Неметалічні корисні копалини України
Неметалі́чні ко́ри́сні копалини Украї́ни, нерудні корисні копалини України — умовно виділена група різноманітних твердих корисних копалин, розташованих у межах України, що не містять металів або їх вміст знаходиться за межею раціонального вилучення
Характеристика
Найбільш поширена група серед усіх видів мінеральної сировини України, яка нараховує близько 100 видів корисних копалин, зокрема велику групу будівельних каменів.
В рамках цієї групи виділяють:
1) гірничотехнічну сировину (слюда], азбест, графіт, тальк та ін.);
2) нерудні будівельні матеріали (граніт, лабрадорит, діорит, вапняк, доломіт, мармур, мергель, туфи, пісковики, перліт, глини, кварцові піски та ін.);
3) п'єзооптичну сировину (кварц, ісландський шпат та ін.);
4) дорогоцінні (коштовні) і виробні камені.
Горючі корисні копалини, підземні води, мінеральні води виділяють в окремі групи.
Нерудні корисні копалини включають апатитові руди, нефелін-апатитові руди і нефелінові руди, баритові руди, мінеральні солі.
Розвідано понад 4 500 родовищ. На 360-ти рудних родовищах неметалічна сировина є супутною корисною копалиною. Промислову розробку неметалічних корисних копалин станом на 01.01.2019 здійснювали на 1 300 родовищах. Серед неметалічних корисних копалин найбільше значення для економіки України мають графіт, каоліни, плавиковий шпат, фосфорити, апатит, вогнетриви, бентонітові глини та ін.
Різновиди
Графіт
Україна займала 2-е місце у світі за запасами графіту (прогнозні ресурси — понад 1 млрд т, 20 % світових) після Китаю (26 %). Однак, на 2018 було розвідано великі поклади в Бразилії, Туреччині, Мозамбіку, Танзанії та інших країнах і частка України (близько 17 млн т) стала незначною.
В Україні виявлено близько 300 родовищ і проявів графіту. Графітові родовища сконцентровані в Побузькому, Бердичівському (Тетерівському), Криворізькому (Інгулецькому) і Приазовському геологічних районах Українського кристалічного щита. Всі родовища метаморфогенні.
Станом на 01.01.2021 Державним балансом корисних копалин України (далі – Державний баланс) враховано 6 родовищ графіту, з яких 2 розробляють: ПрАТ «Заваллівський графітовий комбінат» — Південно-східна ділянка Заваллівського родовища (Кіровоградська область), ТОВ «Українська постачальна група» — Зарічна ділянка (Одеська область) Заваллівського родовища, ТОВ «Розвиток Побужжя» — Південна ділянка Балахівського родовища. До 2018 розробляли лише Заваллівське родовище. Видобуток графіту був непостійний, 2010 його припинено.
За даними Геологічної служби США 2016 в Україні було видобуто близько 15 тис. т графіту, і за цим показником Україна входила до вісімки провідних виробників світу. За 2017 видобуток оцінювали у близбко 20 тис. т.
За даними науково-виробничого підприємства «Державний інформаційний геологічний фонд України» (Геоінформ) — 6,1 тис. т за 2016 та 13,9 тис. т за (2017).
Станом на 01.01.2021 запаси графітових руд категорії А+В+С1 становлять 230 245,2 тис. т.. графіту — 13 755,2 тис. т., категорії С2 — відповідно 101 341,7 і 5 556,9 тис. т.
Гірничо-хімічна сировина
Україна багата на гірничо-хімічну сировину. Великі запаси калійних солей зосереджені в Івано-Франківській (Калуське, Тростянецьке, Туро-Волинське родовища) і Львівській областях (Стебниківське, Бориславське родовища). Калуське, Стебниківське і Сиваські родовища багаті на магнієві солі.
Калійні солі
Пов'язані з неогеновою галогенною формацією Передкарпатського прогину. Прикарпатський калієносний басейн складений сульфатними відмінами калійно-магнієвих солей. Усього тут відомо понад 20 родовищ. Найбільші з них — Стебниківське і Калуш-Голинське. Багатопластові поклади солей зім'яті в складки, порушені численними скидами і насувами. Середній уміст К2О в рудах — 10–11 %, нерозчинного залишку — до 30 %.
Станом на 01.01.2021 балансові запаси категорії A+B+C1 складають 2 349 989 тис. т., у перерахунку на К2О — 250 199 тис. т.; категорії С2 — відповідно 1 252 280 і 13 688 тис. т.
