Велике Біле Братство ЮСМАЛОС
Вели́ке Бі́ле Бра́тство ЮСМАЛОС — еклектична неорелігійна течія ехсатологічного спрямування, що виникла на початку 1990-х в Україні, розпочала свою діяльність (1990) у м. Києві. Самоназва послідовників — юсмаліани, юсмалітяни; неофіційна назва серед громадського загалу — «білі братчики».
Зміст
Історична довідка
Початково фундатором, ідеологом та керівником громади послідовників був Юрій Андрійович Кривоногов (нар. 1941, с. Стара Кріуша, тепер Воронезької обл., Російська Федерація) — кандидат технічних наук, інженер, фахівець у галузі кібернетики. Інституційною основою для формування угрупування став створений ним у 1990 Інститут душі «Атма» на базі Київського відділення Фонду милосердя і здоров’я. Під егідою інституту (діяв кілька місяців) і за підтримки товариства «Знання» Кривоногов видавав газету «Атма», різноманітні брошури, читав лекції з питань «біоенергетики» та східної духовності тощо.
Невдовзі співзасновницею релігійної організації та її іміджевим «обличчям» стала Марина Вікторівна Цвігун (дівоче прізвище — Мамонова; нар. 1960, м. Донецьк) — випускниця факультету журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (тепер Київський національний університет імені Тараса Шевченка), працювала в Донецькому та Дніпропетровському осередках ВЛКСМ, редакторкою газети та радіомовлення. Після перенесеної 1990 вчергове операції (за ін. версією — клінічної смерті) зазнала психотравми, яка залишила помітний відбиток на її психічному стані (так, вийшовши з лікарні, сказала синові, що «його мама — це вже не його мама, а він — уже не її син»). Із цим, за словами Цвігун, пов’язаний і початок її містичного досвіду, отримання одкровень. Відвідувала лекції Кривоногова в м. Донецьку, захопилася його ідеями, одружилася з ним (задля цього розлучилася з першим чоловіком), переїхала до м. Києва. Згодом проголошена Кривоноговим Месією, втіленням Бога, «Живим Богом Марією Деві Христос», Матір’ю Світу. Собі Кривоногов обрав релігійне ім’я Юоанн Свамі.
Відносно швидко Інститут душі «Атма» перетворився на релігійну спільноту з жорсткою ієрархією й суворою дисципліною, спрямовану на інтенсивну місію в світі, котрий, за твердженням засновників нової конфесії, вже приречений на загибель до кінця 2-го тисячоліття.
Завдяки активній місіонерській діяльності безпосередньо на вулицях і площах міст у різних регіонах України, виникли окремі групи «білих братчиків». Станом на початок 1992 філії руху діяли в багатьох містах; статути громад юсмаліан у Києві та Черкасах були офіційно зареєстровані, в шерезі міст (напр., Житомирі, Дніпропетровську перебували на стадії реєстрації). Згодом рух розповсюдився поза межі України: спершу в Росію, Литву, Казахстан, а після тимчасового виїзду С. Цвігун за кордон проповіді юсмаліан зафіксовано в Болгарії, Польщі, Чехословаччині. Для координування дій на початку 1993 створено тимчасові територіальні округи під проводом «апостолів-хрестителів».
Цільовою аудиторією для нової релігійної течії стали передусім підлітки й молодь, які під впливом месіанських проповідей цуралися батьків, кидали навчання і роботу, залишали рідні домівки. Головний зміст місіонерства становило повчання про «сатанинську» природу сучасного суспільства (яке начебто позначене «числом звіра — 666»), апокаліптичні віщування про швидке наближення кінця світу. Останній пророкували в листопаді 1993 з епіцентром у м. Києві.
У підсумку діяльність «білих братчиків» набула відверто антисоціального характеру. Кульмінацією стала спроба юсмаліан на чолі з лідерами конфесії 10 листопада 1993 захопити Софійський собор у Києві та вчинити в ньому масове самогубство (самоспалення) адептів. Небезпечним намірам перешкодили правоохоронні органи. 25 послідовників конфесії було заарештовано за організацію заворушень, кілька сотень найактивніших членів Братства затримано. 1996 керівники організації — М. Цвігун, Ю. Кривоногов та Віталій Ковальчук (третій керівний діяч організації, видавав себе за папу Йоана-Петра ІІ) — були засуджені відповідно до чотирьох, семи та шести років позбавлення волі.
