Тростянець (місто)
Тростяне́ць — місто Охтирського району Сумської області України.
Населений пункт належить до категорії малих міст.
|
Тростянець (місто) (Тростянець) | |
|---|---|
| Країна | Україна |
| Область | Сумська область |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 19 797 |
| Територія (кв.км.) | 26,6303 |
Зміст
Географічне положення
Місто розташоване на південному сході Сумської області, на північному сході України. Лежить на р. Боромлі (басейн р. Дніпра) та її притоках — Люджі та Радомлі. Розміщене у зоні лісостепу.
Характерний долино-балочний та яро-балочний рельєф, з яким пов’язаний полого-хвилястий характер поверхні.
Серед місцевих мінерально-сировинних ресурсів: поклади глини, річкового піску, значні запаси мінеральних вод.
Відстань до м. Києва — 317 км, до обласного центру м. Сум — близько 60 км.
Територія — 26 663,03 га.
Історична довідка
Територія міста була заселена у 8–10 ст. (виявлені городище та курганний могильник сіверян).
Назва поселення походить від однойменної річки Тростянки. За іншою версією — тростянцями називали сухі острівці серед заболоченої місцевості.
Поселення Тростянець виникло в 1650-х внаслідок хвилі переселення селян та козаків з Правобережної України на Слобожанщину після поразки козацьких військ у битві під Берестечком (1652). Серед боліт перед Охтирською горою вони спорудили дерев’яний частокіл для захисту від кримськотатарськиого війська, збудували дерев’яну церкву. Первісно землями володіли козаки та посполиті. Наприкінці 17 ст. територія перебувала у власності охтирського полковника І. Перехрестова.
1704 Тростянець разом з іншими селами відійшов до державних маєтностей. У листопаді 1720 російський імператор Петро І передав Тростянець своєму духівникові протоієрею Т. Надаржинському. Крім козаків 1732 у Тростянці мешкав 941 підданий. Всього було 369 хат, виокремлювалися панський будинок та дерев’яна церква. З 1700 діяла церковна школа, яку щороку закінчувало 2–3 учні. Після реформи слобідських полків 1732–1737 селяни Тростянця потрапили в кріпацтво. 1744 розпочалося будівництво мурованої церкви.
До 1765 Тростянець належав до Охтирського слобідського полку, після адміністративної реформи 1765 — до Охтирської провінції Слобідсько-Української губернії, 1780–1796 — до Охтирського повіту Харківського намісництва, від 1797 став волосним селом того ж повіту Слобідсько-Української (з 1835 — Харківської) губернії.
У першій половині 18 ст. прискорився розвиток різноманітних промислів: на р. Радомлі збудували мурований млин, уздовж Сумського шляху стояли кузні та дві винокурні. Існували олійня, цегельний та селітряний заводи. Пізніше з’явилася солодовня. Нові виробничі об’єкти зводилися поблизу садиби й греблі на р. Боромлі. Тут з’явилися муровані сушні, комори, крамниці. Наприкінці 18 т. власники збудували новий двоповерховий дерев’яний на мурованих підвалах садибний будинок, а також служби.
На початку 19 ст. шляхом успадкування по жіночій лінії Тростянецький маєток перейшов від роду Надаржинських до Корсакових, у 1840-х — до князів Голіциних. 1832 у Тростянці працював мідний завод (виробляв куби й труби). 1846 тут діяли пивоварний, селітряний заводи та полотняна фабрика, 1847 власник села побудував ще цукровий і рафінадний заводи.
Селянська реформа 1861 дала поштовх прискореному промисловому розвиткові Тростянця. З кріпацтва було звільнено 982 селянина та 48 дворових людей князів Голіциних. На початку 1860-х у селі налічувалося шість заводів: два цукрові (пісковий та рафінадний), два спиртові, селітряний та цегельний. У Тростянці було 392 двори, в яких мешкало 2 150 осіб. У зону впливу Тростянця потрапили селище Гай, що виникло у 18 ст., і село Смородине (відоме з кінця 17 ст.).
1868 спадкоємці княгині С. Голіциної продали маєток санкт-петербурзькому першої гільдії купцеві А. Марку. Останній 1874 продав його промисловцеві Л. Кенігу. Відтоді волосне село Тростянець стало центром маєтків Л. Кеніга та його спадкоємців. Серед провідних галузей: сільське господарство та переробна промисловість (зокрема харчова).
1877 завершено будівництво залізниці, яка зв’язала Тростянець з містами Харковом і Сумами. Тут збудували станцію Смородине та локомотивне депо. 1889 став до ладу винокурний завод, 1896 — вальцьовий млин. Були майстерні при цукрових заводах, екіпажна фабрика (з 1892), лісопильний і паркетний заводи.
Наприкінці грудня 1917 у Тростянці встановлено радянську владу. На націоналізованих землях Кенігів створено Півненківський цукрозавод, бурякорадгосп, деревообробний комбінат, завод «Електропобутприлад».
У квітні — грудні 1918 Тростянець окупували австро-німецькі війська, серпні — грудні 1919 — війська денікінців (див. Денікінщина). 04.12.1919 радянську владу встановлено остаточно.
У 1920-і у селі працювали цукровий, спиртовий, цегельний, паркетний заводи, млин, функціонували лікарня, медичний пункт на станції Смородине, три школи, клуб, бібліотека. У лютому 1923 Тростянець став селищем міського типу. 1926 тут проживало 7300 осіб. 1925–1930 Тростянець входив до складу Сумського округу, 1930–1932 він — районний центр, підпорядкований республіканським органам влади. 1932–1939 Тростянецький район входив до Харківської області, потім — до Сумської.
