Граужис, Олег Олександрович
Гра́ужис, Оле́г Олекса́ндрович (16.09.1944, м. Київ, тепер Україна — 28.01.2018, там само) — архітектор, реставратор, автор проєктів реставрації низки архітектурних пам’яток та відбудови Успенського собору Києво-Печерської лаври, член Національної спілки архітекторів України з 1977, член Міжнародної ради з питань пам’яток і визначних місць (з 1994), народний архітектор України (з 2003)
|
Граужис, Олег Олександрович | |
|---|---|
| Народження | 16.09.1944 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 28.01.2018 |
| Місце смерті | Київ |
| Місце поховання | Лісове кладовище |
| Alma mater | Київський національний університет будівництва і архітектури |
| Місце діяльності | Україна |
| Напрями діяльності | архітектура, містобудування |
|
Відзнаки | |
|---|---|
| Ордени | За заслуги (III ст.) |
| Почесні звання | Народний архітектор України |
Зміст
Життєпис
Народився і виховувався в архітектурній родині. 1971 закінчив архітектурний факультет Київського інженерно-будівельного інституту (тепер Київський національний університет будівництва і архітектури). 1971–2018 працював у сфері реставрації пам'яток архітектури в одній установі, яка змінювала назви й організаційні форми: у Республіканських науково-реставраційних майстернях, Українському спеціалізованому науково-реставраційному виробничому управлінні Держбуду УРСР; з 1980 в iнституті Укрпроєктреставрація — керівник комплексної архітектурно-реставраційної майстерні № 1; з 2001 в інституті УкрНДІпроєктреставрацiя, 2002–2018 — головний архітектор інституту.
Діяльність
У складі авторських колективів узяв участь у дослідженні та розробленні проєктів реставрації і пристосування понад 130 найвизначніших архітектурних пам’яток України, зокрема будинку Верховної Ради України, будинку Уряду України, Будинку з химерами, будівлі театру опери і балету, церкви Спаса на Берестові, Маріїнського палацу, Кловського палацу, будинку Київського православного релігійно-просвітницького товариства на вулиці Великій Житомирській (усі у м. Києві), будівлі театру опери і балету в Одесі, палацу Кирила Розумовського в Батурині тощо. У більшості проєктів реставрації був науковим керівником і головним архітектором проєктів. Розробив методику пропорційного аналізу сакральних пам'яток стилю українського бароко й успішно застосував її у відтворенні втрачених бань та верхів мурованих храмів доби Гетьманщини; це стало вагомим внеском в історико-архітектурну науку та реставраційну практику.
Серед реалізованих проєктів реставрації пам'яток (усі — в Україні, у співавторстві):
- Спасо-Преображенський собор у м. Білій Церкві Київської області 1972;
- Літературно-меморіальний будинок-музей А. Чехова у м. Ялті 1975;
- Святогірський Успенський монастир у Зимному 1975–1985;
- Володимирський собор у Києві 1980–1985;
- церква Різдва Богородиці (Благовіщенська) в Седневі 1982;
- резиденція митрополитів Буковини і Далмації в Чернівцях 1985–1989;
- Лівадійський палац 1987–1990;
- Миколаївський костел в м. Києві з пристосуванням під Національний будинок органної та камерної музики України 1991–1995;
- споруда залізничного вокзалу в м. Києві 2003;
- відбудова (реставраційне відтворення) Успенського собору Києво-Печерської лаври 1986–2002.
Визнання
Орден «За заслуги» III ст. (1997).
Державна премія України у галузі архітектури (2003).
Галерея
Будівлі, реставровані за проєктами Граужиса
|
Додатково
Батько Граужиса загинув 1944. Мати Л. Граужис та її брат Г. Граужис — архітектори; обоє дружили з архітектором, письменником-дисидентом В. Некрасовим, разом з яким навчалися 1930–1936. Л. Граужис та Г. Граужис — діти розстріляного у м. Києві капітана Генерального штабу російської імператорської армії, згодом — військовослужбовця Червоної армії Івана (Яна) Граужиса (1884; тепер Латвія — 1938; тепер Україна).
Праці
- Пропорциональный анализ в реставрации памятников архитектуры / Безякин В. Н., Граужис О. А // Строительство и архитектура. 1977. № 5. С. 32–35.
Література
- 50-річчя Укрреставрації. Історія корпорації. Київ-Львів, 1996. С. 98.
- Сіткарьова О. Успенський собор Києво-Печерської лаври. Київ : Свято-Успенська Києво-Печерська лавра, 2000. 232 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Граужис, Олег Олександрович // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Граужис, Олег Олександрович (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
