Козелецький Георгіївський монастир
Козе́лецький Гео́ргіївський монасти́р, Данівський Свято-Георгіївський монастир — комплекс пам’яток архітектури національного та місцевого значення, Чернігівська область, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Монастир міститься на невеликому підвищенні правого берега р. Остер (лівий доплив р. Десни) між смт Козельцем і с. Данівкою (від останнього топоніма походить друге поширене найменування монастиря). Завдяки вишуканому силуету собору комплекс домінує в ландшафті річкової долини.
Історична довідка
Засновано чоловічий монастир 1654 згідно з універсалом гетьмана Б. Хмельницького. Спершу всі споруди були дерев’яними. 1708 сюди з Почаївського монастиря (див. Почаївська Свято-Успенська лавра) перебралися ченці на чолі з ігуменом. Монастиреві сприяв гетьман І. Скоропадський, котрий надав йому 1713 грамоту на володіння млином. Контракт із майстром на будівництво мурованого монастирського собору Святого Георгія укладено 04.04.1741. У документі зазначено вимогу збудувати храм за зразком плану та фасаду спорудженого 1722–1732 Вознесенського собору Флорівського монастиря в Києві. Російська імператриця Єлизавета Петрівна пожертвувала 2000 рублів на будівництво, проте воно тривало надто довго і 1754 собор ще стояв без даху. 1756 він потерпів від пожежі. Кошти на добудову храму й улаштування іконостасу надав полковник Київського козацького полку Ю. Ф. Дараган (дата народження невідома — 1760; тепер Україна), чия садиба містилася неподалік (див. Садиба Дараганів у Покорщині). 1770 після завершення оздоблювальних робіт собор освятили, про що свідчив напис на західному порталі (не збережено). 1811 зведено Троїцьку теплу церкву з трапезною, 1854 надбудовано другий поверх. Після 1917 монастир став жіночим. 1934 радянська влада закрила обитель, а 1937 влаштувала на території інтернат для інвалідів. Комплекс монастирських споруд зазнав руйнувань під час Другої світової війни. 1952 та в 1970-х виконано консерваційні роботи. Діяльність монастиря як жіночого Української православної церкви Московського патріархату відновлено 1995. 1995–2004 виконано основні реставраційні роботи.
Характеристика
До складу монастирського комплексу входять муровані споруди Георгіївського собору 1741–1770, корпусу з Троїцькою теплою церквою і трапезною 1811, корпусів братських келій 1832 та 1873. Територію оточує мур із брамами 1811. На північний захід від собору була дзвіниця вишуканих барокових форм (не збережено).
Георгіївський собор міститься в центрі двору на підвищенні. Він хрестовокупольний, триапсидний, трибанний, із трьома низенькими прямокутними в плані притворами перед входами. Це рідкісний тип церковної споруди Лівобережної України, бо його композиція відтворює муровані хрестовокупольні храми Давньої Русі. Чотири пілони ділять внутрішній простір на три поздовжні нави, з них середня втричі ширша за бічні. Три бані поставлено на підпружних арках над середньою навою в ряд уздовж осі захід-схід, як це робили під час спорудження українських традиційних дерев’яних триверхих церков. Собор має розвинені хори, сходи на які влаштовано в товщі південної стіни. Зовні споруда виглядає монолітною: стіни, увінчані великим карнизом, членовані масивними пілястрами і прорізані великими вікнами, які облямовані профільованими наличниками. На гладіні побілених стін ефектно сприймалося витончене барокове декоративне ліплення, яке застосовано локально: воно прикрашало портали та підбанники, містило рослинні мотиви, алегоричні фігури, військову арматуру, герби тощо, виконані в техніці барельєфу. Цей декор значною мірою втрачено протягом другої половини 20 ст. В інтер’єрі декор і розписи не збережено.
Корпус із Троїцькою теплою церквою і трапезною зведено на південь від собору паралельно йому. Він прямокутний у плані, двоповерховий. Первісно був одноповерхим і містив Троїцьку теплу церкву, трапезну палату, кухню й пекарню. Приміщення були дуже тісними, тому 1854 з ініціативи ігумена Феодосія за проектом чернігівського губернського архітектора М. С. Щитинського (1816; тепер Україна — дата й місце смерті невідомі) надбудовано другий поверх. Там розмістилися нова Троїцька тепла церква й покої настоятеля, а в нижньому поверсі залишилися трапезна палата і келії. Північний і південний фасади корпусу мають по два ризаліти. Зі сходу виступає напівкругла апсида церкви, увінчана глухим сферичним куполом із маківкою. Із західного боку є циліндрична вежа, увінчана таким самим куполом. Це надає симетрії будівлі, асиметричній за своєю функціональною структурою. Декор лаконічний, у стилістиці класицизму: прямокутні вікна без наличників, фасади членує на два поверхи горизонтальна тяга, завершено стіни невеликим карнизом. Ризаліти та осі симетрії поздовжніх фасадів акцентовані трикутними фронтонами.
Братський корпус замикає з заходу монастирський двір. Він прямокутний у плані, дуже видовжений, двоповерховий під чотирисхилим дахом.
Мур 3 м заввишки, який огороджує територію монастиря, членовано широкими пілястрами, завершено карнизом під двосхилим дашком. Добре збереглася класицистична брама, у якої арка проїзду фланкована двома пілястрами тосканського ордера з антаблементом і трикутним фронтоном.
Значення
Козелецький Георгіївський монастир — унікальний комплекс пам’яток, де органічно поєднано риси української архітектури двох стильових епох: бароко й класицизму. Як пам’ятка архітектури національного значення собор має охоронний № 848. Інші монастирські споруди є пам’ятками архітектури місцевого значення.
Додатково
Георгіївський собор поєднує дві усталені у вітчизняній архітектурі композиційні схеми церковної споруди: хрестовокупольну та тридільну триверху. В Україні збереглося тільки три зразки храмів такого типу: собор Флорівського монастиря в Києві, Святодухівський собор у Ромнах та Спасо-Преображенська церква в Ніжині.
Література
- Историко-статистическое описание Черниговской епархии : в 7 кн. Чернигов : Губернская типография, 1872. Кн. 3. С. 237–266.
- Яблонский Д. Порталы в украинской архитектуре. Киев : Академия архитектуры УССР, 1955. 142 с.
- Цапенко М. Архитектура Левобережной Украины XVII–XVIII веков. Москва : Стройиздат, 1967. 234 с.
- Вечерський В. Пам’ятки архітектури й містобудування Лівобережної України: Виявлення, дослідження, фіксація. Київ : Видавничий дім А.С.С., 2005. С. 103–106.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Козелецький Георгіївський монастир // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Козелецький Георгіївський монастир (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 10.11.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
