Шинкель, Карл Фрідріх
Ши́нкель, Карл Фрі́дріх (нім. Schinkel, Karl Friedrich; 13.03.1781, м. Нойруппін, земля Бранденбург, Німеччина — 09.10.1841, м. Берлін, Німеччина) — архітектор, художник, дизайнер, представник класицизму і романтизму, автор низки споруд у Німеччині та Польщі, академік Прусської королівської академії мистецтв (з 1811), професор (з 1821), почесний член Академії мистецтв у м. Парижі (з 1823), Королівської академії образотворчого мистецтва у м. Копенгагені (з 1824), Академії Святого Луки у м. Римі (з 1825), Імператорської академії мистецтв у м. Санкт-Петербурзі (з 1834), Академії мистецтв у м. Відні (з 1836), Академії мистецтв у м. Стокгольмі (з 1840); Королівського інституту британських архітекторів (з 1836).
|
Шинкель, Карл Фрідріх (Schinkel, Karl Friedrich) | |
|---|---|
| Народження | 13.03.1781 |
| Місце народження | Нойруппін |
| Смерть | 09.10.1841 |
| Місце смерті | Берлін |
| Alma mater | Берлінський технічний університет |
| Місце діяльності | Німеччина |
| Напрями діяльності | архітектура |
Зміст
Життєпис
Народився в сім’ї протестантського архідиякона, котрий опікувався місцевими закладами освіти. Після смерті батька 1794 переїхав з родиною до м. Берліна, де навчався в гімназії до 1798; 1799 склав іспит на геодезиста і розпочав навчання (1799–1800) у Вищій школі підготовки будівельників, пізніше перейменованій на Берлінську будівельну академію (тепер Берлінський технічний університет). 1803–1805 подорожував Італією, Австрією, Чехією, Францією, вивчаючи архітектуру й мистецтво. Під час подорожі заприятелював з В. фон Гумбольдтом, завдяки протекції якого 1810 отримав посаду асесора в державному органі, що керував будівельною справою у м. Берліні. 1815 був підвищений по службі й став опікуватися архітектурою в межах усієї Пруссії. 1824 вдруге їздив до Італії переймати досвід створення музеїв. 1826 їздив до Англії та Шотландії для ознайомлення з тамтешньою архітектурою і будівельною технікою. 1830 знову подорожував Італією. З 1830 керував архітектурно-будівельною діяльністю в Пруссії (розглядав, коригував, погоджував проєкти будівництва будівель і споруд кошторичною вартістю понад 500 талерів). Тяжко захворів 1840 і через рік помер. Його могила стала місцем паломництва майбутніх митців, а його учні сформували так звану Школу Шинкеля, що вплинула на подальший розвиток архітектури Німеччини.
Творчість
Замолоду працював художником на порцеляновій фабриці. Під впливом полотен К. Д. Фрідріха писав архітектурні пейзажі в стилістиці романтизму («Готичний собор над річкою», 1813), мав успіх як автор панорам міст Європи (панорама «Пожежа Москви», 1812). З 1811 як художник першим у Німеччині став працювати у техніці літографії. Як сценограф (театральний художник) 1815–1832 створив декорації для понад 40 вистав у берлінських театрах (найвідоміші — до опери «Чарівна флейта» В. А. Моцарта 1815). 1813 розробив дизайн військової відзнаки «Залізний хрест», що був незмінним до 1945, коли нагородження припинено внаслідок розгрому Німеччини у Другій світовій війні. 1814 створив дизайн державної нагороди для жінок — ордену Луїзи. Розробляв дизайн інтер’єрів палаців і особняків, а також меблів і посуду.
1815 за ініціативою Шинкеля в Пруссії створено державну систему охорони архітектурних пам’яток, розпочато складання списків їх і започатковано добудову Кельнського собору. Він керував консервацією замку Тевтонського ордену у Мальборку.
