Софійський собор у Новгороді
Софі́йський собо́р у Но́вгороді (рос. Софийский собор в Новгороде) — православна церква 11 ст., тепер кафедральний собор Новгородської митрополії Російської православної церкви, архітектурна пам’ятка — складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1992), м. Великий Новгород, Росія.
Мурований шестикупольний собор стоїть в історичному центрі міста у межах найдавнішої частини колишнього дитинця (кремля) — Владичого двору (єпископської резиденції) і є головною архітектурною домінантою міста. Собор оточено історичними спорудами, в яких розміщено заклади культури.
Історична довідка
Собор звела 1045–1052 артіль будівничих Софійського собору в Києві, яку великий князь Київський Ярослав І Мудрий після завершення будівельних робіт у м. Києві відрядив до м. Новгорода на прохання свого старшого сина Володимира Ярославича (1020; тепер Україна — 1052; тепер Росія), котрий був новгородським князем 1034–1052. Це перший у місті мурований храм. Його споруджено замість знищеного пожежею дубового 13-верхого Софійського собору, що містився з північного боку від теперішнього (його освятив 14.09.1052 Новгородський єпископ Лука Жидята). 1109 частину фрескових розписів інтер’єру завершено. 1151 стіни собору повністю потиньковано (див. Тиньк). У 18 ст. південний і північний фасади зміцнено прибудованими контрфорсами (не збережено). Реставровано (див. Реставрація) 1893–1900 під керівництвом архітектора В. Суслова (1857–1921; тепер Росія). При цьому на вимогу церковного керівництва в інтер’єрі новим тинькуванням на основі портландцементу покрито стародавні фрески, що призвело до знищення їх. 1929 богослужіння в соборі припинено і його перетворено на антирелігійний музей, згодом — відділ Новгородського музею-заповідника.
Зазнав руйнувань під час Другої світової війни: 05.07.1942 артилерія Червоної армії обстріляла собор (влучило 5 артилерійських снарядів): було пробито склепіння, стіни, пошкоджено центральний підбанник і знищено купол із фресковим зображенням Христа-Пантократора 1109. Найдокладніші дослідження пам’ятки виконав у 1950-х — 1980-х київський архітектор, один із засновників новгородської реставраційної школи Г. Штендер (1927; тепер Україна — 1992; Росія). 1991 собор передано Російській православній церкві. 2005–2007 реставровано куполи.
Характеристика
Збудовано за зразком Софійського собору в Києві: збігаються розпланування, загальна композиція і багато розмірів, хоча собор у м. Новгороді менший і дещо простіший, ніж у м. Києві: його структура і розміри відповідають центральній частині київського Софійського собору. Це хрестовокупольний п’ятинавовий триапсидний храм, з трьох боків оточений двоярусною галереєю (первісно мала бути одноповерховою, але зроблена двоповерховою у процесі будівництва). У західній частині галереї є циліндрична сходова вежа, увінчана банею. Собор вінчають п’ять куполів на циліндричних підбанниках. Розміри собору з галереями: довжина 34,5 м, ширина 39,3 м; сторона підкупольного квадрата 6,19-6,28 м; товщина стін 1,2 м. Фундаменти стрічкові, з валунів на вапняному будівельному розчині завглибшки до 2,5 м. До храму ведуть три портали. Вхід на хори влаштовано з південно-західної частини собору через вежу на західну галерею другого ярусу. Хори мають значну площу, займаючи західне членування середньої нави, два членування прилеглих нав і повністю бічні нави. Хрещаті стовпи несуть систему підпружних арок і циліндричних склепінь. Східні членування першого ярусу галерей є бічними вівтарями Різдва Богородиці та Іоанна Богослова з циліндричними апсидами. У західній частині північної галереї міститься бічний вівтар Усікновення глави Іоанна Предтечі, у східній частині південної нави — вівтар Святих Йоакима і Анни. Первісна підлога містилася нижче від сучасної на 2 м. Підвищення підлоги й спотворення пропорцій інтер’єру стали наслідком численних ремонтів протягом часу існування храму. У центральній апсиді знайдено сліди мозаїчної підлоги 12 ст., залишки первісного престолу, дерев’яних ківорія та вівтарної перегородки. Стіни муровано із рваного каменю-вапняка та плінфи на вапняному розчині з домішкою дрібних фракцій цегляного щебеню, арки й склепіння — тільки з плінфи. Поверхню стін покривали шаром будівельного розчину з дрібно меленою плінфою. Проте в інтер’єрі на стінах і лопатках трапляються відкриті цегляні ряди з різко підкресленими горизонтальними смугами, які перегукуються зі смугами плінфи на арках, пандативах і куполах.
Тепер фасади потиньковано і побілено, а в інтер’єрах є розписи, виконані після реставрації 1900. Собор справляє винятково монументальне враження, оскільки на фасадах відсутній декор і дрібні архітектурні деталі: виконання їх унеможливили економія плінфи та особливості місцевого каменю, який у процесі оброблення дає грубі сколи.
Значення
Софійський собор у Новгороді є найдавнішим збереженим православним храмом в Росії. Як один із найстародавніших і найшанованіших соборів Давньої Русі протягом багатьох сторіч був духовним центром і символом незалежної европейськи орієнтованої Новгородської республіки. Він архітектурно оприявнює історико-культурну традицію, пов’язану з Києвом і протилежну московській деспотії. 1992 внесено до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у складі номінації «Новгорода і околиць історичні пам’ятки» під № 604. З 1960 — пам’ятка республіканського значення, з 2014 — об’єкт культурної спадщини народів Російської Федерації федерального значення.
Література
- Штендер Г. Первичный замысел и последующие изменения галерей и лестничной башни Новгородской Софии // Древнерусское искусство. Проблемы и атрибуции. Москва : Наука, 1977. С. 30–54.
- Асєєв Ю. Мистецтво Київської Русі. Київ : Мистецтво, 1980. 213 с.
- Раппопорт П. Зодчество Древней Руси. Ленинград : Наука, 1986. С. 30–32.
- Асєєв Ю., Вечерський В., Годованюк О. та ін. Історія української архітектури / За ред. В. Тимофієнка. Київ : Техніка, 2003. С. 86–88.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 267.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Софійський собор у Новгороді // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Софійський собор у Новгороді (дата звернення: 15.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 23.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