У 1930-і працювали підприємства: деревообробного комбінату, цукрового заводу тощо. Головні вулиці забруковано, прокладено тротуари, з’явилося нове приміщення школи, житлові будинки. 1940 Тростянець отримав статус міста.
У роки Другої світової війни місто було окуповане німецькими загарбниками (10.10.1941 — 09.08.943). У цей період у місті діяла підпільна молодіжна організація. Устаткування деревообробного комбінату та спиртового заводу евакуювали на Урал. Нацисти зищили 157 жителів міста, 280 вивезли на примусові роботи до Німеччини. Зруйновано цукровий і спиртовий заводи, деревообробний комбінат, лісодослідну станцію, 137 будинків, 4 школи, знищили паровозний і вагонний парк. 1943 нацисти підірвали вибухівкою будинок головного управителя маєтками Л. Є. Кеніга в Нескучному. За мужність, виявлену в боротьбі з нацистськими загарбниками на фронтах, нагороджено орденами й медалями понад 2 тис. жителів Тростянця. 1943 почалася відбудова міста.
Наприкінці 1945 запрацював деревообробний комбінат. Машиноремонтні майстерні цукрового заводу з 1946 перетворені на окреме підприємство. Функціонували лікарня, поліклініка, 3 фельдшерсько-акушерські пункти, двоє дитячих ясел. Діяли дві середні, дві семирічні та початкова школи, де навчалися 2 500 дітей, ще 500 учнів здобували освіту в двох школах фабрично-заводського навчання та агрошколі. Відкрився кінотеатр. Відновили роботу міський клуб, районна бібліотека (на 1947 налічувалося 10 тис. книжок). Розгорнулася радіофікація міста, а також села Смородиного.
У середині 1950-х Тростянець почав перетворюватися на промислове місто. У 1970–1980-і тут працювали машинобудівний, «Електропобутприлад», цукровий, маслоробний, комбікормовий, мінеральної води, 2 цегельні та елітного насіння цукрових буряків заводи, шоколадна фабрика «Україна», деревообробний, хлібопродуктів, промисловий комбінати, лісгоспзаг, райсільгосптехніка, райсільгоспхімія, міжгосподарська будівельна організація, комбінат побутового обслуговування. Функціонували професійно-технічне училище, 5 загальноосвітніх та музична школи, 2 лікарні, Будинок культури, кінотеатр, 3 клуби, 6 бібліотек, музей П. Чайковського.
27.03.1978 межі м. Тростянця розширено за рахунок включення в його межі сіл Смородиного Тростянецької міської Ради і Радомлі Криничненської сільради Тростянецького району загальною площею 187 гектарів.
1990 кількість населення становила 25,8 тис. осіб.
Після розпаду СРСР 1991 кількість підприємств значно скоротилася. Зменшилася і кількість населення, яке в пошуках роботи виїжджало в інші міста і за межі України.
Наприкінці 20 ст. у місті працювали заводи: машинобудівний, «Електропобутприлад», цукровий і маслоробний, мінеральної води, два цегельні, елітного насіння цукрових буряків, деревообробний комбінат і комбінат хлібопродуктів. Діяла Краснотростянецька лісодослідна станція Українського НДІ лісового господарства; краєзнавчий музей, музей історії локомотивного депо залізничної станції Смородине, кімната-музей П. Чайковського. Провідне підприємство міста — шоколадна фабрика Прат «Монделіс Україна», завдяки якій рівень залучення іноземних інвестицій по місту 2006–2016 становив 162,28 млн доларів США.
2008 розроблено стратегічний план економічного розвитку міста.
18.07.2017 шляхом об’єднання Тростянецької міської ради та Зарічненської, Кам’янської сільських рад Тростянецького району створено Тростянецьку міську об’єднану територіальну громаду. 2018 розпочалося будівництво промислового парку «Тростянець». В ході реформи децентралізації 2020 до складу Тростянецької міської об’єднаної територіальної громади увійшло 13 сільських рад.
Під час широкомасштабного військового вторгнення Російської Федерації місто було окуповане російськими військами (24.02–26.03.2022). Звільнене силами 93-ї бригади «Холодний яр», територіальної оборони та місцевих партизанів. Під час окупації були відсутні електроенергія, газ, водопостачання. Зазнала руйнувань центральна частина міста, райони лікарні та лісництва, вокзалу та автовокзалу. Пошкоджена Тростянецька міська лікарня. Розграбована і зруйнована шоколадна фабрика. Постраждали архітектурні пам’ятки міста: садиба Кеніга, брама Круглого двору. Росіяни спалили пам’ятку архітектури національного значення – будинок головного управителя маєтками Л. Є. Кеніга в Нескучному – унікальний зразок слобожанської регіональної школи стилю модерн.
Після звільнення у місті розпочалися відновлювальні роботи. Архітектор В. Биков і фахівці з проектних інститутів м. Києва почали розробку концепції відновлення та розвитку центральної частини м. Тростянця.
Населення
Загальна кількість населення — 19 797 осіб (2021, оцінка), густота — 34,8 осіб/км2.
Склад населення за етнічними групами: українці (84,8 %), росіяни (13,9 %), білоруси (0,4 %).
Українську мову вважали рідною 90,71 % жителів міста, російську — 8,48 %, білоруську — 0,17 %, вірменську — 0,06 %, молдовську — 0,02 %, німецьку — 0,01, польську — 0,01 %, циганську — 0,06, румунську — 0,01 %, угорську — 0,01 % (2001, перепис).
