Беліз

Прапор Белізу
Герб Белізу
Парламент Белізу (м. Бельмопан)
Беліз — найбільше місто в країні
Ратуша м. Беліза

Белі́з (англ. Belize, креол. Bileez) — держава в Центральній Америці. Походження назви точно не з’ясоване. За однією з версій, її пов’язують із назвою річки Беліз, що в мові мая означає «каламутна вода»; за другою — із фразою «шлях до Іци» (bel Itza). За третьою версією, назва походить від видозміненого прізвища пірата П. Воллеса (P. Wallace; до 1630-х; тепер Велика Британія — після 1630-х; тепер Беліз), який 1638 заснував перше поселення на цій території.

Географічне положення

Розташований на південному сході півострова Юкатан. Межує на півночі та північному заході з Мексикою (276 км; за іншими даними — 250 км), на заході та півдні — з Гватемалою (266 км). Омивається на сході Карибським морем.

Територія: загальна — 22 966 км2, суходіл — 22 806 км2, вода — 160 км2. Довжина сухопутного кордону — 542 км, берегової лінії — 386 км. Води територіальні — 12 морських миль.

Адміністративно-територіальний поділ

Столиця — м. Бельмопан.

Країну поділено на 6 округів: Беліз, Кайо, Коросаль, Орандж-Волк, Станн-Крік, Толедо.

Державні символи

Державний гімн

Гімн — «Земля вільних» (англ. «Land of the Free»). Створено 1963, затверджено 1981. Слова поета С. А. Гейнса (1899–1971), музика композитора С. В. Янга (1899–1977). 2011 музикантка Л. Вернон (1950–2017; усі — Беліз) переклала пісню белізькою креольською мовою для кращого розуміння тексту серед окремих етнічних груп країни.

Державний прапор

Прапор — герб на синьому полотні з вузькими червоними смугами зверху і знизу. Затверджено 1981. Кольори прапора символізують кольори двох основних партій країни: синій — Об’єднаної народної партії; червоний — Об’єднаної демократичної партії.

Державний герб

Герб виглядає як білий диск, обрамлений вінком з 25 листків. По центру розміщений щит, поділений на три частини: на білому тлі схрещені весло та булава, на темно-жовтому — дворучна пилка та сокира, на синьому — корабель, що пливе над хвилями. Щитотримачі — метис і креол, у руках яких знаряддя праці — сокира й весло. На задньому тлі щита — червоне дерево і трав’яне поле. В основі герба на стрічці розміщено девіз: «Процвітаю в тіні» («Sub umbra floreo»).

Герб затверджено після здобуття незалежності, на основі зміненого герба, який використовували, коли Беліз був британською колонією.

Державна мова

Офіційна мова — англійська.

Національне свято

Державне свято — День незалежності, 21 вересня (або наступний понеділок, якщо свято припадає на неділю).

Грошова одиниця

Національна валюта — белізький долар (запроваджено 1973). Міжнародне позначення — BZD.

Державний лад

Беліз — незалежна суверенна держава в межах Співдружності націй. Форма правління — конституційна парламентська монархія. Глава держави — король Великої Британії, якого представляє генерал-губернатор. Його призначає король за рекомендацією уряду країни. Конституцію країни ухвалено 1981.

Національні збори — двопалатний парламент з 5-річним терміном повноважень. Складається з верхньої палати — Сенату та нижньої — Палати представників. У Сенаті засідають 13 сенаторів, яких призначає генерал-губернатор, 6 — за рекомендацією прем’єр-міністра, 3 — лідера опозиції, решта — за результатом розширених консультацій. Палата представників — 31 депутат, яких обирають на основі загального виборчого права простою більшістю голосів. Право законодавчої ініціативи, крім депутатів, мають також міністри уряду.

Генерал-губернатор призначає прем’єр-міністра, яким стає лідер партії більшості в парламенті. Лідера другої за чисельністю партії генерал-губернатор призначає офіційним лідером опозиції. Склад уряду (заступника прем’єр-міністра та міністрів) призначає генерал-губернатор після узгодження з прем’єр-міністром. Кабінет міністрів несе колективну відповідальність перед парламентом країни.

Правова система Белізу належить до англосаксонської правової системи.

Основу судової системи складають Верховний та Апеляційний суди. Верховний суд також контролює проведення виборчого процесу до Національних зборів. Вищу апеляційну силу має Карибський суд (судова установа Карибського співтовариства).

Участь у міжнародних організаціях

Беліз — член Організації Об’єднаних Націй, Співдружності націй (обох — з 1981) та інших міжнародних організацій.