Апатити
Родовища апатитових руд виявлені в межах Українського кристалічного щита. Пов'язані з докембрійськими габро-анортозитами, лінійними тілами карбонатитів і корами їхнього вивітрювання. Руди комплексні апатит-титанові (Коростенський, Корсунь-Новомиргородський плутони) і апатит-рідкіснометалічні в родовищах Приазов'я, в основному бідні: вміст P2O5 — 2,5–5 % у корінних породах і 5–10 % — у корі вивітрювання.
Сировинна база України на 2021 представлена 5-ма об’єктами обліку ільменіт-апатитових руд — Кропивнянським, Стремигородським, Торчинським, Федорівським (Житомирська область), Носачівським (Черкаська область), де апатит — супутня корисна копалина; одним родовищем апатит-рідкіснометальновмісних руд — Новополтавським (Запорізька область) та Давидківським родовищем (Житомирська область) апатит-ільменітових руд, де апатит вивчали як основну корисну копалину.
Станом на 01.01.2021 запаси апатитових руд становлять 2 174 550,08 тис. т., у перерахунку на P2O5 — 71 911,72 тис. т.; категорії С2 відповідно — 1 121 041,27 і 24 276,4 тис. т.
Плавиковий шпат (флюорит)
Поклади плавикового шпату (флюориту) поширені на Українському кристалічному щиті. У східній частині Приазовського блоку розвідане Покрово-Киреївське родовище, на південно-західному схилі щита, в Подільській тектонічній зоні, виявлені його перспективні поклади і розвідано Бахтинське родовище.
Державним балансом враховано 3 родовища плавикового шпату (серед них — 1 об’єкт обліку), розташованих у східній частині Приазовського блоку та на Поділлі.
Станом на 01.01.2021 запаси плавикового шпату становлять 6 084,5 тис. т, у перерахунку на CaF2 — 1 820,7 тис. т; категорії С2 — відповідно – 24 288,3 і 2 255,43 тис. т.
Кам'яна сіль
Поклади кам'яної солі зосереджені в Дніпровсько-Донецькій западині, Донецькій складчастій споруді, Карпатській та Кримській складчастих областях. Зокрема, її накопичення пов'язані з девонськими і пермськими (Донбас, Дніпровсько-Донецька западина), юрськими (Переддобруджинський прогин) і неогеновими (Передкарпаття і Закарпаття) галогенними формаціями.
Пластові родовища експлуатують на Донбасі (Артемівське, Новокарфагенське) і в Передкарпатті (Губицьке, Верхньострутинське), солянокупольні — в Дніпровсько-Донецькій западині (Єфремівське, Роменське), на Донбасі (Слов'янське) і Закарпатті (Солотвинське). Вміст NaCl в солях досягає 98–99 %. Значні запаси кухонної солі містить ропа солоних озер і лиманів (Сиваш та ін.) і природні підземні розсоли в Передкарпатті.
Станом на 01.01.2021 Державним балансом враховано 15 родовищ (зокрема й 1 об’єкт обліку), а саме: 10 родовищ кам’яної солі, 2 — солі озер (садової із ропи), 3 — природних розсолів. У промисловій розробці перебуває 6 родовищ. Найбільшим за видобутком є Артемівське родовище кам'яної солі.
Запаси кухонної солі категорії A+B+C1: сіль кам’яна в ропі — 12 267 474,8 тис. т., NaCl — 876,0 тис. т; категорії С2 відповідно — 7 012 607,0 і 1 035,0 тис. т.
Сірка
За розвіданими запасами самородної сірки Україна посідає одне з перших місць у світі. Родовища зосереджені в Передкарпатському сірконосному басейні.
Наприкінці 20 ст. Державним балансом було враховано 12 родовищ (5 із них розробляли). Найбільші родовища — Немирівське, Язівське, Подорожненське, Роздольське та Яворівське. Розвідані запаси (категорії A+B+C1) становили 665 млн т. На початку 1990-х виробництво сірки в Україні перевищувало потреби і її експортували (1,5–2,9 млн т на рік). Основний обсяг видобували відкритим (кар'єрним) способом, що призводило до погіршення екології. Перехід на екологічний метод підземного виплавляння призвів до різкого скорочення видобутку та збільшення витрат. Собівартість видобутку на найбільш рентабельному Язівському родовищі становила 85 доларів США за тонну за світових цін на сірку 40–60 доларів. З 2007 видобуток самородної сірки було припинено. У Передкарпатському басейні з 2000 проводили тільки роботи з підтримання родовищ в екологічно безпечному стані: осушення колишніх кар'єрів, водовідведення, охорона тощо.
