Церква Спаса на Берестові в Києві
|
Церква Спаса на Берестові в Києві | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Місце розташування | Київ |
| Рік внесення | 1990 |
| Критерії | I, II, III, IV |
Це́рква Спа́са на Бересто́ві в Ки́єві — пам’ятка архітектури національного значення, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Україна.
Мурований храм стоїть біля краю високого наддніпрянського правобережного плато на північ від Києво-Печерської лаври на території Спаського бастіону цитаделі Київської фортеці. Є архітектурною домінантою.
Історична довідка
Село Берестове на північ від Печерського монастиря належало великим князям Київським, тут був їхній заміський палац. Спасо-Преображенський монастир на Берестові уперше згадано в літописі 1072. Мурована церква Спаса на Берестові достеменно не датована. Історична традиція пов’язує її будівництво з часом князювання у Києві Володимира ІІ Всеволодовича Мономаха 1113–1125. Проте дослідження будівельних матеріалів і технології зведення пам’ятки дозволяють датувати її другою половиною 11 ст. (орієнтовно 1070-ми). Церква слугувала усипальнею роду Мономаховичів: тут поховано нащадків Володимира Мономаха — доньку Євфимію 1139, сина Юрія Володимировича Долгорукого 1157 й онука Гліба Юрійовича 1173.
Після монголо-татарської навали внаслідок зсуву ґрунту східна й центральна частина споруди зруйнувалася й від неї залишився тільки західна частина — нартекс на 2/3 висоти. 1482 під час розгрому м. Києва кримським ханом Менглі-Ґераєм І залишки храму зазнали руйнувань. Церкву відбудовували у 14 та 16 ст. З ініціативи митрополита Київського Петра Могили архітектор О. Манчіні (1580–1640-і; тепер Італія) 1640–1642 відбудував церкву, прибудувавши до збереженої частини зі сходу мурований вівтар у вигляді трьох гранчастих апсид та дерев’яний бабинець із заходу. Монументальний живопис в інтер’єрі у техніці фрески виконали 1644 грецькі майстри, яких запросив Петро Могила. 1713–1714 замість дерев’яного бабинця збудовано мурований і церква стала хрещатою триверхою. Верхи були над бабинцем, вівтарем і центральною частиною.
1813–1814 за проєктом архітектора А. Меленського до бабинця із заходу прибудовано муровану дзвіницю. 1909–1914 архітектор, археолог і реставратор П. Покришкін (1870–1922; тепер Російська Федерація) виконав архітектурно-археологічні дослідження і реставрацію пам’ятки: звільнив від пізнішого тиньку фасади первісної частини храму та розкрив контур підмурків утраченої частини. 1926 церкву включено до складу «Всеукраїнського музейного городка» (тепер Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник). 1947 під час відзначення 800-річчя м. Москви в північному приміщенні храму (усипальні) встановлено кенотаф (у вигляді саркофагу) князя Юрія Долгорукого. Пам’ятку досліджували І. Моргілевський, В. Богусевич, Ю. Асєєв, В. Харламов (1946–1996; Україна). Під час реставраційних робіт 1970 щодо розчищення та укріплення фарбового шару живопису під фрескою 17 ст. на східному боці західної стіни давнього нартексу виявлено й музеєфіковано фреску 12 ст. «Чудесний лов риби» («Явлення Христа учням на Тиверіадському морі»). Реставраційні дослідження пам’ятки виконано 2002–2004, реставрацію з упорядженням території — 2017–2019.
Характеристика
Первісно церква була хрестовокупольною, тринавовою, триапсидною, з тридільним нартексом, ширшим за основний об’єм храму. У південному приміщенні нартекса містилися кручені сходи на хори, у північному — баптистерій (хрещальня, усипальня) з аркасолієм для поховання. Церкву вінчало три куполи на світлових підбанниках. Перед трьома входами були прибудовані притвори (на західному фасаді збереглися сліди прилягання трилопатевого склепіння одного з них). Технологія мурування стін є перехідною від змішаної («opus mixtum»), характерної для київських споруд 11 ст., до рівношарового мурування, поширеного в Києві з 1130-х.
Перебудови 17–18 ст. зробили церкву схожою на хрещату, п'ятидільну, п'ятибанну, з двоярусною дзвіницею у стилі класицизму із західного боку. Фасадні площини первісної частини храму, їхні лицеві поверхні мурування залишено відкритими. Решта стін потиньковано і побілено. Усі п’ять бань глухі, плескаті, двоярусні, увінчані масивними ліхтариками і позолоченими маківками. Горішній циліндричний ярус дзвіниці завершено сферичним куполом зі шпилем. Зі східного боку на поверхні землі муруванням із червоного каменю позначено трасування підмурків утраченої частини первісного храму 11 ст. Серед фрескових зображень, виконаних грецькими майстрами, особливу цінність має ктиторський портрет предстоячого перед Христом Петра Могили з князем Володимиром Святославичем (композиція «Моління»). Фреска міститься в середній частині храму під аркою, що веде у вівтар. Значну історико-мистецьку цінність має і композиція «Преображення». Гранчастий вівтар перекрито зімкнутим склепінням на нервюрах, з розпалубками над вікнами. Стінопис 17 ст., виконаний згідно з канонами Святої гори Афон, покриває усі стіни й склепіння церкви в інтер'єрі. Також у середній частині храму відкрито для огляду фреску 12 ст. та окремо експоновано зняті реставраторами фрагменти монументального живопису 17 ст., які її закривали.
Значення
Церква Спаса на Берестові є унікальною пам’яткою архітектури Давньої Русі, що збереглася частково й має цінні історичні нашарування 17–19 ст. Тепер належить до Національного заповідника "Києво-Печерська лавра" як музейний об’єкт і в його складі з 1989 є пам'яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Література
- Шероцкий К. Киев: Путеводитель. Киев : В. С. Кульженко, 1917. С. 271–277.
- Асєєв Ю. Архітектура Київської Русі. Київ : Будівельник, 1969. С. 97–100.
- Асеев Ю. Архитектура древнего Киева. Киев : Будивельник, 1982. С. 102–111.
- Годованюк О. Церква Спаса на Берестові // Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 44.
- Сердюк О., Гуцуляк Р., Коренюк Ю. та ін. Науково-реставраційні дослідження та виконання невідкладних консерваційних робіт на церкві Спаса на Берестові // Культурна спадщина Києва: дослідження та охорона історичного середовища. Київ : АртЕк, 2003. С. 56–62.
- Кабанець Є., Логвин Н. Спаса на Берестові церква // Звід пам’яток історії та культури України: Енциклопедичне видання : у 28 т. Київ : Головна редакція Зводу пам’яток історії та культури при видавництві «Українська енциклопедія» ім. М. Бажана, 2008; 2021. Кн. 1. Ч. 3. С. 1540–1542.
- Київ: Провідник / За ред. Ф. Ернста. Харків : Видавець Олександр Савчук, 2022. С. 481–485.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Церква Спаса на Берестові в Києві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Церква Спаса на Берестові в Києві (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