Таблиця. Участь у міжнародних організаціях
Загальнополітичні організації
Військово-політичні та правоохоронні організації
Міжнародні економічні об’єднання
Регіональні організації
  • Асоціація Карибських держав;
  • Організація Східно-Карибських держав;
  • Саміт Америк;
  • Країни Африки, Карибського басейну і Тихоокеанського регіону;
  • Організація американських держав;
  • Альянс Малих острівних держав;
  • Система центральноамериканської інтеграції;
  • Економічна комісія ООН для Латинської Америки та Карибського басейну;
  • Співдружність країн Латинської Америки і Карибського басейну;
  • Латиноамериканська та Карибська економічна система;
  • Карибська співдружність;
  • Система центральноамериканської інтеграції
Валютно-фінансові організації
Гуманітарні організації
Інші міжнародні організації

Історична довідка

У доколумбові часи на території сучасного Белізу проживали племена мая. Цивілізація мая поширилася на цих землях у період 1500 до н. е. — 200 н. е. та розвивалася до 9–10 ст., що засвідчує чимала кількість збережених пам’яток. На початку 16 ст. землі почали колонізувати іспанські конкістадори. З того часу півострів Юкатан формально належав до володінь Іспанії, проте від початку 17 ст. землі активно заселяли англійські колоністи. Тривала активна колонізація земель, позначена як витісненням місцевого населення, так і боротьбою за територію між англійцями та іспанцями.

Англійські поселенці займалися заготівлею деревини, зокрема кампешевого дерева та махагонієвого дерева, а також сільським господарством, використовуючи для роботи на плантаціях привезених рабів-африканців.

Відповідно до Паризького мирного договору 1763 підтверджено право Іспанії на володіння цими територіями. Англійським колоністам дозволено заготівлю та експорт деревини та сільгосппродукції, однак заборонено будь-яку політичну чи військову діяльність. Упродовж кількох десятиліть, попри домовленості та угоди, сутички між англійцями та іспанцями не припинялися. Англійські поселенці запровадили щорічні вибори, власні закони та сформували незалежний уряд. 1784 до Белізу прибув перший офіційний представник Великої Британії.

Після поразки в битві біля о. Сент-Джордж-Кей (1789) іспанці остаточно втратили контроль над Белізом.

1838 на вимогу Великої Британії було скасоване рабство. 1840 країна отримала назву Британський Гондурас, а 1862 її офіційно проголошено британською колонією на чолі з віцегубернатором.

1930–1940 — період посилення руху за незалежність країни. Від 1954 колонія домоглася права на самоврядування. 1973 державу перейменували на Беліз.

21.09.1981 країна проголосила незалежність у межах Співдружності націй.

Політичні партії

У країні діють три найвпливовіші політичні сили:

  • Об’єднана народна партія (ОНП) — лівоцентристська політична сила, утворена 1950. Представники партії формували уряд ще в період британського колоніального правління 1963–1981. Зі здобуттям незалежності партія була при владі 1981–1984, 1989–1993, 1998–2008 та з 2020.
  • Об’єднана демократична партія (ОДП) — помірковано консервативна партія, традиційно опозиційна до ОНП, утворена 1974 в результаті об’єднання трьох груп: Руху народного розвитку, Ліберальної партії та Партії національної незалежності. Правила 1984–1989, 1993–1998, 2008–2020.
  • Національний альянс за права белізців (НАПБ) утворено 1992 з частини ОДП, які протестували проти компромісного вирішення територіальної суперечки з Гватемалою.

Природа

Рельєф і корисні копалини

Рельєф переважно рівнинний. Північна частина низовинна, пласка й подекуди заболочена. На півдні простягаються гори Мая, що круто обриваються до прибережної рівнини, а також прилеглі до них височини. Є карстові (див. Карст) форми рельєфу. Найвища точка — г. Дойлз-Делайт (1 124 м). Біля узбережжя розташований Белізький бар’єрний риф (пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з 1996).

Серед корисних копалин — нафта, вапняк. Є незначні запаси доломіту, бариту, бокситів.

Клімат

Клімат тропічний пасатний, із посушливим і вологим сезонами. Середня температура січня — +23 °С, липня — +27 °С. Середньорічна кількість опадів — 1200–4000 мм (збільшуються з півночі на південь), найбільше в червні — листопаді. Характерні урагани.

Внутрішні води

Головною річкою є Беліз (290 км), води якої зрошують понад 25 % території. Серед інших — Нью-Рівер (132 км), Ріо-Ондо (150 км), Макал (320 км). Є низка озер і лагун, зокрема в прибережній смузі. Найбільша прісноводна лагуна — Нью-Рівер (13,5 км2, завдовжки понад 20 км). Є водоспади.

Ґрунти

Ґрунтовий покрив строкатий. Представлені червоно-жовті фералітні, алювіальні ґрунти та ґрунти болотні.

Рослинний світ

Переважна більшість території Белізу — ліси різних видів (60,6 %), 20 % — оброблювані землі та населені пункти, решта — савана, чагарники, водно-болотні угіддя.

У межах країни представлено різні типи рослинності: вологі ліси, сосняки, мангри, прибережні чагарники, морська трава тощо.

