Богогласник
«Богогла́сник» — перша друкована нотна антологія духовних пісень 17–18 ст. в Україні.
Зміст
Історична довідка
Перше видання опубліковано 1790–1791 василіянами у м. Почаєві (Тернопільська обл.), пізніше збірник неодноразово (зі змінами) перевидавався: м. Почаїв (1805, 1825), м. Львів (1850, 1886); наприкінці 19–на початку 20 ст. було здійснено видання у містах Києві, Холмі, Санкт-Петербурзі.
Назву «Богогласник» уперше використано в почаївському виданні, частково її перейняли рукописні співаники 19 ст.
Характеристика
До середини 18 ст. духовна пісня поширювалася лише в рукописних співаниках, згодом тексти пісень, що пізніше увійдуть до «Богогласника», почали друкувати як додаток до різноманітних видань релігійного змісту. У науковій літературі богогласниками також називають найбільші за обсягом рукописні співаники більш раннього періоду («Кам’янський богогласник»; 1734; «Супрасльський богогласник»; середина 18 ст.).
Серед джерел пісень «Богогласника» — Святе Письмо, східнохристиянська церковна гімнографія, житійна (див. Житіє) та морально-повчальна література, апокрифи, історичні перекази, а також українська поезія барокової доби (див. Бароко), католицькі церковні пісні польською мовою та латиною.
Переважна частина «Богогласника» написана українськими піснетворцями; до антології увійшли лише кілька запозичених пісень із європейського репертуару — в оригіналі [наприклад, «W żłobie leży» (№ 17), «A cóż z tą Dzieciną będziem czynili» (№ 19)] та у перекладі [наприклад, «Твоя честь слава, вѣков Господи» (№ 66, переклад польської пісні «Twoja cześć, chwała, nasz wieczny Panie»), «Боже, люблю тя» (№ 222, переклад польської пісні «Boże, kocham Cię»)], хоча в українській духовнопісенній традиції кількість запозичених, зокрема перекладених, творів була більшою.
Конфесійні ознаки
Систематизацію та кодифікацію українського духовнопісенного репертуару в «Богогласнику» здійснили ченці-василіяни з практичною метою. Закріплення в українському уніатському (див. Уніатство) середовищі паралітургічних практик потребувало церковного контролю щодо богословського змісту та художньої якості пісенного репертуару. Саме тому перша друкована антологія українських духовних пісень була підготовлена василіянами попри те, що значна частина творів були написані православними (див. Православ’я) авторами. Богословське підґрунтя більшості пісень збірника надконфесійне, що сприяло популярності збірки у православному середовищі. «Богогласник» містить невелику кількість творів до католицьких свят (див. Католицизм) та пам’яті уніатських святих, наприклад, на свято Святої Євхаристії (№ 66, 67), Співстраждання Богородиці (№ 101–103), день пам’яті святого Йосафата Кунцевича (№ 145–147). У православних виданнях збірки конфесійно марковані твори, а також пісні польською та латинською мовами, були вилучені.
Зміст і структура
Видання антології завершило етап формування українського паралітургічного пісенника, структура якого виформовувалася протягом 18-го ст. Усього «Богогласник» налічує 250 пісень, більшість із яких написано книжною українською (кілька творів — церковнослов’янською української редакції), а також польською (33 пісні) та латинською (3 пісні) мовами; у деяких піснях книжна мова наближається до народної.
В основі збірника — календарний та тематичний принципи групування репертуару, представлені в православних церковних книгах («Ірмолой») та католицьких канціоналах. Тематичний принцип організації передбачав групування пісень спільної тематики (наприклад, покаянні, похоронні та ін. пісні), календарний — створення циклу пісень за хронологією церковного календаря. Відповідно до цього пісні у «Богогласнику» розділено на чотири групи:
• господські;
• богородичні;
• пісні святим;
• покаянні та повчально-моралізаторські.
