Домницький монастир Різдва Богородиці

До́мницький монасти́р Різдва́ Богоро́диціансамбль пам’яток архітектури, Чернігівська область, Україна.

Домницький монастир Різдва Богородиці. Панорама. Фото кінця 19 ст.
Домницький монастир Різдва Богородиці. План. Кресленик Вечерського В. В.: 1–собор; 2–трапезна; 3–надбрамна дзвіниця; 4–братський корпус; 5–настоятельський корпус
Домницький монастир Різдва Богородиці 3.jpg
Західний фасад собору Різдва Богородиці
План собору Різдва Богородиці. Кресленик Вечерського В. В.
Західний фасад собору.
Колишня надбрамна дзвіниця
Трапезна церква Святої Параскеви.

Загальні відомості

Архітектурний ансамбль розташований у рівнинній місцевості на невисокому пагорбі посеред соснового лісу та заплавних лук р. Домниці (правого допливу р. Десни), від якої походить назва монастиря.

Історична довідка

Православний чоловічий монастир засновано універсалом гетьмана І. Мазепи 16.05.1699. Гетьманським коштом поставлено дерев’яну церкву Різдва Богородиці. Муроване будівництво розпочалося 1762 за ігумена Ієрофея (Малицького, 1727–1799; тепер Україна): зведено підземні льохи й мур довкола обителі. 1774 замість розібраної дерев’яної побудовано муровану надбрамну Миколаївську церкву, але до 1805 більшість монастирських споруд були дерев’яними. У другій половині 18 ст. монастирем став опікуватися А. Безбородько, а після його смерті 1780 — син, О. Безбородько, котрий виділив кошти на будівництво всіх мурованих монастирських споруд. Після його смерті 1799 розбудовою монастиря займався молодший брат І. Безбородько. 1798 отримано дозвіл на спорудження мурованого собору з використанням будівельного матеріалу розібраних споруд скасованого Макошинського монастиря (містився за 40 км на схід від Домницького на правобережжі р. Десни). Собор Різдва Богородиці закладено 1800, освячено 1806. Тоді ж збудовано муровані: трапезну церкву Святої Параскеви, корпуси келій і настоятеля, новий мур довкола монастиря, а Миколаївську надбрамну церкву перебудовано на дзвіницю. Автором проектів монастирських споруд вважають архітектора Дж. Кваренгі, котрий виконував численні замовлення братів Безбородьків, але документальних свідчень його авторства щодо споруд Домницького монастиря не виявлено. Протягом 1832–1837 монастирські споруди відремонтовано й частково перебудовано, зокрема настоятельський корпус.

1925 монастир закрито. 1928 тут улаштували Домницьку комуну, перетворену 1931 на сільськогосподарську артіль. 1932–1936 діяла тільки церква Святої Параскеви. 1936 розпочалося розбирання на будівельний матеріал монастирських храмів, проте основні муровані споруди збереглися, хоча й у спотвореному вигляді: собор Різдва Богородиці, трапезна церква Святої Параскеви, надбрамна дзвіниця, братський і настоятельський корпуси, частково — мур довкола монастиря. 1941–1952 відновлено діяльність монастиря як жіночого. У повоєнну добу тут містився будинок інвалідів, з 1987 — лікувально-трудовий профілакторій, з 1992 — колонія-поселення для ув’язнених, котрі відбули частину покарання (з 2002 — Державна установа «Домницький виправний центр № 135», з 2020 — у стані припинення).

Протягом 1950-х — 1970-х на території монастиря зведено кілька мурованих одноповерхових корпусів, що спотворили композицію ансамблю. За результатами натурних досліджень В. Вечерського 1988 ансамбль включено до Зводу пам’яток історії та культури України (том «Чернігівська область») і рішенням Чернігівського обласного виконавчого комітету від 26.06.1989 № 130 оголошено пам’яткою архітектури й містобудування місцевого значення з охоронним № 63-Чг. 1992 церкву Святої Параскеви передано парафіяльній громаді. 1995 відроджено чоловічий монастир Української православної церкви Московського патріархату, 2011 йому передано собор Різдва Богородиці, який 2016 реконструйовано без збереження первісних архітектурних форм.

Характеристика

Територія монастиря прямокутна в плані. У центрі на найвищому місці стоїть собор, у південному пряслі монастирського муру — надбрамна дзвіниця. Перед головним західним фасадом собору в одну лінію розміщені трапезна і братський корпус, а на південь від собору — настоятельський корпус. Ансамбль має регулярну композицію, традиційну для православних монастирів.

Собор Різдва Богородиці — кубічний, хрестовокупольний, однобанний, у стилі високого класицизму. Північний, південний і західний фасади акцентували монументальні чотириколонні портики тосканського ордера з трикутними фронтонами (не збережено), а зі сходу — циліндрична апсида, накрита конхою. Вінчає споруду масивна сферична баня на циліндричному підбаннику. Характерну для високого класицизму монументальність і лапідарність об’єму підкреслюють високий аттик, що закриває спадистий дах, а також стриманий декор: вікна без наличників, неглибокі ніші, пілястри тосканського ордера. Композиція собору та його декор характерні для церкових споруд архітектора Дж. Кваренгі.

Основу надбрамної дзвіниці становить тридільний об’єм Миколаївської церкви 1774: центральна дільниця в плані — квадрат зі зрізаними кутами; західна та східна — прямокутники з заокругленими зовнішніми кутами. Протягом 1800–1806 другий ярус церкви перебудовано й перетворено на дзвіницю. Споруда стала двоярусною трипрогоновою: у середньому прогоні в першому ярусі — брама, у другому — велика арка дзвону. Бічні дільниці були нижчі від середньої, мали спадисті дахи; центральну вінчала сферична декоративна баня з ліхтариком. У середині 20 ст. середній прогін другого ярусу був перебудований: арку дзвону й баню знищено, у стінах влаштовано прямокутні вікна і всю споруду підведено під єдиний карниз. Архітектурні форми цієї пам’ятки демонструють перехід від стилю бароко до класицизму.

Трапезна церква Святої Параскеви, збудована 1806, є одноповерховою зальною будівлею з циліндричною апсидою. Її увінчував четверик зі сферичною банею (не збережено). Протягом 1832–1837 з півночі прибудовано господарський корпус. Будівля має плоскі балкові перекриття та двосхилі дахи. Фасадні площини членують широкі лопатки. 1995 церкву увінчано новою восьмигранною банею на восьмерику.

Настоятельський корпус збудовано 1806, перебудовано 1832–1837. Прямокутний у плані, одноповерховий, із анфіладним розплануванням, плоскими перекриттями і чотирисхилим дахом, без фасадного декору.

Братський корпус одноповерховий, видовжений, з плоскими перекриттями й високим чотирисхилим дахом. Вікна прямокутні, декору на фасадах немає.

Значення

Ансамбль Домницького монастиря є рідкісною пам’яткою містобудування і архітектури доби розквіту класицизму в Україні.

Література

  1. Историко-статистическое описание Черниговской епархии : в 7 кн. Чернигов : Губернская типография, 1874. Кн. 3. С. 219–236.
  2. Пилявский В. Джакомо Кваренги. Ленинград : Стройиздат, 1981. С. 157–159.
  3. Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 125–128.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Домницький монастир Різдва Богородиці // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Домницький монастир Різдва Богородиці (дата звернення: 7.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
10.12.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