У країні поширені цінні породи дерев — махагонієве дерево, кедр, дерева роду дальбергія, сейба, кампешеве дерево, бавовняне дерево, драконове дерево, саподіла, пальма, сосна, дуб та ін. У Белізі нараховують понад 250 видів орхідей. Для охорони та збереження лісових насаджень утворено низку заповідників і національних парків.

Тваринний світ

Особливості розташування країни зумовлюють розмаїття місцевої фауни. Оголошення чималих територій (близько 40 %) заповідними зонами, що перебувають під охороною держави, сприяє збереженню та поширенню значної кількості видів тварин, птахів, риб тощо, які зникли або перебувають під загрозою зникнення в інших країнах. У Белізі зафіксовано близько 150 видів ссавців, серед яких ягуари, пуми, ягуарунді, оцелоти, тапіри, носухи, мурахоїди, броненосці, мавпи, олені та ін.

Орнітофауна Белізу нараховує близько 620 видів осілих і перелітних птахів, зокрема папуги, лелеки, тукани, олуши, пелікани, фрегати, скопи, колпиці, чаплі, сови, соколи та ін.

У межах Белізького бар’єрного рифу мешкають понад 500 видів риб, 350 видів молюсків, 65 склерактинових коралів, а також губки, морські черви, ракоподібні тощо.


Населення

Беліз є найменш населеною країною в Центральній Америці. Загальна кількість населення країни становить понад 413 350 осіб (2023, оцінка ООН). Середня тривалість життя — 75 років. Склад населення (2018, оцінка) за етнічними групами: метиси — 52,9 %, креоли — 25,9 %, мая — 11,3 %, гарифуна — 6,1 %, білі (переважно німці-меноніти) — 4,8 %, карибські індіанці — 3,9 %, вихідці з азійських країн — 1 % та інші. Деякі відносять себе до кількох етнічних груп, тому загальна сума більша за 100 %. Найбільші міста: Беліз-Сіті, Сан-Ігнасіо, Бельмопан, Сан-Педро, Орандж-Волк, Коросаль, Пунта-Горда та ін.

Господарство

У першій половині 20 ст. основою економіки Белізу була лісозаготівля і експорт необробленої деревини. Падіння у 1960-х світових цін на ці товари спонукало уряд до пошуків нових джерел доходу, зокрема — вирощування нетрадиційних для країни видів сільськогосподарської продукції: цукрової тростини, цитрусових, бананів, папаї, перцю. У 21 ст. по всій країні, переважно на невеликих ділянках, вирощують кукурудзу, коренеплоди, червону квасолю та овочі. Розводять велику рогату худобу, свиней, курей.

Значну частину лісів Белізу знищено внаслідок безконтрольної вирубки. Водночас зріс попит на цінні породи деревини: червоне і рожеве дерево, кедр, а також саподілу, з якої виготовляють чикл — основу для жувальної гумки. У межах зусиль щодо збільшення іноземних доходів у 1990-х уряд Белізу надав довгострокові контракти іноземним лісозаготівельним компаніям. Вирубка дерев на традиційній території мая спричинила протести всередині країни. Міжамериканська комісія з прав людини визначила, що, відкривши землі в південній частині країни для лісозаготівлі, уряд Белізу порушив права мая, відмовивши їм у гарантованому землеволодінні. 2007 уряд надав більшу автономію над общинними землеволодіннями мая.

Значним є експорт морепродуктів (омарів, креветок, раковин, морських черепах). Вилов ведуть кооперативи, деякі з яких мають морозильні заводи. Розвинена аквакультура (переважно розведення креветок).

Видобувають корисні копалини: глину, вапняк, мармур, пісок і гравій для будівельної промисловості.

Енергетика Белізу орієнтована на імпорт мінерального та викопного палива та електроенергії, однак частину електроенергії виробляють всередині країни на базі альтернативного палива: біомаси, відходів деревини, жому (побічного продукту обробки цукрової тростини) тощо. На р. Макал на початку 21 ст. збудовано гідроелектричну станцію.

Промисловість

Обробна промисловість (переважно харчові продукти, добрива та текстиль) становить приблизно одну восьму валового національного продукту (ВНП). У другій половині 20 ст. відкрито заводи з виробництва добрив і комбікормів, дротяно-цвяховий завод, завод покрівельних матеріалів, які обслуговували будівельну й меблеву промисловість.

Основними продуктами лісової промисловості (складається з численних лісопильних підприємств) у 21 ст. стали лісоматеріали для меблевої промисловості.

Виробляють також взуття, ром, пиво, безалкогольні напої, цигарки. Цукор становить близько двох третин загального експорту. Центральне місце в харчовій промисловості займає цукровий завод у м. Тауер-Гілл. Є заводи з переробки цитрусових, м’ясопереробки, налаштоване виробництво рибних консервів. Діють швейні фабрики, орієнтовані на експортний ринок.