Після ув’язнення лідерів у течії відбувся розкол на прихильників Марії Деві Христос (М. Цвігун) та Юоанна Свамі (Ю. Кривоногов). Ще під час слідства, Цвігун розлучилася з чоловіком, засудивши того «як Юду», що зрадив свого вчителя».
Після звільнення із в’язниці Кривоногов відійшов від релігійної діяльності, визнав свої дії, пов’язані з організацією «Великого Білого Братства ЮСМАЛОС» помилковими, розірвав усі стосунки з юсмаліанами. Одружився, узяв прізвище нової дружини (Сільвестров), обрав усамітнений спосіб життя.
М. Цвігун після дострокового звільнення (1997) вийшла заміж за В. Ковальчука та розпочала активну діяльність з відродження колишньої релігійної організації. Проте всі спроби офіційно зареєструвати релігійну громаду «Великого Білого Братства ЮСМАЛОС» в Україні вже не мали успіху. Нетривалий час існували неформальні малочисельні групи однодумців та прихильників Марії Деві Христос без визнаного організаційного статусу. В 2005–2006 Цвігун перенесла осередок своєї діяльності до м. Москви (Російська Федерація), узяла нове ім’я та прізвище — Вікторія Преображенська. Почала займатися живописом, шукати нові форми та ідеї для організації спільноти послідовників: від варіантів сімейної релігії та благословення повінчаних пар («Союзів Святої Любові») до мистецьких асоціацій («Космічне Полімистецтво Третього Тисячоліття», яке сполучає духовний живопис, графіку, поезію, музику і спонтанний танець). Називає себе також Вікторією Ра, заявляє про відродження нею давнього сакрального сценічного дійства —«Театру Містерій», стверджує, що захистила дисертацію «Наука про Світло та Його Трансформації» (2013) та отримала науковий ступінь доктора філософії з теології та теософії. Під грифом нової творчої майстерні проводить виставки своїх картин, видає літературні збірники, записує музичні альбоми тощо.
Етимологія
Назва конфесії виразно свідчить про еклектичний характер (див. Еклектизм) її ідейного підґрунтя, сполучення елементів і термінів різних віровчень.
Перша частина назви — «Велике Біле Братство» — була запозичена з теософії, зокрема, збірки «Агні-йога» (див. Жива етика) за авторства подружжя М. і О. Реріхів та праць О. Блаватської.
Абревіатуру-доповнення «ЮСМАЛОС» розшифровують як сукупність трьох умовних скорочень: «ЮС» — Юоанн Свамі (Ю. Кривоногов), «МА» — Марія Деві Христос (М. Цвігун), «ЛОС» — скорочене грец. Логос (у християнстві — творче слово Бога, асоційоване з самим Богом або його іпостассю — Христом).
За повчаннями лідерів Братства, абревіатура «ЮСМАЛОС» народжена з події передання двом контактерам із м. Києва зашифрованого тексту «Послання до солунян» (в інтерпретації «білих братчиків» — до землян), в якому відтворено програму «пробудження планети Земля від сну» і спасіння її від можливої загибелі. Згідно з цією програмою, 11.04.1990 в Марину Цвігун були експлантовані (поселені) до того об’єднані на небесах Богоматір та Ісус Христос. Внаслідок цього і з’явилася сутність «Єдиного Живого Бога» — Марія Деві Христос, де Деві — запозичене з індуїзму позначення богині, жіночого аспекту Божественного.
Своєю чергою, ім’я Юоан Свамі, яке отримав Ю. Кривоногов, означало поєднання душ Івана (Іоанна, Юоана) Хрестителя та Івана Богослова. Запозичений з вайшнавізму (кришнаїзму) антропонім Свамі тлумачать як «володар почуттів» або «людина, яка оволоділа собою».
Саме слово ЮСМАЛОС «білі братчики» використовували як мантру. Її тривале ритмічне повторення часом вело до стану трансу (що тлумачили як «злиття з Богом»).
Віровчення
Ідейні витоки
Основні ідеї, на яких було уґрунтовано віровчення конфесії, запозичені з розбіжних релігійно-культурних традицій: елементів давньоєгипетської релігії, індуїзму, теософії, християнства, альтернативної медицини (т. з. біоенергетики тощо), окультизму, уфології та окремих ідейних компонентів руху «Нью-Ейдж». Всі ці складники були еклектично поєднані та підкріплені наукоподібною термінологією.
