Софійський собор у Полоцьку
Софі́йський собо́р у По́лоцьку (білоруськ. Сафійскі сабор) — архітектурна пам’ятка, Вітебська область, Білорусь.
Мурований храм стоїть в історичному центрі міста на дитинці доби Давньої Русі, посідаючи найвищий пагорб правого берега р. Західної Двіни при впадінні в неї р. Полоти. Завдяки двом високим вежам є головною архітектурною домінантою міста.
Історична довідка
Збудовано 1050–1055 на замовлення полоцького князя Всеслава Брячиславича артіллю майстрів, яка звела Софійський собор у Києві, а потім — Софійський собор у Новгороді. Первісно храм був хрестовокупольний, п’ятинавовий, триапсидний, увінчаний 7 куполами на світлових підбанниках і без прилеглих галерей (прибудовано пізніше). На північно-західному куті була сходова вежа з крученими сходами на хори, ймовірно увінчана куполом. У 12 ст. до храму прибудовано різні приміщення, зокрема притвор перед південним порталом, каплицю, усипальню, а також укріплено контрфорсами. Споруджено системою мішаного мурування з плінфи й каменю на стрічкових фундаментах з дерев’яними субструкціями. Собор схожий на київські Ірининську й Георгіївську церкви доби Ярослава І Мудрого, тож, імовірно, усі вони споруджені однією артіллю зодчих.
У пізньосередньовічну добу (до 1579) на чотирьох кутах собору прибудовано триярусні оборонні башти. Після Берестейської церковної унії 1596 собор передано уніатам (див. Уніатство). 1607 його пошкодила пожежа, після якої храм перебудовано 1618 з ініціативи Полоцького архієпископа Йосафата Кунцевича; при цьому знесено раніше прибудовані башти. Собор зазнав руйнувань від пожежі 1642, після чого відновлений і 1654–1667 належав православним (див. Православ'я), а згодом став церквою монастиря василіян. Під час Північної війни 1700–1721 м. Полоцьк тимчасово захопило військо Московського царства. 11.07.1705 цар Петро І прийшов у храм і зажадав ключів від вівтаря. Отримавши відмову, убив настоятеля й 4-х ченців, а їхні тіла наказав викинути у р. Західну Двіну. Цар розпорядився віддати собор місцевим православним, проте вони відмовилися його прийняти, після чого тут влаштовано пороховий склад. Його вибух 01.05.1710 на 90 % зруйнував Софійський собор.
З ініціативи Полоцького греко-католицького архієпископа Флоріана Гребницького (1683–1762; тепер Білорусь) за проєктом архітектора Я. К. Ґлаубіца (1700; тепер Польща — 1767; тепер Литва) 1738–1765 на руїнах собору 11 ст. звели тринавову двовежову базиліку в стилі так званого Віленського бароко; при цьому орієнтацію вівтаря змінили на 90 градусів, зі східної на північну. 1839 російська влада перетворила цю греко-католицьку церкву на православну. 1911–1914 виконано її капітальний ремонт. Радянська влада 1924 церкву закрила й влаштувала в ній краєзнавчий музей. 1942–1944 під час німецької окупації православне богослужіння в храмі відновлено. Радянська влада його заборонила, перетворивши храм на зерносховище, згодом — на архів. Після тривалої реставрації 1983 пам’ятку відкрито як залу органної музики. Орга́н установлено 1985. Тепер тут міститься Музей історії архітектури Софійського собору (з 1987), що входить до складу Полоцького історико-культурного музею-заповідника. На великі церковні свята в соборі відбуваються богослужіння.
Характеристика
Базилікальний храм головним фасадом звернено до долини р. Західної Двіни. Фасад фланкують багатоярусні вежі заввишки 50 м. Вівтарну частину (пресбітерій) завершено циліндричною апсидою. На бічному східному фасаді збережені на повну висоту три апсиди первісного собору перетворено на три каплиці. Симетричні їм схожі за формами три каплиці на бічному західному фасаді споруджено під час перебудови 18 ст. з повторним використанням будівельних матеріалів (плінфи й каменю) 11 ст. Від первісного храму збережено, крім апсид, ще фундаменти, нижні частини стін і стовпів, а від початкового оздоблення — фрагменти фресок і керамічні плитки підлоги. В інтер’єрі частково збережено пишне барокове скульптурне ліплення та монументальний триярусний вівтар. Над вхідною частиною (нартексом) влаштовано хори, на яких встановлено орган.
Значення
Первісний Софійський собор у Полоцьку належить до найстародавніших соборів Давньої Русі, що представляють як візантійську, так і київську архітектурні традиції. З нього започатковано муроване будівництво на теренах Білорусі, яке протягом 12 ст. утворило Полоцьку та Смоленську регіональні архітектурні школи, що вплинули на подальше формування середньовічного зодчества як Білорусі у складі Великого князівства Литовського, так і Великого князівства Московського. Теперішній бароковий храм, відбудований після знищення первісного московитами, репрезентує найвищу стадію розвитку Віленського бароко як оригінального місцевого варіанту загальноєвропейської стилістики.
|
Література
- Асєєв Ю. Мистецтво Київської Русі. Київ : Мистецтво, 1980. 213 с.
- Раппопорт П. Зодчество Древней Руси. Ленинград : Наука, 1986. С. 30–32.
- Трусов О. Памятники монументального зодчества Белоруссии ХІ–ХVII вв. Минск : Наука и техника, 1988. С. 10–15.
- Габрусь Т. В., Кулагiн А. М., Чантурыя Ю. У. и др. Страчаная спадчина. Мінск : Полымя, 1998. С. 55–60.
- Асєєв Ю., Вечерський В., Годованюк О. та ін. Історія української архітектури. Київ : Техніка, 2003. С. 88.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 263.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Софійський собор у Полоцьку // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Софійський собор у Полоцьку (дата звернення: 10.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.01.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
