Дгарма
Дга́рма [ санскр. धर्म, dhárma, палі धम्म, dhamma (від кореня dhṛ-, букв. — тримати, утримувати) — опора для будь-чого (те, що утримує, підтримує), закон, чеснота (праведність), обов'язок, релігійне вчення ] — в індуїзмі та буддизмі — релігійно-філософська категорія, що узагальнює ідею універсального (основоположного, космічного) Закону або правила, імперативу. Антонім — адгарма (беззаконня, нечесність, безбожність).
Зміст
Загальна характеристика
Для поняття дгарми складно знайти відповідник у європейських мовах. Його зазвичай інтерпретують як сукупність встановлених норм і правил, дотримання яких необхідне для підтримки космічного порядку, життя, Всесвіту. Сам термін вказує на фундаментальний, всезагальний (а не конкретний, частковий) закон. Залежно від контексту, дгарма може означати «моральні засади», «норми моральної поведінки», «порядність, праведність» (в універсальному значенні), «релігійний обов'язок», «універсальний закон буття», «встановлений порядок і звичай», «належний спосіб життя» і подібне.
Сукупність релігійних систем, що виникли на теренах Індії, та в яких поняття дгарми відіграє стрижневу, концептуальну роль, у релігієзнавстві названо дгармічними релігіями (брагманізм, індуїзм, буддизм, джайнізм, сикхізм). Дгармічні релігійні традиції повчають, що люди, які живуть відповідно до норм дгарми, здатні досягти мокші або нірвани. В індуїстському суспільстві дгарма є релігійно-моральною доктриною про права та обов'язки кожного індивіда.
У контексті більшості сучасних індійських мов, як-от гінді чи бенгальська мова, термін «дгарма» прямо означає «релігія». Автентичні назви індуїзму, буддизму, джайнізму та сикхізму — відповідно «санатана-дгарма», «будда-дгарма», «джайна-дгарма» та «сикх-дгарма» (тобто концепт дгарми вбудований у саму назву кожної духовної традиції).
Індуїзм
«Індуїзм» — термін, який використовує західна гуманітаристика. Автентична назва — санатана-дгарма (санскр. सनातन धर्म), тобто «вічна дгарма», «вічна релігія», «вічний шлях» або «вічний закон».
У священному тексті індуїзму — Ріґведі — вжито поняття «дгарман» (санскр. dhárman), яке має низку значень: «щось встановлене чи утверджене», «прихильник», «прибічник», «шанувальник [Бога]», а також подібне за семантикою до поняття «етос» у давньогрецькій культурі (грец. ethos) — «встановлений статус чи закон». У Атхарваведі та класичному санскриті вже з’являється термін «дгарма». У сучасних індійських мовах та діалектах часто вживається як «дгарам».
У Ріґведі віра в те, що природна впорядкованість і гармонія пронизують увесь світ, втілена у ведійській концепції рити (ṛtá), що постає як закон природи, певний встановлений «порядок речей» у Всесвіті, якому підпорядковані й боги також. Ідея рити була викладена у ведійських гімнах і стала історичним попередником і фундаментом поняття дгарми у класичному індуїзмі.
Перехід від уявлень про риту до ідеї дгарми відбувся, ймовірно, у «Брігадараньяка-упанішаді». В упанішадах дгарма витлумачена як всесвітній закон, лад, гармонія, істина, які проявлені з Брагмана. Дгарма постає як чільний моральний принцип у Всесвіті. Це сат — істина, один із основних принципів індуїзму, що походить від концепції «єдиної істини» (екам-сат), викладеної в Ріґведі. Сат постає у Ведах як одна серед якостей Брагмана — «сат-чіт-ананда» (істина-знання-блаженство). Дгарма відтак це не просто закон чи лад, а початкова істина. (За «Брігадараньяка-упанішадою»: «Дгарма тотожна істині. Людина, яка мовить істину, промовляє “дгарму”»).
У Магабгараті Кришна визначає дгарму як індивідуальний шлях, яким іде кожна людина (суголосно сучасному поняттю самореалізації): «Краще своя дгарма, недосконала, ніж успішно виконана чужа. Краще смерть у своїй дгармі — чужа дгарма небезпечна». У віршах 6–7 Бгаґавадґіти знаходимо один із ранніх описів концепції аватарів, де Кришна обґрунтовує необхідність своїх сходжень у світ: «кожен раз, коли настає занепад дгарми й зростає адгарма».