Так, на початковій стадії формування віровчення конфесії зазнало відчутного впливу ідей індуїзму (зокрема, сучасних форм кришнаїзму). Сам Кривоногов деякий час був членом Міжнародного товариства Свідомості Кришни, визнавав, що «прийшов до Бога через Прабхупаду», і спершу пропонував своїм однодумцям «стати відданими верховній особі божества — Шрі Кришні». Згодом намагався оголосити себе аватарою Кришни, за що й був виключений з Товариства. У 1990-х використав світоглядні концепції про реінкарнацію й карму для обґрунтування «Другого приходу Месії», в ролі якого постала Марія Деві Христос.
З теософії були запозичені деякі базові поняття, як-от «фохат», ідея про жіночу сутність Бога — «Матір світу» тощо.
З християнської доктрини були використані та в новий спосіб інтерпретовані есхатологічні пророцтва «Об'явлення Івана Богослова», ідея спокутувальної місії «Рятівниці людства» Марії Деві Христос, її воскресіння та вознесіння.
Аналіз текстів «білих братчиків» засвідчує фігурування численних елементів окультизму. З ідеології руху «Нью-Ейдж» стало у нагоді вчення про близьке настання т. з. Ери Водолія, теорії контактерства з «іншопланетними цивілізаціями» тощо.
Характерні риси віровчення
Від початку заснування та впродовж усього часу свого існування віровчення конфесії, змішане з неоднорідних складників різноманітних релігій і вчень, набувало нових інтерпретацій, постійно видозмінювалось. Навіть абревіатуру «ЮСМАЛОС» з назви конфесії почали вживати для позначення не тільки релігійної організації, але й так званої «космічно-божественної програми» радикальної перебудови світу — «фохатизації» планети Земля. «Фохат» тлумачили як світлову енергію та зброю Всевишнього, яка розсіяна в просторі й часі. Насичення цією енергією поверхні Землі начебто супроводжується поглинанням планетою відпрацьованої енергії та перетворенням її на живильну силу. Програма «ЮСМАЛОС» розпочата з 01.07.1990 та була розрахована на 3,5 роки (1260 днів). Однак після того як Цвігун (Марія Деві Христос) відлучила від своєї конфесії Кривоногова, проголосивши Ковальчука «Першонаступником владики Церкви Господньої», були внесені корективи і в смислове навантаження абревіатури ЮСМАЛОС. Відтоді її розшифровували за першими літерами російськомовних назв небесних тіл: Ю (Юпитер, укр. Юпітер), С (Сатурн), М (Марс), Л (Луна, укр. Місяць), О (Орион, укр. Оріон), С (Сириус, укр. Сіріус).
Попри тотальний еклектизм усіх віросповідних концепцій «білих братчиків», виокремлюють характерні риси віровчення конфесії, що вирізняють її з-поміж інших неорелігійних рухів:
- кеносистичність, яка виявлялася, зокрема, у самосакралізації лідерів релігійної організації, піднесенні їх до рівня божеств, ідеї «Бога Живого», втіленого в особистості Марії Деві Христос, а також сакралізації окремих вірних сподвижників з ближнього оточення. Так, найвідданіші та найактивніші проповідники отримували іменами біблійних пророків, апостолів, як-от Іоанн Хреститель, Даниїл, Ілля тощо;
- фемінізація, віроповчальні та моральні настанови про особливу роль жінки в становленні цивілізації та реалізації божественно-космічної програми спасіння світу від можливої катастрофи. Ця тенденція найвиразніше оприявнена після звільнення Цвігун, розриву контактів з Кривоноговим та пропагування нею ідеї вшанування жіночого начала, яке є «втіленням матері Землі», відкриває шлях до «гармонізації та одухотворення» (на противагу «сонячному культу» землян, тобто уособленню чоловічого начала Бога, що «прочиняє двері грубому матеріалізму», є причиною багатьох лих та негараздів людства);
- нетерпимість до всіх інших конфесій і релігій;
- есхатологічна спрямованість — панівна риса віровчення в ранній період існування конфесії, настановча для інтенсивної проповідницької діяльності про швидке настання Страшного суду. Ознаками його наближення називали найрізноманітніші явища та події: природні катаклізми, погіршення матеріального й духовного стану суспільства, кризу традиційних конфесій і особливо — гоніння на Братство. Апокаліптичні мотиви сягли свого апогею влітку 1993, коли було оголошено дату настання Страшного суду — 24.11. У цей день пророкували суд на нечестивими та вознесіння на небеса вірних юсмаліан. Згодом дату було перенесено. За допомогою апокаліптичних пророкувань кінця світу закладали підґрунтя для ідей месіанства, близького «пришестя Месії». Закликами готуватися до «Судного дня» лідери конфесії змушували послідовників залишати сім’ї, кидати роботу і навчання, жертвувати своє майно громаді.
