Відня історичний центр
|
Відня історичний центр | |
|---|---|
| Країна | Австрія |
| Місце розташування | Відень |
| Площа | 371 га, буферна зона 462 га. |
| Рік внесення | 2001 |
| Критерії | ii, iv, vi |
Ві́дня істори́чний центр (англ. Historic Centre of Vienna) — пам’ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (від 2001), Австрія.
Найстародавніший район сучасного м. Відня міститься на рівному, дещо підвищеному південно-західному березі Дунайського каналу, який відгалужується у південний бік від основного річища р. Дунаю в межах міста. Район є політичним, адміністративним, культурним центром столиці Австрії. Як пам'ятка за типом належить до визначних місць. Площа території пам'ятки 371 га; площа буферної зони 462 га.
Зміст
Історична довідка
Відень розвинувся з ранніх кельтського (5 ст. до н. е.) і римського (1 ст.) поселень у середньовічне добре укріплене місто. Воно в середині 16 ст. стало столицею Священної Римської імперії германської нації, з 1804 — Австрійської імперії, з 1867 — Австро-Угорщини, з 1918 — Австрійської республіки. На початку 12 ст. давнє поселення розширилося за межі античного (див. Античність) римського каструма й старі укріплення було зруйновано. Мури з баштами оточили більшу територію. Під час війн з Османською імперією 16–17 ст. навколо ще раз розширеної міської території зведено потужні бастіонні (див. Бастіон) укріплення, які уможливили відбиття кількох турецьких навал. Так зване Внутрішнє місто залишалося ядром м. Відня; середньовічні мури, оборонні вали, рови й бастіони було знесено в другій половині 19 ст. Розміщений у центрі готичний (див. Готика) Собор Святого Стефана датують 14–15 ст. Тоді ж збудовано й великі комплекси громадських споруд, зокрема найдавніші частини імператорської резиденції Гофбург. Вони, як і монастирські комплекси, були мурованими і входили в систему оборони середньовічного міста. Житлові квартали початково були дерев’яними і їх часто нищили пожежі. Капітальна забудова міста до 16 ст. була у стилі готики, у 16 ст. з'явилися риси ренесансу, з 17 ст. став панівним стиль бароко.
Після Віденської битви 1683 місто, що стало швидко розвиватися, отримало капітальну репрезентативну забудову у стилі австрійського варіанту загальноєвропейського бароко. Ця стилістика втілена особливо яскраво у великих палацових комплексах (палаци Кінських, Шварценбергів, Траутсон тощо) та в ансамблі Бельведера (див. Верхній Бельведер у Відні). При цьому чимало середньовічних будівель, церков, монастирів перебудовано з наданням їм барокових рис.
Відень — провідний європейський музичний центр. Місто приймало музикантів, композиторів, диригентів, які відіграли важливу роль у розвитку світового музичного мистецтва 16–20 ст., зокрема віденських класицизму та романтизму (див. Віденська класична школа), нововіденської школи, зміцнюючи репутацію міста як «музичної столиці» Європи. Йдеться про композиторів А. Берга, Л. ван Бетховена, Й. Брамса, А. Брукнера, В. Вагнера, А. фон Веберна, Г. Вольфа (1860; тепер Словенія — 1903; тепер Австрія), Й. Гайдна, К. В. Глюка, Ф. Легара, Г. Малера, В. А. Моцарта, А. Сальєрі, Ф. Шуберта, А. Шенберга, Й. Штрауса (батька), Й. Штрауса (сина), Р. Штрауса тощо.