Сфера послуг

Від 2000-х панівною економічною діяльністю Белізу стали послуги, зокрема, туризм. Кількість відвідувачів зросла в п’ять разів з кінця 1990-х до середини 2000-х. Частка туризму у ВНП становить близько 20 %. Розвинена мережа готелів і мотелів. Туристів приваблюють насамперед пам’ятки стародавньої культури мая. Беліз, нарівні з Мексикою та Гватемалою, бере участь у міжнародному проєкті «Світ мая», мета якого — вивчати й охороняти об’єкти культури мая на п-ові Юкатан у межах цих трьох країн. Серед туристичних об’єктів, що є пам’ятками цивілізації мая: Ель-Пілар, Караколь, Кахаль-Печ. Шунантунич. Розвинений пішохідний та екотуризм, рафтинг, серфінг, дайвінг уздовж Белізького бар’єрного рифу. Найбільші міста-курорти — Бельмопан, Беліз-Сіті, Сан-Педро.

Транспорт

Залізниці в Белізі немає. Основний вид транспорту всередині країни — автомобільний. Мережа доріг простягається на захід до кордону з Гватемалою та на північ до кордону з Мексикою. Автомобільні дороги з твердим покриттям з’єднують міста Беліз-Сіті та Бельмопан з іншими містами в центральних і північних районах та з м. Пунта-Гордою на південному узбережжі.

Річковий транспорт займає незначне місце в транспортній системі Белізу. Ним переважно транспортують продукцію з віддалених від моря районів до морських портів. Загальна протяжність судноплавних річкових шляхів становить близько 800 км.

Головні морські порти — Беліз-Сіті, Біг-Крік. Порт Беліз-Сіті розташований за 3 км від центру міста; обслуговує круїзні лайнери; його використовують для транспортування цукру на експорт. Через Біг-Крік експортують сільськогосподарську продукцію, переважно банани. Розвинене поромне сполучення між островами та материковою частиною країни.

Єдиний міжнародний аеропорт «Беліз» імені Ф. С. У. Голдсона розташований за 15 км від м. Беліз-Сіті. Регулярні рейси сполучають його зі США, Мексикою, іншими країнами Центральної Америки та місцевими аеропортами. Усього в країні діють 6 аеропортів із твердим покриттям злітно-посадкових смуг.

Зв’язок

2022 мобільний зв’язок охоплював 94,7 % населення. У країні нараховують 192 400 інтернет-користувачів, що становить 47,1 % від загальної кількості населення; зареєстровано 284 500 користувачів соціальних мереж (2022, оцінка).

Освіта і наука

Більшість дошкільних, початкових, середніх і закладів вищої освіти фінансує уряд. 2020 видатки на освіту становили 7,9 % ВВП. З кінця 1960-х контроль над закладами освіти та освітньою політикою намагалися перебрати світські урядові структури, проте вплив релігійних конфесій лишається значним. Освіта в Белізі є обов’язковою у віці 6–14 років; шкільна освіта ґрунтується на британській моделі освіти. Рівень грамотності один із найнижчих у Західній півкулі, становить 79,7 % (2010, оцінка).

У країні діє кілька закладів вищої освіти, зокрема Відкритий кампус Університету Вест-Індії (м. Беліз-Сіті). Університет Белізу засновано 2000 після об’єднання 5-ти ЗВО (Школи медсестер, Технічного коледжу, Педагогічного коледжу, Університетського коледжу та Школи сільського господарства). Центральний кампус розташовано в м. Бельмопані.

Серед релігійних закладів найдавніший і найвідоміший — приватний Університетський коледж Св. Іоана (St. John's College), заснований єзуїтами 1887 (м. Беліз-Сіті).

Культура

У Белізі побутує безліч культурних звичаїв і вірувань, які залишаються актуальними та надають значення повсякденному житті громад, груп та окремих людей. Культура країни є синтезом культурних традицій різних груп людей: креолів, мая, гаринагу (гарифуна), метисів, менонітів та ін.

Культуру мая досліджують дотепер через розкопки руїн міст: Шунантунич (поряд із м. Бельмопаном, руїни відкрито 1891), Алтун-Ха (округ Беліз, 1961), Ламанай (округ Орандж-Волк) та ін.

Фольклор зберігає легенди з центральними образами Ланг Бобі Сузі (Lang Bobi Suzi), Ла Льорону (La Llorona, «Жінка в сльозах»), лихий дух джунглів Тата Дуенде (Tata Duende, El Dueño del Monte), Кстабаю (La Xtabay) тощо.

Музеї

Столиця Белізу — м. Бельмопан, відносно молоде місто, тому більшість музеїв зосереджено в м. Беліз-Сіті, яке було столицею до 1970: Музей Белізу (Museum of Belize; 2002) розташовано в приміщенні колишньої в’язниці. Його збудували між 1854 і 1857 та використовували за призначенням до 1993. Експонати представляються історію мая та інших етнічних груп, період колоніального життя тощо.

Серед спеціалізованих музеїв Белізу: Морський музей (1996), Музей культури гарифуна та ін.

