Лівадійський палац
Ліваді́йський пала́ц — палацово-парковий ансамбль, пам’ятка архітектури та містобудування національного значення, смт Лівадія Ялтинської міської ради, Автономна Республіка Крим, Україна.
Історична довідка
Лівадія як маєток грецького офіцера на російській військовій службі Л. Каціоніса (1752–1805; тепер Греція — РФ) відомий з 1790-х. Перший власник дав найменування маєтку на честь міста свого народження Левадії (тепер периферія Центральна Греція, Греція). З 1834 ці землі належали графу Л. Потоцькому (1789–1860; тепер Польща — РФ). Їх після смерті Л. Потоцького 1860 купив за порадою лікарів імператор Олександр II і подарував своїй дружині. Тоді маєток складався з двоповерхового головного будинку (палацу), господарських споруд, оранжереї, парку, саду, виноградників. 1862 для реконструкції палацу запрошено петербурзького архітектора І. Монігетті (1819–1878; тепер РФ), який перебудував будинок Л. Потоцького на Великий царський палац зі збереженням католицької каплиці, збудованої Л. Потоцьким. Її він 1864 перебудував на православну Хрестовоздвиженську палацову церкву, надавши її архітектурі грузино-візантійських стилістичних рис. Тоді ж збудовано Малий палац в «арабо-татарському» стилі (обидва палаци не збережено). У Малому палаці 20.10.1894 помер імператор Олександр ІІІ. 1862–1866 збудовано старий корпус почету, будинок садівника, великий корпус стаєнь, вартівню, військово-похідну канцелярію, казарми, телеграф, корівник, пташник, будинок лісника.
Другий значний будівельний етап на початку 20 ст. цілковито змінив архітектуру ансамблю: за розпорядженням імператора Миколи II розібрано Великий палац (крім церкви) і на його місці споруджено Білий палац за проєктом ялтинського архітектора М. Краснова (1864–1939; тепер РФ — Сербія) відповідно до особистих уподобань імператорського подружжя. Закладений 23.04.1910 палац урочисто освячено 20.09.1911. Тоді ж зведено корпус почету й упорядковано парк. 1916 поблизу Білого палацу збудовано палац міністра імператорського двору барона В. Фредерікса (1838–1927; тепер РФ — Фінляндія). Білий палац, палац В. Фредерікса та корпус почету завершили формування Лівадійського ансамблю репрезентативних споруд. Водночас у стилі модерн побудовано театр, електростанцію (1911), стайню, гараж на 25 автомобілів та інші споруди. До 1917 Лівадійський палац був літньою імператорською резиденцією, яку Микола ІІ хотів зберегти за собою і після зречення, проте Тимчасовий уряд Росії йому відмовив.
1920 сади й виноградники передано місцевому радгоспу. 28.06.1925 у Білому палаці відкрито селянський курорт. Упродовж 1922–1927 тут діяв музей побуту. Усі споруди витримали без пошкоджень Кримський землетрус 1927. 1945 Білий палац правив за резиденцію делегації США на Ялтинській конференції 1945 (конференція, на якій були присутні глави урядів основних країн Антигітлерівської коаліції Й. Сталін, Ф. Рузвельт та В. Черчилль, відкрилася 04.02.1945 у Білому залі палацу). 1953 тут влаштовано санаторій. 1974 парадну частину Білого палацу надано для музейної експозиції. 1993 Лівадійський палац остаточно став музеєм; 2004–2013 тут з ініціативи України щороку відбувалися конференції Ялтинської європейської стратегії.
Після окупації Криму Росією 2014 її уряд незаконно оголосив 2015 Лівадійський палац об’єктом культурної спадщини народів РФ федерального значення. Протягом 2015–2017 окупаційна влада незаконно встановила на території пам’ятки три монументи низького художнього рівня, які спотворили традиційний характер середовища: 05.02.2015 пам’ятник Й. Сталіну, Ф. Рузвельту та В. Черчиллю; 19.05.2015 пам’ятник Миколі ІІ; 18.11.2017 пам’ятник Олександру ІІІ.
Характеристика
Лівадійський палацово-парковий ансамбль займає значну територію на Південному березі Криму поблизу м. Ялти на південно-східному схилі г. Могабі над морем. Головна частина ансамблю з палацом, парком і господарським двором розташована на схід від Севастопольського шосе. На захід від Севастопольського шосе на крутосхилі одна над одною розташовані окремі ділянки, поєднані поміж собою серпантином дороги. Тут розміщувались Лівадійські училища та фруктовий сад (тепер міська лікарня), молочна ферма тощо. До складу ансамблю входять 53 споруди та будівлі, а на його території та в парку розміщено 30 малих архітектурних форм і 25 мармурових декоративних ваз. Особливу архітектурну цінність становлять Білий палац (головна будівля), палац барона В. Фредерікса, корпус почету.
