Губернського земства будинок у Полтаві
Губе́рнського зе́мства буди́нок у Полта́ві — пам’ятка архітектури національного значення, Україна. Розташований в історичному центрі м. Полтави, позначає західну межу міської фортеці 17–18 ст. Звернений чолом до колишньої фортечної еспланади (тепер площа Конституції), є важливим архітектурним акцентом у міській забудові.
Зміст
Історична довідка
Споруджено 1903–1908 за проєктом В. Г. Кричевського з використанням первісних проєктів архітекторів О. Ширшова (1865–рік смерті невідомий) і В. Ніколаєва. В оздобленні брали участь художники О. Сластіон, С. Васильківський, М. Самокиш, М. Беркос (1861–1919; тепер Україна), М. Уваров (1861–1942; тепер Україна), учні керамічної школи м. Миргорода та гончарі з містечка Опішні.
Перший проєкт розробив архітектор полтавської губернської земської управи О. Ширшов. Його затвердили 1902, але внаслідок конфлікту земської управи з архітектором проєкт доручили переробити київському архітектору В. Ніколаєву. Обидва проєкти зазнали критики від С. Васильківського, О. Сластіона та інших. Було оголошено конкурс на кращий проєкт будинку земства, який пройшов у два тури (06.06 та 23.06.1903). На конкурс надійшло 8 проєктів, зокрема від архітекторів О. Ширшова, В. Ніколаєва (два проєкти), І. Жолтовського (1867–1959) (два проєкти), П. Волкова, П. Віленського і В. Г. Кричевського. Конкурсна комісія під головуванням Ф. Лизогуба за участю Д. Милорадовича (1865 — після 1917), С. Васильківського, О. Сластіона та інших обрала для реалізації проєкт В. Г. Кричевського. На той час уже були закладені підмурки будинку відповідно до проєктів О. Ширшова та В. Ніколаєва, тож у розпланувально-просторовій композиції свого витвору В. Г. Кричевський змушений був урахувати зроблене попередниками (насамперед — симетричний план будівлі, матеріалізований фундаментами).
У вересні 1903 під час урочистостей з нагоди відкриття пам'ятника І. Котляревському в м. Полтаві відбулася художня виставка, завдяки якій проєкт В. Г. Кричевського став широко відомим. У грудні 1903 проєкт експонувався в м. Києві й отримав схвальний відгук М. Лисенка.
Завершений і повністю оздоблений будинок земства освятили в листопаді 1908.
До 1920 тут містилися губернська земська управа та музей, з 1920 — Центральний пролетарський музей Полтавщини. Будинок постраждав від пожежі 1943.
1958–1964 його реставровано за проєктом архітекторів П. Костирка, В. Крачмера (1921–рік смерті невідомий), Н. Квітки (1888 – після 1956), Д. Гольдінова (1894–1974), інженера Г. Борща та інших. У процесі реставрації були внесені деякі зміни у вирішення фасадів та оформлення інтер'єрів, особливо головної зали.
На 2020 в будівлі розміщується Полтавський краєзнавчий музей ім. В. Г. Кричевського.
Характеристика
Споруда мурована з цегли, на напівпідвалі, двоповерхова з чола й триповерхова з двору, з мансардовим поверхом. Головний фасад, звернений на захід, — симетричний, тридільний, з трьома ризалітами, з яких центральний фланковано вежами з двозаломними верхами. Корпус увінчують високі мансардові дахи, укриті блакитно-зеленою полив'яною черепицею. Будівля багатофункціонального призначення (за формою у плані подібний до літери Ш). Розпланування коридорне однобічне з елементами анфіладного. У центрі — вестибюль та хол із парадними сходами, за ними — зала засідань (використовувалась і для концертів). У бічних крилах розташовані ділові приміщення, об'єднані просторим коридором-рекреацією. На третьому поверсі з дворового боку містилися музейні кімнати з етнографічною і краєзнавчою експозиціями, на мансарді — готельні номери, у напівпідвалі — господарські приміщення й архів.
Фасади мають вишукану поліхромну декорацію з використанням традицій українського народного мистецтва: цоколь викладено з рожевого граніту, стіни облицьовано керамічною плиткою ясно-вохристої барви, на тлі якої виразно читаються поліхромні деталі — герби м. Полтави та повітових міст губернії, розетки, композиції на основі мотивів народного декоративного малярства «вазон» та «дерево життя». Вікна закомпоновані в нішах, з перемичками різноманітних форм — прямими, арковими, трапецієподібними. У декорі широко застосовано різьблені поліхромні та кручені колони, кронштейни тощо. Інтер'єри оздоблені поліхромним орнаментальним і декоративним живописом з тими ж народними мотивами, що й на фасадах. Їх виконали за ескізами М. Самокиша. У головній залі містилися три великі тематичні картини: «Вибори полтавського полковника Мартина Пушкаря», «Козак Голота і татарин», «Ромоданівський шлях» (оригінали не збережено). Авторами цих картин були С. Васильківський та М. Самокиш, котрим допомагали М. Уваров та М. Беркос. Картини відтворено 1991–1997 під керівництвом художника-реставратора Л. Тоцького (1932–2022; Україна).
У процесі спорудження будинку застосовано різноманітні конструктивні й оздоблювальні матеріали: залізобетон (балки перекриття), рожевий граніт (цоколь), цегла (стіни), тиньк, мармур, фаянсова плитка (в інтер'єрі), скло і метал (стеля холу), поліхромні вітражі вікон, кераміка, зокрема поліхромна полив'яна, черепиця.
Значення
Будинок Полтавського губернського земства є першим і найвизначнішим зразком «українського архітектурного стилю» (модерну українського). Він кардинально вплинув на розвиток цього стильового напряму як у підросійській Україні, так і в Галичині.
Цитати
С. Васильківський висловився про проєкт В. Г. Кричевського афористично: «Дім, як грім!».
За словами Г. Хоткевича, «Се так просто, але се може скласти епоху».
О. Сластіон: «Се ми зробили велике культурне придбання — історичний крок, який буде видно на весь світ».
За висновками дослідника цієї пам'ятки В. В. Чепелика, «жодної іншої споруди, рівної за соціальним значенням для відродження нашого народу, 20 століття не створило. Тож осягнімо вартість будівлі, її значення як національної святині, що вимагає свідомого і побожного ставлення, а ім'я її автора — слави і шани у першому колі найвидатніших світочів нашого народу»(Цит. за: Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. Київ : Київський національний університет будівництва і архітектури, 2000. С. 81; 84; 85.)
Галерея
|
Література
- Полтавщина: Енциклопедичний довідник. Київ : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. С. 787–789.
- Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам'ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 195–196.
- Чепелик В. В. Український архітектурний модерн. Київ : Київський національний університет будівництва і архітектури, 2000. С. 74–85.
- Вечерський В. В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 219–222.
- Вечерський В. В. Диво творення національного стилю // Мармур салон. 2008. Спецвипуск. С. 3–7.
- Вечерський В. В. Полтавщина — Угорщина: пошуки національної архітектури // Українська культура. 2014. № 6 (1026). С. 4–9.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Губернського земства будинок у Полтаві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Губернського земства будинок у Полтаві (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.08.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