Станом на 01.01.2021 Державним балансом враховано 10 родовищ самородної сірки та 2 об’єкти обліку елементарної сірки в нафтових родовищах (Коханівське, Прокопенківське). Запаси сірки категорій А+В+С1: руда — 406 706 тис. т, сірка — 100 178,0 тис. т.; категорії С2 — відповідно: 80 001 і 18 510 тис. т.
Фосфорити
Залягають у Придніпров'ї (Незвиське), Чернігівській (Кролевецьке) і Харківській (Ізюмське) областях. У кінці 20 ст. відкрито Покрово-Керченське родовище апатитів.
Пластові поклади фосфоритів конкреційного й зернистого типів є в кількох районах Волино-Поділля, Передкарпаття, Придністров'я, Дніпровсько-Донецької западини і Донбасу. Це переважно малопотужні пласти (0,5–1,0 м, рідше — до 3–5 м) кварц-глауконітових пісків, мергелей і вапняків, рідше — глини. Протяжність пластів досягає іноді десятків кілометрів. Вміст P2O5 в жовно-зернистих фосфоритах 3–8 %, в галечникових та конкреційних фосфоритах — до 34–38 %.
Станом на 01.01.2021 Державним балансом враховано 5 родовищ і 4 об’єкти обліку фосфоритових руд, представлених фосфатовмісними залізними рудами (3 об’єкти обліку), зернистими фосфоритами (2 родовища), жовновими фосфоритами (1 родовище, 1 об’єкт обліку) та фосфорито-глауконітовими рудами (2 родовища), а також техногенне родовище фосфорит-глауконітових руд Вербське (Хмельницька область).
Станом на 01.01.2021 запаси фосфоритових руд складають: категорій А+В+С1: руда — 390 786,77 тис. т, у перерахунку на P2O5 — 11 090,04 тис. т., категорії С2 — відповідно 83 948,15 і 4 018,46 тис. т.
Дорогоцінне та декоративне каміння
Дорогоцінне та декоративне каміння є важливим елементом мінерально-сировинного комплексу України. Розвідано 8 родовищ і виявлено понад 300 проявів близько сорока видів ювелірного та ювелірно-виробного каменю. Всі вони, а також родовища та рудопрояви декоративного каменю, зосереджені головним чином у 4-х геологічних структурах: Українському кристалічному щиті, Карпатських та Кримських горах і Дніпровсько-Донецькій западині. Кожна з них має власний перелік корисних копалин і відмінну від інших геологічну будову.
У геологічних утвореннях України виявлено таке дорогоцінне каміння: агат, аквамарин, алмаз, альмандин, амазоніт, аметист, бурштин, гагат геліор, гірський кришталь, джеспіліт, димчастий кварц, кремінь, кривавик, лабрадор, мармур, мармуровий онікс, моріон, нефрит, обсидіан, опал, піроп, пірофіліт, родоніт, родохрозит, рожевий кварц, рубін, сердолік, скам'яніле дерево, смарагд, содаліт, тигрове, котяче та соколине око, топаз, турмалін,уварцит, унгварит, фенакіт, халцедон, хризоліт, хризопраз, циркон, цитрин, чорноморит, яшма та ін.
Найбільш відомі родовища коштовних каменів в Україні: Волинське (топаз, берил, кварц, графічний пегматит), Клесівське (бурштин), Головинське та Федорівське (іризуючий лабрадор), Калюсицьке (онікс мармуровий), Прилуцьке (родоніт, родохрозит), Кур'янівське та Нагорнянське (агальматоліт). Найбільш унікальні родовища знаходяться в межах Українського щита. В цілому, запаси кольорових каменів є у Волинській та Рівненській областях, Приазов'ї і Кривбасі. Тут трапляються берил, топаз, бурштин, аметист, агат, яшма, гірський кришталь.
Станом на 01.01.2021 Державним балансом враховано родовища: Волинське (кварц, моріон; супутні — гірський кришталь, берил, топаз) в Житомирській області, Прелуки (родоніт) в Івано-Франківській області, Калюсицьке (онікс мармуровий) в Хмельницькій області та родовища бурштину в Рівненській області — Клесівське, Вільне, Володимирець Східний, Золоте (південно-східна та центральна ділянки), західна частина ділянки Каноничі, Томашгородське, Вирка, Дубівка; у Волинській області — Маневицьке 1, Маневицьке 2, Камінь-Каширське 1, Камінь-Каширське 2; у Житомирській області — Білківське та Вікторівка.