Б і л и й п а л а ц — велика прямокутна в плані двоповерхова будівля. Розпланування коридорне, крім парадної частини першого поверху, вирішеної анфіладно. Палац побудовано з білого інкерманського каменю у стилі італійського неоренесансу з еклектичним (див. Еклектика) використанням елементів інших стилів, зокрема східних (арабський внутрішній дворик із майоліковими панно) або грузино-візантійських (у Хрестовоздвиженській церкві). Підкреслена асиметричність загальної композиції є впливом стилю модерн. Фасади вирішено відповідно до функціонального призначення прилеглих до них внутрішніх приміщень. Головний акцент західного фасаду — триарковий портик–вхід зі спарених колон коринфського ордера, фланкований обабіч мармуровими скульптурами левів. Північний, найбільш репрезентативний фасад відзначається колонною галереєю першого поверху, наріжними вежею та лоджією. Східний, морський фасад має по боках різні за конфігурацією ризаліти, між якими розміщено колонну галерею з терасою. Південний фасад гармонійно поєднує архітектурні форми невеликої церкви з основним масивом палацу.
Церква тридільна, одноверха, витягнута з заходу на схід, перекрита циліндричним склепінням. Фасади її розчленовано вікнами у вигляді біфоріїв і трифоріїв й увінчано карнизом з різьбленим орнаментом. Оформлення інтер’єру стримане. Трипрогонова аркада з мармуру відділяє центральну частину від вівтаря. На вівтарній стіні збережено мозаїчне зображення «Воздвиження Чесного Хреста» (1888). У церкві 21.10.1894 відбулася церемонія прийняття православ’я останньою російською імператрицею Олександрою Федорівною (1872–1918; тепер Німеччина — РФ).
Внутрішній італійський дворик палацу відзначається пропорційністю та вишуканими архітектурними деталями. Його оточує перекрита хрещатими склепіннями аркова галерея з колонами тосканського ордера. Дворик має ажурні вишуканого малюнка ковані ворота та включає церковний портал з кольоровим мозаїчним десюдепортом.
На противагу стильовій єдності фасадів палацу інтер’єри його позначено еклектичним змішуванням різних стилів, що характерно для початку 20 ст. Це стосується групи представницьких приміщень першого поверху, де поряд із неоренесансними вестибюлем та парадним залом розташовано «англійську» неоґотичну (див. Неоготика) більярдну. Ці інтер’єри прикрашено витонченою ліпниною та збагачено камінами, як новими, так і перенесеними зі старого палацу. У декорі житлових покоїв другого поверху наявна шляхетна стриманість разом із винятковою увагою до якості виконання робіт. Ці покої мають умеблюванням у стилі модерн.
П а л а ц б а р о н а В. Ф р е д е р і к с а споруджено в стилі неоренесансу. Це симетрична, прямокутна в плані, дво- триповерхова будівля з коридорною системою розпланування та входами у двох рівнях. Фасади обличковано штучним каменем, чимало архітектурних деталей зокрема консолей балконів, виконано з залізобетону.
К о р п у с п о ч е т у побудовано в одну лінію з палацом барона В. Фредерікса одразу після спорудження Білого палацу. Це велика триповерхова споруда, внутрішнє розпланування якої докорінно змінено під час відбудови після пожежі. Корпус виконано у стилі неоренесансу. Його довгий, симетрично вирішений фасад розчленовано трьома ризалітами, а загальна горизонтальна композиція підкреслена лініями карнизу, міжповерховими гуртами, ритмом вікон та численних балконів.
П а р к, пов'язаний з палацом, розташований на східному крутосхилі, що стрімко спадає до моря. Належить до категорії пейзажних парків, оскільки вільне розпланування алей виконано відповідно до природного рельєфу та можливості огляду гірських панорам і моря. Тут застосовано деревонасадження окремими компактними групами (гаї суданської, кримської, італійської сосен тощо), що створює своєрідну композицію, пронизану сонячним світлом. Цим Лівадійський парк відрізняється від тінистих інших парків Південного берега Криму. Припалацовій території надано регулярного парадного характеру за рахунок застосування вічнозелених стрижених насаджень. Прогулянковий партер уздовж Білого палацу з боку моря сформовано на широкій терасі, обмеженій високим підпірним муром. Частина парку біля його підніжжя також сформована партерною низькою зеленню, завдяки чому з горішньої тераси (121 м над рівнем моря) відкривається одна з найкрасивіших кримських панорам. Мури тераси повиті гліцинією. У нижній прогулянковій частині парку на крутосхилі алеї прокладено серпантином. На перехрестях облаштовано майданчики відпочинку; на одному з них — кам’яну перголу з фонтаном, на іншому — «турецьку альтанку». Паркові насадження включають рідкісні дерева: секвойї заввишки до 35 м з діаметром стовбура 1,8 м, 170-річні дуби, гімалайські, ліванські й атлаські кедри.
Значення
Лівадійський палацово-парковий ансамбль — єдиний в Україні, унікальний за ступенем збереженості зразок імператорської резиденції початку 20 ст.
Література
- Тиманович Є. Лівадія. Палац // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 63–67.
- Родічкін І, Родічкіна О. Палацово-парковий ансамбль у Лівадії // Старовинні маєтки України. Київ : Мистецтво, 2005. С. 222–230.
- Ливадийский дворец // Культурное наследие Крыма. Симферополь : Н. Оріанда, 2011. С. 80–81.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Лівадійський палац // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Лівадійський палац (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 31.03.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
Категорія Пам'ятки архітектури національного значення