У ведійському суспільстві просування індивіда чотирма щаблями духовного розвитку (див. Ашрам), якими є брагмачар'я, гріхастха, ванапрастха і санньяса, одночасно є здійсненням пурушартхи (чотирьох головних цілей, див. Чатурварґа) — дгарми, артхи, ками і мокші. Кінцева мета, мокша (звільнення з сансари — кругообігу народження та смерті), є найважливішою в останніх двох ашрамах життя. Дгарма, проте, грає ключову роль на всіх чотирьох щаблях духовного шляху.
Для індуїзму характерно використання терміну «дгарма» насамперед для означення таких явищ:
- універсальний закон буття;
- божество індійського пантеону — персоніфікація закону та справедливості Яма, також названий Дгармараджа (букв. — Цар Дгарми), що постає як дева, який керує дгармою і стежить за її дотриманням; син Ями Юдгіштхіра (герой Магабґарати) здобув популярність під ім'ям Дгармапутра (букв. — Син Дгарми);
- моральний обов'язок людини, уґрунтований на релігійних законах чи правилах.
Близьким до індуїзму є вчення про дгарму у сикхізмі. Дгарма розуміється тут як одвічний універсальний закон Всесвіту.
Буддизм
Дгарма в буддизмі [автентична назва — Будда-дгарма (санскр. बुद्ध धर्म, buddha dharma, палі बुद्ध धम्म, buddha dhamma — Вчення (Закон) Просвітленого, шлях Будди)] — це універсальний Закон Всесвіту, відкритий Буддою, та власне його Вчення як друга коштовність буддійської тріади (Будда, Дгарма, Сангха). Також це кожен окремий текст Слова Будди. Крім того, це Абсолют, справжня реальність, найдрібніша частка потоку свідомості, якість, об'єкт пізнання тощо. Дгарма — це головне поняття буддизму, тому багатозначність терміна невипадкова. З погляду магаяни, Будда є завдяки дгармі, а не навпаки. За правильного осягнення все в цьому (та будь-якому іншому світі) виявляється дгармою.
За традицією буддизму, Будда віднайшов цей важкодосяжний дар дгарми у стані просвітлення. Тривалий час не міг знайти адекватних способів його передачі, оскільки мова — надто недосконалий засіб для цієї мети, а пересічному людському розумові важко сприйняти чистоту Вчення. Один шлях вирішення проблеми, обраний Буддою, — передача знань на різних рівнях складності (залежно від здібностей і підготовки слухачів), інший — у спілкуванні та проповіді на місцевих діалектах (тоді як складний санскрит залишив тільки для брагманів і вчених). Нарешті, третій — це безмовне і беззнакове пізнання дгарми в зосередженні та спогляданні, що його Будда вважав за можливе запропонувати лише високоморальним і підготовленим для цього учням.
У розмовах з ближніми послідовниками та вченими Будда використовував термін «дгарма» щонайменше у двох різних площинах.
1) При описах структур психіки особи та її плину свідомості він розглядав дгарму як найменшу та неподільну одиницю аналізу. У такому розумінні в текстах частіше вдаються до форми множини (дгарми), що сучасною українською мовою краще передавати новоутворенням «дгармо-частки», оскільки це специфічно буддійське тлумачення терміну. Відповідно, дгармо-частки — це першоелементи, миттєвості, що спалахують і гаснуть та становлять постійно змінний потік (сантану) індивідуальної свідомості (чітта); розподіляються за класами, групами (скандги) і діють за певними законами власної природи, виведеними Буддою. Наприклад, дгармами називають різні аспекти прояву психічних якостей (спокій, скромність, негнівливість, ненависть, лінощі, безсоромність тощо), кожна з яких — клас миттєвостей, що діє у свідомості; так само і структури психіки (пам'ять, сприйняття, відчуття) тощо. Такий спосіб опису Будда застосовував, аби допомогти учням звільнитися від страждань (дукха), кола народжень (сансара) — навчити викорінювати прихильність до таких стійких релігійних догм, як «вічність» і «нетлінна душа», які є перешкодами на Шляху Звільнення.
