Троїцький собор і дзвіниця в Глухові
Тро́їцький собо́р і дзвіни́ця в Глу́хові — втрачені об'єкти архітектурної спадщини, Шосткинський район, Сумська область, Україна.
Зміст
Історична довідка
Дерев’яний Троїцький собор, збудований 1657, згорів під час пожежі 1748. Але ще від часу переміщення гетьманської резиденції до м. Глухова 1708 старий собор не відповідав статусу міста, тож 1720 гетьман І. Скоропадський уклав контракт на будівництво нового мурованого собору, в якому застеріг собі право втручатися в архітектурні кресленики і визначати пропорції споруди. Смерть замовника 1722 зупинила будівництво до 1734, коли російська імператриця Анна Іванівна дозволила використати на будівництво 1000 рублів з місцевих доходів (з них надійшла половина). 1722 собор звели на висоту 70см., 1741 – на 6 м.
Будівництво переривали два пожежі 1748 і 1784. З 1765 спорудженням собору керував архітектор А. Квасов, котрий змінив проект, увінчавши західний фасад двоярусною дзвіницею. Навесні 1769, коли мурували соборні куполи, дзвіниця завалилася, зруйнувавши північно-західний кут собору. Руйнування почали виправляти 1773 за проектом А. Квасова, якому не поставили в вину катастрофу 1769. За його пропозицією муровану соборну дзвіницю збудували 1772-1799 окремо, з північного боку від собору. У зв’язку з хворобою А. Квасова будівництвом з 1773 керував його учень Ф. Савич (1747 – після 1790; теперУкраїна). Пожежа 1784 пошкодила дах і бані майже завершеного собору. 1791 російська імператриця Катерина ІІ асигнувала на собор 10 000 рублів, розпорядившись використати як будівельний матеріал для нього цеглу з розібраних споруд Михайлівської та Успенської монастирської церков. Основні будівельні роботи завершено 1790, опоряджувальні – 1799 і собор та дзвіницю освячено. Іконостас в інтер’єрі виконано за проектом А. Квасова. Собор мав 5 вівтарів: унизу – головний Пресвятої Трійці, правий Святої Варвари, лівий праведних Захарії і Єлизавети; на хорах – Іллі Пророка та святителя Митрофана Воронезького. 1910 собор відремонтовано. З 1921 належав Українській автокефальній православній церкві.
1930 собор закрито, знищено іконостас і перетворено на склад зерна, сільськогосподарської техніки та автозапчастин. 14.03.1929 секретаріат Всеукраїнського центрального виконавчого комітету за поданням Народного комісаріату внутрішніх справ УСРР дозволив зруйнувати дзвіницю. Оскільки рішення ухвалили без погодження з Народним комісаріатом освіти УСРР, Ф. Ернст звернувся до Глухівського окружного виконавчого комітету з проханням зберегти пам’ятку. Його підтримав заступник народного комісара освіти О. Полоцький (1886-1938; Україна). Незважаючи на це руйнування дзвіниці розпочато 12.06.1929 і завершено 1930.
Після Другої світової війни собор не використовувався і зазнавав руйнувань. Постановою Ради Міністрів УРСР 28.03.1956 № 320 його визнано пам’яткою архітектури республіканського значення з охоронним № 6. 1961-1962 його неправомірно визнали аварійним, з дозволу Державного комітету Ради Міністрів УРСР у справах будівництва підірвали вибухівкою і потім протягом кількох місяців демонтували руїни. На тому місці збудовано міську автостанцію та багатоквартирний житловий будинок. 1992 на стіні автостанції встановлено меморіальну табличку в пам’ять про знищений храм. Відтворення собору разом з реконструкцією історичної Соборної площі передбачено урядовою Програмою відтворення визначних пам’яток історії та культури 1999, проте це рішення не виконано.
Характеристика
Собор і дзвіниця стояли поряд з Миколаївською церквою на центральній площі міста – Соборній. Собор з дзвіницею формували ансамбль головних архітектурних домінант м. Глухова.