Будівельні та індустріальні корисні копалини
В Україні відомі численні родовища гіпсу (Пісківське, Михайлівське, Артемівське та ін.), каоліну (Великогадомінецьке, Глуховецьке, Володимирське та ін.), бентонітових і палигорськітових глин (Черкаське, Горбське та ін.), цеолітів (Сокирницьке), флюсових вапняків і доломіту (Оленівське, Новотроїцьке, Каракубське та ін.), вогнетривких глин (20 родовищ, зокрема Часів-Ярське, Новорайське, Новоселицьке, Пологівське та ін.), кварцитів (Овруцьке, Баницьке), формувальних пісків (Оріхівське, Пологівське та ін.), кварцових пісків (Великоглібовицьке, Новомихайлівське, Красногорівське та ін.), озокериту (Бориславське), природних пігментів (целик), перліту в Закарпатті, магнезиту (Правдинське), нефеліну в Приазов'ї та ін.
Станом на 01.01.2021 Державним балансом обліковано родовища:
- гіпсу та ангідриту — 47 (40 основних та 7 об’єктів обліку), зокрема: 44 — гіпсу та 3 — гіпсу та ангідриту, розробляють 22 родовища (17 родовищ і 5 об’єктів обліку).
- каоліну — 41 та 1 — об’єкту обліку, розробляють 21 родовище та 1 об’єкт обліку;
- бентонітових глин — 9 (8 основних і один об’єкт обліку) з розвіданими та затвердженими у встановленому порядку запасами, розробляють 3 родовища та 1 об’єкт обліку;
- піску формувального — 14 і 7 об’єктів обліку, розробляяють 3 родовища і 6 об’єктів обліку;
- доломіту — 5 та 2 об’єкти обліку, розробляють 2 родовища та 2 об’єкти обліку;
- кварцито-кварцової сировини — 9, зокрема 5 — кварциту, 2 — пісковику кварцитовидного, 2 — піску кварцового.
Великі запаси флюсових вапняків розташовані у Донецькій області та АР Крим, доломітів — у Донецькій, Дніпропетровській і Закарпатській областях: основні запаси вогнетривких глин — у Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій і Черкаській областях; кварцитів — у Житомирській (Овруцьке), Кіровоградській (Малоскелеватське), Сумській (Баницьке) та Донецькій (Красногорівське) областях; найбільші родовища формувальних матеріалів — в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській і Запорізькій областях. Особливо багато в Україні високоякісного каоліну, запаси якого зосереджені в Житомирській, Хмельницькій, Черкаській, Дніпропетровській і Запорізькій областях. На бентонітові глини багаті Черкаська і Закарпатська області. У Тернопільській, Хмельницькій, Івано-Франківській і Львівській областях розміщені основні родовища вапняків.
Для виробництва вогнетривів необхідні тальк-магнезити і форстерити. Промислові запаси перших локалізуються в межах Правдинського родовища, пошуки форстеритових вогнетривів вели у Приазов'ї. У Кривбасі є талькові породи — сировина для виробництва вогнетривів.
В Україні розвідано понад 1 300 родовищ нерудних будівельних матеріалів: магматичні, метаморфічні і осадові породи різного віку. Найбільше значення мають родовища цементної сировини: вапняку (Волощинське, Григорівське та ін.), мергелю (Здолбунівське, Краматорське та ін.), глини (Гуменецьке, Волощинське та ін.), опоки (Первозванівське, Коноплянське, Амвросіївське та ін.).
Україна має значні ресурси й запаси високоглиноземної сировини, що локалізується головним чином в докембрійських утвореннях Українського кристалічного щита. Вона представлена андалузит-, дистен- та силіманітовмісними породами (кварцити, сланці, ґнейси тощо) та продуктами їхнього вивітрювання. Державним балансом враховувано запаси дистену та силіманіту в пісках 2-х комплексних родовищ: Малишевському та Вовчанському (Дніпропетровщина).