У подальшому проповідь прийдешнього кінця світу стала стриманішою, без вказівки на точну дату.
Особливості релігійної практики
Культово-обрядова практика юсмалітян, як і віровчення, постійно зазнавала змін і нововведень. На початку використовували переважно східні форми медитації та обрядовість за взірцем вайшнавської (кришнаїтської): практикували індивідуальне читання мантр (джапа-медитація), колективне вивчення священних писань, вживання вегетаріанської їжі та обов’язкове спілкування з гуру (вчителем).
Із посиленням авторитету і впливу Цвігун у культовій практиці розпочали використовувати довільно інтерпретовані християнські псалми і молитви. Було впроваджено «літургію, присвячену Матері Світу», яка багато в чому копіювала православну, але з доповненнями, згідно з догматами юсмаліан; трансформоване християнське таїнство хрещення (від 1992 отримало назву «вогняне хрещення»), яке набуло аспекту «біоенергетичного цілительства».
В обрядовості «білих братчиків» простежують риси окультної магії. Так, під час одного з ритуалів присутні розрізали палець і писали кров'ю про свої гріхи на аркуші, який потім спалювався перед вівтарем. У разі «відлучення від церкви» здійснювали «поховання душ відступників»: їх зображення обводили колом, перекреслювали і проклинали, а малюнок потім рвали і спалювали, що нібито сприяло «знищенню душі».
Відносини з іншими конфесіями
Характерною рисою діяльності Великого Білого Братства ЮСМАЛОС була нетерпимість і вороже ставлення не лише до традиційних християнських конфесій (які нібито «втратили істинне розуміння духу Христа»), але й до переважної більшості віросповідань та релігій світу. Всі вони, за світоглядними переконаннями «білих братчиків», перебували «під владою сатани». Конфронтаційні настрої щодо інших конфесій, так і до суспільства назагал стали причиною самоізоляції адептів руху.
Виняток становили хіба що адепти теософії, до праць фундаторів якої (подружжя Реріхів, О. Блаватської) культивувалося позитивне ставлення, та «іванівці» (послідовники вчення Порфирія Іванова), з яких «білі братчики» брали приклад у прагненні бути «ближчими до Природи», неодноразово зустрічалися для обміну містичним досвідом. Деякий час Кривоногов називав П. Іванова «духом архістратига Живого Бога», а власну церкву — «вічним Божим дитинчам». На початку 1994 частина юсмаліан висловилася за об’єднання на ґрунті теософської традиції з організацією «Івани стотисячні», члени якої обстоювали спільність ідей П. Іванова та О. Реріх.
Крім того, Кривоногов декларував деякий час (1991) спорідненість ідейних засад Братства з Богородичним рухом. Насамперед брав до уваги апологію Богородичною церквою культу «Живої Богородиці Діви Марії», заклики до відродження «Святої Русі». Згідно з очікуваннями лідерів Білого Братства, керівник Богородичного руху Іоанн Береславський (див. у ст. Богородичний рух) мав офіційно визнати «живу, в земному людському тілі Матір Світу» в особі М. Цвігун, однак він на таку пропозицію відповів відмовою.
Значення
Велике Біле Братство стало першим масовим неорелігійним рухом в Україні, що вдався до відверто антисоціальної діяльності та викликав значний суспільний резонанс. На початку 1990-х активність руху викликала негативну, навіть ворожу, налаштованість громадської думки; в засобах масової інформації та довідковій літературі ця нова релігійна організація набула характеристик «деструктивного тоталітарного культу (секти)» (позанауковий термін). Водночас науковці характеризують Велике Біле Братство як типовий приклад синкретичних новітніх релігійних рухів — феномену, що став ширитися в глобалізованому світі з другої половини 20 ст.
