархатистий тембр вокалу, виразна вокалізація, розуміння фразирувального дихання (майстерність побудови фрази на рівні всієї композиції), чітка та ясна рецитація словесного тексту творів, технічна бездоганність володіння голосом.
Він був не тільки співаком в традиційно-хрестоматійному понятті (майстром співу з вокалізації нотного тексту), а ще й артистом, який кожну вокальну композицію, завдяки художній подачі, «розігрував» як дійство, певне художнє оповідання, де є не лише сюжетна канва, а й певні образи-персонажі, емоційні настрої, психологічні ракурси. Ставлення до вокальної справи як до духовного мистецтва характеризує Буймістера як співака та його творчу діяльність.
Репертуар артиста був доволі різноманітний: старовинна вокальна музика, світова класика, романтизм (особливу увагу приділяв вокальним творам німецьких композиторів-романтиків), класична й сучасна українська музика.
У його репертуарі — шедеври світової класики: твори Й. Гайдна, Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Й. Брамса, Г. Форе, М. Глінки, П. Чайковського, С. Рахманінова, К. Орфа. Велику частину репертуару становила українська камерна вокальна музика: твори класиків українського музичного мистецтва — Д. Бортнянського, М. Лисенка, Я. Степового, С. Людкевича, В. Барвінського, Б. Лятошинського, К. Данькевича, П. Майбороди, Ю. Мейтуса, О. Білаша, І. Шамо та композиції сучасних українських авторів — М. Скорика, Є. Станковича, О. Ківи, Ю. Іщенка, Л. Дичко, Я. Верещагіна, В. Шумейка (нар. 1949; тепер Україна), В. Рунчака, Ю. Ланюка, І. Кириліної, О. Левковича (нар. 1952; тепер РФ), Ю. Шевченка (1953–2022; Україна). Однак в репертуарі були не тільки суто камерні опуси, а й деякі оперні партії — Микола («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Онєгін, Роберт («Євгеній Онєгін», «Іоланта» П. Чайковського), Жермон («Травіата» Дж. Верді), Грегуар («Сокіл» Д. Бортнянського) тощо. Ще один складник вокального репертуару співака — українські народні пісні та їхні обробки.
Найбільш репертуарними в концертних програмах співака були вокальні цикли: «Шотландські пісні» Й. Гайдна, обробки пісень народів світу Л. ван Бетховена, «Зимовий шлях» Ф. Шуберта, «Любов поета» Р. Шумана, цикли з романсів М. Глінки, П. Чайковського, С. Рахманінова тощо.
Окрема сторінка в творчому житті Буймістера була пов’язана з Ансамблем камерної музики Спілки композиторів України «Київська камерата» (тепер Національний ансамбль солістів «Київська камерата»), з яким співак почав співпрацювати з 1977 на правах запрошеного артиста. Творча співпраця з «Київською камератою» та її незмінним керівником, фундатором колективу диригентом В. Матюхіним тривала приблизно до 2010. З цим колективом співак активно популяризував національне вокальне мистецтво в Україні та за кордоном.
Для Буймістера (з прицілом на специфіку його голосу) писали вокальні твори сучасні композитори, які постійно співпрацювали з «Київською камератою» та В. Матюхіним. Для цього колективу О. Ківа написав Камерну кантату № 4 для сопрано, баритону і оркестру камерного на вірші О. Мандельштама й М. Заболоцького, «Три поеми» на вірші П. Тичини для баритону і камерного оркестру («Блакить мою душу обвіяла…», «Ви знаєте, як липа шелестить», «О панно Інно…»), «Українську музику XVI–XVII століть» для двох голосів і камерного ансамблю. Є. Станкович написав Четверту камерну симфонію «Пам’яті поета» на вірші О. Пушкіна для баритона і камерного оркестру з урахуванням, що її першим виконавцем буде Буймістер. Співак також виконував баритональну партію в камерній опері «Opera Rustica» Є. Станковича на вірші Б. Олійника для сопрано, баритону і камерного оркестру. Для Буймістера і «Київської камерати» були написані також Ю. Іщенком — камерна кантата «Доля поета» на вірші О. Пушкіна для баритону і камерного оркестру; В. Шумейком — «Дума про трьох братів» для баритона і камерного ансамблю; О. Левковичем — Камерна кантата № 1 на вірші Ф. Гарсіа Лорки для баритона і камерного оркестру; В. Рунчаком — «Співаночки і голосіння» для двох голосів (сопрано і баритону) і камерного ансамблю, Я. Верещагіним — вокальний цикл «Передчуття весни» на вірші поетів 1920–1930-х — М. Доленга (див. М. Клоков), П. Тичини, Д. Загула, М. Драй-Хмари — для баритона і камерного оркестру, обробки двох козацьких пісень для баритону і камерного ансамблю. Я. Верещагін спеціально для Буймістера зробив транскрипцію для баритона і камерного оркестру пісні «Лебідь» на вірші Ю. Тувіма (для голосу і фортепіано) К. Шимановського. Буймістер був першим виконавцем усіх цих творів. Разом з «Київською камератою» зроблено студійні записи й записи на CD Камерної симфонії № 4 «Пам’яті поета» Є. Станковича на вірші О. Пушкіна, Камерної кантати № 4 на вірші О. Мандельштама і М. Заболоцького, «Трьох поем» на вірші П. Тичини і «Української музики XVI–XVII століть» О. Ківи, «Думи про трьох братів» В. Шумейка, Камерної кантати № 1 О. Левковича на вірші Ф. Гарсіа Лорки.
