Будівля Сецесіону у Відні
Буді́вля Сецесіо́ну у Ві́дні (нім. Wiener Secessionsgebäude) — визначний архітектурний об’єкт, Австрія.
Зміст
Загальні відомості
Будівлю розміщено у центрі м. Відня на західній периферії Карлспляц (площі Карла), яка є важливим транспортним вузлом загальноміського значення. Поряд у підземному колекторі протікає р. Відень. Навколо розташовані важливі громадські споруди: церква Святого Карла Борромея, Віденський технічний університет, Академія мистецтв, Будинок художників, Віденська філармонія, Міський музей та інші. Завдяки оригінальному архітектурному вирішенню невелика будівля Сецесіону, оточена багатоповерховими громадськими спорудами, є яскравим архітектурним акцентом у забудові. Поряд із будівлею встановлено бронзову скульптурну групу «Марк Антоній», створену 1899 А. Штрассером (1854–1927; Австрія) для Всесвітньої виставки в м. Парижі 1900.
Історична довідка
03.04.1897 група віденських художників Г. Клімт, А. Роллер, Е. Орлик (1862–1932; тепер Чехія — Німеччина), К. Мозер (1868–1918; Австрія), архітектори Й. Гоффман, Й. Ольбріх та інші, обурені відмовою прийняти на академічну виставку у віденському Будинку художників полотна Г. Клімта, заснували незалежне «Об’єднання художників Австрії», назване «Сецесіон» (лат. вихід, розрив). До перших 19 членів пізніше приєдналися: архітектор О. Вагнер; літератори Г. фон Гофмансталь, Р. М. Рільке, М. Метерлінк, К. Гамсун; композитори А. Шенберґ і А. фон Веберн. Від 1897 об’єднання видавало альманах «Весна священна» (лат. «Ver Sacrum») і влаштовували виставки. Завдяки цьому поширилася нова стилістика в архітектурі й мистецтві, яку в різних країнах Європи кінця 19 — початку 20 ст. називали модерн, югендштиль, ар-нуво, а в країнах Центрально-Східної Європи (зокрема і в Україні) отримала найменування Сецесіон, або Сецесія (за назвою об’єднання). 1897 місто безкоштовно надало цим художникам земельну ділянку, на якій вони своїм коштом із фінансовою підтримкою промисловця К. Вітгенштайна (1847–1913; Німеччина — Австрія; батько філософа Л. Вітгенштайна) 1897–1898 збудували виставкову будівлю, названу Сецесіоном.
Автор проекту — Й. Ольбріх. Проте перші ескізи виконав Г. Клімт, який визначив новаторський і лаконічний образ будівлі як храму нового мистецтва, без стилізацій під старовину. Від 1898 тут регулярно відбувалися виставки художнього об’єднання, серед яких найбільший резонанс отримала 14-та 1902, приурочена 75-річчю смерті Л. ван Бетховена. У головному залі експонували мармурову скульптуру М. Клінгера «Бетховен». По периметру на трьох стінах розмістили «Бетховенський фриз» (34 м × 2 м) Г. Клімта, присвячений 9-й симфонії композитора. Створений на час виставки фриз, після закриття підлягав знищенню. Проте після багатьох відчужень 1973 держава викупила твір у приватного власника. Після реставрації з 1986 фриз експонують у підвальному виставковому залі Сецесіону.
Будівля зазнала руйнувань під час бомбардування міста 1945 авіацією союзників. Після Другої світової війни відбудовано (1964), наукову реставрацію виконано 1982–1986 та 2017–2018. Тепер її використовують як виставкову будівлю для експонування сучасного мистецтва.
