Пантеон у Римі
Пантео́н у Ри́мі (грец. πάνθειον — усі боги) — пам’ятка архітектури, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Італія.
Зміст
Загальні відомості
Міститься в історичному центрі міста на колишньому Марсовому полі. Головним фасадом звернено на північ до мавзолею Октавіана Августа, з яким стоїть на одній поздовжній осі. У розпланувальній структурі м. Рима обидві циліндричні споруди разом із такою ж третьою — мавзолеєм імператора Адріана (тепер Замок Святого Ангела) є вершинами рівнобічного трикутника, що має важливе символічне значення, оскільки спорудження Пантеона пов’язано з обома імператорами. Перед північним фасадом споруди є невелика прямокутна в плані площа Ротонди з обеліском у центрі, а бічні фасади виходять на прилеглі вулиці Ротонди (західний) і Мінерви (східний). Пантеон є архітектурною домінантою в архітектурному середовищі.
Історична довідка
Першу споруду, названу Пантеоном, збудував на Марсовому полі у 29–19 до н. е. найближчий сподвижник, друг і зять Октавіана Августа Марк Віпсаній Агриппа (63 до н. е. — 12 до н. е.; тепер Хорватія — Італія) на відзначення виграної ним битви при Акції 31 до н. е. проти Марка Антонія і Клеопатри VII Фелопатор, якою завершилася громадянська війна в Римі. Вважають, що споруда була круглою в плані, містила статуї богів, серед них Марса і Венери, звідки й походить назва. Пантеон потерпів від пожежі 80, відновлений за імператора Доміціана й остаточно знищений пожежею 110.
На тому ж місці 114–124 архітектор Аполлодор з Дамаска звів нову споруду, розпочату за правління імператора Траяна й завершену за його наступника Адріана. Проте на фризі антаблемента портика головного фасаду залишено (або зроблено наново) напис латинською мовою, який вводить в оману, оскільки стосується попередньої споруди: «M·AGRIPPA·L·F·COS·TERTIVM·FECIT» (Марк Агріппа, син Луція, обраний консулом втретє, спорудив це). У добу Римської імперії перед головним фасадом був перистильний двір (див. Перистиль) завдовжки 110 м, оточений колонною галереєю з пропілеями й тріумфальною аркою в центрі (не збережено).
609 споруда стала християнським храмом, присвяченим Діві Марії та мученикам. 663 за наказом імператора Візантійської імперії Константина ІІ з покриття купола знято бронзові позолочені аркуші й вивезено до м. Константинополя. 735 купол покрито свинцем. 1270 над портиком надбудовано дзвіницю. У середині 17 ст. її розібрано й натомість за проєктом Дж. Берніні обабіч фронтона збудовано дві невеликі дзвінички, розібрані 1883.
У добу Відродження Пантеон став місцем поховання видатних осіб, серед яких — художники й архітектори. Тут поховані: Рафаель Санті (1520), Б. Перуцці (1536), Дж. да Віньйола (1573), А. Карраччі (1609), композитор А. Кореллі (1713), королі Італії Віктор Еммануїл ІІ (1878), Умберто І (1900), королева Маргарита (1926) тощо. Тепер Пантеон належить державі й ним опікується Міністерство культурної спадщини і туризму.
Характеристика
Мурована з римського бетону й надміцної цегли масивна циліндрична споруда є купольною ротондою з висунутим вперед восьмиколонним портиком перед входом. Колони коринфського ордера несуть повний тричастинний антаблемент, увінчаний трикутним фронтоном, у тимпані якого була скульптурна композиція (не збережено). Портик виглядає неорганічно, як механічно приставлений до ротонди. Це свідчить або про неодночасність зведення обох частин споруди, або про зміну архітектурної концепції під час будівництва. Найвірогіднішим поясненням цієї особливості, а також «оманливого» напису на фризі антаблемента, є версія, що портик — збережена частина першого Пантеона, зведеного Марком Агриппою.