Новий етап в історії м. Відня розпочався зі включення до його складу 34 передмість, що сприяло радикальній реконструкції містобудівного (див. Містобудування) устрою. Указ імператора Франца Йосифа І про ліквідацію міських бастіонних укріплень оприлюднено 1857. Їх 1858–1859 знесено й на місці колишніх валів, ровів, гласиса й еспланади розчищено вільний простір шириною кількасот метрів, що огинав по периметру історичне середмістя, впираючись у берег Дунайського каналу. На проєкт реконструкції цієї території оголошено міжнародний архітектурний конкурс, в якому взяли участь 426 архітекторів. Найкращим визнано проєкт віденських архітекторів Е. Ван дер Нюля і А. Зікард фон Зікардсбурга. Застосовано принципово інший підхід, ніж під час синхронної реконструкції м. Парижа: не прорізування сформованого міста новими магістралями, а створення обхідного транспортно-піщохідного кільця завдовжки 5,5 км і завширшки 60 м навколо непорушного середньовічного центру. Кільцевий бульвар отримав найменування Рінг або Рінгштрасе (з нім. — кільце). По обидва боки його протягом 1860-х — початку 20 ст. зведено найпрестижніші державні будівлі столиці (див. Рінгштрасе стиль) та значну кількість громадських і приватних будівель на місці зруйнованих міських мурів. Центральним ансамблем став Імператорський форум (Гофбург), головна композиційна вісь якого спрямована на те місце колишнього римського каструма, де стояв палац римського намісника, в якому 180 помер імператор Марк Аврелій. Цим підкреслено ідею історичної та державної спадкоємності між Римською та Габсбурзькою імперіями. Неоґотичні (див. Неоготика) з високими вежами ратушу (див. Ратуша у Відні) й Пам'ятну церкву зорієнтовано на вежу ґотичного собору Святого Стефана, що теж підкреслює історико-культурну спадкоємність Австро-Угорщини, але не стосовно античності, а щодо власного середньовіччя. Так велика група віденських архітекторів сповна використала можливість створити один із найвизначніших ансамблів в історії світового містобудування, який вплинув на решту Європи в цей вирішальний період бурхливого соціального та економічного розвитку. Кінець 19 та початок 20 ст. засвідчили значний творчий внесок віденських архітекторів, дизайнерів, художників (О. Вагнер, Й. Гоффман, Г. Клімт, А. Лоос, Й. Ольбріх) у формування Сецесії (архітектура) та Архітектури сучасної.
Характеристика
Окремі архітектурні пам'ятки, їхні комплекси, ансамблі є автентичними (див. Автентичність) з точки зору їхнього розташування, форм і дизайну, а також функцій, матеріалів і конструкцій. Ця автентичність включає синтез і нашарування різночасових і різностильових споруд у різнохарактерному міському просторі разом з парками, скверами, пам'ятниками й монументами, малими архітектурними формами.
Відня історичний центр як пам'ятка складається із середньовічного ядра міста (на основі римського каструма), окремих середньовічних споруд і комплексів, основних барокових комплексів та ансамблів й ансамблів доби історизму. Внутрішнє місто містить низку середньовічних будівель, серед яких: найстародавніша у м. Відні церква Святого Рупрехта 1130–1170 в романському стилі, Шотландський монастир — найдавніший монастир в Австрії, проте перебудований у стилі бароко, готичні церкви Марії ам Гештаде, Святого Михаїла, Міноритів, собор Святого Стефана. Периферійна зона багата на барокові особняки, палаци, парки і сади, а також храми, серед яких найвизначніший — Церква Святого Карла Борромея. Ансамбль Рінгштрасе з його грандіозними будівлями, стилістично сумісними з архітектурною спадщиною попередніх епох, композиційно завершує історичний центр міста, перетворюючи його на цілісний витвір мистецтва.
В історичному центрі Відня близько 75 % нерухомості перебувають у приватній власності, 18 % — у державній власності, 7 % — у власності Католицької церкви. Проте всі власники дотримуються загальних правил збереження та використання нерухомої культурної спадщини.
Значення
Історичний центр Відня включено 2001 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 1033 як визначне свідчення безперервного обміну цінностями в Європі протягом другого тисячоліття, що ілюструє три найважливіші періоди європейського культурного та політичного розвитку — середньовіччя, бароко та грюндерства (буржуазної епохи), а також як загальновизнаний музичний центр Європи з 16 ст. Високі містобудівні та архітектурні якості історичного центру Відня зумовили значні площі, що потребують комплексної охорони. План управління пам'ятками всесвітньої спадщини ЮНЕСКО розроблено 2002: він охоплює обидві віденські пам'ятки — Відня історичний центр та палац і парки Шонбрун. 2017 Відня історичний центр унесено до Списку всесвітньої спадщини під загрозою з огляду на наміри будівництва за межами буферної зони висотних будівель, які своїми агресивними архітектурними формами можуть спотворити візуальне сприйняття панорам і перспектив історичного центру.
Додатково
Позитивний досвід збереження історичного центру Відня узагальнено в ухваленому 2005 міжнародному документі — Віденському меморандумі «Всесвітня спадщина та сучасна архітектура — управління історичним міським ландшафтом».
|
Джерело
- Historic Centre of Vienna // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/1033
Література
- Wehdorn M. Wien. Das historische Zentrum: Weltkulturerbe der UNESCO. Wien : Springer, 2004. 147 p.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. 300 с.
- Toman R. Vienna: Art and Architecture / Trans. from german. 2nd ed. Potsdam : H. F. Ullmann, 2018. 452 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Відня історичний центр // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Відня історичний центр (дата звернення: 27.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 11.09.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