Галереї

Роботи місцевих майстрів живопису, ремесл продають у художніх галереях: Мистецтво Белізу (Belizean Arts), Галерея червоних квітів (Red Flower Gallery), Мелодія Белізу (Belizean Melody) Мистецтво Лоли (Lola's Art) та ін.

ЮНЕСКО

Система природно-заповідних територій Белізький бар’єрний риф є об’єктом всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1996).

Нематеріальна культурна спадщина

2003 Беліз ратифікував Конвенцію ЮНЕСКО про охорону нематеріальної культурної спадщини (набула чинності 2008).

Фіксуванням і збереженням матеріальної та нематеріальної культурної спадщини країни займається головний культурний заклад Белізу — Національний інститут культури та історії (National Institute of Culture and History). Йому підпорядковані відділи: Інститут археології, Інститут творчих мистецтв, Інститут соціальних і культурних досліджень та Музей Белізу.

«Мова, танець і музика гарифуна» («Language, dance and music of the Garifuna») є об’єктом нематеріальної культурної спадщини (з 2001) та Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства (з 2008).

Фестивалі

Національний інститут культури та історії спільно з підвідомчими відділами зафіксував такі фестивалі та традиційні свята для внесення їх до списку нематеріальної культурної спадщини:

  • Юрумейн (Yurumein) — вшановує прибуття гаринагу до Белізу; відзначають щорічно як День поселення гарифуна (19 листопада). Свято супроводжують веселощі, танці, музика.
  • Карнавал — свято метисів перед Великим постом; раніше широко відзначали в Північному Белізі, зараз — у громадах округів Орандж-Волк, Коросаль, містах Сан-Педро й Амбергріс-Кей.
  • Різдвяний Брем (Christmas Bram in Gales Point Manatee) — креольське свято; відзначають щорічно 25–26 грудня. Покликане зберегти африканську креольську спадщину.
  • Фестиваль Сан-Хоакін (La Fiesta de San Joaquin) — щорічне свято, яке з 1967 проводять у серпні в с. Сан-Хоакін.
  • Великий бал організовують щорічно під час Різдвяного сезону. Святкове зібрання клубів, що триває всю ніч. Подія збереглася в м. Дангрігу та навколишніх громадах округу Станн-Крік.

Серед інших регіональних свят — Фестиваль села Флауерс Бенк (the Flowers Bank Village Festival), який триває щороку (найближчі вихідні перед 1 червня) від 2009. Святкування пов’язано із вшануванням громадських зборів 1797 («Flowers Bank Fourteen»). 2012 було відкрито музейний простір, що розповідає про ці події.

Релігія

Згідно з переписом 2010, серед мешканців Белізу римо-католиків — 40,1 %, протестантів — 31,5 % (з них: п’ятидесятників — 8,4 %; адвентистів сьомого дня — 5,4 %; англікан — 4,7 %; менонітів — 3,7 %; баптистів — 3,6 %; методистів — 2,9 %; назарян — 2,8 %); свідків Єгови — 1,7 %; сповідників інших релігій — 10,3 % (зокрема, традиційних етнічних релігій, індуїстів, бахаїв, буддистів, мусульман, послідовників Армії спасіння та Церкви Ісуса Христа святих останніх днів та ін.). 15,5 % декларували себе нерелігійними або релігійно неафілійованими. За останні півстоліття зберігається стійка тенденція до зменшення частки католиків (за переписом 2000, кількість католиків сягала 49,6 % населення), натомість збільшення кількості протестантів і релігійно неафілійованих осіб.

Конституція Белізу декларує свободу віросповідання, цінності толерантності до релігійних меншин і захист релігійної свободи, забороняє дискримінацію за релігійною ознакою.

Рада Церков (Council of Churches), до складу якої входять представники кількох головних християнських деномінацій, та Белізька асоціація євангельських церков (Belize Association of Evangelical Churches, BAEC) спільно висувають 1 особу до сенату за згодою генерал-губернатора.

Релігійні організації можуть отримувати фінансову допомогу від уряду, співпрацювати з державою з питань управління школами, лікарнями, благодійними організаціями.

Християнські церкви керують більшістю державних початкових шкіл, середніх шкіл і деяких коледжів. Навчальна програма державних шкіл передбачає щотижневі позаконфесійні уроки «духовності», що присвячені питанням моралі та цінностей. Конституція забороняє освітнім закладам зобов’язувати дитину відвідувати будь-які релігійні церемонії чи обряди.

Преса, радіо, телебачення

Преса

01.07.1826 вийшла друком газета «Зе Гондурас газетт енд коммерциал едвертайзер» («The Honduras Gazette and Commercial Advertiser») — перший урядовий вісник колоніального Белізу. Щотижневик містив відомості про події в країні та закордоном, законодавчі й судові рішення уряду, а також рекламні оголошення. У 1830-х газету закрили.

Найдовше виходить друком англомовний щотижневик «Зе Белайз таймс» («The Belize Times»), перший номер якого побачив світ 1956. Це офіційне видання Об’єднаної народної партії.