Господський цикл упорядковано відповідно до церковного календаря західного обряду. Уміщує пісні на Різдво Христове, Богоявлення, Стрітення Господнє, передвеликодні пісні неділі (блудного сина, м’ясопуст, сиропусна), Великий піст, Великдень, Вознесіння, Зіслання Святого Духа, Святої Трійці, Святої Євхаристії, Преображення, Хрестовоздвиження; завершують розділ твори до найбільш шанованих образів Ісуса Христа, псалтирна пісня (див. Псалтир) та пісня про Боже провидіння.
Другий розділ містить пісні на Богородичні свята відповідно до церковного календаря східного обряду: Різдво Пресвятої Богородиці, Покрова, Введення у храм Пресвятої Богородиці, Непорочне Зачаття Богородиці, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Співстраждання Богородиці, Покладення Ризи Богородиці, Успіння Пресвятої Богородиці; завершується розділ піснями до Богородичних чудотворних ікон.
Третій розділ упорядковано за церковним календарем східного обряду; більшість святих, яким присвячено пісні, репрезентують християнську (див. Християнство) церковну традицію до її проділу на конфесії, за винятком пісень до святого Йосафата Кунцевича.
Четвертий розділ містить пісні «о суєтѣ міра» та «прелести міра», «покаянныя», «в различных потребах», «о смерти», «о прочих послѣдных вещех», «воздыхател(ь)ная».
Більшість пісень «Богогласника» є анонімними, хоча встановлено близько 50 авторів, серед яких Димитрій (Туптало), ієромонах Єпіфаній (Славинецький), архієпископ Георгій (Кониський), Г. Сковорода та ін.
Тексти пісень
Базовим терміном, яким називали твори в «Богогласнику», була пісня («пѣснь»), що відповідає латинському терміну «cantio» («пісня»), яким у католицькій традиції позначали не гімнографічні, а пісенні твори паралітургічного призначення.
Тексти пісень «Богогласника» мають силабічне віршування (див. Складова писемність) та відзначені великим розмаїттям будови строфи.
Автори пісень — переважно православні (див. Православ’я) або уніатські священики — часто вдавалися до парафраз відомих біблійних та літургічних текстів. Так, пісня «На рѣках сѣдохом горка Вавилона» (№ 34) є переспівом 136-го псалма, «Хвалите Господа со небес» (№ 77) — 148-го. Досить поширеним також був інципітний метод створення текстів, коли початкова фраза гімнографічних піснеспівів ставала основою пісенного твору. Наприклад, пісня «Небо и земля нынѣ торжествуют» (№ 5) відштовхувалася від тексту різдвяної стихира на літії «Небо и земля днесь пророчески да возвеселятся», пісня «О всепѣтая Мати! о Мати, Мати благодати» (№ 129) — від 13-го кондака акафіста Божої Матері «О всепѣтая Мати, рождшая всѣх святых Святѣйшее Слово».
Також у текстах пісень «Богогласника» є згадки про історичні події, наприклад, пісні, присвячені почаївській Божій Матері («Вселенныя вся страны» (№ 111), «Весело спѣвайте» (№ 112), «Witay, Cudowna Matko w Poczaiowie» (№ 113), «К тебѣ, Божія Мати, прибѣгаєм» (№ 114) та ін. Кілька пісень, відповідно до європейської практики укладання канціоналів та співаників, мають тексти двома або трьома мовами: «Nonunus, alter, decimusannus» (№ 219) — «Ей, не рѣк, не два, и не десятий» (№ 219); «Qui mundum probe nosсit» (№ 207) — «Кто добрѣ свѣт познает» (№ 208) — «Kto dobrze świat ogląda»(№ 209).
Музичний стиль
.png)
Мелодії пісень «Богогласника» записані в одноголосному вигляді квадратною київською нотацією; ненотовані твори перед текстом мають вказівку, на тон якої пісні збірника її треба співати. Мелодика духовних пісень «Богогласника», на відміну від текстів, вже не орієнтується на церковну гімнографію, а є близькою до європейської церковної пісні барокової доби. У деяких піснях є доволі відчутним вплив українського фольклору.