Облицювальний камінь
В Україні родовища облицювального каменю відомі в межах Українського кристалічного щита, Волино-Подільської плити, Карпат, Криму та Донецької складчастої споруди. Розвідано понад 300 родовищ природного облицювального каменю. Основним його джерелом є Український щит, в межах якого зосереджено близько 140 родовищ гранітів, чарнокітів, ендербітів, габро, лабрадоритів з високими технічними і декоративними властивостями. Значні запаси граніту зосереджені в Кіровоградській, Запорізькій, Дніпропетровській і Донецькій областях. Серед різноманіття українського декоративного каменю особливу увагу привертають граніти: червонокапустинський (Новоукраїнка Кіровоградської області), червоно-жовтий, сірий, коричневий, рожево-червоний (Омелянівське, Корнінське, Дідковецьке, Лизниківське родовища на Житомирщині), темно-малиновий та сірий (Токівське та Кудашівське на Дніпропетровщині); сірий (Танське на Черкащині та Янцівське у Запорізькій області) та ін. Відомі українські родовища лабрадоритів та габро: Осниківське, Синій Камінь, Верхолузьке, Торчинське. Поклади облицювального каменю є в більшості областей, але найцінніші види його залягають на Поліссі — в Рівненській, Житомирській, а також Запорізькій, Закарпатській і Хмельницькій областях.
Станом на 01.01.2021 Державним балансом обліковано 255 родовищ, із яких розробляють 137. Загальні балансові запаси каменю облицювального в Україні становить 333 454,81 тис. м3, за категорією С2 – 40 250,48 тис. м3, забалансові —19 056,4тис. м3, запаси з невизначенним промисловим значенням складають 511 тис. м3. Переважна кількість балансових запасів, розвіданих за категоріями А+В+С1, належить до гранітів — понад 70 родовищ, габро — понад 60 родовищ, лабрадоритів — 45 родовищ. Вапняк мармуризований представлений 12-ма родовищами, пісковик — 17-ма, туф – 5-ма, гіпс – 4-ма, мармур – 3-ма. Решта родовищ представлені іншими видами кристалічних порід, таких як габро-діабаз, сієніт, грано-діорит, габро-анортозит, травертин тощо.
Переробка і використання
Нерудні корисні копалини використовують у натуральному вигляді або після термічної, хімічної, механічної обробки, а також для вилучення з них сполук неметалічних елементів. Нерудні корисні копалини застосовують:
- як будівельні матеріали (граніт, вапняк, доломіт, мармур, пісковики та ін.;
- як сировина для виробництва мінеральних добрив (фосфорит, калійні солі, апатит);
- як сировина для загальнохімічного виробництва (самородна сірка), пірит, апатит;
- як сировина для металургії (флюси: вапняки, кварцити, флюорит);
- як вогнетривкі матеріали для металургії (доломіт, магнезит, вогнетривкі глини);
- як сировина для виробництва мінеральних фарб (вохра, кіновар);
- як технічні кристали (алмаз, п'езокварц, ісландський шпат);
- як дорогоцінне та виробне каміння (смарагд, агат, малахіт, бірюза та ін.);
- як абразивні матеріали (корунд).
Частина нерудних матеріалів використовується за декількома призначеннями, наприклад графіт — у металургії, в ядерній енергетиці, в електротехніці і як сировина в різних галузях хімії.
Номенклатура нерудних корисних копалин постійно збільшується з розвитком нових технологій, що дозволяють промислове освоєння гірських порід і мінералів, що раніше не використовуються, таких як перліт або волластоніт.
Література
- Атлас родовищ нафти і газу України : у 6 т. / гол. ред. М. М. Іванюта. Львів : Центр Європи, 1998.
- Гурський Д. С. Неметалічні корисні копалини // Металічні і неметалічні корисні копалини / Гурський Д. С., Єсипчук К. Ю., Калінін В. І. та ін. ; Наук. ред. М. П. Щербак, С. В. Гошовський. НАН України, Держ. геолог. служба України. Київ : Центр Європи, 2006. Т. 2. 551 с.
- Мала гірнича енциклопедія: у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. Донецьк : Східний видавничий дім, 2004–2013.
- Сивий М., Паранько І., Іванов Є. Географія мінеральних ресурсів України. Львів : Простір М, 2013. 683 с.
- Омельчук О.В., Загнітко В.М., Курило М.М. Пошуки та розвідка родовищ корисних копалин. Київ : Інститут геології НАН України, 2017. 198 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Білецький В. С. Неметалічні корисні копалини України // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Неметалічні корисні копалини України (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 01.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
Оновлено: 01.04.2024
