Палаццо Пітті у Флоренції
Пала́ццо Пі́тті у Флоре́нції (італ. Palazzo Pitti) — палац, архітектурна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, регіон Тоскана, Італія.
Міститься на підвищеному лівому березі р. Арно навпроти історичного центру міста, з яким палаццо з’єднує коридор Вазарі, споруджений пове́рх прилеглих зі сходу будинків і Понте Веккіо (Старого мосту). Головним фасадом виходить на площу Пітті і є її архітектурною домінантою. Двором і тильним фасадом звернено до садів Боболі, які піднімаються угору по схилу пагорба.
Історична довідка
Будівництво розпочав 1458 суперник сім’ї Медічі, флорентійський банкір і політик Л. Пітті (1395–1473; тепер Італія) з наміром перевершити палаццо Медічі-Ріккарді, спорудження якого тоді завершували: Пітті вимагав, щоб вікна його палацу були більшими, ніж головний портал палаццо Медічі-Ріккарді, а у внутрішньому дворі мав би поміститися увесь палаццо Строцці. Але коштів вистачило тільки на спорудження триповерхового корпусу завширшки у сім вікон (1465). З 1469 тут мешкала сім’я Пітті. Архітектором був Л. Фанчеллі (1430–1502; тепер Італія), учень і співробітник Ф. Брунеллескі. Це стало підставою для поширеної гіпотези про використання для будівництва нереалізованого проєкту Брунеллескі (особливо тому, що архітектурні форми палаццо Пітті принципово відмінні від усіх інших витворів Фанчеллі).
1549 родина Пітті продала палац сім’ї Медічі, яка перетворила його на свою головну резиденцію. Перебудову палацу виконав 1560–1577 архітектор Б. Амманнаті (1511–1592; тепер Італія): реконструював (див. Реконструкція) фасад і розпланування та прибудував з тилу два корпуси, які утворили напіввідкритий внутрішній двір, орієнтований у бік садів Боболі й закритий із цього боку терасою, всередині якої влаштовано грот. Створення садів поряд із палацом розпочато 1551 за проєктом ландшафтного архітектора Н. Тріболо (Нікколо ді Рафаелло ді Нікколо деї Періколі; 1497–1550; тепер Італія).
За проєктом Дж. Вазарі 1565 палаццо Пітті з’єднано коридором з галереєю Уффіці та палаццо Веккіо (Старим палацом) у центрі м. Флоренції. Цим коридором члени сім’ї Медічі безпечно переходили з однієї своєї резиденції до іншої, не наражаючись на небезпеку ворожих проявів і замахів на життя з боку невдоволених їхнім правлінням флорентійців.
Б. Буонталенті наприкінці 16 ст. реконструював інтер’єри палацу. Його добудовували 1618–1631, 1696 та у 18 ст., унаслідок чого перетворили на найбільший і найрепрезентативніший палац міста. З 1737 він став власністю Габсбургів як нових великих герцогів Тоскани. З 1833 частини палацу відкрито для публіки як загальнодоступний музей. Під час об’єднання Італії палаццо Пітті протягом 1865–1871 був королівською резиденцією у власності Савойської династії, оскільки в ті роки м. Флоренція була столицею держави.
1919 король Італії Віктор Еммануїл ІІІ подарував палаццо Пітті італійській державі, після чого його перетворено на державний музейний комплекс. Тепер тут містяться: Палатинська галерея, Галерея сучасного мистецтва, музеї моди і костюма, срібла, порцеляни, карет тощо. Протягом 1980–1990-х виконано реставрацію. З 2014 палаццо Пітті, сади Боболі й галерею Уффіці об’єднано в єдиний музейний комплекс «з особливою автономією» (як указано в урядових документах).
Характеристика
Триповерхова споруда має значну довжину уздовж південно-східного боку прямокутної в плані площі Пітті; з обох боків обмежено одноповерховими аркадними (див. Аркада) лоджіями, перпендикулярними до головного корпусу. Завдяки такій розпланувальній композиції площу перетворено на великий курдонер. Фасад вирішено мотивом масивного русту. Поверхи розділено балюстрадами. Перший поверх має монументальні аркові портали, великі вікна з наличниками й трикутними сандриками, розміщені в глухих арках, а також прямокутні віконця угорі. Другий і третій поверхи прорізано великими арковими вікнами з рустованими облямуваннями. Дворові фасади вирішено дуже пластично: рустовано не тільки площини стін та арки, а й пілони аркади першого поверху й напівколони трьох архітектурних ордерів, застосованих тут за принципом суперпозиції: тосканський ордер унизу, іонічний — на другому поверсі й коринфський — на третьому. Усі напівколони розчленовано по висоті так званими браслетами чи «муфтами». Завдяки цьому створено архітектурний образ нарочито монументальний і помпезний, невластивий флорентійським палаццо. Ці риси від кінця 16 ст. запозичили французькі архітектори й на цій основі було створено популярний у країні французький ордер.
В інтер’єрі найбільшу історико-художню цінність мають: Палатинська галерея, прикрашена фресками на теми греко-римської міфології та діянь сім’ї Медічі; Королівські апартаменти з 14 кімнат; Герцогські апартаменти; Скарбниця великих герцогів (Музей срібла).
Значення
Найбільший і наймонументальніший палаццо м. Флоренції з повністю збереженими інтер’єрами, умеблюванням і мистецькими збірками від 1982 є складником пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Флоренції історичний центр» під № 174.
Література
- Wölfflin H. Renaissance und Barock. Eine Untersuchung über Wesen und Entstehung des Barockstils in Italien. Basel : Schwabe Verlag, 1986. 170 p.
- Cresti C., Rendina C. Paläste der Toskana. Köln : Könemann Verlagsgesellschaft, 2000. P. 14–16.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 150–151.
- Frommel C. Architettura del Rinascimento Italiano. Milano : Skyra, 2009. 340 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Палаццо Пітті у Флоренції // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Палаццо Пітті у Флоренції (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 09.04.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
