Собор Святого Стефана у Відні
Собо́р Свято́го Стефа́на у Ві́дні (нім. Stephansdom) — католицький кафедральний собор, архітектурна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Австрія.
Зміст
Загальні відомості
Споруду розміщено в історичному центрі міста посеред Стефанівської площі, оточеної щільною середньоповерховою забудовою. Завдяки високій південній вежі собор є провідною архітектурною домінантою у забудові й формує панораму і силует м. Відня.
Історична довідка
Перший мурований парафіяльний храм у романському стилі зведено на цьому місці, поряд із колишнім римським каструмом Віндобоною, 1137–1147. Його південна вежа згоріла 1149 від удару блискавки. 1230–1245 збудовано пізньороманський західний фасад, фланкований двома вежами, що зберігся дотепер. Після пожежі 1258 споруду відбудовано й заново освячено 1263. Пожежа 1276 спонукала герцогів Австрії з династії Габсбургів після 1282 радикально перебудувати храм у стилі готики: 1304–1340 збудовано новий хор; 1359 розпочато будівництво південної вежі, завершене 1433; до 1439 вона була найвищою в Європі. Храм освячено 1365 як соборний. Його основний тринавовий готичний об’єм збудовано протягом 1359–1474 і з 1469 собор став кафедральним єпископським. 1450 розпочато зведення північної вежі, зупинене 1513; 1578 її увінчано ренесансною (див. Ренесанс) банею. До 1647 виконано оздоблення інтер’єру в стилі бароко, зокрема й виготовлено головний вівтар. Собор зазнав руйнувань від артилерійських обстрілів під час Віденської битви 1683. З 1723 це митрополичий собор архієпископа Відня. Два нові органи замість утрачених ранньомодерного часу встановлено 1886 (не збережено).
Собор зазнав значних руйнувань наприкінці Другої світової війни: 06.04.1945 авіабомба пробила склепіння південної нави; 12.03.1945 американські авіабомби знищили водогін собору, що в подальшому унеможливило гасіння пожежі. 10.04.1945 над соборною вежею піднято білий прапор, після чого командувач обороною м. Відня оберстгрупенфюрер СС Й. З. Дітріх (1892–1966; тепер Німеччина) наказав дощенту зруйнувати собор вогнем артилерії. Але капітан Вермахту Г. Клінкіхт (1915–2000; тепер Німеччина) відмовився виконувати злочинний наказ, врятувавши пам’ятку від остаточного знищення. Проте 12–13.04.1945 на собор перекинулася пожежа, спричинена мародерами (див. Мародерство), які грабували сусідні будинки. Унаслідок цього пам’ятка зазнала руйнувань зовні (повністю втрачено дах) та в інтер’єрі, останнє з яких сталося у листопаді 1947, коли обвалилося послаблене пожежею склепіння південної частини хору. Повоєнну відбудову собору завершено 1950 і його урочисто відкрито 1952. Два нові орга́ни створено і встановлено 1952 та 1956–1960, третій — 1991. Реставраційні роботи виконано 1997–2021, нову систему опалення встановлено 2000, освітлення — 2018.
Характеристика
Споруда завдовжки 108,7 м й завширшки 72 м пересічною висотою 37,85 м є тринавовим храмом зального типу (з навами однакової висоти) з видовженим тринавовим хором (пресбітерієм), що завершується зі східного боку трьома гранчастими апсидами. У місцях прилягання хору до нав симетрично розташовано дві вежі: увінчана шпилем південна заввишки 136,44 м й увінчана банею північна заввишки 68,3 м. Масивний західний фасад у формах романської архітектури фланковано двома так званими Поганськими (походження назви не з’ясовано) вежами заввишки 66,3 та 65,3 м. Собор є готичною спорудою, перекритою нервюрними (див. Нервюра) склепіннями, зі ступінчастими контрфорсами ззовні, пінаклями, вімпергами, стрілчастими вікнами з вітражами тощо. Високий дах укрито різнобарвною черепицею, що утворює геометричні орнаменти й геральдичні (див. Геральдика) зображення. Собор має шість симетрично розташованих каплиць: принца Євгенія Савойського (місце його поховання), святих: Елігія Нуайонського, Валентина, Варфоломія, Катерини (баптистерій) і Варвари. Під собором є крипти — комплекс з понад 30 поховальних камер, які з 19 ст. називають катакомбами. Тут поховано останки 92-х членів династії Габсбургів з 14 до 19 ст., 16 єпископів, архієпископів і кардиналів 17–20 ст. Велику історико-художню цінність мають: оздоблений скульптурою головний західний портал 1230–1250; в інтер’єрі — головний вівтар 1641–1647, численні бічні вівтарі 15–17 ст., кафедра (амвон) 1510–1515, кенотаф герцога Рудольфа IV Фундатора (1339; тепер Австрія — 1365; тепер Італія) та його дружини 1463, численні епітафії тощо.
Значення
Собор Святого Стефана у Відні є однією з найвизначніших сакральних пам’яток Європи, що у своїх архітектурних формах наочно представляє стильовий перехід від романського стилю до готики. Храм є символом Австрії та м. Відня і невід’ємним складником пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО — Історичного центру Відня (з 2001).
Галерея
Собор Святого Стефана у Відні
|
Література
- Wehdorn M. Wien. Das historische Zentrum: Weltkulturerbe der UNESCO. Wien : Springer, 2004. 147 p.
- Böker J. J. Der Wiener Stephansdom, Architektur als Sinnbild für das Haus Österreich. Salzburg : Anton Pustet, 2007. 344 p.
- Kluckert E. Art and Architecture in the Seventeenth and Eighteenth Centuries, Baroque and Rococo // Toman R. Vienna: Art and Architecture / Trans. from german. 2nd ed. Potsdam : H. F. Ullmann, 2018. P. 12–35.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Собор Святого Стефана у Відні // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Собор Святого Стефана у Відні (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.09.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
