Церква Іль-Джезу в Римі
Це́рква Іль-Дже́зу в Ри́мі (італ. Chiesa del Sacro Nome di Gesù — церква Святого Імені Ісуса) — соборна церква Товариства Ісуса, архітектурна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Італія.
Міститься в історичному центрі міста неподалік від Капітолію і площі Венеції, головним фасадом виходить на площу Дель-Джезу і є архітектурним акцентом у забудові.
Історична довідка
1540 Папа Римський Павло ІІІ передав щойно заснованому Товариству Ісуса каплицю поблизу своєї резиденції, яка містилася на площі Венеції. Перший генерал ордену Ігнатій Лойола 1551 вирішив на місці каплиці збудувати великий храм, план якого опрацював архітектор Дж. Ліппі (Нанні ді Баччо Біджо, кінець 15 ст. — 1568; тепер Італія). Його опонент Мікеланджело Буонарроті 1554 переробив проєкт, однак будівництво не було розпочато за браком коштів. 1568 архітектор Дж. да Віньйола почав спорудження церкви за власним проєктом. Після його смерті архітектор Дж. делла Порта вніс зміни до проєкту в частині вирішення головного фасаду та купола і протягом 1573–1580 керував будівництвом.
Церкву освячено 25.11.1584. Над оздобленням інтер’єру пізніше працювали художники Дж. Б. Гаулі (1639–1709; тепер Італія), Дж. А. Карлоне (1639–1697; тепер Італія), А. Поццо (1642; тепер Італія — 1709; Австрія) та ін. У церкві в окремій великій капелі з вівтарем, що відзначається пишнотою декору, поховано Ігнатія Лойолу. Вівтар оточено чотирма скульптурними групами, що символізують заснування Товариства Ісуса, тріумф істинної віри над ідолопоклонством, перемогу релігії над єрессю і канонізацію Ігнатія Лойоли. Тепер Іль-Джезу є головною церквою єзуїтів.
Характеристика
У створенні церкви Іль-Джезу за основу взято поєднання двох творів архітектури авторства Л.-Б. Альберті: у загальну композицію церкви Сант-Андреа 1472 у м. Мантуї (див. Мантуя і Саббьонета) включено головний фасад церкви Санта Марія Новелла 1458–1478 у м. Флоренції. Ззовні церква схожа на купольну базиліку з трансептом, але замість бічних нав вона має дві низки понижених капел обабіч широкої середньої нави, перекритої циліндричним склепінням, а бічні рамена трансепта є двома великими каплицями. Пресбітерій завершено циліндричною вівтарною апсидою. Це — архітектурне втілення настанов контрреформаційного (див. Контрреформація) Тридентського собору щодо належного облаштування католицького костелу: одна широка середня нава зосереджує увагу вірних на вівтарі й літургії та проповідях, що там відбуваються; капели сприяють індивідуальному молитовному зосередженню; поверхні циліндричних склепінь з віконними люнетами, а також циліндричну поверхню підбанника та сферичну внутрішню поверхню купола заповнено скульптурою та пишним ілюзіоністичним живописом релігійної тематики. Зовнішні форми підбанника й купола гранчасті. Фасадні ж вирішення церкви Іль-Джезу продовжують стару італійську традицію, коли головний фасад виконують максимально репрезентативним і пластичним, решту фасадів — аскетичними й лапідарними. Такий «однофасадно-інтер’єрний» принцип репрезентативності характерний для багатьох католицьких сакральних споруд європейського бароко. Головний фасад двоярусний, розчленований спареними пілястрами коринфського і композитного ордерів, має три портали, аркове вікно й ніші — всі увінчані сандриками. Характерні масивні розкріповані (див. Кріповка) антаблементи, лучкові й трикутні фронтони та дві масивні волюти, що фланкують на другому ярусі центральну частину фасаду. Така фасадна композиція з незначними відмінностями протягом 17–18 ст. стала традиційною для католицьких костелів у Європі та Америці, у зокрема й на теренах України. Стилістично церква Іль-Джезу є перехідним явищем від пізнього ренесансу до раннього бароко (цю проміжну стилістику зазвичай називають маньєризмом).
Значення
Церква Іль-Джезу в Римі є канонічним взірцем католицького костелу доби Контрреформації, створеним згідно з правилами, які запроваджено рішеннями Тридентського собору. Це перший приклад барокової архітектури в Італії, ще урівноважений, позбавлений характерного для цього стилю динамізму. Загальна композиція, декор фасаду й інтер’єрів церкви Іль-Джезу сформували в католицизмі архітектурний тип храму, характерний для Нового часу й поширений у світі. Церква є складником пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО "Риму історичний центр, володіння Ватикану, церква Сан-Паоло-Фуорі-ле-Мура" з 1980 під № 91.
|
Література
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : Da Capo Press, 2003. P. 154.
- Вечерський В. В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 153–156.
- Wölfflin H. Renaissance und Barock. Eine Untersuchung über Wesen und Entstehung des Barockstils in Italien. Basel : Schwabe Verlag, 2023. 444 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Церква Іль-Джезу в Римі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Церква Іль-Джезу в Римі (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
