Плафон (архітектура)
Плафо́н (від фр. plafond — стеля) — стеля, склепіння або їхня частина, прикрашені творами монументального живопису чи скульптурним рельєфом, а також самі ці твори.
Твір монументально-декоративного мистецтва виконують на стелі чи склепінні безпосередньо по підготовленій поверхні перекриття у техніці фрески, олійного, темперного живопису, мозаїки, рельєфу тощо або на підклеєному до основи полотні. У разі перекриття приміщення стелею по дерев’яних балках плафон виготовляють із дерева (плафон церкви Санта Марія Маджоре у м. Римі). Плафони є площинними (у разі перекриття приміщення плоскою стелею по балках) та просторовими (у разі перекриття приміщення склепіннями різних типів — плафон Сикстинської капели, скульптурно оформлений плафон Петропавлівського костелу на Антакальнісі).
За характером зображення на плафонах розрізняють:
- сюжетні (плафон Мармурової зали Верхнього Бельведеру у Відні);
- орнаментальні (плафон Мармурової зали Митрополичого корпусу Резиденції митрополитів Буковини і Далмації);
- такі, що поєднують сюжетність з орнаментальністю [плафони стансів (кімнат) Рафаеля Санті в Апостольському палаці у м. Римі].
Плафони, декоровані в різний спосіб, відомі з часів Стародавнього Єгипту, були поширені у Давній Греції і Стародавньому Римі. Класичні зразки живописних плафонів створили італійські художники епохи Відродження Рафаель Санті, Мікеланджело Буонарроті, П. Веронезе, Дж. Тьєполо тощо. Ілюзіоністичний живопис плафонів із зображеннями неба, ангелів і святих став особливо популярним в епоху панування стилю бароко. У стилістиці класицизму та історизму переважав реалістичний живопис плафонів, поєднаний із орнаментальним декором (Будівля театру Гранд-опера в Парижі).
В Україні частково збережено розписи плафонів барокових костелів кінця 17–18 ст., а також плафони визначних споруд стилів історизму та еклектики в будівлях театрів опери і балету у Києві, Львові, Одесі, будинку Львівської політехніки, Резиденції митрополитів Буковини і Далмації тощо. Історико-мистецьку цінність мають розписи 1947 плафонів в інтер’єрі будинку Верховної Ради України в м. Києві, які, проте, потребують декомунізації шляхом вилучення наявної там символіки тоталітарного режиму СРСР.
|
Література
- Мардер А. П., Євреїнов Ю. М., Пламеницька О. А. та ін. Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 217.
- Тимофієнко В. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 331.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. 3-тє вид., допов. і перероб. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 154.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Плафон (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Плафон (архітектура) (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.10.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