Валерій Буймістер - Ярослав Верещагін "Ой, там, при долині"
Буймістер у концертах з «Київською камератою» виконував твори й інших композиторів (не був першим їх виконавцем). Це мотет «Ave Maria» для двох голосів (сопрано і баритону) і камерного оркестру Д. Бортнянського, Камерна кантата № 4 «Молитва» на канонічні релігійні тексти для голосу і камерного оркестру І. Кириліної тощо.
Його партнерками під час виконання вокальних творів для кількох голосів з камерним оркестром були народна артистка України Н. Матвієнко в камерній опері «Opera Rustica» Є. Станковича, заслужена артистка України І. Семененко (нар. 1961; тепер Україна) в «Ave Maria» Д. Бортнянського і Камерній кантаті № 4 О. Ківи на вірші О. Мандельштама і М. Заболоцького. Камерну кантату № 4 О. Ківи також співав з народною артисткою України Л. Забілястою, заслуженою артисткою України Л. Войнаровською (нар. 1957; тепер Україна), а також співачкою І. Красиліною (нар. 1967; тепер Україна).
Записав 3 платівки (фірма грамзапису «Мелодія»), а також чимало вокальної музики для фонду Українського радіо. Про співака студією «Укртелефільм» знято два документальних фільми: «Станси» (1987, режисер А. Савченко), «Співає Валерій Буймістер» (1992, режисер О. Бійма) та музичний фільм «Валерій Буймістер співає романси М. Глінки» (1996, режисер Ж. Бебешко).
Романси М. Глінки «Скажи, зачем?» («Скажи, чому?»), «К Молли» («До Моллі»), «Как сладко с тобою мне быть...» («Як солодко з тобою мені бути…»), «Не говори, что сердцу больно» («Не кажи, що серцю болісно»), «Стансы» («Станси»), «Ах ты ночь ли, ноченька» («Ах ти ніч чи, ніченька»), «Болеро» («Болеро»), що представлені у фільмі «Валерій Буймістер співає романси М. Глінки», а також вокальні опуси Д. Скарлатті, Р. Шумана, Б. Сметани, Д. Бортнянського, Б. Лятошинського, В. Шумейка з документального фільму «Співає Валерій Буймістер» у виконанні співака увійшли до «золотого фонду» вокального мистецтва.
Нагороди та визнання
Дипломант Всесоюзного конкурсу імені М. Глінки (Тбілісі, 1975).
Гран-прі X Міжнародного конкурсу вокалістів у м. Парижі (1976).
Лауреат Національної премії України імені Т. Г. Шевченка (1999), яку присуджено за різні концертні програми 1993–1998 та програму «Музика до Кобзаря» (вокальні твори на вірші Т. Шевченка).
Кембриджський міжнародний біографічний центр (Велика Британія) визнав Буймістера «Міжнародною людиною року» (1996).
Додатково
Незмінним партнером Буймістера в дуеті був піаніст (акомпаніатор) В. Кнорозок (нар. 1954; тепер Україна), соліст Національної філармонії України. З ним співак розпочав свою співпрацю з 1984. У програмах їхніх виступів були твори і зарубіжних класиків (вокальні композиції Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Й. Брамса тощо), і українських авторів (солоспіви й пісні М. Лисенка, Я. Степового, Б. Лятошинського, Ю. Мейтуса, М. Скорика, В. Шумейка, Я. Верещагіна, Ю. Шевченка). Саме із В. Кнорозком співак підготував концертні програми на здобуття Національної премії України імені Т. Шевченка.
Література
- Антонюк В. З України — та й для цілого світу // Вітчизна. 1999. № 9–10. С. 136.
- Гнидь Б. П. Виконавські школи України. Київ : Національна музична академія України імені П. І. Чайковського, 2002. 95 с.
- Маринчик С. Г. Творчі висоти маестро // Сузір’я талантів. 7-ме вид., допов. Чернігів : Десна Поліграф, 2020. С. 44–58.
- Боєва Н. Валерій Буймістер — Голос Неба // Музика. 2021. URL: http://mus.art.co.ua/valeriy-buymister-holos-neba/
- Сринченко В. Вокальна спадщина Валерія Буймістера // Музика. 2022. URL: http://mus.art.co.ua/vokalna-spadshchyna-valeriia-buymistera/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Луніна А. Є. Буймістер, Валерій Григорович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Буймістер, Валерій Григорович (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.01.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
