Львівської політехніки будинок
Льві́вської політе́хніки буди́нок — пам’ятка архітектури та історії національного значення, м. Львів, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Мурована будівля міститься поблизу собору Святого Юра, на південний захід від історичного центру міста на вулиці, що пов’язує центр із залізничним вокзалом. Будівля є головним корпусом закладу вищої освіти (ЗВО). Він стоїть зі значним відступом від червоної лінії забудови вулиці посеред великої п’ятикутної в плані садиби, обмеженої вулицями Бандери, Архітекторською, Професорською, Устияновича і Карпинського. Садиба виходить тилом до площі Святого Юра. Навколо розташовані інші корпуси Львівської політехніки, збудовані наприкінці 19 — 20 ст. Головний корпус є архітектурною домінантою в забудові.
Історична довідка
Один із найстаріших технічних ЗВО України. Започатковано 1844 як Цісарсько-королівську технічну академію. Спеціальне приміщення для неї вирішено збудувати 1872 державним коштом на місці колишнього саду. Проєкт опрацював архітектор Ю. Захарієвич і 1873–1877 керував будівництвом. 15.11.1877 урочисто відкрито будівлю навчального закладу, який перейменовано на Вищу технічну школу. Її ректором обрано Ю. Захарієвича. Для забезпечення багатопрофільності навчального процесу комплекс складався з головного триповерхового корпусу для інженерного, будівельного та механічного факультетів і розташованого в тилу за ним значно меншого двоповерхового будинку хімічної лабораторії з житловими приміщеннями викладачів.
1903–1905 до тильного північного фасаду головного корпусу прибудовано два триповерхові ризаліти, в яких розміщено великі аудиторії. Під час Першої та Другої світових воєн тут містилися військові шпиталі. 1921 заклад названо Львівською політехнікою. У 1950-х два внутрішні дворики забудовано одноповерховими корпусами лабораторій, унаслідок чого коридори першого поверху позбавлено природного освітлення. Тепер — головний корпус Національного університету «Львівська політехніка».
Характеристика
Загальна композиція будівлі повторює усталену в Європі схему замкнутого каре з двома внутрішніми двориками, розділеними центральним поперечним раменом, у якому влаштовано парадні приміщення — вестибюль з урочистими тримаршовими сходами та двосвітний актовий зал на другому поверсі. Система розпланування коридорна, з однобічним розташуванням навчальних приміщень. Вони (як і зручні для рекреації коридори) — просторі, добре освітлені завдяки великим вікнам. Згідно з вимогами пожежної безпеки коридори, холи та сходові клітки перекрито хрестовими та зімкненими цегляними склепіннями з розпалубками; в інших приміщеннях влаштовано пласкі стелі.
Будівлю вирішено в архітектурній стилістиці віденського неоренесансу, характерній для загального стильового напряму історизму в регіоні Центральної Європи протягом другої половини 19 ст. Архітектурна пластика раціоналістична, наближена до пізнього класицизму, без декоративних надмірностей, властивих тогочасній еклектиці. Рустована (див. Руст) фасадна площина першого поверху з рівномірним ритмом аркових вікон є п’єдесталом для гладенько потинькованих двох горішніх поверхів, стіни яких розчленовано прямокутними вікнами з трикутними й прямими сандриками. Тривісну композицію головного південного фасаду підкреслюють центральний і два бічні ризаліти. Центральний акцентовано шестиколонним портиком римського коринфського ордера, колони якого мають канелюри. Вони несуть антаблемент з написом «Університет Львівська політехніка». Вище — горизонтальний аттик з балюстрадою і латинським девізом цього навчального закладу лат. «Litteris et Artibus» (Наукам і ремеслам) та алегоричною (див. Алегорія) скульптурною групою угорі роботи Л. Марконі, яка уособлює інженерію, будівництво й механіку. У тій самій стилістиці віденського неоренесансу із застосуванням алегоричної скульптури, ліплення та живопису оздоблено парадні приміщення. Монументально задуманий вестибюль переходить у центральну сходову клітку, яка на рівні другого поверху оточена аркадою на пілонах з напівколонами іонічного ордера, що підтримують антаблемент та зімкнене склепіння з розпалубками. Пазухи арок прикрашено барельєфними (див. Барельєф) зображеннями напівлежачих постатей, а стелю — витонченими арабесковими (див. Арабески) орнаментами.
Розташований на другому поверсі прямокутний актовий зал декоровано великими напівколонами зі штучного мармуру, яскравими майоліковими (див. Майоліка) елементами касетованої стелі, скульптурою і живописними панно угорі. Останні присвячено тематиці перемоги людства над стихією природи. Їх виконано у 1880-х за ескізами та під керівництвом художника Я. Матейка його учнями. Цікаве опорядження з різьбленого дерева збереглося в приміщенні бібліотеки у східній частині будівлі. У вестибюлі в арковій ніші 1913 встановлено мармуровий бюст Ю. Захарієвича, у 1990-х — пам’ятну стелу «Борцям за волю України», меморіальну дошку С. Бандері й емблему Національного університету «Львівська політехніка».
Значення
Високі архітектурні й художні якості будинку Львівської політехніки дозволяють зарахувати його до найкращих в Україні навчальних будівель другої половини 19 ст. Центральна частина головного фасаду зображена на емблемі Національного університету «Львівська політехніка». Історико-меморіальна цінність пам’ятки зумовлена роботою тут упродовж кінця 19 — 20 ст. видатних архітекторів, інженерів, учених.
Галерея
|
Література
- Трегубова Т. Будинок Львівського політехнічного інституту // Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 141.
- Асєєв Ю. С., Вечерський В. В., Годованюк О. М. та ін. Історія української архітектури. Київ : Техніка, 2003. С. 330.
- Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ–ХХІ ст. / За ред. Ю. Бірюльова. Львів : Центр Європи, 2008. С. 290–291.
- Бевз М., Рибчинський О. Архітектура історичних будівель університету «Львівська політехніка» на ділянці вулиць М. Колесси–М. Коперника // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». Архітектура. 2020. Т. 2. № 1. С. 1–14. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VNULPARX_2020_2_1_3
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Львівської політехніки будинок // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Львівської політехніки будинок (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
