Козацькі могили під Берестечком
Коза́цькі моги́ли під Бересте́чком — архітектурно-меморіальний комплекс, пам’ятка архітектури, історії, археології національного значення, державний історико-культурний заповідник, Дубенський район, Рівненська область, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Міститься в рівнинній заболоченій місцевості на лівому березі р. Пляшівки (правий доплив р. Стиру басейну р. Прип’яті) на схід від м. Берестечка поблизу сіл Пляшева й Острів.
Комплекс є центральною частиною заповідника площею 225 га. У складі: поле Берестецької битви з островом Журавлиха, мурована Георгiївська церква (архітектурна домінанта ландшафту), перенесена сюди дерев’яна Михайлiвська церква, монумент на честь 340-рiччя Берестецької битви (1991), а також музей у колишньому корпусі келій.
Історична довідка
Створено з метою вшанування пам’яті козаків, полеглих у Берестецькій битві 18–30.07.1651 між козацьким військом на чолі з Б. -З. Хмельницьким і військом Речі Посполитої на чолі з королем Яном ІІ Казимиром. Розташований поряд із місцем битви.
Задум спорудження храму-пам’ятника у місцевості, де селяни знаходили в землі багато людських останків і козацької зброї, виник 1908 з ініціативи архімандрита Почаївської Свято-Успенської лаври Віталія (Василя Івановича Максименка, 1873–1960; тепер Україна — США). Він очолив організаційну роботу та оголосив збирання пожертв для будівництва комплексу «Козацькі могили». З огляду на те, що було підкреслено православність козаків («полеглих за віру православну») і повністю ігноровано їхню українськість, імператор Микола ІІ це підтримав, пожертвувавши на будівництво 25 тисяч рублів.
Проект храму-пам’ятника опрацював студент архітектурного відділення Вищого художнього училища при Санкт-Петербурзькій (Імператорській) Академії мистецтв (тепер Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури й архітектури імені І. Ю. Рєпіна) В. Максимов (1882–1942; тепер РФ) під керівництвом свого вчителя, архітектора О. Щусєва. За цим проектом муровану Георгіївську церкву збудовано 1910–1914 під керівництвом волинського єпархіального архітектора В. Леонтовича (йому належить також ідея перенесення на територію меморіалу 1912 дерев’яної Михайлівської церкви із с. Острів. Георгіївський храм призначено для урочистих богослужінь у дні великих церковних свят та поминання полеглих. Оскільки жодна найбільша споруда не могла вмістити тієї кількості людей, які щороку хресним ходом приходили з Почаєва на Козацькі могили, вирішено влаштувати храм просто неба, винісши іконостас на головний фасад Георгіївської церкви. Так церковну паперть перетворено на солею. У звичайні дні богослужіння відбувалися в інтер’єрі.
У міжвоєнний період (1921–1939) за польської влади Козацькi могили були місцем паломництва свідомих українців.
За радянської влади тут влаштовано колгоспну ферму.
1966 створено відокремлений підрозділ Рівненського краєзнавчого музею.
На полі Берестецької битви 1970–1993 виконував системні археологічні дослідження історик, археолог, музеєзнавець І. Свєшніков (1915–1995; Україна), результати яких є вагомим науковим внеском і представлені в експозиції музею.
1991 на честь 340-рiччя битви навпроти головного входу в меморіал установлено пам’ятник полеглим козакам (скульптор А. Кущ). Постановою Кабiнету Мiнiстрів України вiд 12.09.1991 на базi Музею-заповiдника «Козацькi могили», що був вiддiлом Рiвненського обласного краєзнавчого музею, створено Державний історико-меморiальний заповiдник «Поле Берестецької битви».
Статус національного надано Указом Президента України 2001.
Заповiдник належить до державної власностi, пiдпорядкований Міністерству культури. Разом із заповідником на цій же території діє чоловічий Свято-Георгіївський монастир на Козацьких могилах Православної церкви України.
Характеристика
Меморіал створено у вигляді прямокутного в плані уфортифікованого монастирського двору, оточеного мурами та ровами. Через початок Першої світової війни 1914 проектний задум втілено частково (не збудовано дзвіницю, центральний вхід, мости, південний мур з вежами).
Центром композиції є дві церкви — Георгіївська і Михайлівська. Біля них двоповерхова будівля колишніх келій, де тепер міститься музей. Із заходу територія огороджена цегляним зубчастим муром завдовжки 97 м, укріпленим тринадцятьма контрфорсами, з двома брамами. Перед муром є рів з водою.
