Олександрія, парк у Білій Церкві
Олександрі́я, па́рк у Бі́лій Це́ркві — пам’ятка архітектури й містобудування національного значення, Київська область, Україна.
Історична довідка
Засновано 1797 як складову частину спочатку літньої, а пізніше — основної резиденції графів Браницьких у м. Білій Церкві. Назву паркові дали за ім’ям його власниці й засновниці графині О. В. Браницької з Енгельгардтів (1754–1838; тепер Україна). Парк створено на основі природної діброви згідно з планом і під керівництвом архітектора-паркобудівника Моффо (середина 18 ст. — перша чверть 19 ст., Франція) за участю архітектора Д. Ботані (середина 18 ст. — перша чверть 19 ст.; Італія) та садівника А. Станге (Штунге; середина 18 ст. — перша чверть 19 ст.; тепер Україна). Пізніше роботами керували садівники Бартецький і Вітт, а 1815–1865 — садівник А. Єнс (1800–1869; тепер Україна). Початковим ядром садиби став архітектурний ансамбль Дідинця, що складався з палацу і флігелів обабіч курдонера, танцювального та інших павільйонів (не збережено; танцювальний павільйон відбудовано у 2010-х). На захід від Дідинця закладено регулярний сад і квітники, а також фруктовий зимовий сад, обнесений муром. Основні паркові споруди, що збереглися, збудовано на зламі 18–19 ст. 1829 на відзнаку взяття російським військом турецької фортеці Варни (тепер Болгарія) на схід від Дідинця створено комплекс споруд і скульптур під назвою «Варна». Тоді ж біля річки споруджено Турецький будинок та арковий міст. У 1860-х західну частину парку, яка була лісовим масивом, розплановано й пристосовано до полювання. Тут розчищено поляни, влаштовано звіринець і фазанник, споруджено мисливський павільйон. Наприкінці 1880-х уздовж північної межі парку влаштовано захисні зелені насадження.
1918–1920 палацово-парковий ансамбль зазнав значних руйнувань, зокрема знищено споруди Дідинця. 1922 парк оголошено природним заповідником. 1946 його передано в підпорядкування Академії наук УРСР. 1947 розпочато реставрацію: парк оточено огорожею, розчищено хащі й насаджено дерева. 1958–1967 за проєктами архітектора Д. М. Криворучка (1906 — після 1964; тепер Україна) реставровано більшість паркових архітектурних споруд. Тепер — Державний дендрологічний парк «Олександрія», підпорядкований НАН України.
Характеристика
Парк загальною площею 400,67 га розташований на північно-західній околиці міста на другій надзаплавній терасі лівого берега р. Росі (висота 80–106 м над рівнем моря). З півночі парк обмежує дорога у м. Сквиру.
Рельєф парку утворюють три глибокі, майже рівнобіжні балки, які розділяють схил, що полого спускається до р. Росі. Оскільки в балках були численні джерела, то на цій основі створено систему трьох каскадів з 20 ставків загальною площею 12 га. Багато ділянок парку прикрашають виходи граніту на поверхню. Це явище ефектно використано в комбінації з водними протоками, що утворюють каскади й водоспади, та в оформленні джерел. Ландшафтною домінантою території є розташована на березі річки в південно-західному куті парку Палієва гора з залишками земляних укріплень початку 18 ст.
Дідинець, Велика й Мала поляни з прилеглими та орієнтованими на них алеями є розпланувальним ядром парку, вирішеного в англійському пейзажному стилі. Для його розпланування характерні криволінійне трасування доріг та алей і відсутність строгих осьових перспектив. Теперішні прямолінійні дороги й алеї прокладено в другій половині 19 — 20 ст. Розпланувальна мережа підпорядкована ландшафту, організовуючи зв’язок між оглядовими майданчиками й архітектурними спорудами, розташування яких також підпорядковано природним умовам. Основою рослинності є місцеві породи — дуб, клен, сосна, тополя, черемха, доповнені 600 видами екзотів — дерев і чагарників. До найвизначніших гідрологічних об’єктів парку належать ставки — Холодний, Лазневий і Дзеркальний — та водоспад Черепаха. Найвизначніші серед уцілілих архітектурних споруд — колонада «Відлуння», павільйон «Ротонда», арковий і Китайський містки, павільйон «Руїни», фортеця «Варна», а також малі архітектурні форми — Колона смутку, джерело «Лев» тощо.
Павільйон «Відлуння» (Амфітеатр) прилягає зі сходу до Великої поляни. Мурована стіна, що в плані утворює напівколо діаметром 32 м, доповнена колонадою іонічного ордера. Ця галерея фіксується по краях прямокутними в плані приміщеннями, причілкові стіни яких декоровано портиками з тричвертних колон, що несуть антаблемент із трикутними фронтонами. Назва павільйону пов’язана з його унікальними акустичними особливостями. Потинькована й побілена споруда сприймається світлим силуетом на тлі темних деревних крон і є композиційним акцентом Великої поляни.
Павільйон «Ротонда» стоїть у східній частині парку недалеко від головного входу. Це окремо розташована монументальна екседра, призначена для встановлення скульптури: спершу — бюста імператриці Катерини II роботи скульптора Ф. Шубіна, згодом — скульптурного зображення князя Г. Потьомкіна, племінницею якого була засновниця парку. Екседру у фасадній площині перетинає масивний архітрав, підтримуваний чотирма колонами коринфського ордера. Внутрішню поверхню конхи екседри розчленовано на кесони.
Арковий міст у південній частині парку поєднує берег водойми з півостровом. Він мурований, однопрогоновий, 21 м завдовжки і 2 м завширшки. З нього відкривається парковий краєвид.
Китайський місток розташовано з південного боку Великої поляни в місці перепаду рівнів каскаду ставків у головній балці. Це трипрогонова мурована конструкція з альтанкою над середньою частиною, яка є майданчиком для огляду перспектив униз і вгору уздовж каскаду ставків.
Значення
Незважаючи на перебудови та втрати, білоцерківський парк «Олександрія» — найбільший і один із найкращих та найдавніших ландшафтних парків України, побудованих у стилі класицизму. Паркові споруди збереглися частково і мають стилістику, у якій класицизм органічно поєднано з романтизмом. Стилістикою класицизму позначені будинок управителя, головний вхід, колонада «Відлуння», павільйон «Ротонда», циліндрична альтанка та нещодавно відбудований танцювальний павільйон на Дідинці. Стилістикою романтизму, що виникла у межах класицизму як закономірна реакція на його жорстку нормативність, позначено: споруда «Руїни», яка виконує функцію греблі, що перегачує струмок, утворивши став; Китайський місток, Турецький будиночок та аркові містки. Ці романтичні стилізації сумісні з панівною класицистичною стилістикою і створюють гармонійне архітектурне й ландшафтне середовище найвищого ціннісного рівня. Це засвідчують періодичні (протягом останнього десятиріччя) спроби подати парк «Олександрія» на внесення до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (станом на 2022 не реалізовано).
Література
- Вечерський В. Парк «Олександрія» // Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання / Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін.; За ред. Мардера А. П. та Вечерського В. В. Київ : Техніка, 2000. С. 128–130.
- Родічкін І, Родічкіна О. Маєток Браницьких «Олександрія» // Старовинні маєтки України. Київ : Мистецтво, 2005. С. 158–171.
- Томілович Л. Олександрія // Парки України. Київ : Балтія-Друк, 2008. С. 120–139.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Олександрія, парк у Білій Церкві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Олександрія, парк у Білій Церкві (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