Собор хрестовокупольний, тринавовий, шестистовпний, триапсидний, з хорами. Така композиція походить із доби Давньої Русі й засвідчує спадковість національних архітектурних традицій. Вінчали собор три бані, поставлені по поздовжній осі. З них тільки центральна була конструктивною, на світловому восьмерику, а західна і східна – декоративні. Розміри собору в плані 35×24,26 м, товщина стін 2,35 м. Оскільки будівництво тривало 80 років, в архітектурі храму поєдналася стилі бароко і класицизму.
Висока чотириярусна дзвіниця вирішена в стилі класицизму. Належала до архітектурного типу «четверик на четверику». Її вінчав восьмигранний підбанник з плескатою банею і високим шпилем. У кожній грані були арки, фланковані лопатками й пілястрами.
Значення
Троїцький собор в Глухові був останньою ланкою в розвитку започаткованого гетьманами І. Самойловичем та І. Мазепою державного типу міських і монастирських соборів, фундованих суспільною елітою Гетьманщини. Він поєднував традиції Давньої Русі, української народної архітектури та загальноєвропейську стилістику в українському трактуванні. Знищення собору та дзвіниці збіднило архітектурне середовище не тільки Глухова як одного з провідних історичних міст країни й національного заповідника, а й спотворило загальну картину розвитку української архітектури.
Додатково
За свідченнями М. Брайчевського та мистецтвознавця В. Пуцка (1941 р. н.; тепер Україна), київський історик архітектури І. Ігнаткін (1907-1991; тепер Україна) підписав фаховий висновок про те, що Троїцький собор в Глухові не має історичної та художньої цінності. Це стало підставою для ухвалення рішення про знищення пам’ятки.
Цитата
Довідавшись про знищення Троїцького собору в Глухові, М. Рильський 13.04.1962 написав листа головному архітектору Сумської області М. Махоньку:
«Тов. Єрмольський прислав мені В(ашу) відповідь йому в справі меморіальної таблиці на місці, де був (!) Троїцький собор. Лист цей мене дуже засмутив, особливо різнуло по серцю холодне: «после разборки Троицкого собора в Глухове». Я вчора вернувся із Польщі, бачив, як там любовно зберігають і реставрують пам’ятки старовини. А «разборка» – справа, звісно, найлегша, але навряд чи найкраща. В усякому разі, вважаю, що питання про обов’язкове встановлення меморіальної таблиці на місці Троїцького собору може бути і поставлене, і розв’язане вже сьогодні.»(Цит. за: Вечерський В. Максим Рильський: «…різнуло по серцю» // Пам’ятки України. 1989. № 1. С. 45)
Література
- Новаковська Н. Педагогічна діяльність архітектора Андрія Квасова на Україні // Питання історії архітектури та будівельної техніки України. Київ : Держбудвидав УРСР, 1959. С. 148-158.
- Пуцко В. Маловідома споруда А. Квасова в Україні // Архітектурна спадщина України. Вип. 3, част. 1. Київ : Українознавство, 1996. С. 121- 130.
- Вечерський В. Втрачені об’єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії і історії архітектури та містобудування, 2002. С. 281-284.
- Пуцко В. Троицкий собор в Глухове // Сіверщина в історії України: Збірник наукових праць. Суми : Еллада, 2008. С. 79-87.
- Тарасенко І. Кілька документів до історії глухівського Свято-Троїцького собору // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. Вип. 7. Київ–Глухів : Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК, 2014. С. 120-122.
- Юрченко С. Кілька документів про діяльність Андрія Квасова у Глухові // Сіверщина в історії України. Збірник наукових праць. Вип. 8. Київ–Глухів : Центр пам’яткознавства НАН України та УТОПІК, 2015. С. 14-24.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Троїцький собор і дзвіниця в Глухові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Троїцький собор і дзвіниця в Глухові (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.02.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