За статевими групами (2012, оцінка): чоловіки (46,1 %), жінки (53,9 %).
Для міста характерний високий рівень демографічної старості жителів. Питома вага осіб 60 років і старше — 22,0% [більше, ніж у середньому у міських поселеннях Сумської області (20,4%) та України (20,2%)].
У місті на 2021 діяло кілька релігійних громад.
Клімат
Місто розташоване у недостатньо вологій, теплій кліматичній зоні. Кліматичні умови Сумської лісостепової області західних відрогів Середньоруської височини відрізняються вищою континентальністю в порівнянні з іншими областями лісостепової зони України.
Пересічна температура січня — -7,1 °C, липня — +19,9 °C. Середньорічна температура дорівнює +6,9°С. Але коливання температури можуть бути значними (від -36,9°С взимку до 37,2°С влітку).
Середня кількість опадів — 588 мм на рік, але може змінюватися від 322 мм (1953) до 805 мм (1933). На період вегетації припадає в середньому 60% річних опадів.
Період з температурою понад +10 становить 158 днів. Висота снігового покриву — 18 см.
Господарство
Промисловість
Провідною галуззю економіки м. Тростянця є промисловість. За видами промислової діяльності більшість робочих місць припадала на харчову та переробну промисловість (понад 95 % промислового виробництва).
Провідне підприємство міста — Тростянецька фабрика ПрАТ «Монделіс Україна»: одна з найпотужніших в Україні, має повний цикл переробки какао-бобів. На початок 2022 на підприємстві за міжнародними стандартами якості вироблялися продукти під популярними брендами «Корона», Milka, Alpen Gold, «Ведмедик «Барні», TUC, Oreo. Продукція фабрики реалізувалася на внутрішньому ринку та експортувалася до країн Східної Європи та Центральної Азії.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Якобз Дау Егбертс Україна» (працює з 2018) — оператор ринку харчових продуктів, займається оптовою торгівлею кавою, чаєм, какао та прянощами.
Функціонують Товариство з обмеженою відповідальністю «Тростянецький агропромбуд» (добування піску, гравію, глин і каоліну, виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини; будівництво трубопроводів, будівництво споруд електропостачання та телекомунікацій); ТОВ «Дека-хліб» (виробництво хліба та хлібобулочних виробів; виробництво борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок нетривалого зберігання); Закрите акціонерне товариство «Тростянецький електропобутприлад» (виробництво електророзподільної та контрольної апаратури); ТОВ «ЛТЕК 17» (лісопильне та стругальне виробництво); ТОВ «Тростянецьке джерело» (виробництво безалкогольних напоїв, мінеральних вод та інших вод, розлитих у пляшки); ТОВ ВТФ «Цегла імпульс» (виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів із випаленої глини) та інші.
Основним напрямом господарювання Державного підприємства «Тростянецький лісгосп» (організоване 1936) є лісогосподарське виробництво. Функціонує також лісопильне та стругальне виробництво.
У 2014 створено промисловий парк «Тростянець» (загальною площею 39,9556 га) терміном на 30 років. Відповідно до концепції промислового парку «Тростянець» на території парку можуть бути створені підприємства харчової або легкої промисловості.
Сфера послуг
На кінець 2021 у центрі міста функціонував Будинок побуту. Працювали комунальні підприємства: КП ТМР «Тростянецькомунсервіс» (збирання і оброблення стічних вод); КП ТМР «Тростянецьке ЖЕУ» (управління нерухомим майном, надання послуг з централізованого теплопостачання) та дочірнє підприємство «Елегія» (надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; прання та хімічне чищення текстильних виробів; надання послуг мобільного харчування; надання послуг тренажерного залу); КП ТМР «Чисте місто» та дочірні підприємства «Добробут» і «Екосервіс» (збирання безпечних відходів, прибирання сміття, боротьба з забрудненням); КП ТМР «Енерголюкс» (ремонт і технічне обслуговування електричного устаткування.
Працює готель «Тростянець», міні-готелі.
На території м. Тростянця та Тростянецької громади діяло 389 закладів торгівлі та громадського харчування.
У сфері охорони здоров’я працювали комунальні некомерційні підприємства Тростянецький центр первинної медичної допомоги та Тростянецька міська лікарня, чотири амбулаторії загальної практики — сімейної медицини.
На території міста діяли два відділення банків з банкоматами.
Працює Центр надання адміністративних послуг Тростянецької міськради.
Послуги зв’язку в місті забезпечують центр поштового зв’язку № 7, утворений 2006 унаслідок реорганізації шляхом злиття трьох вузлів зв’язку (Тростянецького, Охтирського та Великописарівського) та цех електрозв’язку. У місті діють розвинута мережа Інтернет, цифрова телефонна мережа. Набула розвитку система кабельного телебачення.
Транспорт
Територією міста проходять автошлях Суми — Полтава — Олександрія (Глухів — Харків) і залізнична магістраль Київ — Суми — Харків. Залізнична станція Тростянець — Смородине є одним з великих залізничних вузлів Сумської області (вокзально-станційний комплекс побудований 1982).
У місті працює кілька автотранспортних підприємств, маршрутне таксі за напрямком Дернове — Тростянець — Суми.
Функціонувало 17 автобусних маршрутів громадського транспорту.
Міська рада запустила також повністю соціальний автобус, який у безлімітному режимі перевозить будь-яку кількість пільговиків.
