Вобан, Себастьян
Вобан, Себастьян [Себастьєн; фр. Vauban, Sеbastien; повне ім'я Себастьян Ле Претр, маркіз де Вобан (фр. Sébastien Le Prestre, marquis de Vauban); 15.05.1633, м. Сен-Леже-де-Фушре, тепер м. Сен-Леже-Вобан, регіон Бургундія — Франш-Конте, Франція — 30.03.1707, м. Париж, Франція] — військовий інженер, архітектор, теоретик фортифікації, представник Французької інженерної школи.
|
Вобан, Себастьян (Vauban, Sеbastien) | |
|---|---|
| Справжнє ім’я | Себастьян Ле Претр, маркіз де Вобан |
| Народження | 15.05.1366 |
| Місце народження | Сен-Леже-Вобан |
| Смерть | 30.03.1707 |
| Місце смерті | Париж |
| Місце поховання | Париж |
| Місце діяльності | Франція, Нідерланди, Німеччина |
| Напрями діяльності | архітектура |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Святого Духа |
| Почесні звання | Почесний член Королівської академії наук |
Зміст
Життєпис
Народився в шляхетній родині, де отримав початкову освіту. З 10 років навчався в колегії ордену кармелітів (опанував там, серед іншого, математику, фортифікацію та малювання), яку закінчив 1651. Того ж року вступив у піхотний полк принца Людовика ІІ Бурбона Великого Конде і став учасником війни проти короля Людовика XIV Сонця під час Фронди. 1653 пораненим потрапив у полон до королівського війська й під загрозою смертної кари прийняв пропозицію кардинала Дж. Мазаріні про перехід на королівську службу в званні лейтенанта. 1655 призначений королівським військовим інженером, відповідальним за фортифікацію. Займався облогами, штурмами, реконструкцією і будівництвом фортець. З 1667 — лейтенант гвардії (звання, що дорівнювало армійському полковнику), з 1774 — бригадний генерал, з 1676 — генерал-майор, з 1678 — генеральний комісар укріплень, з 1688 — генерал-лейтенант. 1688–1691 був губернатором м. Лілля. З 14.01.1703 — маршал Франції. Брав участь у 104 битвах і 53 облогах фортець, 8 разів був поранений.
Діяльність
Усе життя провів в успішних облогах і здобутті ворожих фортець та будівництві й реконструкції французьких фортець: спорудив 33 фортеці і перебудував та вдосконалив до 300 старих (виявлено близько 400 його проєктів). Інженер-практик, мав талант до узагальнення, переосмислення набутого досвіду і ґенерування інновацій. Професійний, досвідчений артилерист і тактик, він командував військом та займався політикою. У військово-інженерній справі забезпечив переворот у способах ведення облоги й атаки фортець, скоротивши терміни відповідних воєнних дій з років і місяців до днів. Попри запропоновані ним системи фортифікації, щодо фортифікаційних форм він не запропонував нічого принципово нового, проте удосконалив і звів у систему все те, що напрацювали попередники. Практика забезпечила йому раціональний підхід до справи та вміння застосовувати форми оборонних споруд відповідно до воєнної обстановки та характеру місцевості.
Вобан запропонував організацію поступової атаки фортець, яка стала основним методом у західноєвропейських арміях. Підставою став практичний досвід, отриманий під час облог міст Маастрихта (тепер Нідерланди) 1673, Люксембурга (тепер Люксембург) 1684 тощо. Принцип атаки Вобана полягав у тому, щоб з найменшими людськими втратами, повільно, але неухильно посуваючись до фортеці, опанувати її. Для цього Вобан реорганізував наявну тоді систему земляних траншей для піхоти (апрошів і паралелей), а також систему ведення артилерійського обстрілу. Частина артилерійських батарей, що складалися з мортир, обстрілювала внутрішній простір атакованого сектора фортеці; інша частина пробивала проломи у фортечній огорожі; третя частина знищувала артилерію оборонців фортеці. Так він упорядкував усю так звану інженерну атаку, названу з того часу «поступовою атакою Вобана». Її суть висловлено афоризмом: «Витрачаємо більше пороху — проливаємо менше крові». Вказівками і правилами Вобана, покладеними в основу облогових дій, у європейських арміях користувалися аж до початку Першої світової війни.