Газета «Зе репортер» («The Reporter») уперше вийшла друком 1967. Спочатку була інформаційним бюлетенем Торгової палати Белізу (Belize Chamber of Commerce), згодом перетворилася на незалежний щотижневик. Її головний конкурент — таблоїд «Амандала» («Amandala»), заснований 1969. Виходить двічі на тиждень у вівторок і п’ятницю.

Офіційне видання Об’єднаної демократичної партії — тижневик «Зе гардіен» («The Guardian»), заснований 1998.

Найпопулярнішою місцевою газетою, що публікує новини про м. Сан-Педро та Беліз є «Зе сен Педро-Сан» («The San Pedro Sun»). Це єдина газета в країні, яка має право на масову розсилку за кордон. Виходить з 1991 та випускає довідник «Путівник для відвідувачів» («Visitor's Guide»), що інформує про найкращі місця для відвідин і найкращі готелі.

Радіо

Радіомовлення розпочалося в Белізі в 1950-х із заснування першого національного радіо «Британська мовна корпорація Гондурасу». Радіостанція транслювала переважно розважальний контент і охоплювала всю країну. Згодом її приватизовано та змінено назву.

На 2023 у країні діє понад 30 радіостанцій. Серед найпопулярніших такі:

  • «Крем радіо» («Krem Radio») — одна з найстаріших і перших радіостанцій Белізу, що працює з листопада 1989;
  • «Лав ФМ» («Love FM») — перша приватна радіостанція, що поширює мовлення на всю країну з 14.02.1993;
  • «Позитив вайбс ФМ» («Positive Vibes FM») працює з 1994, є голосом Об’єднаної народної партії;
  • «Вейв радіо» («Wave Radio») розпочало мовлення 1998; офіційний мовник Об’єднаної демократичної партії.

Телебачення

Телевізійне мовлення в Белізі з’явилося в 1980-х. Тоді ж розпочала діяльність невелика компанія з виробництва відеоконтенту «Грейт Беліз продакш Лтд» («Great Belize Productions Ltd»), яка 1991 отримала від уряду ліцензію на мовлення і стала першою в країні телевізійною станцією з власним готовим виробництвом. 09.12.1991 почав мовлення її канал «Ченнел 5» («Channel 5»), який транслює американські, карибські та місцеві програми.

Компанія «Тропікал віжин лімітед» («Tropical Vision Limited») 1981 запустила канал «Ченнел 7» («Channel 7»), що транслює американські та белізькі програми.

Телеканали «Лав ТВ» («Love TV»), «Крем ТВ» («Krem TV») і «Вейв ТВ» («Wave TV») працюють від початку 2000-х, коли власники однойменних радіостанцій отримали ліцензії ще й на телевізійне мовлення.

Література

Суміш корінних жителів (нащадки мая, креоли, гаринагу, китайці, східні індійці та інші) сприяла поєднанню в літературних творах складників різних культур. Розмаїттю жанрів белізької літератури — оповіданням, романам, п’єсам і поезії — властиве різнонаціональне тло, зумовлене автентичними та давно засвоєними культурними традиціями іммігрантів.

Перший белізький роман, що здобув міжнародне визнання, — дебютний твір Зі Еджелл (1940; тепер Беліз — 2020; США) «Бека Лемб» («Beka Lamb»; 1982). Серед головних тем роману — соціальна незахищеність, расові упередження та правління консервативної церкви в маленькому містечку. Тогочасні політичні події (рух проти британського панування) постали крізь світосприйняття дівчинки-підлітка. Інші романи письменниці — «Фестиваль Сан-Хоакіна» («The Festival of San Joaquin»; 1997), «Час і ріка» («Time and the River»; 2007) тощо — описують боротьбу народу Белізу за свої права. Головними героями творів переважно є сильні жінки.

Авторами прозових творів про історію, культуру, звичаї країни, права жінок у сучасному суспільстві були Л. Бредлі (1926–2001; Беліз), З. Елліс-Браун (1957; Беліз), Ф. Ернандес (1932; Беліз) та ін.

Митцем різнобічної обдарованості вважають Дж. С. Гебба — драматурга, поета, філософа, живописця, скульптора. Його дерев’яна скульптура «Гігант, який спить» зображена на 100-доларовій банкноті Белізу. Відомі твори: п’єса «Жовтохвостий» («Yellowtail») та збірка віршів і приказок «Неозброєним оком» («The Naked Eye»). Відстоював ідею видання творів белізькою креольською мовою.

У 1960-х почав літературну кар’єру Дж. А. Вотлер (1938; Беліз – 2015; США) – прозаїк, поет, драматург. Невід’ємною частиною його творів був місцевий фольклор та історія. Пропагував збереження креольської культури Белізу. Автор оповідань, зокрема збірки «Гірко-солодка помста» («Bitter Sweet Revenge»; 1995), романів «Плач серед дощових хмар» («Cry Among Rainclouds»; 2001), «Морське лото» («Sea Lotto»; 2004), «Бос Дангріга («Boss of Dangriga»; 2007) та ін.; історичної епічної поеми «Історія міста Беліза» («Story of Belize City»; 1981) тощо.