Наука, освіта, культура
Наука та освіта
У місті створено Красно-тростянецьку лiсову науково-дослiдну станцію (заснована 1923). З 1930 — у складі Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації імені Г. М. Висоцького. Експериментальна база Краснотростянецької станції була найбільшою серед інших лісових науково-дослідних установ України. Значне місце в науковій тематиці станції посідала також інтродукція, або введення в лісові насадження, парки та сквери видів чагарників та деревних порід, які раніше не виростали в цих природних умовах. Тут працювали вчені: члени-кореспонденти Академії наук І. Патлай, П. Фальковський, академік П. Погребняк та інші. Станцію зруйновано пожежею під час широкомасштабного вторгнення російських військ.
У місті працювало 6 закладів середньої освіти (п’ять І–ІІІ ступенів і Смородинська І–ІІ ступеня), один професійний ліцей, 2 навчально-консультативні пункти вищих навчальних закладів — Сумського державного університету та Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» і 5 закладів дошкільної освіти.
Функціонує комунальний заклад позашкільної освіти «Палац дітей та юнацтва» (утворений 1961).
Працює Тростянецька дитяча музична школа імені П. І. Чайковського.
Культура та мистецтво
У місті діє комунальний заклад Музейно-виставковий центр «Тростянецький». Розташований у садибі Л. Кеніга — пам’ятці архітектури 18–19 ст. національного значення, музейно-виставковий центр об’єднав: краєзнавчий музей, художню галерею, музей шоколаду.
Тростянецький районний краєзнавчий музей — зібрання експонатів, матеріалів та документів, що розповідають про природу, археологію, історію, побут, культуру й персоналії краю. Заклад засновано 1983 як громадський музей. 1992 він отримав статус «народного». З грудня 2006 музей працював як самостійний комунальний заклад Тростянецької районної ради. У 2007–2009 створена нова музейна експозиція. Фонди музею становлять 5 тис. експонатів. У музеї працюють постійно діючі експозиції: природа Тростянеччини; археологія краю; історія краю 17–19 ст.; П. Чайковський і Тростянеччина; історія краю на зламі століть; історія за часів Другої Світової війни; мистецтво і культура Тростянеччини; історія промислового та сільськогосподарського розвитку краю.
Музей шоколаду у Тростянці відкрили у травні 2012. Тут представлено понад 1500 експонатів, які демонструють історію шоколаду, рецепти його створення і процес виготовлення. Приміщення музею має 3 зали: «Корона», «Мілка», «Якобз». Музей співпрацює з нащадками Л. Кеніга. Музей «Картинна галерея» засновано Тростянецькою міською радою Сумської області та відкрито 24.08.2007. Картинна галерея (понад 100 полотен сучасних майстрів пензля з України, Росії та Польщі) займає чотири зали першого поверху будівлі. Від 2006 проводиться міжнародний живописний пленер «Мальовнича Тростянеччина», який перетворився на традиційний мистецький захід.
У Музейно-виставковому центрі облаштована також кімната-музей П. Чайковського.
У місті функціонує Тростянецька публічна бібліотека (від 2018 перебуває на балансі Тростянецької міської ради). У структурі публічної бібліотеки працюють 5 бібліотек-філій: дитяча бібліотека-філія, міська бібліотека-філія, Смородинська бібліотека-філія, Кам’янська бібліотека-філія, Зарічненська бібліотека-філія.
Діє також комунальний заклад «Центр культурних послуг» Тростянецької міської ради (колишній Тростянецький районний будинок культури). У місті з листопада 2019 функціонує кінотеатр «Прем’єра».
Щороку понад 20 тис. туристів приїжджають в місто і на фестивалі.
З 1991 у місті щороку проводиться єдиний в Україні сільський фестиваль мистецтв «Боромля», конкурс на краще виконання пісень про село за участю майстрів мистецтв і художніх колективів, концерти симфонічної, камерної та народної музики, концерти за участю лауреатів конкурсу та гостей фестивалю.
Від 1980-х у місті проходили Дні Чайковського, приурочені творчості П. Чайковського; з 2013 вони переросли у Всеукраїнський фестиваль класичної музики «Чайковський Fest». У рамках фестивалю з 2018 відбувається Всеукраїнський конкурс класичної музики ім. П. І. Чайковського для дітей та молоді, започаткований Тростянецькою міською радою Сумської області.
Міжнародний фестиваль історичної реконструкції «Стара фортеця. Подорож крізь століття» (заснований 2010) відбувається в червні на території унікальної пам’ятки архітектури 18 ст. — Круглий двір. У заході традиційно беруть участь клуби історичної реконструкції з різних країн світу (України, Молдови, Чехії, Ізраїлю, Франції та інших).
З 2013 у місті проводять фестиваль «Схід-рок». 2022 фестиваль відбувався в онлайн форматі (09.04.–18.04.2022) і був благодійним. Кошти за віртуальні квитки спрямовували на гуманітарну допомогу місцевим мешканцям (зібрані 200 тис. гривень використано на придбання нових вікон для міської лікарні).
04.05.2022 біля Круглого двору в Тростянці вперше після окупації лунала «жива» музика. З благодійним концертом завітали учасники українського рок-гурту «Без обмежень» С. Танчинець та О. Бережний.
Архітектура
Збудовану в 1720-х дерев’яну Благовіщенську церкву замінили в 1744–1750 однойменною мурованою церквою, що збереглася. Це споруда у стилі раннього класицизму з елементами бароко. Тридільна, однобанна, з високою багатоярусною дзвіницею на західному фасаді, церква стала головною архітектурною домінантою Тростянця.
