Микільський (Військовий) собор у Києві

Микі́льський (Військо́вий) собо́р у Ки́єві — втрачений об’єкт архітектурної спадщини, Україна.

Микільський (Військовий) собор серед споруд Микільського монастиря

Собор в ансамблі споруд Микільського монастиря. Гравюра кінця 19 ст.

Собор в ансамблі споруд Микільського монастиря та церква Спаса на Берестові. Вигляд з Великої лаврської дзвіниці.
Фото кінця 19 ст.

Західний фасад. Фото початку 20 ст.

Загальний вигляд з південно-західного боку. Фото початку 20 ст.

Загальні відомості

Микільський собор був головною спорудою однойменного жіночого монастиря, що містився на Печерську на високому пагорбі правобережжя р. Дніпра над урочищем Аскольдова могила (тепер це східний бік площі Слави). Монастирські споруди, які первісно були дерев’яними, заміняли мурованими протягом кінця 17 — першої половини 18 ст.: собор, трапезна (1693), дзвіниця (1750), корпуси келій та мур довкола. Собор разом із дзвіницею були провідними архітектурними домінантами у панорамі м. Києва, яка розкривалася з долини р. Дніпра і з лівобережжя. Ця панорама і її силует мали символічний сенс: у сприйнятті українця-християнина вони асоціювалися з Небесним Єрусалимом — житлом праведних, тобто з Раєм.

Історична довідка

Собор збудований на замовлення і коштом гетьмана І. Мазепи за проектом архітектора Й. Старцева. І. Грабар висунув версію про участь у проектуванні архітектора І. Зарудного.

Засновано собор 07.06.1690, завершено 1693, освячено 1696. Його називали «Великим Миколою», щоб відрізнити від розташованого поруч «Малого Миколи» — Микільського собору Микільського (Слупського) монастиря. 1831 при спорудженні нової Київської фортеці монастир скасували і його споруди передали військовому відомству. Собор став головним храмом київського гарнізону, звідки й походить його друга назва — Військовий. Собор потерпів від артилерійського обстрілу більшовиків під командуванням М. Муравйова 1918. Тут 22.05.1919 Василь (Липківський) у супроводі церковного хору, яким диригував М. Леонтович, звершив першу літургію українською мовою. 1922 собор відремонтували. Протягом 1920-х Всеукраїнська академія наук вживала заходів щодо ремонту й утримання собору. Проте 1934 його знищено без попередніх досліджень і обмірів. Збереглися тільки численні фотографії, а також схематичні кресленики плану й західного фасаду, зроблені в 1840-х. На місці собору 1962–1965 за проектом архітектора А. Мілецького збудовано Київський палац піонерів (тепер Київський палац дітей та юнацтва).

Характеристика

Характерний приклад репрезентативного собору державного значення, що своєю композицією продовжував традицію великих храмів Княжої доби: він був хрестовокупольним, тринавовим, із виділеним трансептом і двома вежоподібними ризалітами на західному фасаді, шестистовпний, триапсидний, п’ятибанний. Іноді в літературі його помилково називають базилікальним (див. Базиліка). Основним архітектурним мотивом організації фасадів були тричетвертні колони великого коринфського ордера на п'єдесталах, що несли масивний розкріпований антаблемент, фриз якого декоровано керамічними поліхромними розетками. Білі потиньковані стіни прорізані вікнами у два яруси, облямованими наличниками з пишно декорованими сандриками. Особливою вишуканістю вирізнялися західний фронтон і фасадна стіна притвору, а також південний і північний портали (їх декорація виконана дещо пізніше, в середині 18 ст.). Окрасою соборного інтер'єру був великий (15,5 м заввишки й 22 м завширшки) семиярусний іконостас, створений 1696 як фундація київського міщанина Созонта Балики. Розписів в інтер’єрі не було.

Значення

Микільський собор був однією з найвизначніших пам’яток архітектури Мазепиної доби, що втілювала стилістику мазепинського бароко. Його втрата призвела до значного спотворення і знецінення історичного архітектурного середовища м. Києва та збіднення історико-культурного потенціалу України.

Додатково

2009 Президент України В. Ющенко доручив Уряду разом з Київською міською державною адміністрацією опрацювати питання щодо можливості відтворення знищених споруд комплексу Микільського монастиря — собору, дзвіниці й трапезної. Архітектор Ю. Лосицький опрацював проект відбудови собору. Його не реалізовано, оскільки на місці знесеного собору тепер стоїть Київський палац дітей та юнацтва.

Галерея

Західний фасад. Фото 1920-х
Вигляд з півдня. Фото початку 20 ст.
Західний фасад і план за обмірами 1840-х
Східний фасад собору зі слідами руйнувань, завданих артилерією більшовиків під командуванням Муравйова. Фото 1918
Західний портал. Фото початку 1930-х
Південний портал собору. Фото початку 1930-х
Західний фасад під час руйнування 1934
Фрагмент західного фасаду собору під час руйнування 1934
Центральна частина іконостасу. Фото 1934
Іконостас бічного вівтаря. Фото 1934

Цитати

Символічне й сакральне значення панорами Києва, що розкривалася з долини р. Дніпра і з лівобережжя, підкреслив Т. Шевченко у поемі «Варнак»:
«Мов на небі висить
Святий Київ наш великий.
Святим дивом сяють
Храми Божі, ніби з Самим
Богом розмовляють.
Дивлюся я, а сам млію
Тихо задзвонили
У Києві, мов на небі.»
(Цит. за вид.: Шевченко Т. Кобзар. Київ : Держ. вид-во художньої літератури, 1963. С. 400-403.

Історик архітектури Т. Геврик (США):
«Незважаючи на важливість архітектурного комплексу цього собору «Великого Миколи», і собор, і його дзвіницю, монастирські стіни й Економічну браму знищено. На відміну від руйнування головної церкви Золотоверхого Михайлівського монастиря, не зберегли ані одної деталі прикрас цього собору, хоч було що зберігати: залізні двері, прикрашені візерунками, майолікові розетки, царські врата іконостасу, не кажучи вже про сам іконостас, колони головного та бічних портиків тощо. Немає і друкованих звітів про руйнування соборної церкви.»
(Цит. за вид.: Геврик Т. Втрачені архітектурні пам`ятки Києва. Нью-Йорк : Український музей, 1987. 2-ге видання. С. 47.)

Література

Геврик Т. Втрачені архітектурні пам`ятки Києва. Нью-Йорк : Український музей, 1987. 2-ге видання. С. 44–50.
Вечерський В. Втрачені об'єкти архітектурної спадщини України. Київ : Науково-дослідний інститут теорії та історії архітектури і містобудування, 2002. С. 69–74.
Вечерський В. Архітектурні пам’ятки, досліджені Григорієм Павлуцьким: збережені й знищені // Павлуцький Г. Дерев’яні та муровані храми України Харків : Савчук О. О., 2017. С. 188–189.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Микільський (Військовий) собор у Києві // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Микільський (Військовий) собор у Києві (дата звернення: 5.05.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.12.2021

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Микільський (Військовий) собор у Києві

Зміст

Загальні відомості

Історична довідка

Характеристика

Значення

Додатково

Галерея

Цитати

Література

Автор ВУЕ

Важливо!

Офіс Президента України

Верховна Рада України

Кабінет Міністрів України

Служба безпеки України

Міністерство оборони України

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України

Кіберполіція

Національна поліція України