Зовнішній діаметр ротонди 55,9 м, товщина стін 6,3 м, внутрішній діаметр 43,3 м дорівнює діаметру сферичного купола, що має по центру отвір (опайон) діаметром 8,92 м, завдяки якому денне світло проникає в інтер'єр. Загальна висота споруди 44,74 м. Ззовні стіни ротонди були обличковані мармуром, угорі — потиньковані (див. Тиньк). Попри загальне враження монолітного масиву, споруда насправді є каркасною (див. Каркас) за своєю конструкцією. Стіна ротонди прорізана зсередини глибокими нішами: трьома напівциркульними в плані екседрами, чотирма прямокутними в плані едикулами й аркою входу; у проміжках між ними ззовні влаштовано вісім напівциркульних у плані камер. Все це разом формує конструктивно жорстку циліндрично-ребристу структуру, здатну нести купол завтовшки 1,2 м, внутрішня поверхня якого розчленована квадратними кесонами, що утворюють чотири кола, поступово зменшуючись у розмірах до горішнього отвору. Купол також має конструктивно досконалу каркасну структуру, що складається з ребер жорсткості, спрямованих від нижнього кільця до горішнього (опайона), і цегляних арок між ними.
Інтер'єр пам'ятки добре збережено: стіни, розділені на два яруси, обличковано різнобарвним мармуром, екседри й едикули акцентовані колонами й пілястрами коринфського ордера; застосовано також скульптурний декор.
Значення
Пантеон — єдина автентично збережена громадська споруда Стародавнього Риму, найбільша у світі купольна ротонда. Його купол не тільки найбільший (до кінця 19 ст.), а й найдосконаліший інженерний витвір, оскільки не потребував серйозних ремонтів упродовж 1900 років. Тут найповніше втілена та характерна риса культури Стародавнього Риму, яка названа «римським інженерним генієм». Конструкції Пантеона досліджували архітектори — творці найбільших купольних споруд доби Відродження Ф. Брунеллескі, Мікеланджело Буонарроті, А. Палладіо, проте досягнути такої ж досконалості у своїх творах не зуміли. З 17 ст. архітектурна композиція Пантеона у зменшеному й спрощеному вигляді скопійована у багатьох сакральних і громадських спорудах Європи й Америки (Меморіал Т. Джефферсона у м. Вашингтоні). Пантеон входить до складу пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО: Риму історичний центр, володіння Ватикану, церква Сан-Паоло-Фуорі-ле-Мура.
Додатково
Купол Пантеона як неперевершене інженерне досягнення античності з початку 20 ст. став об'єктом досліджень і дискусій, зосереджених навколо проблематики походження купольної римської архітектури. 1901 європейським бестселером стала книга віденського мистецтвознавця Й. Стрижиговського (1862–1941; тепер Польща — Австрія) «Схід чи Рим» («Orient oder Rom») про походження римської купольної архітектури зі Сходу. Цю теорію у 1950-х спростував мистецтвознавець В. Залозецький-Сас (1896–1959; тепер Україна–Австрія) як таку, що ігнорує хронологію появи розвинених купольних конструкцій у Стародавньому Римі й на Сході. Остаточно доведено, що купольна архітектура є суто римським витвором.
Цитата
Дослідник Пантеона професор М. Тищенко (1911–2004; Україна):
«Значущість Пантеона виходить далеко за межі римської архітектури. Джерела виникнення ідеї його спорудження та історичне місце — серед попередніх йому споруд. Однак Пантеон — не лише наслідок якісних досягнень і логічного завершення циклу нових проблем, але й утвердження найвищої сутності склепіннєбудівництва як римського начала, демонстрація можливостей майбутнього, не досяжних ордерному — грецькому — началу, що залишилось в минулому. В цьому протиставленні — чисто грецька, «стихійна» діалектика розуміння історичного процесу.»(цит. за вид.: Тищенко М. Римський Пантеон і його пропорції // Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 5. Київ, 1998. С. 113.)
Література
- Тищенко М. Римський Пантеон і його пропорції // Українська Академія мистецтва. Дослідницькі та науково-методичні праці. Вип. 5. Київ, 1998. С. 96–114.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 72.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ: Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 55–56.
- Тимофієнко В. Історія архітектури Стародавнього світу. Київ : Наукова думка, 2006. С. 445–447.
- Ohr K. Zum Pantheon des Apollodorus in Rom. Karlsruhe : KIT Scientific Publishing, 2021. 82 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Пантеон у Римі // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Пантеон у Римі (дата звернення: 5.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 07.12.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