Із 1995 видавництво «Кибола продакшнс» (Cubola Productions) публікує серію найкращих творів белізьких письменників («Belizean Writers Series»).

Архітектура

Територія Белізу входить в ареал поширення доколумбової цивілізації мая. Тут розміщено малодосліджені архітектурні комплекси міст мая Алтун-Ха, Караколь, Кахаль-Печ, Куельйо, Ламанай, Лубаантун, Шунантунич, які функціонували з 2000 до н. е. до 1000. Збереглися ступінчасті піраміди, храми, стадіони для гри в м’яч, будинки різного призначення та інші монументальні кам’яні споруди, прикрашені рельєфами й живописом.

Зразки британської колоніальної архітектури 18–19 ст. у стилістиці історизму збережено в колишньому адміністративному центрі м. Беліз-Сіті: колоніальна в’язниця 18 ст. (тепер міський музей), англіканський собор Святого Іоанна 1847, адміністративна будівля 1814, ратуша 19 ст. тощо.

Сучасна архітектура представлена забудовою столиці м. Бельмопана (будівлі парламенту, музею, університету, банків тощо).

Музика

Музика Белізу поєднує креольські, метиські та європейські впливи. Європейці поширили польки, вальси, кадрилі, африканці — численні музичні інструменти, зокрема маримбу. Ямайці Белізу популяризували ментозну музику — ямайський народний музичний стиль, який поєднує африканські ритмічні елементи з європейськими. У менто зазвичай використовують акустичні інструменти: акустичну гітару, банджо, ручні барабани та марімбула.

Брукдаун (brukdown) — жанр белізької музики. Виконують на банджо, гітарах, барабанах, акордеонах, дзвіночках. Піонером, королем брукдауну вважають акордеоніста В. Пітерса (1931–2010; Беліз). 1997 королева Єлизавета ІІ нагородила митця за культурний внесок у розвиток музики.

У сучасному Белізі відбулося відродження музики гарифуна, яку популяризував музикант Е. Паласіо (1960–2008). Африканські та індіанські традиції збереглися в музиці, зокрема в танцювальному жанрі пунта, театралізованому танці чарикаві.

Поширені музичні стилі: реггетон, соці, пунта-рокреггі, рок, хіп-хоп, метал. Музика, яку слухають жителі Белізу, значною мірою відображає традиції місцевих етнічних груп, хоч поп-музика Сполучених Штатів Америки і Великої Британії залишається популярною серед молоді.

Кіно

З 2006 у Белізі відбувається міжнародний кінофестиваль. Його мета — забезпечити демонстрацію фільмів із Белізу та сусідніх регіонів Карибського басейну, Центральної Америки і Південної Мексики.

Спорт

Спортивна культура Белізу відображає історичний вплив Великої Британії та США. Основні види спорту в Белізі: футбол, баскетбол, волейбол і велоспорт. Поширені також легка атлетика, софтбол, крикет, теніс, регбі та нетбол. Рибальський спорт та різні види підводного плавання популярні в прибережних районах Белізу.

Чимало прихильників має велосипедний спорт. З 1928 відбувається велосипедна гонка (Cross Country Cycling Classic), яку вважають однією з найважливіших спортивних подій Белізу.

1995 в м. Беліз-Сіті відкрили Національний стадіон.

Спортсмени Белізу вперше взяли участь в Олімпійських іграх 1968, представляючи Британський Гондурас. 1980 країна підтримала бойкот олімпіади в м. Москві (Росія). Як незалежна країна Беліз уперше виступив Літніх Олімпійських іграх 1984 в м. Лос-Анджелесі (США).

Олімпійська асоціація Белізу для участі в Олімпіаді та Іграх Співдружності (Belize Olympic and Commonwealth Games Association) опікується розвитком спорту в країні.

Беліз і Україна

Кабінет Міністрів України 19.06.2013 затвердив проєкт Угоди між урядами України та Белізу щодо обміну інформацією з податкових питань.

28.06.2022 Президент України В. Зеленський уперше провів розмову з прем’єр-міністром Белізу Дж. Брісеньо (1960; тепер Беліз). Сторони домовилися про підтримку України в ООН і регіональних майданчиках. Беліз послідовно підтримав суверенітет і територіальну цілісність України після початку повномасштабної агресії Росії проти України (див. Російсько-українська війна). Відбулася активізація політичного діалогу між Україною та Белізом, підтверджено зацікавленість у розширенні двосторонніх відносин у різних сферах.

Беліз запросили взяти участь у другому саміті Кримської платформи (23.08.22).

Додатково

2022 Беліз, Коста-Ріка, Сальвадор, Гватемала, Гондурас, Нікарагуа, Панама та Домініканська Республіка (держави-члени Системи центральноамериканської інтеграції) спільно з Кубою домовилися про реалізацію стратегії збереження культурної спадщини спільнот африканського походження. «Мова, танець і музика гарифуна» («Language, dance and music of the Garifuna») Белізу — приклад того, що носіями традицій є вихідці з Африки.