У часи Вобана Франція ворогувала з сусідніми державами, тож надавала великого значення обороні, зокрема й фортифікаційній підготовці своїх кордонів, особливо північних. Цю проблему доручили вирішити Вобану. Він за основу проєкту системи фортифікаційної підготовки кордонів обрав такі принципи:
- кордон слід укріпити по всій довжині;
- у кордону не має бути вразливих флангів;
- укріплення повинні бути безперервними і складатися з довготривалого кістяка із фортець, між якими за необхідності мають швидко споруджувати польові укріплення на кшталт редутів;
- уся лінія фортець має бути прикрита постійними перешкодами: акваторіями (річок, озер, боліт, каналів та штучних водойм), лісами тощо;
- довгострокові укріплення розташовують, як і війська, у дві лінії.
На цій теоретичній базі Вобан збудував на двохсоткілометровому кордоні з Нідерландами дві лінії фортець, по 13 у кожній лінії. Проміжки між фортецями закривали різні загородження (водні, лісові тощо) та польові укріплення — редути і окремі форти. Всі інші укріплення у глибині країни Вобан вважав за необхідне скасувати, залишивши тільки оборонні споруди м. Парижа як столиці. Своїми двадцятьма шістьма фортецями, розташованими в дві лінії, Вобан замкнув усі шляхи, що йшли вглиб Франції, і змушував імовірного противника затриматися на облозі прикордонних фортець, виграючи час для розгортання основних збройних сил для оборони країни. Фортифікаційна підготовка, яку здійснив Вобан, відіграла позитивну історичну роль і, за висновком Наполеона І Бонапарта, двічі врятувала Францію, коли супротивника затримали фортецями на кордоні, завдяки чому французька армія вчасно змогла підійти з глибини країни: це сталося наприкінці правління Людовика XIV Сонця та під час Французької революції 1789-1799.
У галузі проєктування і будівництва окремих фортець Вобан зробив оригінальний внесок. Використовуючи бастіонну систему й усвідомлюючи її недоліки, він не створив нової системи, а удосконалив наявну, запропонувавши «три системи Вобана»: перша з них відома під назвою простої, дві інші — під назвами першої та другої посилених систем або ландауської та неф-бризакської систем (за назвами фортець Ландау та Неф-Бризак, які збудував Вобан). Інженерний талант Вобана втілився не в суто теоретичних побудовах, а в мистецтві так достосовувати їх до конкретної ситуації й ландшафту, що деякі недоліки, зазначені теоретично, у збудованих фортецях зникали (приміром «сліпі» зони, недоступні для обстрілу). У цьому мистецтві Вобан-практик не мав собі рівних у Європі. З огляду на це другу половину 17 ст. у Франції в царині воєнної науки називають епохою Вобана.
Як мислитель переймався соціально-політичними питаннями: вважав, що багатство країни залежить не від наявності корисних копалин та інших природних ресурсів, а від спроможності виробляти продукцію, товари для задоволення платоспроможного попиту населення. Досліджуючи проблему бідності, дійшов висновку про помилковість і шкідливість наявної тоді у Франції фінансової системи, про що написав трактат «Проєкт королівської десятини», доповів його королю і видав анонімно окремою книжкою. Запропонував скасувати численні різноманітні податки, замінивши їх єдиним у 10 %, але його мали сплачувати всі без винятків, зокрема аристократія і духовенство. Це викликало обурення уряду, короля, аристократії і духовенства, внаслідок чого книжку заборонили й наклад конфіскували (пізніше її друкували нелегально), а «анонімного» автора від в’язниці врятував його високий статус. Несприйняття правлячим класом ідей, які Вобан вважав слушними і своєчасними (пізніші історичні події це підтвердили), викликало у нього депресію, унеможливило одужання від пневмонії і прискорило смерть.