На початок 18 ст. сформувалося порядкове розпланування поселення, витягнуте з півночі на південь уздовж річища Боромлі та шляху із м. Сум до міст Охтирки й Харкова. Трасування вулиць було непрямолінійним, з плавними вигинами, підпорядковувалося особливостям рельєфу та гідрографії. З півдня сельбище обмежувала Охтирська гора, а з півночі — садибний комплекс.
Рядова забудова Тростянця протягом 17–19 ст. не змінювала свого характеру — вона лишалася садибною, одноповерховою, зі значним озелененням. Хати під невисокими солом’яними стріхами причілками виходили на вулиці.
Зосередження у Тростянці фабрично-заводської промисловості й функцій центрального управління всіма галузями господарства економії зумовило широке розгортання будівництва. Усі житлові, господарські, адміністративні, виробничі будівлі зводилися з цегли під бляшаними дахами. Поблизу розпланували й спорудили робітниче селище, двоповерхові цегляні будинки спеціалістів, робітничу казарму з їдальнею. Забудова була витримана у формах так званого цегляного стилю з дуже скромним застосуванням декору з арсеналу форм ретроспективізму: як правило, стіни членувалися рустованими пілястрами, вікна акцентувалися наличниками простого профілю або сандриками, широко застосовувалися зубчасті карнизи й різноманітні мотиви цегляних орнаментів. У таких самих архітектурних формах 1887 у центрі села навпроти садиби збудовано багатоповерховий цегляний корпус винокурні й вальцьового млина. Більшість споруд економії Л. Кеніга збереглися донині.
У 1870-х Л. Кеніг перебудував старий палац князів Голіциних на свою літню резиденцію. Розпланувально-просторова композиція цього палацу визначилася в 1820-х. Це симетрична будівля з центральним двоповерховим корпусом й одноповерховими бічними раменами. Уся будівля стояла на мурованих склепінчастих підвалах другої половини 18 ст. Її центральну частину розібрали й збудували наново у стильових формах італійського ренесансу з багатим скульптурним декором і двоярусною терасою на парковому фасаді. Поряд з палацом стоїть Круглий двір — споруда театрального і господарського призначення (дати будівництва дискутуються: 1749, 1820-і або кінець 18 ст.). Збудовано, найвірогідніше, у 1820-х у стилістиці романтизму. Має глухі високі стіни, чотири круглі триповерхові башти. На одній з коротких стін є вхід, виконаний у вигляді фігурної арки з флюгером нагорі. Поблизу палацу збудували великий корпус головної контори з квартирами управителя і службовців. У центрі села з’явився квартал, забудований цегляними двоповерховими будинками, в яких містилися квартири спеціалістів, телефонна станція, магазини, благородне зібрання з бібліотекою тощо. Стилістика цієї забудови — цегляний стиль з переважанням неоренесансних мотивів. Будинок бiблiотеки та благородного зібрання — двоповерховий, мурований, збудовано 1878 на замовлення і коштом Л. Кеніга. Будівля входила до складу громадсько-адміністративного центру поселення та економії, що включав Благовіщенську церкву, палац власника, Круглий двір, головну контору з квартирами управителів та службовців. За радянської доби в цьому будинку містилися різні установи, зокрема будинок піонерів та школярів.
Магазин купця Ф. Курила збудовано 1908 на замовлення і коштом представника купецької родини Курилів (Курилових) з Охтирки. Двоповерховий мурований будинок розташований в історичному середмісті. На першому поверсі були магазини й товарні склади, на другому — контора й житлові приміщення. На початку 21 ст. першому поверсі будинку розташовувалися крамниці, на другому — офісні приміщення.
Комплекс Економічної лікарні розташований на північ від історичного середмістя на рівнинному лівому березі р. Боромлі неподалік залізничної станції Смородине. 1891 Л. Кеніг розпочав будувати лікарню на 30 ліжок з амбулаторією. 1904 тут збудували двоповерховий корпус, в якому розмістилися хірургічні палати й квартири службовців лікарні. 1906 південний бік лікарняного двору замкнув одноповерховий корпус господарського призначення. У будівлях комплексу, крім спільних для архітектури кінця 19 — початку 20 ст. стильових рис «цегляного стилю» в річищі історизму, простежуються й риси оригінального «фірмового» стилю.
У 1910-х в архітектурі Тростянця помітний вплив модерну (будинок головного управителя маєтків у Нескучному, 1911–1914). За проектом академіка О. Бекетова на кошти Ю. Кеніга 1913 побудували, а 1916 освятили нову Вознесенську церкву російсько-візантійського стилю з червоної цегли. З будівництвом Вознесенської церкви у південній частині села його історично сформована біцентричність остаточно закріпилася в об’ємно-просторовій композиції, оскільки монументальний об’єм храму з дзвіницею став головною містобудівною домінантою Тростянця. Довкола Вознесенської церкви містився громадський центр села з будівлями волосного правління, двокласного училища тощо.
У 1920–1930-і Тростянець не зазнав деструктивних композиційних змін, усі його архітектурні домінанти збереглися. Обсяги нового будівництва були незначними; до найпомітніших радянських споруд належать клуб деревообробного комбінату (1922) у формах «українського стилю», конструктивістські житлові будинки (1928) та дві середні школи (1936).
