Вагнер, Отто Коломан
Ва́гнер, О́тто Колома́н (нім. Wagner, Otto Koloman; 13.07.1841, м. Відень, Австрія — 11.04.1918, там само) — архітектор, представник стилів історизм і модерн, лідер сецесії, автор низки споруд у м. Відні.
|
Вагнер, Отто Коломан (Wagner, Otto Koloman) | |
|---|---|
| Народження | 13.04.1841 |
| Місце народження | Відень |
| Смерть | 11.04.1918 |
| Місце смерті | Відень |
| Місце діяльності | Австрія |
| Напрями діяльності | архітектура |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | Залізної корони (III ст.), Почесного легіону (офіцер), Франца-Йосифа (хрест) |
| Почесні звання | почесний президент Товариства австрійських архітекторів; почесний президент Асоціації австрійських художників; почесний член Королівського інституту британських архітекторів у Лондоні; почесний член Американського інституту архітекторів, почесний доктор Дрезденського технічного університету |
Зміст
Життєпис
Народився у заможній сім’ї нотаріуса Угорської судової канцелярії у м. Відні. 1857–1859 навчався в Політехнічному інституті у м. Відні, 1860–1861 — в Королівській будівельній академії у м. Берліні; завершив навчання як архітектор 1862 в Академії образотворчих мистецтв у м. Відні. Учень А. Зікард фон Зікардсбурга і Е. Ван дер Нюля.
1862 почав працювати в архітектурній майстерні Л. фон Фьорстера (1797–1863; Австрія). З 1864 працював самостійно, проєктуючи будівлі та споруди для м. Відня у стилі Рінгштрасе. Був успішним проєктувальником і забудовником: 1890 в його архітектурній майстерні працювали десятки архітекторів. 1892 О. Вагнера призначено художнім радником двох комісій: міського транспорту та контролю за р. Дунаєм, 1894 — інспектором муніципального будівництва м. Відня і професором та керівником спеціального класу архітектури Академії образотворчих мистецтв у м. Відні. Його учнями були відомі архітектори різних країн Центральної Європи: Й. Ф. М. Гоффман, Й. Ольбріх, Г. Гесснер (1871; тепер Чехія — 1943; Австрія), Я. Котера (1871–1923; тепер Чехія), Й. Плечник (1872–1957; тепер Словенія), Р. Шиндлер (1887; Австрія — 1953; США), О. Шонталь (1878–1961; Австрія). 1899 приєднався до незалежного «Об’єднання художників Австрії», названого «Сецесіоном», але 1905 вийшов з нього разом із Г. Клімтом.
Творчість
Успішно працював у різних напрямах архітектури, містобудування, міського благоустрою, транспортного й гідротехнічного будівництва, а також у педагогіці й теорії архітектури. Праця «Сучасна архітектура» (1895), перекладена на багато мов, зробила його всесвітньо відомим і вплинула на формування теоретичних засад архітектури сучасної (модернізму, функціоналізму). Був активним у конкурсному проєктуванні: взяв участь у 30 національних і міжнародних архітектурних конкурсах. Зокрема 1875 виконав конкурсний проєкт будинку Галицького крайового сейму у м. Львові, який отримав другу премію (не реалізовано).
На ранньому творчому етапі 1864–1888 зосередився на проєктуванні й будівництві репрезентативних прибуткових багатоквартирних будинків на головних вулицях м. Відня; при цьому був одночасно архітектором та інвестором, оскільки споруджував кожен будинок власним коштом, а потім продавав його, вкладаючи зароблені кошти в нове будівництво. Цей будівельний бізнес був успішним і дав можливість Вагнеру стати незалежним від замовників у своїх новаторських стилістичних пошуках, які не завжди були зрозумілі його сучасникам. Водночас проєктував приватні вілли й адміністративні будівлі.
1892–1893 на конкурсній основі розробив новаторський генеральний план реконструкції м. Відня, в якому передбачив будівництво «Штадтбану» (наземного метрополітену), гідротехнічне регулювання р. Дунаю, загальне оздоровлення міського середовища тощо. Штадтбан збудовано 1894–1900 і він діє дотепер. Усі його естакади, мости, тунелі, 36 станцій, інші споруди запроєктував О. Вагнер — від загальних композиційних та інженерних вирішень до найменших дрібниць, таких як рисунок парапетів огорож та шрифт, яким написано назви станцій (станції «Карлсплац», «Гумпендорферштрасе» тощо). 1894–1908 створив систему дамб, шлюзів, причалів, мостів, каналів на р. Дунаї та Дунайському каналі, убезпечивши м. Відень від шкоди, яку завдавали сезонні повені (Нусдорфська гребля і шлюз, Кайзербадський шлюз тощо).