Запозичені пісні зберігали свої мелодії, також є випадки використання мелодій польських пісень із новими українськими текстами. Пісні з рукописних співаників укладачі «Богогласника» редагували. Про зміни текстів і мелодій видавці зазначали в передмові видання.
«Богогласник» в українській культурі
Популярність «Богогласника» підтверджено численними перевиданнями. Богогласникові пісні увійшли до лірницького репертуару (див. Лірники), частина пісень — до сучасних українських церковних співаників різних християнських конфесій.
Відомі хорові (див. Хор) та інструментальні обробки пісень «Богогласника», створені класиками української музики (М. Лисенко, С. Людкевич, К. Стеценко, О. Кошиць та ін.) та сучасниками (М. Скорик, Г. Гаврилець та ін.).
Видання
- Богогласник. Почаїв : Друкарня Успенського монастиря, 1790. [292] арк. URL: http://irbis-nbuv.gov.ua/dlib/item/0000002
- Bogoglasnik Pěsni blagogovějnyia (1790/1791): Eine Sammlung geistlicher Lieder aus der Ukraine: Facsimilie und Darstellung : in 2 bd. Köln; Weimar; Wien : Böhlau, 2016.
Література
- Котович И. Богогласник, его значение и употребление в народе // Виленский вестник. 1866. № 127. С. 17–25.
- Хойнацкий А. Униатский «Богогласник» и «Пѣсни благоговѣйныя» с обрядовой точки зрения // Хойнацкий А. Западнорусская церковная уния в ее богослужении и обрядах. Киев : Киево-печерская Лавра, 1871. С. 367–389.
- Мирович Н. Библиографическое и историко-литературное изследование о Богогласнике. Вильно : Типография губернского правления, 1876. 90 с.
- Перетц В. Историко-литературные изследования и материалы : в 3 т. Санкт-Петербург : Типография Ф. Вайсберга и П. Гершинина, 1900. Т. 1: Из истории русской песни. Ч. 1: Начало искусственной поэзии в России. Исследования о влиянии малорусской виршевой и народной поэзии XVI–XVIII в. на великорусскую. К истории Богогласника. 425 с.
- Щурат В. Із студій над почаївським Богогласником: квестії авторства і часу повстання деяких пісень. Львів : Нива, 1908. 48 с.
- Франко І. Духовна й церковна поезія на Сході й на Заході. Вступ до студій над «Богогласником» // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. 1913. Т. 113. Кн. 1. С. 5–22.
- Щеглова С. Богогласник. Историко-литературное изследование. Киев: Типография Университета Святого Владимира, 1918. 343 с.
- Witkowski W. Uwagi o poezji religijnej ukraińców-unitów i o Bohohłasnyku zr. 1790 // Zeszyty Naukowe Katolickiego Uniwersytetu Lubelskiego. 1982. № 2–4. P. 201–216.
- Гнатюк О. Богогласник як антологія духовної поезії XVII–XVIII століть // Записки Наукового Товариства імені Шевченка. 1995. Т. 229: Праці Філологічної секції. С. 7–15.
- Die Liederhandschrift F 19–233 (15) der Bibliothek der Litauischen Akademie der Wissenschraften. Köln : Böhlau, 2000. 767 p.
- Медведик Ю. Українська духовна пісня XVII–XVIII ст. Львів : Український католицький університет, 2006. 324 с.
- Kyrillische paraliturgische Lieder: Edition des handschriftlichen Liedguts im ehemaligen Bistum von Mukačevo im 18. und 19. Jahrhundert. Köln : Böhlau, 2006. 982 p.
- Зосім О. Західноєвропейська духовна пісня на східнослов’янських землях у ХVІІ–ХІХ століттях. Київ : Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2009. 204 с.
- Медведик Ю. Феномен української духовної музики: почаївський «Богогласник» 1790–1791 років // Вісник Львівського університету. Серія: Мистецтвознавство. 2015. Вип. 16. Ч. 1. С. 59–82.
- Зосім О. Східнослов’янська духовна пісня: сакральний вимір. Київ : Національна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2017. 328 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Зосім О. Л. Богогласник // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богогласник (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.08.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