Харківський інститут Укрміськбудпроект 1964 розробив генеральний план м. Тростянця, 1974 КиївНДІПмістобудування зробив коригування генплану, згідно з яким той самий інститут 1977 опрацював проект детального планування центру. Ці документи регулювали розвиток міста майже до кінця 20 ст. На початку 1980-х ці пропозиції частково реалізувалися і на місці старої амортизованої забудови виникла нова велика площа, яка пологою рампою піднімається до нової споруди залізничного вокзалу станції Смородине, збудованої 1982.
З метою забезпечення містобудівної охорони нерухомої культурної спадщини міста, збереження традиційного характеру середовища інститут КиївВНДІТІАМ 1989 розробив Історико-архітектурний опорний план і проект зон охорони пам’яток м. Тростянця (автори В. Вечерський та Н. Логвин).
Від 2008–2009 почалася активна робота зі збереження пам’яток архітектури та перетворення їх на осередок культурної діяльності. До пам’яток архітектури національного значення належать: садиба Л. Кеніга (18–19 ст.), Круглий двір (1749), Вознесенська церква, Благовіщенська церква, а також парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення «Тростянецький» в урочищі Нескучне (19–20 ст.) і розташовані у ньому Будинок управителя, Господарський флігель (обидва —1911) і Грот Німф (1909).
До пам’яток історії, архітектури місцевого значення належать братські могили радянських воїнів, могили Героїв Радянського Союзу І. Боєва і М. Борисенка (обидві — 1980), Будинок школи, в якому народився, жив і навчався український письменник Микола Хвильовий (1885), Паровоз 3-м 708-89, виготовлений Іжорським заводом «Червоний профінтерн» (1987), пам’ятник П. Чайковському (1984, скульптор М. Суходолов, архітектор А. Дейнека), пам’ятник олімпійському чемпіону В. Куцу (1985), магазин купця Ф. Курилова (1908), Будинок економічної лікарні з лабораторією (1891), хірургічний (1904) і господарський (1906) корпуси лікарні, будинок бібліотеки (1878). У Тростянці є також низка історичних будівель, які фахівці пропонують взяти на державний облік з огляду на унікальність архітектурних рис.
Парк-пам’ятка садово-паркового мистецтва національного значення «Тростянецький» має статус національного надбання України, відноситься до природно-заповідного фонду України. Площа парку — 253 га, з них 2 га зайнято під забудову і 18,4 га під водоймища. Парк розміщений на західній околиці міста, в урочищі Нескучному (звідси його друга назва — Нескучанський парк, або заповідник). Основу Нескучного становить дібровий лісовий масив природнього походження. Композиційним центром парку є каскад із трьох лісових водойм, розташованих у руслі річки Тростянець, що протікала через урочище до початку 19 ст., а потім була перегороджена кількома греблями. Парк — одне з найстаріших насаджень дуба з супутніми породами до 280 років (ясена, липи, клена тощо). Поряд із дільницями старих насаджень в парку є штучні насадження віком до 160 років. Серед насаджень такі цінні породи, як модрина, горіх, дуб червоний, оксамит, сосна чорна. 1809 на честь 100-річчя Полтавської битви тут спорудили Грот Німф — характерну паркову «руїну» доби романтизму.
До об’єктів природно-заповідного фонду національного значення належить також Гетьманський національний природний парк, який включає території в межах трьох районів Сумської області. У м. Тростянці він займає земельну ділянку на лівому березі р. Боромлі площею приблизно 500 га. Це частина Тростянецького держлісгоспу. Унікальність Гетьманського національного парку — в тому, що тут збережено різноманітні типові ландшафти Лівобережного лісостепу — від низинних заплав, сфангових боліт до реліктових корінних лісів.
Міський парк імені П. Чайковського площею 5,8 га є найбільшим за площею в центрі міста і найбільш упорядкованим. Він має центричну розпланувальну композицію, в якій алеї сходяться до невеликого озера з півостровом у центрі його. У парку встановлено пам’ятник композитору П. Чайковському.
Парк між Благовіщенською церквою і Круглим двором виник 1924 як сквер на Економічній (колишній Базарній) площі навколо братської могили. Це невеликий парк площею 2,6 га з радіально-концентричним розплануванням алей. У місті збереглася стара липова алея, що вела до цукрових заводів економії Л. Кеніга. Це 147 екземплярів липи віком понад 110 років. Є також 2 дуби віком понад 280 і понад 300 років.
Спорт
Тростянецька земля має спортивні традиції. У с. Олексине, що неподалік від міста, народився В. Куц, який згодом став дворазовим Олімпійським чемпіоном, триразовим рекордсменом світу з бігу на 5 та 10 тисяч метрів. У Тростянці йому встановлено пам’ятник (1985), його ім’я присвоєне міському стадіону. Поруч з пам’ятником В. Куцу встановлено алею слави кращих спортсменів Тростянеччини.
10.01.1992. створено багатопрофільний спортивний заклад «Спортивний клуб “Академія спорту”» (комунальний заклад Тростянецької міськради. Заклад має тренерів з футболу, гирьового спорту, баскетболу, волейболу та біатлону. Тренування та різні змагання проводить на стадіоні ім. В. Куца, у спортивному залі «Локомотив», на території урочища Нескучне та на спортивних майданчиках міського парку ім. П. Чайковського.
Під егідою СК «Академія спорту» в різних першостях виступали команди ФК «Тростянець», ФК «Тростянець-2», «Тростянець-3», а також дитячі команди у чотирьох вікових групах.
Відродження футболу в місті пов’язано з зснуванням 2015 громадської організації «Спорт Тростянеччини». У складі організації створено ФК «Тростянець», який того ж року почав брати участь у футбольних змаганнях Сумщини.
