Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS)
Міжнаро́дна ра́да з пита́нь па́м'яток і визначни́х місць (ICOMOS) (англ. International Council on Monuments and Sites) — міжнародна неурядова (громадська) організація, створена 1965 з метою забезпечення збереження культурної спадщини.
Зміст
Історична довідка
Рішення про бажаність утворення міждержавної асоціації фахівців пам’яткоохоронної справи ухвалив Другий міжнародний конгрес архітекторів і технічних фахівців з питань історичних пам’яток 31.05.1964 в м. Венеції. Перша генеральна асамблея ICOMOS відбулася 24–25.06.1965 в м. Кракові (Польща) у Сенаторській залі Королівського палацу на Вавелі. Було затверджено програму діяльності, структуру організації та її бюджет, обрано керівництво.
Штаб-квартира організації міститься в м. Парижі й ІСОМОS діє в юрисдикції Франції відповідно до Закону про заснування асоціацій від 01.07.1901.
У створенні ІСОМОS головну роль відіграли фахівці Італії, Польщі, Франції, які стали першими індивідуальними членами та сформували перші національні комітети ІСОМОS. На 2023 в ІСОМОS 10 891 індивідуальних членів зі 132 країн; 248 колективних членів. Загалом діє 113 національних комітетів, які беруть участь у 30 міжнародних наукових комітетах ІСОМОS (офіційні дані штаб-квартири ІСОМОS, м. Париж).
ICOMOS є асоційованим партнером Організації Об’єднаних Націй з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО) та спостерігачем у Раді Європи. ІСОМОS на прохання ЮНЕСКО неодноразово проводила опитування своїх національних комітетів, секцій і наукових комітетів щодо заходів, які б забезпечили ефективнішу охорону архітектурних ансамблів та історичних міст. ЮНЕСКО використовує результати опитувань під час підготовки низки рекомендацій з цих питань.
Характеристика
ІСОМОS у глобальному масштабі займається проблемами збереження культурної спадщини в усіх матеріальних і нематеріальних аспектах. Зокрема:
- організовує форуми для обговорення і осмислення актуальних проблем, до яких залучає представників держав, громадських організацій, професіоналів;
- збирає, вивчає і поширює інформацію, пов’язану з принципами, методами і програмами збереження культурної спадщини;
- бере участь на національному та міжнародному рівнях у створенні та розвитку архівних центрів документації щодо збереження культурної спадщини;
- заохочує прийняття й реалізацію міжнародних конвенцій, рекомендацій та інших нормативних документів з питань збереження культурної спадщини;
- співпрацює в підготовці навчальних програм із проблем збереження культурної спадщини;
- надає офіційні консультації;
- реалізує проєкти технічної підтримки заходів, спрямованих на збереження культурної спадщини;
- налагоджує та підтримує тісну співпрацю з ЮНЕСКО, Міжнародним дослідницьким центром зі збереження та реставрації культурної спадщини та культурних цінностей (так званий Римський центр; англ. International Centre for the Study of the Preservation and Restoration of Cultural Property, ICCROM), регіональними центрами ЮНЕСКО, іншими регіональними й міжнародними установами та організаціями, що мають аналогічні мету і завдання.
Організація має 4 категорії членства: індивідуальні, колективні, почесні члени та організації-партнери. Більшість членів належать до категорії індивідуальних. За рідкісними винятками, кожен член повинен бути компетентним у галузі збереження пам’яток і бути практиком у сфері архітектури, археології, інженерії, проєктування, охорони культурної спадщини, археографії, історії тощо.
Головним органом ІСОМОS є генеральна асамблея (скликається що три роки). Їй підзвітні рада та бюро ради, які керують поточною діяльністю. Очолюють організацію і складають бюро ради президент (має 5 регіональних віцепрезидентів), генеральний секретар і скарбник. Фахові питання вирішує консультативний комітет; при ньому діє наукова рада. 30 спеціалізованих міжнародних наукових комітетів ІСОМОS сформовано за актуальними напрямами роботи: з охорони історичних міст; реставрації пам’яток мурованої архітектури; дерев’яного будівництва; археології; історичних садів і парків; традиційної інженерної консервації; організації підготовки фахівців; документування об’єктів культурної спадщини; культурного туризму; архітектурної спадщини 20 ст. тощо. ІСОМОS видає друкований щорічник «Монументум» («Monumentum»).