Опис дгарм як елементів буття викладено у третій частині буддійського канону — Абгідгармі. Їхній детальній класифікації присвячений трактат Васубандгу «Абгідгармакоша».
Усі дгарми поділяють на два базові класи: затьмарені (асрава) і незатьмарені (анасрава). До перших (асрава) відносять всі обумовлені (санскрита), за винятком істини Шляху (див. Чотири шляхетні істини, Восьмишлях). Особливістю обумовлених дгарм є їхня «забрудненість» (клеша). Такі дгарми охоплюють п'ять груп (скандг): форма (рупа), почуття (відана), сприйняття (санджня), розумові формації (самскара), свідомість (віджняна).
Форма (рупа), своєю чергою, поділена на:
- п'ять органів почуттів (органи зору, слуху, смаку, нюху, дотику; див. Індрії),
- п'ять видів об'єктів (вішая, це зорові, слухові, смакові, нюхові, тактильні дані);
- непроявлене (авіджняпті).
Сукупно десять органів чуття та об'єкт.
До незатьмарених (анасрава) відносять істину Шляху (марга), акаша (початковий простір, етер) та два «припинення» або «згасання» (ніродха, відмова від бажань, жаги).
Всі чаньські (дзенські) школи (див. Чань-буддизм, Дзен-буддизм) розглядали віру в реальність дгарм як помилкову. Відповідно до «Магаяна-шраддхотпада-шастри», яку часто використовували в чань, така віра є одним із двох типів хибних уявлень (друге — про реальність індивідуального «Я»), зумовлених буденним сприйняттям людей, які не досягли просвітлення. Таке сприйняття є наслідком початкового незнання.
Згідно з йогачарою, джерелом дгарм є алая-віджняна («корінна свідомість», «першооснова розуму»). Зміни образів алая-віджняни люди з пересічним сприйняттям помилково вважають індивідуальним «Я» і зовнішніми об'єктами. Надалі ця ілюзія є причиною помилкових думок, які, своєю чергою, спричинюють появу карми та майбутніх перероджень.
2) Будда розвивав і традиційне для індійської культури розуміння дгарми як духовного Закону, Вчення. У цьому сенсі дгарма — опора Всесвіту, закон життя і народжень істот, які згадані в текстах Вчення; притулок у ній отримують ті, хто складають чернечі обітниці або довіряють Будді, Вченню та Громаді. Причому об'єктом культу ставав не абстрактний Абсолют, а саме текст (пізніше — книга) дгарми, її сенс і значення (див. Типітака). Будда підкреслював, що справжні смисли текстів дгарми — поза мовою, осягаються інтуїтивним осяянням, даються як духовний дар будь-якою мовою від майстра-проповідника. Відтак сутність дгарми — позазнакова та ідентична сутності дгармо-часток, що осягаються в йогічному спогляданні (віпаш'яна), те саме стосується і окремих повчань Закону.
У магаяні дгарма набуває значення абсолютної істини, тотожної вищому стану Будди (буддгатва). Вербально недоказова. Приступна у стані вищого просвітлення істиною, яке означає повне поєднання об'єкта та суб'єкта пізнання, їх недвійність (адвайта), єдність. Цей незбагненний думкою Абсолют отримав умовне ім'я Тіла Вчення (дгарма-кая, Тіло Дгарми, Стан Істини) або Тіла Будди (Будда-кая), яке виявилося прийнятнішим для міфо-ритуального боку магаяни та ваджраяни. Культове поклоніння дгармі як позазнаковому тексту було поширене і на конкретніші об'єкти — книги сутр праджняпараміти, які першими сповістили нове буддійське вчення, магаяну.
Отже, за буддизмом, увесь Всесвіт — це Абсолют, Дгарма, а те, що ми розрізняємо в ньому (як і багато іншого), є лише ілюзією (мая), безліччю проявів Тіла Дгарми — Стану Істини. Найвищим серед цих проявів можна вважати Тіло Будди, яке можна пізнати в кольорах і формах (рупакая). Воно притупне майстрам йоги або як споглядання будд, бодгісаттв та ідамів, або як живих будд-учителів (наприклад, Шак’ямуні), досяжне навіть для буденної свідомості. Але з ідеї про єдність буття випливає, що між справжньою реальністю та ілюзією, між нірваною та сансарою немає жодної різниці, Дгарма і стан Будди завжди тут, тепер і в кожній із істот.