Від початку 1890-х відстоював переконання, що потрібно відмовитися від копіювання архітектурних стилів минулого; нові принципи проєктування і нові будівельні матеріали та конструкції мають породити нові архітектурні форми, що відповідатимуть новим людським потребам. На цій теоретичній основі відмовився від стилю Рінгштрасе і став працювати у стилістиці декоративного модерну (прибуткові будинки на віденській вулиці Лінке Вінцейле 1898–1899, зокрема Майоліковий будинок у Відні) та раціонального модерну (будівля Австрійської поштової ощадної каси у м.Відні 1904–1906). З 1900-х став визнаним лідером стилю сецесії. 1904–1907 збудував за власним проєктом церкву Святого Леопольда на території міського психіатричного шпиталю «Ам Штайнгоф» — кращий витвір сакральної архітектури в стилі сецесії.
Вагнер мав кілька десятків нереалізованих проєктів, зокрема конкурсних [були опубліковані в тогочасних фахових часописах, вплинули на розвиток світової архітектури (проєкт парафіяльної церкви у віденському районі Верінг 1898; проєкт готелю «Відень» 1913)].
Серед архітектурних творів Вагнера:
синагога у м. Будапешті 1868–1873;
прибутковий будинок на Шоттенрінгу 1877;
прибутковий будинок на Ратгаузштрасе 1880;
будівля Австрійського земельного банку 1882–1884;
перша та друга вілли Вагнера 1886 і 1912–1913 відповідно;
комплекс споруд психіатричної лікарні «Ам Штайнгоф» 1902–1907;
корпус у лікарні Вільгельміна 1912–1913;
солдатський військовий шпиталь у Гютельдорфері 1914–1915 (усі — у м. Відні).
Визнання
Почесний громадянин м. Відня (1879).
Нагороджений орденами: Австро-Угорщини — орденом Залізної корони III ступеня (1898), орденом Франца-Йосифа (Хрест, 1907); Франції — орденом Почесного легіону (офіцер, 1910).
Мав чин Імперсько-королівського радника, був почесним президентом Товариства австрійських архітекторів, почесним президентом Асоціації австрійських художників, почесним членом Королівського інституту британських архітекторів у Лондоні, почесним членом Американського інституту архітекторів, почесним доктором Дрезденського технічного університету (1917).
У м. Відні іменем О. Вагнера названо площу (1925), встановлено меморіальну колону на його честь (1930).
Галерея
|
Цитата
Базові принципи О. Вагнера сформульовано латинською мовою і викарбувано на фасаді його власної вілли у м. Відні 1886:
Оригінал:
«Sine arte sine amore non ect vsta»; «Artis sola domina necessitas»
Переклад:
«Без мистецтва і любові нема життя»; «Єдиною повелителькою мистецтва є необхідність»
Цит за: Borngasser B. Architecture from the Late Nineteenth Century to the Present Day // Vienna: Art and Architecture. Vienna : H. F. Ullmann, 2008. P. 281; переклад В. Вечерського
Додатково
О. Вагнер зробив значний внесок у формування дизайну: він проєктував меблі й залізничні вагони на засадах ергономічності (див. Ергономіка) й відмови від функціонально непотрібного декору.
Праці
- Moderne Architektur — seinen Schülern ein Führer auf diesem Kunstgebiete. Wien : Verlag Schroll & Co., 1902
- Die Groszstadt. Eine Studie über diese. Wien : Kunstverlag Anton Schroll, 1911
Література
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. London : Mitchell Beazley Publishers Limited, 1979. P. 222–223.
- Гидион З. Отто Вагнер и Венская школа // Пространство, время, архитектура. Москва : Стройиздат, 1984. С. 197–199.
- Zednicek W. Otto Wagner und seine schule. Wien : Verlag Walter Zednicek, 2008. 208 p.
- Borngasser B. Architecture from the Late Nineteenth Century to the Present Day // Vienna: Art and Architecture. Vienna : H. F. Ullmann, 2008. P. 272–305.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Вагнер, Отто Коломан // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Вагнер, Отто Коломан (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.05.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
