Кваренгі, Джакомо

Кваре́нгі, Джако́мо (італ. Quarenghi, Giacomo; 20.09.1744, с. Рота д’Іманья, провінція Бергамо, тепер регіон Ломбардія, Італія — 02.03.1817, м. Санкт-Петербург, тепер РФ) — архітектор, графік, представник класицизму, дійсний член Королівської академії мистецтв Швеції (з 1796), автор низки споруд у Росії та Україні.

Життєпис

Народився у сім’ї нотаріуса з м. Бергамо Дж. А. Кваренгі (18 ст.; тепер Італія), рід якого відомий з 12 ст., а один із предків був лицарем ордену (див. Ордени чернечі) госпітальєрів. Дитинство провів у родинному маєтку у м. Бергамо. Там само у Колегії Діви Марії отримав добру освіту: перекладав з латинської мови на італійську твори Вергілія, Кутулла та ін. 1763 переїхав до м. Рима і 1763–1764 навчався живопису у майстерні художника й історика мистецтва А. Р. Менгса (1728; тепер Чехія — 1779; тепер Італія). Захопився архітектурою з 1766. Після ознайомлення з працею А. Палладіо «Чотири книги про архітектуру» 1768 під впливом гравюр Дж. Б. Піранезі почав досліджувати античні архітектурні пам’ятки у м. Римі. Навчався там 1766–1769 у різних маловідомих архітекторів, котрі, за його власними словами, «зійшли з правильного напряму», тож у них він студіював тільки рисунок, а основи архітектурного фаху освоїв самотужки. 1771 навчався музиці, освоїв контрапункт і умів як композитор писати квартети. Внаслідок цього переконався, що гармонія в музиці не має нічого спільного з гармонією пропорцій в архітектурі. 1769–1773 виконав першу архітектурну працю — реконструкцію інтер’єру середньовічної церкви Святої Сколастики у м. Субіако (тепер у межах м. Рима). 1771–1775 подорожував Італією, вивчаючи архітектурну спадщину античності й доби Відродження, особливо твори архітекторів Д. Браманте, А. да Сангалло (Молодшого), А. Палладіо, С. Серліо та ін. Відвідав Венецію та її околиці, Верону, Віченцу, Мантую, Мілан, Неаполь, Парму, П’яченцу, Флоренцію, розкопки Помпей (див. Помпеї, Геркуланум і Торре-Аннунціата), Сицилію.

1775 повернувся у м. Бергамо, там одружився й виїхав до м. Рима, де потоваришував з «англійською колонією» — групою британських аристократів (див. Аристократія), які вивчали античну й ренесансну мистецьку спадщину Італії. Виконав для них, а також для короля Швеції, кілька архітектурних проєктів у «палладіанському стилі» й зажив слави талановитого художника й архітектора. З огляду на це барон Ф. М. фон Грімм (1723–1807; тепер Німеччина), представник російської імператриці Катерини ІІ, рекомендував Кваренгі для виконання архітектурних робіт при петербурзькому дворі. 01.09.1779 у м. Римі від імені імператриці укладено контракт з Кваренгі терміном на 3 роки; згодом контракт буде продовжено і його робота в Російській імперії триватиме (з двома перервами) 37 років. Восени 1779 Кваренгі з родиною відплив із Венеції до Криму й через м. Бахчисарай (зробивши там акварельний малюнок Бахчисарайського палацу) у грудні 1779 прибув до м. Санкт-Петербурга. Там він став провідним архітектором, який успішно виконував державні й приватні замовлення, уславившись неймовірною працездатністю. 1794–1796 разом з родиною перебував у м. Бергамо. Восени 1810 Кваренгі знову відвідав м. Бергамо, де на його честь улаштували загальноміське свято, а парадний портрет помістили в будинку муніципалітету в галереї видатних уродженців міста. Після його повернення до Російської імперії 1811 імператор Наполеон І Бонапарт (на той час король Італії) видав декрет 08.02.1812 про обов’язковість виїзду з Російської імперії всіх італійців. Оскільки Кваренгі цього не виконав, 27.09.1813 у м. Бергамо його заочно засуджено до довічного вигнання з конфіскацією майна.

Творчість

Кваренгі — провідний архітектор високого класицизму в Російській імперії, послідовник стилістики, започаткованої творчістю архітектора А. Палладіо (так званого палладіанства), для якого характерні монументальні форми з використанням ордеру архітектурного. Учнем Кваренгі був А. Меленський.