Джайнізм
Автентична назва джайнізму — джайна-дгарма (Джина-дгарма; санскр. जैनमतम्, від санскр. जिन — Переможець, див. Джина, букв. — дгарма або закон, шлях Переможця).
Згідно з джайнською філософією, Всесвіт поділяється на живі (дживи) і неживі (адживи), позбавлені душі субстанції. Адживи, своєю чергою, поділяють на п’ять видів: пудгала (речовина), дгарма (причина руху), адгарма (джерело спокою), акаша (простір), кала (час).
Прості, первинні субстанції називають драв’ями. Драв’я має такі характеристики: існування, незмінність сутнісних якостей, вона є основою для властивостей і дій. Тож драв’я — нестворена і непорушна, зміни властиві тільки її модусу.
Дгарма в джайнізмі — це джерело руху; супутні обставини або причини, які уможливлюють рух. Дгарма є тим, без чого немає руху ні джив, ні пудгал (а не спонукою, чинником). Тому дгарма поєднана зі Всесвітом і є однорідною субстанцією, на відміну від незліченних джив і пудгал. Адгарма, джерело спокою, має усі характеристики, притаманні й дгармі, є передумовою для руху речей.
У джайнізмі дгарма, адгарма й акаша — три окремі драв’ї, тим часом як джива, пудгала і кала складаються з багатьох драв’їв. Як субстанції, вони вічні й незмінні, але їхнім модусам властиві постійні зміни. Співдіяльність і взаємозв’язок між субстанціями та модусами пояснює феномен «творіння». Відтак вчення джайнізму не визнає «Творця» Всесвіту.
Додатково
- Згідно з ученням Цзун Мі (бл. 780–841; Китай), відомого чаньського наставника і патріарха школи Хуаянь, звичайна людина сприймає дгарми та індивідуальне «Я» подібно до того, як у сновидді вважає об'єкти, що наснилися, реальними. Але в момент пробудження людина усвідомлює, що такі об'єкти є «трансформацією її власних думок у сновидіннях». Цзун Мі вказує, що про дгарми йдеться для тих, хто через скромні духовні здібності, прихильність до буття, загальну «затьмареність» свідомості й невігласся не може прямо споглядати свою природу Будди. У такому разі, спершу слід прибрати прихильності до ознак дгарм.
- Серед персонажів буддійської міфології присутні й дгармапали — клас гнівних божеств-захисників Закону, охоронці Дгарми, буддійського вчення і кожного буддиста.
- Символ дгарми у буддизмі та деяких напрямах індуїзму — дгармачакра — центральний мотив у національному прапорі Індії.
- У спеціальній літературі (наприклад, із граматики санскриту) дгарма також означає «власність», а дгармін — «той, хто володіє власністю».
Джерело
Бгаґавадґіта / Пер. із санскр. Д. Бурба; наук. ред. Ю. Завгородній; відп. ред. А. Накорчевський. Харків : Фоліо, 2020. 144 с.
Література
- Kalsang L. The Guardian Deities of Tibet / Тransl. from Tibetan by Pema Thinley. Delhi : Winsome Books. 1996. 133 р.
- Keown D. A Dictionary of Buddhism. New York : Oxford University Press. 2003. 357 р.
- Козловский И. А. Избранные лекции по теории и практике религиозного мистицизма : в 2 т. Донецк : Норд-Пресс, 2009. Т. 1: Буддизм. Христианство. 322 с.
- Козловський І. Тамільський та бенгальський вайшнавізм: перекличка ідей // Вайшнавська традиція крізь століття. Вип. 1. Донецьк : ЦРДМДС, 2014. С. 426–441.
- Козловський І. А. Індуїзм // Релігієзнавство; навчальний посібник / Наук. ред. Д. В. Брильов. Київ : Дух і Літера, 2018. С. 111–137.
- Індійська філософія / За ред. Т. П. Кононенка. Харків : Фоліо 2019. 142 с.
- Сангаве В. А. Аспекти джайнізму / Пер. з англ. Ю. Завгородній, Д. Редька. Київ : Сафран, 2020. 200 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Козловський І. А. Дгарма // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Дгарма (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.08.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