Поява і діяльність юсмаліан певним чином відобразила тогочасний кризовий стан українського суспільства, світоглядну вразливість молодого покоління, що зростало в умовах соціальної аномії, кризи традиційних соціальних інститутів, переоцінки колишніх ідейних і моральних засад, непевності соціального майбутнього. Водночас Братство продемонструвало успішність нових форм релігійної діяльності, маніпулятивних технік впливу на свідомість і поведінку вірян, механізмів контролю, соціально-психологічних «групових ефектів» та ін., що стало предметом наукової та правової рефлексії, висунуло нові завдання для сфер освіти і виховання, практично-психологічної та медичної допомоги.
Додатково
- Відомо, що лідери руху певний час культивували ідею масової жертовності. Серед проповідей Кривоногова: «Діти мої! Вас будуть мордувати й рубити вам голови! Але ця кров потрібна землі! Ми з Марією Деві підемо останніми… Після цього ми воскреснемо й вознесемося. Почнеться преображення Землі». З-поміж закликів Цвігун: «Ці юсмалітяни, 12 тисяч душ, і зараз загинуть як жертви за свідчення Матері Світу. Готуйтеся до цього, мої дорогі дітлахи. Це ваш обов’язок — омити кров’ю своєю гріхи нечестивого людства».
- Під час культових відправ «білі братчики» здійснювали «хресне знамення», наділяючи його новим смислом: чоло («третє око», Господь), живіт («сонячне сплетіння», Марія), праве передпліччя (Деві), ліве передпліччя (Христос), промовляли переінакшені християнські молитви, як-от: «Марія Деві Христос, помилуй мене, грішного!», «Благословенна Богородице радуйся, Марія Деві Христос!». Аналогом хрещення став такий обряд: після групового покаяння неофіти підходили до Цвігун, щоби вона полила їх «святою йорданською водою», привезеною з м. Єрусалима. Кривоногов торкався двома пальцями «третього ока» (точки в міжбрів’ї людини), дивлячись ініційованому просто у вічі та промовляючи пошепки молитву. При цьому він казав охрещуваному: «Найменший сумнів, і в твоєму серці — сатана». Потім повертав людину спиною до себе і проводив двома пальцями вздовж хребта, здійснюючи при цьому паси руками.
- Під час судового процесу керівниками організації інкримінувалися злочини‚ передбачені статтями Кримінального кодексу України щодо організації масових заворушень‚ захоплення державних і громадських споруд (Софійський собор)‚ посягання на здоров’я громадян під приводом виконання релігійних обрядів.
Література
- Филипович Л. О. Велике Біле Братство (ВББ) // Історія релігії в Україні / За ред. A. Колодного, П. Яроцького. Київ : Знання, 1999. С. 642–643.
- Брицька В. Нова спільнота Преображенного Людства Велике Біле Братство Юсмалос // Історія релігії в Україні : в 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Київ : Український Центр духовної культури, 2010. Т. 8: Нові релігії України. С. 758–768.
- Гринько В. Неорелігійний феномен Великого Білого Братства // Історія релігії в Україні : в 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Київ : Український Центр духовної культури, 2010. Т. 8: Нові релігії України. С. 743–758.
- Єленський В. Біле Братство очима соціолога // Історія релігії в Україні : в 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Київ : Український Центр духовної культури, 2010. Т. 8: Нові релігії України. С. 736–743.
- Колодний А. Космічне Полімистецво Третього Тисячоліття як нове видання Великого Білого Братства // Історія релігії в Україні : в 10 т. / Гол. ред. А. Колодний. Київ : Український Центр духовної культури, 2010. Т. 8: Нові релігії України. С. 768–775.
- Сьомін С. В. «Біле Братство» (Велике Біле Братство) // Новітні та нетрадиційні релігії і містичні рухи України / За заг. ред. Бедь В. В., Петрика В. М. Київ : ДНУ «Книжкова палата України», 2016. С. 144–161.
- Морі Є. Кінець світу перенесено на невизначений термін. Історія секти «Біле братство» в Україні // Суспільне. Новини. 2021. URL: https://suspilne.media/78476-kinec-svitu-pereneseno-na-neviznacenij-termin-istoria-sekti-bile-bratstvo-v-ukraini/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Велике Біле Братство ЮСМАЛОС // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Велике Біле Братство ЮСМАЛОС (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
