Софроніївський монастир
Софро́ніївський монасти́р — частково втрачений комплекс об’єктів архітектурної спадщини, поблизу с. Нової Слободи Конотопського району Сумської області, Україна.
1-собор Різдва Богородиці; 2-церква Успіння Богородиці; 3-дзвіниця; 4-надбрамна Покровська церква; 5-Вознесенська церква з лікарнею і братськими келіями; 6-ризниця; 7-братський корпус; 8-іконописна майстерня; 9-трапезна; 10-складський корпус; 11-новий настоятельський корпус; 12-пекарня; 13-флігель; 14-новий лікарняний корпус; 15-мур з брамою
Зміст
Загальні відомості
Архітектурний комплекс монастиря займає поєднані сідловиною вершини двох гір над долиною р. Сейму (болото Молче). Узгір’я від доби середньовіччя відоме як Чудна гора, в її надрах — печерний комплекс. Монастирська надбрамна Покровська церква є архітектурною домінантою в ландшафті.
Історична довідка
1405 над Чудною горою з’явилася визнана чудотворною ікона Богородиці. Мешканці м. Путивля (за 20 верст) звели тут дерев’яну церкву Богородиці. Довкола оселилися ченці, копаючи печери на схилах гір. Невеликий монастир отримав назву Молчанська (Мовчанська) Різдва Богородиці пустинь. Наприкінці 16 ст. ченці купили у м. Путивлі кілька дворів; в острозі на посаді спорудили у 1580-х дерев’яний храм Різдва Богородиці. 1592 під час нападу кримських татар Мовчанську пустинь спалено, ченці на чолі з ігуменом Пафнутієм 1593 переселилися до м. Путивля і створили новий Мовчанський монастир. 1605 пустинь документально закріплено за Мовчанським монастирем. На місці храму поставили дерев’яну церкву Різдва Пресвятої Богородиці Печерської, при ній облаштували келії. 1630 споруджено першу муровану церкву Різдва Богородиці. 1653 відновлено колишній монастир. Відтоді монастир у м. Путивлі стали називати Великим Мовчанським, а той, що над болотом Молче, — Малим Мовчанським пустинним. В останньому 1656–1692 правив братією ієромонах Софроній з м. Путивля. За його правління монастир став одним з найвідоміших у регіоні Посейм’я. За життя ігумена монастир називали Софронієвим, а після смерті 1692 закріпилося офіційне найменування Софронієва пустинь або Софроніївський монастир.
Архітектурний комплекс мурованих споруд сформувався протягом 18 — початку 20 ст.
1921 монастир було закрито. У 1950-х більшість (близько 30) монастирських споруд розібрано. Збереглися 3 старовинні муровані споруди, підвальна частина 4-ї, частково — мур з брамою, а також печерний комплекс. У 1980-х залишки комплексу дослідив В. Вечерський, унаслідок чого Софроніївський монастир включено до Зводу пам’яток історії та культури України (т. «Сумська область») та рішенням Сумського обласного виконавчого комітету від 20.05.1988 № 112 оголошено пам’яткою архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним № 106-См.
Характеристики
Головні будівлі — собор Різдва Богородиці, церква Успіння Богородиці, трапезна, ризниця (старий настоятельский корпус), братський і складський корпуси були розташовані дуже тісно — для захисту від вітру взимку. Соборний храм, побудований 1630, неодноразово зазнав перебудови. Наприкінці 19 ст. був найбільшим у монастирі: в стилі класицизму, увінчаний великою сферичною банею на циліндричному підбаннику, з чотирма малими банями на кутах.
Поряд із собором стояла велика двоповерхова церква (будували 1710–1718, перебудовували з розширенням 1762 і 1890). У нижньому поверсі — тепла церква Благовіщення Пресвятої Богородиці з бічним вівтарем в ім’я святителів Миколи й Іони, митрополита Московського. На верхньому містилася Церква Успіння Пресвятої Богородиці з бічним вівтарем Преображення Господня. До західного фасаду прилягала висока п’ятиярусна монастирська дзвіниця (побудована наприкінці 18 ст.). Навпроти — 1801–1808 зведено тридільну і начебто трибанну церкву Вознесіння Господня (світловою була тільки середня баня, а бані над вівтарем і західним приміщенням — глухі). До храму впритул прилягали двоповерхові корпуси; замикали головну монастирську площу. На схід стояла одноповерхова на підвалі монастирська ризниця (збереглися склепінчасті підвальні приміщення другої половини 17 ст.).