Георгіївська церква разом з папертю-солеєю в плані становить рівнораменний хрест, уписаний у квадрат (композиція, характерна для українського бароко). Загальне архітектурне вирішення — у стилі українського необароко з орієнтацією на улюблений козацтвом тип хрещатого п’ятиверхого храму. Оригінальність архітектурного задуму полягає в тому, що церкву ніби розрізано навпіл по лінії північ-південь і передню частину опущено під землю. Завдяки цьому з’явилася крипта — підземна церква Святої Параскеви П’ятниці (її контур на поверхні повторює солея). Головний фасад демонструє архітектурний розріз храму. По центру — велика арка, яка вміщує зовнішній іконостас з червоного та чорного гранітів з іконами пензля І. Їжакевича. Усю площину над іконостасом займає намальована ним на металі композиція «Голгофа». Арку, немов дві башти, фланкують бічні рамена храму. Увінчує церкву центральна баня, що спирається на підпружні арки. Перехід від арок до восьмерика підбанника виконано за допомогою тромпів. Зі сходу — вівтар, присвячений святому Георгію. Його ікони виконав І. Їжакевич. Південне та північне рамена містять кручені сходи, що ведуть на другий ярус із малим вівтарем святих великомучеників Бориса і Гліба, та вниз — у підземну церкву Святої Параскеви П’ятниці. На солеї влаштовано світловий колодязь-ліхтар, що освітлює осуарій — скляний саркофаг з козацькими черепами й кістками у крипті (підземній церкві Святої Параскеви П’ятниці). Асоціацію з печерним храмом посилює підземний хід, що сполучає дерев’яну Михайлівську церкву з криптою.
Михайлівську церкву, збудовану 1650 у сусідньому с. Острів, перенесено на теперішнє місце й реставровано 1912. Тридільна, триверха, складається з квадратних бабинця, нави й гранчастого вівтаря. Зруби рівновисокі, центральний вивершений наметовим верхом на світловому восьмерику. Перехід стін від четверика до восьмерика — за допомогою плоских пандативів. Вівтар перекрито восьмигранним наметом, що зовні має пластичну форму з ковніром і перехватом в основі. Таке саме завершення має бабинець. Споруду (крім західного фасаду) 1914 оточено опасанням на стовпчиках (тепер на кронштейнах), що захищає нижні вінці зрубів від вологи. В інтер’єрі, де домінує центральний верх, влаштовано вхід у підземний хід, який веде у крипту під Георгіївською церквою.
Значення
Михайлівська дерев’яна церква є однією з найстародавніших на Волині. Георгіївський мурований храм-пам’ятник — зразок стилю українського необароко, унікальний за своїми призначенням і композицією. Козацькі могили під Берестечком є найоригінальнішим архітектурно-меморіальним комплексом України, який протягом 20 ст. у міру розвитку національної свідомості зазнав радикального ідеологічного переосмислення.
Додатково
Меморіальний комплекс задумано і споруджено російськими шовіністами й чорносотенцями для ознакування вигаданої ними «споконічної російськості» Волині. Але всупереч намірам засновників цей меморіал протягом 20 ст. став для українців символом військової звитяги у збройній боротьбі за самостійність України.
За радянської доби О. Щусєв не згадував про своє авторство Георгіївської церкви на Козацьких могилах, тому поширилася хибна версія про одноосібне авторство його учня і помічника В. Максимова.
Цитата
Т. Шевченко:
«Ой чого ти почорніло,
Зеленеє поле?»
«Почорніло я од крові
За вольную волю.
Круг містечка Берестечка
На чотири милі
Мене славні запорожці
Своїм трупом вкрили.»
«Нас тут триста, як скло,
Товариства лягло!
І земля не приймає.»Цит. за: Шевченко Т. Кобзар. Київ : Державне видавництво художньої літератури, 1963. С. 457, 335.
Література
- Свєшніков І. Музей заповідник Козацькі Могили. Львів : Каменяр, 1990. 122 с.
- Бажанова Т. Меморіал «Козацькі могили» // Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 210–211.
- Дем’янюк О., Пасюк І. Воєнна історія Волині : в 5 т. Луцьк : Вежа-Друк, 2013. Т. 1. 232 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Козацькі могили під Берестечком // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Козацькі могили під Берестечком (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 26.05.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