Характеристика
Мурована біла будівля в стилістиці сецесії (модерну) має компактну центричну композицію, увінчану вежею з куполом, що відповідає образним уявленням про храм високого чистого мистецтва. Одноповерхова з підвалом, на високому цоколі. У підвалі містяться технічні приміщення та зал, в якому експонується «Бетховенський фриз» Г. Клімта, в бельетажі — вестибюль з офісними приміщеннями обабіч нього і великий експозиційний зал із відкритим нерозчленованим внутрішнім простором, який мобільними перегородками можна поділяти на різні частини, незалежно від освітлення ззовні, оскільки на стелі влаштовано скляні ліхтарі верхнього світла.
Монументальний головний фасад симетричний, із вхідним порталом, бронзові двері якого виконав Георг Клімт (1867–1931; Австрія). Над порталом — аттик із написом, виконаним позолоченими накладними літерами: «Кожному часові — своє мистецтво, мистецтву — його свободу» (нім. «Der Zeit Ihre Kunst, Der Kunst Ihre Freiheit»). Це головне гасло Сецесіону, сформульоване його літописцем, журналістом Л. Хевеші (1843–1910; тепер Угорщина — Австрія).
Ліворуч від порталу на фасаді ще один напис: «Весна священна» (лат. «Ver Sacrum»). До порталу ведуть сходи, обабіч яких на тумбах стоять мозаїчні чаші для декоративних дерев, виконані Р. Орлі (1876–1945; Австрія). Над порталом влаштовано десюдепорт роботи скульптора О. Шимковица (1864–1947; Австрія) з барельєфними (див. Барельєф) маскаронами трьох горгон і написами «Живопис, архітектура, скульптура» (лат. «Malerei, architektur, plastik»). Площину стін над порталом покрито позолоченим рослинним орнаментом.
На бічних фасадах є 2 символічні барельєфні композиції з трьох сов з оливковим вінком (символ мудрості) роботи К. Мозера. Йому ж належать вітражі та внутрішнє опорядження. Вінчає будівлю чотиригранна декоративна вежа з ажурним сферичним куполом із позолоченої бронзи, що складається з лаврових гілок і листя. Цей купол надає сакрального вигляду будівлі, перегукуючись з банею церкви святого Карла Борромея, що міститься на протилежному кінці площі.
Значення
Будівля Сецесіону у Відні є програмним та найвідомішим твором стилю сецесії. Як спільне творіння архітектора Й. Ольбріха і художника Г. Клімта втілює розуміння мистецтва та його соціальної ролі, характерне для епохи модерну 20 ст. Це зразок не тільки новаторської архітектурної стилістики, а й декору, скульптурної пластики, монументального мистецтва, вітражів, умеблювання, а також принципів проектування експозиційних приміщень (виставок, музеїв), призначених для творів мистецтва.
Галерея
|
Додатково
Віденці іронічно поставилися до надто новаторської будівлі Сецесіону, назвавши її гробницею, східним мавзолеєм, поєднанням пічки з оранжереєю і «золотою капустиною». «Бетховенський фриз» — шедевр Г. Клімта, — тепер нерозривно пов’язаний з будівлею Сецесіону, 1902 викликав нерозуміння, звинувачення автора у порнографії і висновок критика Р. Гіршфельда (1857–1914; Чехія — Австрія): «Клімт цього разу знову створив мистецтво, доступне тільки трьом: одному лікарю-психіатру і двом санітарам». Натомість О. Роден, відвідавши виставку, залишився байдужим до скульптури М. Клінгера, але високо оцінив витвір Г. Клімта, висловивши йому своє захоплення.
Література
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. London : Mitchell Beazley Publishers Limited, 1979. P. 222.
- Горюнов В., Тубли М. Архитектура эпохи модерна. Концепции. Направления. Мастера. Санкт-Петербург : Стройиздат, 1992. С. 223–224.
- Fliedl G. Gustav Klimt. Koln : Taschen, 2006. P. 60–113.
- Borngasser B. Architecture from the Late Nineteenth Century to the Present Day // Vienna: Art and Architecture. Vienna : H. F. Ullmann, 2008. P. 298–299.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Будівля Сецесіону у Відні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Будівля Сецесіону у Відні (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