Перші архітектурні праці датовано 1801, але на архітектурі Шинкель зосередився тільки з 1810, що пов’язано з державною службою і королівськими замовленнями. Його твори є зразками раціоналістичного пізнього класицизму, який у 20 ст. отримав назву «греко-германського стилю» з його «монументальною суворістю». Стилістичним орієнтиром для Шинкеля була архітектура Давньої Греції класичної доби (480–400 до н. е.). Але водночас архітектор захоплювався неоготикою (проєкт мавзолею королеви Луїзи в парку замку Шарлоттенбург у м. Берліні 1810). Перший неоготичний проєкт великого масштабу — Меморіального собору в м. Берліні, присвяченого визвольним війнам проти Наполеона І Бонапарта 1815 — реалізувати не вдалося, тож найвідомішим неоготичним витвором майстра стала церква Фрідріхсвердер у м. Берліні 1824–1831. Цей творчий напрям продовжили численні неоготичні церкви у більшості земель Німеччини та північних і західних воєводствах Польщі, а також неоготична каплиця Святого Олександра Невського у м. Петергофі 1831–1834 — парадоксальна за стилістикою і розташуванням: виразно західноєвропейський стиль меморіальної споруди суперечить характеру антиєвропейської діяльності цього князя (принаймні як її трактували російські імператори). Класицистичні твори архітектора — визначні громадські споруди — сформували загальну стилістику архітектурного середовища м. Берліна. Яскраво наваторським твором стала будівля Берлінської будівельної академії — суто раціоналістична, позбавлена ознак будь-яких історичних стилів. Завдяки їй Шинкеля справедливо вважають предтечею сучасної архітектури (модернізму, функціоналізму). Найсміливішим творчим задумом тієї епохи став ризикований проєкт палацу короля Греції на Афінському Акрополі 1834. Ділянку проєктування обрано позаду Парфенона й Ерехтейона, які підлягали консервації та реставрації. Нові споруди запропоновано частково заглибити в землю, щоб не конкурувати з Парфеноном. Приятель і колега архітектора Л. фон Кленце розкритикував проєкт, назвавши його «Сном літньої ночі». Задум не реалізовано через те, що стежка, яка веде з міста на Акрополь, виявилася завузькою і надто крутою, щоби нею можна було організувати рух королівських карет. Але фахова дискусія довкола проєкту Шинкеля дозволила сформулювати принцип використання Афінського Акрополя, чинний дотепер: ця територія належить тільки археологам — для досліджень, реставрації і музеєфікації пам’яток. Також не реалізованим лишився грандіозний і надто коштовний проєкт палацу російського імператора Миколи І в Ореанді (тепер селище у складі Ялтинської міської ради Автономної Республіки Крим, Україна) 1838.
Наприкінці життя Шинкель звернувся до романо-готичних стилізацій [Замок Бабельсберг у м. Потсдамі, Замок Каменц (тепер у м. Кам’янці Зомбковицькому Нижньосілезького воєводства, Польща)], ставши предтечею стилістики історизму. 1819–1840 Шинкель опублікував 28 томів архітектурних креслеників своїх проєктів.
Серед творів Шинкеля:
- Нова гауптвахта у м. Берліні 1816–1818;
- театр Шаушпільхауз у м. Берліні 1818–1821;
- Старий (Королівський) музей у м. Берліні 1824–1828;
- церква Фрідріхсвердер у м. Берліні 1824–1831;
- палац Шарлоттенгоф у м. Потсдамі 1829;
- Миколаївська церква у м. Потсдамі 1830–1837;
- каплиця Святого Олександра Невського у м. Петергофі 1831–1834;
- Берлінська будівельна академія 1832–1836 (не збережено, 2019 розпочато відбудову);
- замок Бабельсберг у м. Потсдамі 1834;
- замок Каменц (тепер у м. Кам’янець Зомбковицький Нижньосілезького воєводства, Польща) 1838–1873.
Визнання
Шинкель — перший серед архітекторів епохи класицизму в Німеччині. Він здобув найбільше прижиттєве й посмертне визнання: був королівським архітектором, членом сенату Прусської королівської академії мистецтв, мав чин таємного радника. 1830 у м. Берліні йому встановлено прижиттєвий пам’ятник, 1838 видано першу монографію про нього. У Берлінській будівельній академії в квартирі архітектора 1844–1873 існував Музей Шинкеля (тепер міститься у збудованій ним церкві Фрідріхсвердер у м. Берліні).
Нагороджений орденами: 3 ордени Червоного орла (Пруссія, 1821, 1833, 1836), Командорський хрест ордена Спасителя (Греція, 1836), Лицарський хрест ордена Полярної зірки (Швеція, 1839), Командорський хрест ордена Данеброг (Данія, 1840).
Портрети Шинкеля й зображення його творів присутні на банкнотах, монетах, поштових марках Німеччини 1936–2006; його іменем названо школи й гімназії; пам’ятники архітектору встановлено у містах Нойруппіні (1883), Берліні (1996).
З 1852 молодим архітекторам вручають щорічну премію Шинкеля; з 1978 «Перстень Шинкеля» є нагородою Німецької премії з охорони пам’яток; з 1992 муніципалітет м. Нойруппіна присуджує Премію імені Шинкеля.
Додатково
У добу нацизму німецькі пропагандисти безпідставно намагалися представити Шинкеля основоположником панівної в Третьому Райху псевдокласицистичної архітектурної стилістики.
Галерея
|
Цитата
Переклад:
«Перетворити щось корисне, практичне і функціональне на щось прекрасне — ось обов’язок архітектури».
Оригінал:
«To turn something useful, practical, functional into something beautiful — that is architecture`s duty».Цит. за: Steffens M. K. F. Schinkel, 1781–1841. An architect in the service of beauty. Köln : Taschen, 2003. Текст на контртитулі. Переклад В. В. Вечерського.
Література
- Steffens M. K. F. Schinkel, 1781–1841. An Architect in the Service of Beauty. Köln : Taschen, 2003. 96 p.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 181–183.
- Wolzogen Chr. von. Karl Friedrich Schinkel: unter dem bestirnten Himmel : in 2 bd. Frankfurt am Main : Edition Fichter, 2016.
- Strecke R. Schinkel: oder Die Ökonomie des Ästhetischen. Berlin : Lukas Verlag, 2017. 112 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Шинкель, Карл Фрідріх // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Шинкель, Карл Фрідріх (дата звернення: 30.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
