Міланський собор
Міла́нський собо́р (італ. Duomo di Milano) — католицький кафедральний собор архієпископа Мілана, присвячений Різдву Пресвятої Богородиці, національна пам’ятка Італії, регіон Ломбардія.
Міститься в історичному центрі міста на Соборній площі, формуючи її східний бік. На північний бік цієї ж площі виходить фасад Міланського пасажу — галереї Віктора Еммануїла ІІ. Вулиця Данте поєднує Соборну площу з розташованим з заходу замком міланських герцогів Сфорца. Завдяки масивному об’єму й високій шпилястій вежі над середохрестям собор є головною архітектурною домінантою м. Мілана. Жодна споруда в місті не може перевищувати соборний шпиль зі скульптурою Діви Марії.
Зміст
Історична довідка
Собор розміщено в стародавньому єпископському центрі м. Мілана. Для його спорудження було поступово знесено ранньохристиянські муровані споруди: дві базиліки (Діви Марії та Святої Теклі) і два баптистерія. Будівництво собору розпочато 12.05.1386. Його грандіозні розміри зумовлено великими політичними амбіціями ініціатора й замовника Дж. Г. Вісконті (1351–1402; тепер Італія) — першого міланського герцога. 1388 споруджено фундаменти й розпочато мурування стін. Будівництвом керувала комісія, обрана міланськими містянами; вона конфліктувала з герцогом і запрошеними ним архітекторами з Франції та Німеччини. Цим зумовлено зміни архітектурної концепції споруди у процесі будівництва. Місцеві ломбардські будівничі поступово витіснили іноземців. Та попри це собор має характерні риси не італійської, а французької та німецької ґотики. Пресбітерій завершено 1402, трансепт — 1409. 1418 Папа Римський Мартин V освятив головний вівтар храму. 1500 завершено вежу над середохрестям. 1572 собор освятив архієпископ Мілана кардинал Карл Борромей (1538–1584; тепер Італія; майбутній святий Католицької церкви). Добудова храму тривала протягом 17–18 ст. і до 19 ст. головний західний фасад залишався незавершеним. 26.05.1805 у цьому соборі Наполеона І Бонапарта короновано королем Італії. За його дорученням західний фасад 1805–1813 добудовано у стилі неоготики. Подальші добудови й опоряджувальні роботи, зокрема й скульптурні, тривали до 1892. Поіменно відомі 78 архітекторів, котрі керували спорудженням, добудовою і реставрацією собору протягом 1387–1988.
Під час Другої світовою війни собор зазнав незначних руйнувань від бомбардувань авіацією англо-американських союзників. Реставрацію виконано наприкінці 1940-х, 1969, 1981–1986, 2003–2009.
Характеристика
Собор є ґотичною п’ятинавовою базилікою з тринавовим трансептом і гранчастим пресбітерієм. Над середохрестям височить восьмигранний підбанник з гранчастим куполом, увінчаним вежею зі шпилем, на вершині якого — позолочена статуя Діви Марії. Загальна висота композиції 108,5 м. Базиліка завдовжки 158 м, трансепт завширшки 93 м. Середня нава, перекрита, як і бічні, хрестовими нервюрними (див. Нервюра) склепіннями, заввишки 46,8 м. Загальна площа споруди 8 000 кв. м, вона може вмістити до 35 тис. осіб. Бічні фасади й пресбітерій зовні оточені контрфорсами з двоярусними аркбутанами, пінаклями й фіалами. Завдяки перенесенню на них основних статичних навантажень у поздовжніх стінах та в пресбітерії влаштовано велетенські стрілчасті вікна, прикрашені поліхромними вітражами 15–20 ст. Стіни муровано з цегли, фасади обличковано світлим мармуром і зовні прикрашено кам’яною скульптурою (близько 3 500 скульптур). Західний фасад як витвір історизму 19 ст. поєднує стилістику неоґотики (загальна композиція) і необароко (портали й віконні наличники з сандриками). Перші орга́ни в соборі відомі з 1397, їх реконструювали 1533, 1577, 1590, 1985–1986. Тепер тут є два органи: малий і великий, який вважають найбільшим у світі. На даху собору влаштовано велику терасу — оглядовий майданчик, на який можна піднятися сходами або ліфтом.
|
Значення
Міланський собор є символом міста й регіону Ломбардії. Це найбільший храм країни (після собору Святого Петра в Римі) й один із найбільших ґотичних соборів Європи.
Додатково
Оскільки спорудження собору тривало багато сторіч, а після завершення настала епоха нескінченних реставрацій його, то серед міланців поширилася приказка: «Так довго, як будівництво собору», що означає щось нескінченне, що не станеться ніколи.
Література
Література
- Bascapè G., Mezzanotte P. Il Duomo di Milano. Milano : Bramante, 1965. 108 p.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 127.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 136.
- Romussi C. Il Duomo di Milano tra arte e storia. Milano : Meravigli edizioni, 2014. 160 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Міланський собор // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Міланський собор (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