На східних схилах Чудної гори під соборним храмом і монастирською ризницею, у лесових (див. Лес) ґрунтах є кілька печерних комплексів. Частину розчищено, інші не досліджено. Складаються з ходів, келій, ніш-аркасолій для поховань та ін. приміщень. Стіни і склепіння кільцевого підземного лабіринту муровані з цегли (18 ст.). Підземна церква Преподобних Антонія і Феодосія Печерських (відновлена 1766) мала склепіння, стягнуті залізними затяжками, заведеними в мурування. Головний вхід до монастиря та арка проїзду були розташовані у нижньому ярусі двох’ярусної Надбрамної церкви Покрови Пресвятої Богородиці. Другий ярус — тридільний однобанний храм у стилі бароко заввишки 31,5 м. Горішня церква тридільна, однобанна, світла завдяки великим вікнам, розташованим у три яруси. Центральний четверик за допомогою плоских трикутних пандативів ніс світловий восьмерик із зімкнутим восьмигранним куполом.
Монастирська трапезна палата (кінець 17 ст.) розміщувалася на схилі (на південний схід від собору). Була з одного боку одно-, а з іншого — двоповерхова. Мала двосхилий дах з високими фронтонами на причілках і фасади без декору.
Зазнала значних руйнувань протягом 20 ст. Відбудована 1999–2004 (без дотримання первісних архітектурних форм). Збережено інтер’єр головного трапезного залу: два квадратні у плані стовпи по поздовжній осі приміщення служать опорами для склепіння складної форми. У цокольному поверсі — ще один квадратний зал; склепіння спираються на центральний стовп. Те, що Софроніївська трапезна відрізнялась від інших українських монастирських трапезних, пояснюють впливом московської архітектури.
Монастирський мур 4,26 м заввишки з південною монастирською брамою частково зберігся біля нового лікарняного корпусу. Брама тридільна, аркова, її вінчав кокошник, над яким височіла маківка з хрестом.
Наприкінці 20 ст. з усіх споруд найменш поруйнована була двоповерхова на підвалі прямокутна у плані, коридорного розпланування будівля нового лікарняного корпусу (1911). Стала головною у відродженому монастирі Української православної церкви Московського патріархату.
1999–2001 проведено археологічні дослідження, за проектом архітектора В. Бикова реставровано головну споруду відновленого монастиря. 2001–2004 прокладено дорогу від с. Нова Слобода, інженерні мережі, реставровано Покровську надбрамну церкву та колишню трапезну, розпочато відбудову монастирського собору.
Значення
Софроніївський монастир був одним із найбільших на Лівобережній Україні, його порівнювали з Києво-Печерською лаврою. Збережені монастирські споруди є унікальними в Україні: Покровська надбрамна церква не має тепер жодного аналога, а трапезна є єдиним зразком двостовпного трапезного залу. Унікальний печерний комплекс порівнюваний з Антонієвими печерами Троїцько-Іллінського монастиря в Чернігові та печерами Києво-Печерської лаври.
Додатково
- На південно-східному схилі Чудної гори відкрито для відвідування печерний комплекс. З каплички (2000–2004) можна потрапити у підземну традиційну тридільну церкву Преподобних Антонія і Феодосія Печерських (10 × 4 м). Підземний коридор веде у напрямку втраченого собору Різдва Богородиці (до кінця не досліджений).
- 19.09.1939 наказом народного комісара внутрішніх справ СРСР Л. Берії у монастирі влаштовано Путивльський табір НКВС для утримання польських військовополонених, який діяв до липня 1941. 2014 біля монастирської брами встановлено гранітний обеліск із польською символікою в пам’ять про злочин СРСР щодо польських військовополонених.
- 1942 у монастирі містився штаб партизанського загону С. Ковпака.
Галерея
|
Література
- Описание Путивльской Молчанской Рождество-Богородицкой Софрониевой пустыни, находящейся в Курской епархии. Санкт-Петербург : Гуттенберговая типография, 1846. 58 с.
- Палладий. Историко-статистическое описание Молчанской рождества Богородицы Печерской мужской общежительной Софрониевой пустыни. Москва : Типография В. А. Гатцук, 1895. 120 с.
- Луговской А., Вечерский В., Тупик С. та ін. Софрониевский монастырь. Из истории Молчанской Печерской Рождества Пресвятой Богородицы пустыни. Киев : Оптима, 2001. 120 с.
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 503–513.
- Вечерський В. Монастирі та храми Путивльщини. Київ : Техніка, 2007. С. 109–143.
- Вечерський В. Українські монастирі. Київ : Наш час, 2008. С. 253–267.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Софроніївський монастир // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Софроніївський монастир (дата звернення: 14.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.11.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