Автор значної кількості реалізованих проєктів, повний перелік яких дотепер не укладено. Це споруди у містах Санкт-Петербурзі, Москві та їхніх околицях, численних заміських садибах знаті на європейській частині колишньої Російської імперії, зокрема й в Україні.

Серед найвизначніших творів:

• будівлі Академії наук, Смольного й Катерининського інститутів, Асигнаційного банку, Ермітажного театру, Кінногвардійського манежу, Маріїнської лікарні, Мальтійської капели, гостиного двору, палаців і особняків у м. Санкт-Петербурзі;
• Благовіщенська церква, Олександрівський палац у Царському Селі (тепер м. Пушкін у складі м. Санкт-Петербурга);
• Англійський палац у м. Петергофі;
• Торговельні ряди на Красній площі, старий гостиний двір на Варварці, шпиталь у м. Москві;
• малі архітектурні форми у парках палаців і садиб тощо.

Твори в Україні:

• палац Безбородька в Стольному (1782 — 1790-і, не збережено);
• церква Святого Андрія у с. Стольному (тепер Чернігівської області, 1783);
• присутствені місця у м. Харкові (1785–1805, не збережено);
• Спасо-Преображенський собор Спасо-Преображенського монастиря у Новгороді-Сіверському (1791–1806);
• палац у м. Кременчуці (1790-і, не збережено);
• Успенський собор у Кременчуці (1790-і — 1816, не збережено);
• палац сенатора М. Комбурлея (1761–1821; тепер РФ) у с. Хотінь, тепер селище Сумської області (1799 — початок 19 ст., збережено частково);
• проєкти (3 варіанти) меморіального храму над могилою російських воїнів на полі Полтавської битви 1709 (1811, 1816, не реалізовано);

Ймовірні твори Кваренгі з документально не підтвердженим його авторством: тріумфальна арка в Новгороді-Сіверському (1786); Домницький монастир Різдва Богородиці (собор, трапезна, келії, надбрамна дзвіниця, 1798–1806).

Визнання

Лицар Мальтійського ордену й орденський архітектор (з 1800).

Нагороджений орденом Святого Володимира (1814).

На честь Кваренгі названо провулок у м. Санкт-Петербурзі (1923) і вулицю у м. Бергамо (1967).

У м. Санкт-Петербурзі встановлено пам’ятник і меморіальну дошку (1967).

Твори Кваренгі, які збережено в Україні, тепер є пам’ятками архітектури національного та місцевого значення.

Додатково

У літературі поширена версія про те, що Кваренгі погодився їхати працювати в Російську імперію внаслідок злиднів і безгрошів’я під час його перебування у м. Римі. Це не відповідає дійсності, оскільки він був представником заможної аристократичної родини й успішним архітектором та художником. Кваренгі був доброзичливим, хоча й емоційним; за свідченнями сучасників мав «золоте серце» й химерну зовнішність, завдяки якій його знали всі у м. Санкт-Петербурзі. З огляду на це став об’єктом численних дружніх шаржів і карикатур, опублікованих навіть у фундаментальних працях з історії архітектури. На відміну від Ч. Камерона, Кваренгі цінував твори архітектури стилю бароко, особливо споруди авторства Б. Ф. Растреллі. Так, щодня проходячи повз Смольний монастир, він неодмінно зупинявся, знімав капелюха, хрестився на собор і в захваті казав: «Оце церква, так церква!».

Література

1. Горностаев Ф. Дворцы и церква Юга. Москва : Товарищество «Образование», 1914. 85 с.
2. Грабарь И. Э. Джакомо Кваренги // История русского искусства. Архитектура : в 6 т. Москва : И. Кнебель, 1914. Т. 3. С. 389–428.
3. Пилявский В. Джакомо Кваренги: Архитектор. Художник. Ленинград : Стройиздат. Ленинградское отделение, 1981. 212 с.
4. Тимофієнко В. Кваренгі Джакомо // Зодчі України кінця XVIII початку ХХ століть: Біографічний довідник. Київ : Науково-дослідний інститутткорії та історії архітектури і містобудування, 1999. С. 177.
5. Angelini P., Giustina I., Rodeschini M. C. Giacomo Quarenghi. I disegni dell'Accademia Carrara di Bergamo. Marsilio, 2019. 224 p.