Статут ІСОМОS (в останній редакції 2015) зазначає, що невід’ємним доповненням до нього є Регламент та Етичні принципи (у редакції 2014). У них сформульовано правила етичної поведінки членів організації, за порушення яких загрожує виключення з неї. Члени ІСОМОS:
- у всіх своїх діях проявляють відкритість, прямоту, терпимість, незалежність і неупередженість;
- мають уникати конфлікту інтересів, не піддавати сумніву незалежний, неупереджений і об’єктивний характер своєї роботи;
- не повинні дарувати або отримувати подарунки і пожертви, оскільки це може призвести до втрати незалежності організації;
- не можуть робити публічних заяв стосовно роботи, яку вони виконують;
- перебуваючи на певному об’єкті або працюючи в консультаційних установах, у місцевих або національних виконавчих органах влади, вони не повинні мати будь-якого відношення до рішень, ухвалених щодо об’єкта культурної спадщини;
- поважають конфіденційний характер будь-яких даних, зокрема документів, думок та обговорень, до яких мають доступ під час роботи;
- визнають і поважають інтелектуальну роботу інших: використовують коректні й точні цитати, посилання на публікації, відображаючи інтелектуальний, матеріальний і практичний внесок інших;
- не видають власні професійні погляди й думки за позицію всієї організації;
- спростовують недостовірну інформацію та борються з перекручуванням фактів, пов’язаних із культурною спадщиною або заходами щодо її охорони, запобігають приховуванню даних і знахідок, а також маніпулюванню ними.
При опрацюванні питання про занесення будь-якого об’єкта до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО експертний висновок ІСОМОS є вирішальним. У моніторингових місіях Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, які перевіряють стан збереження пам’яток всесвітньої спадщини в усіх країнах світу, обов’язковою є участь експертів ІСОМОS.
Документи ICOMOS
ІСОМОS опрацьовує й ухвалює міжнародні документи рекомендаційного характеру, визначальні для формування сучасної теорії і практики охорони культурної спадщини, зокрема й в Україні. Це:
- Міжнародна хартія з охорони історичних садів (Флорентійська хартія 1981);
- Міжнародна хартія про охорону історичних міст (Хартія про збереження історичних міст і міських територій, Вашингтонська хартія 1987);
- Міжнародна хартія про управління археологічною спадщиною (Хартія з охорони й управління археологічною спадщиною, Лозанна, 1990);
- Настанови щодо просвітництва та навчання у справі збереження пам’яток, ансамблів та визначних місць (Коломбо, 1993);
- Міжнародна хартія про захист та управління підводною культурною спадщиною (Софія, 1996);
- Міжнародна хартія про культурний туризм (Мексика, 1999);
- Принципи, яких варто дотримуватися при збереженні дерев’яних споруд (Мексика, 1999);
- Міжнародна хартія про спадщину традиційного будівництва (Мексика, 1999);
- Міжнародна хартія про принципи аналізу, збереження та реставрації будівель архітектурної спадщини (Вікторія Фолз, Зімбабве, 2003);
- Принципи убезпечення та збереження / реставрації настінних зображень (Вікторія Фолз, Зімбабве, 2003);
- Хартія з культурних маршрутів (Квебек, 2008);
- Хартія про інтерпретацію та презентацію визначних місць культурної спадщини (Квебек, 2008);
- Спільні принципи ICOMOS-TICCIH щодо збереження об’єктів промислової спадщини, будівель, територій і ландшафтів (Дублінські принципи 2011);
- Валлеттські принципи охорони та управління історичними містами та міськими районами (Валлетта, 2011);
- Принципи збереження спадщини дерев’яного будівництва (Делі, 2017);
- Рекомендації щодо управління археологічними пам’ятками, відкритими для громадськості (Делі, 2017);
- Принципи ICOMOS-IFLA щодо сільських ландшафтів як спадщини (Делі, 2017);
- Документ ICOMOS-IFLA про історичні міські громадські парки (Делі, 2017);
- Рекомендації ICOMOS щодо укріплень і військової спадщини (2021);
- Рекомендації ICOMOS з археології в Антарктиді (Бангкок, 2022);
- Міжнародна хартія про туризм, пов’язаний із культурною спадщиною (Бангкок, 2022).
Під час симпозіумів, проведених ICOMOS, опрацьовано й прийнято низку резолюцій і декларацій, що мають методичне значення. Це:
- Резолюція симпозіуму з питань включення сучасної архітектури в стародавні ансамблі (Будапешт, 1972);
- Резолюція міжнародного симпозіуму зі збереження малих історичних міст (Ротенбург, 1975);
- Дрезденська декларація про відновлення пам’яток, зруйнованих війною 1982;
- Нарський документ про автентичність 1994;
- Принципи укладання справ документальної фіксації пам’яток, архітектурних ансамблів та визначних місць (Софія, 1996);
- Ксіанська декларація про збереження оточення споруд спадщини, визначних місць та територій 2005;
- Квебекська декларація про збереження духу місця 2008;
- Лімська декларація щодо управління ризиками стихійних лих щодо культурної спадщини 2010;
- Паризька декларація про спадщину як рушійну силу розвитку 2011;
- Флорентійська декларація 2014;
- Делійська декларація про спадщину та демократію 2017.