Національні символи Белізу — чорна орхідея (Prosthechea cochleata), тапір.

Література

  1. Cayetano S. Garifuna History, Language & Culture of Belize, Central America, & the Caribbean. Belize : S. R. Cayetano, 1993. 170 p.
  2. The People’s Garifuna Dictionary / Ed. by E. R. Cayetano. Dangriga : The National Garifuna Council of Belize, 1993. 170 p.
  3. Peedle I. Belize in Focus: A Guide to the People, Politics, and Culture. London : Interlink Books Latin America Bureau, 1999. 100 р.
  4. Maya: Gottkönige im Regenwald / Hrsg. von N. Grube. Köln : Könemann, 2000. 480 p.
  5. Thomas Ch. R. Digression and Insertion in a Belizean Folktale // The Journal of American Folklore. 2000. Vol. 113. Is. 448. P. 185–194.
  6. Palacio J. O. The Garifuna a Nation Across Borders: Essays in Social Anthropology. 2nd ed. Benque Viejo del Carmen : Cubola Books, 2006. 270 p.
  7. Ellis L. Dimensions and Boundaries of Garifunduáü. Belmopan : African Advancement Association of Belize, 2010. 146 p.
  8. Museum of Belize Celebrates 9th Anniversary // News 5. 2011. URL: https://edition.channel5belize.com/archives/48050
  9. Palacio J., Tuttle C., Lumb J. Garifuna Continuity in Land: Barranco Settlement and Land Use 1862 to 2000. Producciones de la Hamaca. Caye Caulker : Producciones de la Hamaca, 2011. 319 p.
  10. Belize Profile — Media // BBC. 2018. URL: https://www.bbc.com/news/world-latin-america-18727131
  11. Kemp S. Digital 2022: Belize // Datareportal. 2022. URL: https://datareportal.com/reports/digital-2022-belize?rq=Belize
  12. Harding P., Bartlett R., Harrell A. Belize. 8th ed. Carlton : Lonely Planet, 2022. 319 p.
  13. Belize // Reporters Without Borders. URL: https://rsf.org/en/country/belize
  14. Belize // The World Factbook. URL: https://www.cia.gov/the-world-factbook/countries/belize/
  15. Belize 2018 International Religious Freedom Report // U.S. Department of State. URL: https://www.state.gov/wp-content/uploads/2019/05/BELIZE-2018-INTERNATIONAL-RELIGIOUS-FREEDOM-REPORT.pdf
  16. Belize’s Living Heritage. URL: https://www.belizelivingheritage.org/
  17. Language, Dance and Music of the Garifuna // UNESCO Intangible Cultural Heritage. URL: https://ich.unesco.org/en/RL/language-dance-and-music-of-the-garifuna-00001
  18. National / Regional Profiles // The Association of Religion Data Archives. All rights reserved. URL: https://www.thearda.com/world-religion/national-profiles?u=23c

Автор ВУЕ

Редакція_ВУЕ


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Беліз // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Беліз (дата звернення: 29.04.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.12.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

Facebook-icon.svg Facebook
Twitter-icon.svg Twitter
МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Facebook-icon.svg Facebook
Telegram-icon.svg Telegram
Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Facebook-icon.svg Facebook
Twitter-icon.svg Twitter
Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України

Facebook-icon.svg Facebook
Twitter-icon.svg Twitter
Національна поліція України Лого-1.jpg

Національна поліція України

Facebook-icon.svg Головна сторінка
Facebook-icon.svg Вінницька область
Facebook-icon.svg Волинська область
Facebook-icon.svg Дніпропетровська область
Facebook-icon.svg Донецька область
Facebook-icon.svg Житомирська область
Facebook-icon.svg Запорізька область
Facebook-icon.svg Закарпатська область
Facebook-icon.svg Івано-Франківська область
Facebook-icon.svg Кіровоградська область
Facebook-icon.svg Київська область
Telegram-icon.svg Для звернень громадян
Telegram-icon.svg Для ЗМІ
Facebook-icon.svg м. Київ
Facebook-icon.svg Луганська область
Facebook-icon.svg Львівська область
Facebook-icon.svg Миколаївська область
Facebook-icon.svg Полтавська область
Facebook-icon.svg Одеська область
Facebook-icon.svg Рівненська область
Facebook-icon.svg Сумська область
Facebook-icon.svg Тернопільська область
Facebook-icon.svg Харківська область
Facebook-icon.svg Херсонська область
Facebook-icon.svg Хмельницька область
Facebook-icon.svg Черкаська область
Facebook-icon.svg Чернігівська область
Facebook-icon.svg Чернівецька област
Facebook-icon.svg АР. Крим
Отримано з http://vue.gov.ua/index.php?title=Беліз&oldid=369435
Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