Комунальний заклад Тростянецької міськради «Футбольний клуб “Тростянець”» створений 30.06.2021 і є правонаступником прав та обов’язків Комунального закладу Тростянецької міської ради «Спортивний клуб “Академія спорту”» у частині досягнень в галузі футболу. Клуб грає у другій лізі Професійної футбольної ліги.
Узимку 2018 (після перерви понад 20 років) відродились змагання з біатлону (спортивна база «Нескучне»). Двічі були проведені також змагання з літнього біатлону.
Одним із флагманів пропаганди здорового способу життя у Тростянці є спортклуб «Самбіст», в якому постійно займаються більше 150 дітей та дорослих.
Розвивається в Тростянці незвичний вид єдиноборств — козацький двобій (на відповідному чемпіонаті світу в м. Харкові наприкінці 2019 спортсмени з м. Тростянця вибороти 12 золотих, 5 срібних та 6 бронзових медалей).
Популярним у Тростянці став фестиваль «Нескучний ВелоFEST», учасниками якого є представники всіх вікових груп. У місті діяли заклади фізичної культури і спорту: Комунальний заклад Тростянецька дитячо-юнацька спортивна школа (заснована 1996), фітнес-клуб «Арена». Успішно виступали команди ветеранів спорту (наприклад, із всеукраїнського турніру з дзюдо серед ветеранів).
2019 презентовано широкому загалу три проекти, серед яких — реконструкція стадіону імені В. Куца; будівництво мультиспортивного комплексу «Н2О-Maxi»; будівництво нового біатлонного комплексу NESKUCHNE з багатофункціональними спортивно-оздоровчими об’єктами.
12.09.2021 відкрито після реконструкції новий сучасний спортивний комплекс стадіону ім. В. Куца. На стадіоні облаштовані легкоатлетичні бігові доріжки, футбольне поле з натуральним покриттям розміром 105х68 м, тренувальне футбольне поле розміром 57х31 м, два тренувальні поля розміром 60х40 м зі штучним покриттям та поля для міні-футболу 40х20 зі штучним покриттям.
Після окупації міста військами Російської Федерації стадіон постраждав.
Персоналії
У Тростянці народилися актор, режисер О. Арбо, театральний діяч М. Йосипенко, художник П. Борисенко (1901–1993), бандурист Ф. Дробітько (1904–1949), літератор М. Хвильовий, поет Л. Татаренко (1930–1999), архітектор В. Ярославський (1780–1860-і), учений у галузі загального машинобудування В. Добровольський (1884–1963), лікар С. Каган (1894–1965), вчений у галузі механіки В. Матвєєв (нар. 1929).
У місті бували композитор П. Чайковський (1864), письменники П. Грабовський (1883–1885), А. Чехов (1889).
У місті померли архітектор Е. Дж. С. Іттар (1773, Італія — 1850, тепер Україна), Герої Радянського Союзу І. Боєв (1924–1980) і М. Борисенко (1909–1979).
Додатково
- У середині 1950-х ремонтно-технічні майстерні стали машинобудівним заводом (виробляв насоси, буртонакривачі, мановакуумфільтри, сатураційні установки, машини для калібрування насіння, — всього 45 видів машин). На території колишнього спиртового заводу наприкінці 1950-х збудували електротехнічний завод (з 1968 — «Електропобутприлад»), де виробляли продукцію не тільки господарсько-побутового призначення (електропраски тощо), а й промислового (високоамперні рубильники, перемикачі, магнітні пускачі тощо). Зростав деревообробний комбінат, працювали цукровий завод, комбінат хлібопродуктів, два цегельні заводи, маслозавод, промкомбінат, комбінат побутового обслуговування, харчокомбінат, друкарня, авторемонтне підприємство, лісгоспзаг, відділення «Сільгосптехніки», міжколгоспне будівельне управління, завод елітного насіння цукрових буряків, комбікормовий завод.
- Тростянецька фабрика ПрАТ «Монделіс Україна» заснована 1974 як Тростянецька шоколадна фабрика «Україна». Тоді на фабриці виробляли шоколад, цукерки («Сумчанка», «Метеорит» тощо), фігурки з шоколаду.
- 18.07.2014 року 47 сесії 6 скликання Тростянецької міської ради був створений промисловий парк «Тростянець». 14.10.2014 Державне агентство з інвестицій та управління національними проектами України зареєструвало за № 12 промисловий парк «Тростянець» в Національному реєстрі індустріальних (промислових) парків України.. З метою створення промислового кластеру навколо ПрАТ «Монделіс України» пріоритет буде надаватися підприємствам харчової та переробної промисловості з виробництва цукру, переробки молока, виробництва борошно-мукомельної продукції та переробки курячих яєць.
- Тростянецька міська лікарня надає медичну допомогу хворим як амбулаторно, так і стаціонарно. Лікарня є базою для стажування лікарів та молодшого медичного персоналу. На 01.01.2020 у колективі лікарні працювало 60 лікарів, що складало 17,85 на 10 тис. населення району; 154 середніх медичних працівників, що складає 45,83 на 10 тис. населення району. Майже 70% (40 осіб) лікарів мали кваліфікаційні категорії, а саме: вищу — 16 (40,0%), першу — 16 ( 40,0%); другу — 8 (20,0%). Серед середніх медичних працівників 71,0% (110 чол.) мали кваліфікаційні категорії, а саме: вищу — 61 (55,5%); першу — 27 (24,5%); другу — 22 (20,0%).