Український національний комітет ICOMOS
Український національний комітет ІСОМОS є повноправним членом цієї міжнародної неурядової організації. Його установчі збори відбулися 02.06.1992. У травні 1993 керівні органи ІСОМОS у м. Парижі визнали статут Українського комітету ІСОМОS, після чого його зареєструвало Міністерство юстиції України (11.07.1994). Як міжнародну громадську організацію Український національний комітет ІСОМОS перереєстровано Міністерством юстиції України 04.03.2008.
Члени ICOMOS — провідні архітектори, реставратори, пам’яткознавці (див. Пам’яткознавство), історики, археологи, музейники, науковці України: Ю. Асєєв, Ю. Білоконь, В. Вечерський, Б. Возницький, О. Граужис, М. Дьомін, М. Жулинський, І. Іваненко, С. Кілессо, Ю. Лосицький, І. Могитич, П. Толочко, П. Тронько та інші. На 2024 Український національний комітет ICOMOS налічує 96 членів. Він налагоджує міжнародне співробітництво (особливо плідне з Польським національним комітетом ICOMOS), організовує міжнародні наукові конференції, семінари, круглі столи, опрацьовує матеріали щодо внесення українських пам’яток культурної спадщини до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, піклується про збереження таких пам’яток. Члени комітету рецензують (див. Рецензія) проєкти консервації, реставрації, пристосування пам'яток архітектури, беруть участь у розпрацюванні нормативних і методичних документів сфери охорони культурної спадщини. 2007–2009 комітет мав своє періодичне видання — часопис «Вісник Українського комітету ICOMOS» (друк призупинено за браком коштів).
Значення
Це єдина міжнародна неурядова організація, яка займається просуванням теорії, методології та технологій, що застосовують для збереження, захисту й презентації пам’яток культурної спадщини та визначних місць. Має міжнародний авторитет. Позитивно впливає на модернізацію системи охорони культурної спадщини в різних країнах, зокрема й в Україні.
Додатково
В українських джерелах та офіційних документах поширені різні переклади оригінального англійського найменування організації International Council on Monuments and Sites: Міжнародна рада з питань охорони пам’яток і визначних місць; Міжнародна рада з охорони пам’яток та історичних місць. Міністерство юстиції України в реєстраційних документах Українського національного комітету ICOMOS визнало офіційним таке найменуванння: Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць.
Місце розташування штаб-квартири організації заздалегідь запропонували на вибір 4 країни: Бельгія, Іспанія, Франція — у своїх столицях, Італія — у м. Венеції. 25.06.1965 в м. Кракові отримано адресовану генеральній асамблеї телеграму від міністра культури Франції А. Мальро, згідно з якою французький уряд запропонував передати ICOMOS конкретну історичну будівлю в центрі м. Парижа, узявши на себе всі пов’язані з цим витрати. Пропозицію було схвалено.
Джерела
- Міжнародні засади охорони нерухомої культурної спадщини / Упоряд., ред. І. Касяненко. Київ : Фенікс, 2008. 176 с.
- ICOMOS Ukraine: Український національний комітет. Збірка документів і матеріалів / За ред. Л. Прибєги, М. Яковини. Київ : Видавничий дім «Пам’ятки України», 2008. 64 с.
Література
- Вісник Українського комітету ICOMOS. 2007. Т. 1. Ч. 1. 56 с.
- Вісник Українського комітету ICOMOS. 2008. Т. 2. Ч. 1. 96 с.
- Вечерський В. Репрезентація пам’яток у контексті українського законодавства та принципів ICOMOS // Сіверщина в історії України. 2012. Вип. 5. С. 6–9.
- Юринець Ю. Л. Європеїзація українського права у сфері забезпечення культурних прав громадян: адміністративно-правовий вимір. Ужгород : ФОП Сабов А. М., 2016. 460 с.
- Вечерський В. Пам’ятки всесвітньої спадщини в контексті принципів ICOMOS та законодавства України // Вступ до музеєзнавства і пам’яткознавства / За наук. ред. О. М. Гончарової, С. Ж. Пустовалова. Київ : Ліра-К, 2019. С. 7–16.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міжнародна рада з питань пам’яток і визначних місць (ICOMOS) (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 30.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