Серед робіт Вобана:
- реконструкція укріплень м. Дюнкерка (1662);
- реконструкція фортеці Шарлеруа (тепер Бельгія, 1667);
- цитадель м. Лілля (1668–1671);
- цитадель Аррас (Франція, 1668–1672);
- фортеця Мон-Луї (Франція, 1681–1691);
- цитадель м. Страсбурга (1682–1685);
- цитадель Бельфор (Франція, 1687);
- фортеця Ландау (тепер Німеччина, 1688–1691);
- фортеця Мон-Дофін (Франція, 1693);
- місто-фортеця Неф-Бризак (Франція, 1697–1699).
Визнання
Вобан — визнаний європейський інженер-фортифікатор, котрий започаткував нову добу у світовій військово-інженерній справі. Його вважають засновником інженерних військ.
Почесний член Королівської академії наук (з 1699), кавалер ордена Святого Духа (найвища нагорода Франції, 1705).
За розпорядженням Наполеона І Бонапарта серце Вобана помістили в кенотафі у соборі Дому інвалідів у м. Парижі 1808.
Розпорядженням Наполеона ІІІ Бонапарта м-ко Сен-Леже-де-Фушре, де народився Вобан, перейменовано на м. Сен-Леже-Вобан 1867.
Рік Вобана проведено у Франції та Німеччині як низку заходів, приурочених до 300-річчя смерті Вобана 2007.
Вобанові фортифікації (фр. Fortifications de Vauban) — 13 бастіонних фортець, які створив Вобан у 2-й пол. 17 — на поч. 18 ст. уздовж кордонів Франції, визнано пам’яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (2008).
Пам’ятники Вобану встановлено у Парижі та кількох інших містах Франції. Є два музеї Вобана. Його іменем названо канали, порти, райони, площі, вулиці, військові казарми, заклади освіти, бібліотеки, лікарні, видовищні комплекси у містах Франції.
Додатково
Вобан походив із сім'ї Ле Престрів, яка належала до сільської знаті Бургундії. Батько його довів своє шляхетство у четвертому поколінні, але без документів на підтвердження цього, бо вони нібито згоріли під час Гугенотських війн. Ле Престри були нотаріусами та займалися торгівлею, сільським і лісовим господарством. Прадід, Емері ле Престр, придбав село та маєток Вобан (тепер у департаменті Ньєвр, регіон Бургундія — Франш-Конте), унаслідок чого Себастьян Ле Престр на військовій службі називав себе маркізом де Вобан. Хто й коли його нобілітував на маркіза — не з'ясовано.
Праці
- Мемуар, що може слугувати інструкцією шодо дій на місцевості – інструкція щодо облог фортець (Mémoire pour servir d'instruction dans la conduite des sièges). Лейден, 1740
- Трактат про штурм і оборону фортець (Traité de l'attaque et de la defense des places). Гаага, 1737
- Проєкт королівської десятини (Projet d'une dixime royale). 1707 (місце видання не з’ясовано)
Джерело
- UNESCO World Heritage Centre. Official World Heritage List. Fortifications of Vauban. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1283
Література
- Hebbert F. J., Rothrock G. A. Soldier of France: Sébastien Le Prestre de Vauban 1633–1707. New York : P. Lang, 1989. 274 p.
- Blanchard A. Vauban. Paris : Fayard, 1996. 682 p.
- Prost Ph. Vauban: Le style de l'intelligence. Paris : Archibooks, 2008. 112 p.
- Perréon St. Vauban: l'arpenteur du pré carré. Paris : Ellipses, 2017. 527 p.
- Falkner J. Marshal Vauban and the Defence of Louis XIV's France. Barnsley : Pen & Sword Military, 2022. 226 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вобан, Себастьян // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вобан, Себастьян (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