- На Красно-тростянецькій лiсовій науково-дослiдній станції проводилась науково-дослідницька робота, аналогів якої немає в Україні. Вивчали різні питання створення та вирощування лісових насаджень (або лісових культур), починаючи від лісового насінництва, створення лісових культур, догляду за ними, рубок догляду та рубок головного користування. За результатами досліджень науковців станції написано низку настанов, рекомендацій та інших документів, що регламентують ведення лісового господарства в зоні Лівобережного Лісостепу України. Експериментальна база Краснотростянецької станції була найбільшою серед інших лісових науково-дослідних установ України. Значне місце в науковій тематиці станції посідала також інтродукція, або введення в лісові насадження, парки та сквери видів чагарників та деревних порід, які раніше не виростали в цих природних умовах. Співробітники лісодослідної станції 1928 заснували у лісопарковому масиві дендропарк площею 2 га. Уже у середині 20 ст. в ньому було понад 120 нових для північно-східної України видів деревних та чагарникових порід — інтродуцентів (горіх волоський, чорний, сірий, манчжурський, Зібольда, гікорі, береза, різні види ялини, ялиці, каштанів, липи, дубів, бука, тюльпанове дерево, кизил, бархат амурський тощо).
- Точний рік створення бібліотеки на території Тростянця невідомий. Але існує документ, який свідчить, що з 1890 в одному приміщенні з казенною чайною була розташована єдина в Тростянці народна читальня з бібліотекою. 1904 створено Товариство для утримання бібліотеки службовців Тростянецького маєтку. Усе книжкове майно колишньої народної читальні (близько 6500 томів) перейшло в розпорядження товариства.
- Місцем проведення Всеукраїнського фестивалю класичної музики «Чайковський Fest» обрано маєток Л. Кеніга та О. Голіцина: саме тут 1864 гостював студент Петербурзької консерваторії П. Чайковський, тут влітку композитор написав свій перший симфонічний твір — увертюру «Гроза» за мотивами драми О. Островського.
- Конкурсні прослуховування учасників віком від 14 до 30 років проводяться у номінаціях: «фортепіано» (солісти); «струнні інструменти» (скрипка, альт, віолончель) солісти; «сольний спів» (академічний).
- В основі мультиспортивного комплексу «Н2О-Maxi» — дорослий і дитячий басейни. У критому приміщенні також буде зал для занять баскетболом, боксом, боротьбою, міні-футболом, іншими видами спорту; тренажерний зал; балкон з біговою доріжкою; зона відпочинку. У комплексі можна буде займатися спортом цілий рік як дорослим, так і дітям, або ж відпочивати родинами.
- У біатлонному комплексі, крім бігових трас і стрільбища в зоні змагань, мала бути велика зона обслуговування, що передбачає трибуни для глядачів із підтрибунними приміщеннями, прес-центр, адмінбудівлю, ресторанний комплекс, готелі та котеджі, спа-комплекс, спортивні майданчики, автостоянки, кемпінг, тимчасові споруди для учасників змагань тощо. Комплекс передбачений для проведення спортивних змагань, тренувань та оздоровлення спортсменів і відвідувачів. У перспективі комплекс NESKUCHNE зміг би претендувати на отримання ліцензії для проведення крупних міжнародних змагань (етапів Кубку світу, чемпіонатів Європи чи світу).
Джерела
- Генеральний план // Тростянецька міська рада. URL: https://trostyanets-miskrada.gov.ua/viewpage.php?page_id=348
Література
- Торопов С.А. Тростянец // Столица и усадьба. 1916. № 54. С. 3–6.
- Голубченко В. Ю., Лініцький Б. В. 600 кілометрів по Сумщині. Харків : Прапор, 1973. 111 с.
- Діденко В. В. Тростянець // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / Гол. ред. П. Т. Тронько. Київ : Головна редакція Української радянської енциклопедії АН УРСР, 1973. Т. 23: Сумська область. С. 575–584.
- Гончаренко П. Ф., Патлай І. М. Червонотростянецький дендропарк. Харків : Прапор, 1974. 60 с.
- Тростянец, город // Памятники градостроительства и архитектуры УССР : в 4 т. Київ : Будівельник, 1986. Т. 4. С. 22–25.
- Тростянець // Географічна енциклопедія України : в 3 т. Київ : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1993. Т. 3. С. 306.
- Шелест О. Наш Тростянець. Суми : ВВП Мрія-1, 2000. 108 с.
- Заповідні скарби Сумщини. /Під загальною редакцієюТ.Л.Андрієнко. Суми : Джерело, 2001. 207 с.
- Вечерський В. Тростянець // Спадщина містобудування України: теорія і практика історико-містобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць. Київ : НДІТІАМ-Головкиївархітектура, 2003. С. 410-420.
- Артюшенко М. Новітня історія Тростянеччини. Тростянець : Тростянецька районна друкарня, 2004. 560 с.
- Тростянець // Міста України / Упоряд. О. Панасенко. Київ : АВК-Росток, 2007. С. 102.
- Артюшенко М. Тростянець — історія і сучасність // Земляки: альманах Сумського земляцтва в Києві. 2009. Вип. 5. С. 209–218.
- Артюшенко М. Нариси історії міста Тростянець. Суми : Сумський державний університет, 2010. 151 с.
- Бєлінський О. Лебедина пісня Чайковського // Наука і суспільство. 2013. № 3–4. С. 44–49.
- Кошшя-Карабиць М. «Чайковський-FEST»: обнадійливий початок // Музика. 2013. № 6. С. 40–41.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Тростянець (місто) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Тростянець (місто) (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 13.06.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
