Будинок русько-польського магістрату в Кам’янці-Подільському

Буди́нок ру́сько-по́льського магістра́ту в Ка́м’янці-Поді́льськомупам’ятка архітектури національного значення, Хмельницька область, Україна.

Будинок русько-польського магістрату в Кам’янці-Подільському. Загальний вигляд
Загальний вигляд, 1993, до відтворення бані на вежі
План з позначенням етапів будівництва
Головний фасад

Історична довідка

Точну дату спорудження мурованого будинку магістрату не з’ясовано. За результатами архітектурно-археологічних досліджень відомо, що наприкінці 15 — на початку 16 ст. зведено прямокутний у плані двоповерховий будинок на двоярусних підвалах. На першому поверсі було чотири кімнати. Підвальні приміщення виходили вперед за лінію західної фасадної стіни, що засвідчує існування тоді галереї перед західним фасадом. За 3 м на північ від цього будинку стояла масивна квадратна в плані вежа. Обидві споруди зберегли архітектурні деталі, характерні для готики. Після пожежі 1616 їх об’єднано й утворено один будинок. Його головний західний фасад підкреслював високий критий ґанок з двома маршами сходів.

Тут працював спершу магістрат, потім — магістрат лише польської громади міста, оскільки дві інші етноконфесійні громади — русини (українці) та вірмени — мали власні будинки своїх магістратів. 1670 польський і руський (український) магістрати об’єднано. Будинок зазнав руйнувань під час штурму м. Кам’янця-Подільського турками 1672. Під час окупації міста Османською імперією 1672–1699 тут містилася турецька адміністрація. 1754 за участю Я. де Вітте будинок реконструйовано з надбудовою вежі й наданням йому рис барокової (див. Бароко) стилістики. Про це свідчить напис латиною на меморіальній плиті, встановленій на фасаді.

Функціональний розподіл приміщень був таким: на другому поверсі — зал засідань і кімната війта, на першому поверсі зберігали зброю, у підвалах влаштовано камери тимчасового ув’язнення. 1790 утворено єдиний магістрат для трьох етноконфесійних громад, що розмістився в цьому будинку. Після переходу Поділля під владу Російської імперії 1793 тут була міська управа й судові установи, 1870–1917 — поліцейське управління. Після пожеж 1818 та 1850 перероблено завершення вежі з двоярусної барокової бані на плескатий купол зі шпилем. Будинок зазнав руйнувань під час Другої світової війни. 1954–1955 виконано першу чергу реставрації за проектом архітектора Ю. Нельговського (1918–1983; тепер Україна); 1973–1981 — другу чергу за проектом архітектора А. Тюпича (1940 р. н.; тепер Україна). З 1967 в будинку розміщено музейну експозицію (тепер — Державного історичного музею-заповідника). 2003–2004 виконано реставрацію будівлі з відновленням двоярусної барокової бані над вежею.

Характеристика

Мурований двоповерховий будинок з високою вежею стоїть посеред квадратної у плані площі Ринок і є її архітектурною домінантою. Вежа магістрату позначає геометричний центр території Старого міста. До середини 20 ст. будинок містився в середринковому кварталі забудови, від якого тепер залишилися лише фундаменти й підвали знесених після 1945 житлових будинків.

Двоповерховий будинок змурований з місцевого каменю-вапняку, прямокутний у плані, з підвалами, від яких на південь ідуть два підземні ходи. Основний об’єм перекритий чотирисхилим дахом. З півночі впритул прилягає восьмиярусна квадратна в плані вежа з двоярусним бароковим вінчанням. Підвали та первісні приміщення першого поверху перекриті циліндричними склепіннями з розпалубками. Решта приміщень мають плоскі перекриття по балках. Лаконічні за архітектурним вирішенням нижні яруси готичної вежі декорують тільки білокам’яні заповнення вікон. Горішні яруси зберегли елементи ренесансного й барокового декору. Західний фасад має широку терасу, оточену балюстрадою. Тераса спирається на чотириаркову аркаду, на неї ведуть сходи, влаштовані з двох боків. Облямування вікон і дверей у стилістиці готики і ренесансу в інтер’єрах і на фасадах майстерно витесані з білого каменю. Окрасою будівлі є оточений балюстрадою балкон, що оперізує вежу, спираючись на різьблені білокам’яні консолі, а також мініатюрні консольні балкони горішнього ярусу та міський годинник з круглими циферблатами на кожному фасаді вежі.

Значення

Будинок русько-польського магістрату в Кам’янці-Подільському символізує давні традиції міського самоврядування як у цьому місті, так і в Україні загалом. Це найстародавніша будівля магістрату (ратуші), що збереглася в Україні. В її архітектурному устроєві органічно поєднано стилістику готики, ренесансу та бароко.

Література

  1. Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 255.
  2. Асєєв Ю., Вечерський В., Годованюк О. та ін. Історія української архітектури. Київ : Техніка, 2003. С. 148.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Будинок русько-польського магістрату в Кам’янці-Подільському // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Будинок русько-польського магістрату в Кам’янці-Подільському (дата звернення: 1.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
02.04.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